Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №520/28110/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 р. № 520/28110/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління протиправним рішення Пенсійного фонду України в Харківській області №963400123464 від 07.08.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати з 07.11.2024 ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХII "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках №02-19/105 від 08.10.2024 та №02-19/120 від 07.11.2024 виданих Чугуївською районною військовою адміністрацією Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 16 серпня 2011 року вона отримувала пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», а з 24.02.2023 - пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 07 листопада 2024 року позивач звернулася до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.11.2024 №963400123464 про відмову в переведенні на інший вид пенсії позивачу відмовлено у зв`язку з тим, що Закон України «Про державну службу» не містить норм, які передбачають проведення перерахунку пенсій державним службовцям». Позивач оскаржила вказане рішення до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі №520/32166/24 зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XІІ "Про державну службу". Постановою Другого апеляційного адміністративного суд від 03.07.2025 вищевказане рішення суду першої інстанції змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а саме зазначено, що у спірних правовідносинах пенсійний орган не досліджував, не оцінював та не висловлював жодних суджень з приводу заяви позивача від 07.11.2024, яка стосувалась призначення пенсії. Доказів вчинення таких дій не надано відповідачем і суду апеляційної інстанції. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі №520/32166/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XІІ "Про державну службу" та прийнято рішення №963400123464 від 07.08.2025 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок від 08.10.2024 №02-19/105 та від 07.11.2024 №02-19/120. Підставою відмови відповідачем вказано, що Закон №889 не містить норм, які передбачають проведення перерахунку пенсій державним службовцям, у тому числі у зв`язку з підвищенням заробітної плати. Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача, вважає свої права порушеними, тому звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що рішення від 07.08.2025 №963400123464 про відмову в призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу» є законним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства. Загальний страховий стаж позивача становить 35 років 08 місяця 28 днів, стаж державної служби станом на 01.05.2016 року 25 років. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), у такої особи зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені в пунктах 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік. Таким чином, законодавство передбачає право саме на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII. Отже, підстав для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» відсутні, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно відмовлено в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.08.2011 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

З 24.02.2023 позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

07 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої додано довідки, видані Чугуївською районною військовою адміністрацією Харківської області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №02-19/105 від 08.10.2024 на 31 грудня 2023 року та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не займає посади державної служби №02-19/120 від 07.11.2024 за грудень 2023 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.11.2024 №963400123464 про відмову в переведенні на інший вид пенсії, у зв`язку з тим, що Закон України «Про державну службу» не містить норм, які передбачають проведення перерахунку пенсій державним службовцям».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.11.2024 №963400123464. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", з урахуванням висновків суду в цій справі. Відмовлено в задоволенні інших вимог.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 520/32166/24 - змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 520/32166/24 - залишено без змін.

Так, у вищевказаній постанові, суд апеляційної інстанції зазначив: «Розглянувши заяву із доданими документами, відповідач прийняв рішення від 14.11.2024, яким відмовив у перерахунку пенсії позивача відповідно до заяви від 07.11.2024. Водночас, суд першої інстанції надав невірну оцінку спірному рішенню відповідача, не врахував, що останнє стосується перерахунку пенсії позивача, тоді як заява від 07.11.2024 стосувалась саме призначення пенсії на підставі іншого Закону.

Отже, заява позивачки по суті пенсійним органом не розглянута.

Доказів звернення позивача із заявою саме про перерахунок пенсії відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.

З наведеного вбачається, що у спірних правовідносинах пенсійний орган не досліджував, не оцінював та не висловлював жодних суджень з приводу заяви позивача від 07.11.2024, яка стосувалась призначення пенсії. Доказів вчинення таких дій не надано відповідачем і суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що пенсійним органом в належний спосіб не розглянуто заяву позивача від 07.11.2024 та не прийнято жодного з рішень за наслідками її розгляду (призначення пенсії, переведення на пенсію за іншим Законом або відмову у такому призначенні чи переведенні)».

На виконання рішення суду по справі № 520/32166/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянуто заяву позивача від 07.11.2024 та прийнято рішення №963400123464 від 07.08.2025 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок від 08.10.2024 №02-19/105 та від 07.11.2024 №02-19/120, зазначивши, що Закон №889 не містить норм, які передбачають проведення перерахунку пенсій державним службовцям, у тому числі у зв`язку із підвищенням заробітної плати державним службовцям.

Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась із зазначеним позовом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивач отримувала пенсію за віком на підставі Закону України "Про державну службу", в подальшому перейшла та станом на час звернення до суду з цим позовом отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058-IV.

Так, ОСОБА_1 , вважаючи, що має право на отримання пенсії за віком на підставі Закону № 889-VIII, звернулась до пенсійного органу із заявою від 07.11.2024, в якій просила призначити їй пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", до якої додала відповідний пакет документів.

На виконання рішення суду по справі № 520/32166/24, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянувши заяву позивача із доданими документами, прийняло рішення №963400123464 від 07.08.2025 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зазначивши, що Закон №889 не містить норм, які передбачають проведення перерахунку пенсій державним службовцям, у тому числі у зв`язку із підвищенням заробітної плати державним службовцям.

Водночас, суд звертає увагу, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області повторно не розглянуто заяву позивача по суті.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19, 21 Закону України «Про державну службу», ст. 19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний орган повинен розглянути заяву по суті, оцінити: наявність страхового стажу та стажу державної служби; досягнення пенсійного віку; складові заробітної плати, які визначають розмір пенсії держслужбовця; прийняти рішення з урахуванням цих критеріїв, а не відмовляти через зовсім інші норми (про перерахунок).

Заява від 07.11.2024 стосувалася переведення на пенсію за віком за Законом «Про державну службу» (ст. 37 Закону №?3723), а не про перерахунок пенсії.

Отже, заява позивачки по суті пенсійним органом повторно не розглянута відповідачем належним чином, а надано лише формальну відповідь, яка по своїй суті не відрізняється від рішення від 14.11.2024 №963400123464, яке вже було предметом судового оскарження.

Суд зазначає, що доказів звернення позивача із заявою саме про перерахунок пенсії відповідачем до суду не надано.

З наведеного вбачається, що у спірних правовідносинах пенсійний орган не досліджував, не оцінював та не висловлював жодних суджень з приводу заяви позивача від 07.11.2024, яка стосувалась призначення пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пенсійним органом в належний спосіб не розглянуто заяву позивача від 07.11.2024 та не прийнято жодного з рішень за наслідками її розгляду (призначення пенсії, переведення на пенсію за іншим Законом або відмову у такому призначенні чи переведенні).

Відповідно до п.п. 1, 6, 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про адміністративну процедуру» під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: 1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління; 6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі; 7) виконує інші передбачені законом обов`язки в рамках адміністративного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про адміністративну процедуру» за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області всупереч ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірності прийнятого рішення суду не довело.

Відтак, суд дійшов висновку, що спірне рішення №963400123464 від 07.08.2025 прийнято відповідачем без надання оцінки всім обставинам, викладеним в заяві та за відсутності жодних обґрунтувань щодо підстав відмови у призначенні пенсії, що свідчить про його протиправність.

Як наслідок, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від №963400123464 від 07.08.2025.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 Кодексу адмінітративного судочинства України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь особи, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, висновок суду щодо зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням певних фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу, що при повторному розгляді заяви позивачки відповідач фактично не виконав висновків суду, викладених у постанові апеляційного суду від 03.07.2025 по справі №520/32166/24, оскільки знову не дослідив зміст заяви від 07.11.2024, не надав оцінки її предмету та не відмежував питання переведення на інший вид пенсії від питання перерахунку вже призначеної пенсії.

Отже, оскаржуване рішення від 07.08.2025 прийняте без повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивачки, з ігноруванням предмету звернення, доданих до заяви документів та правової оцінки, наданої судами у попередній справі.

Водночас суд виходить з того, що відповідно до вимог чинного законодавства він не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкта владних повноважень та самостійно вирішувати питання щодо призначення чи переведення на інший вид пенсії, оскільки такі повноваження належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивачки від 07.11.2024 по суті, з урахуванням правової природи заявлених вимог, усіх наданих документів та висновків суду, викладених у даній справі, з прийняттям належного та мотивованого рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах передбачено, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені висновки, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління протиправним рішення Пенсійного фонду України в Харківській області №963400123464 від 07.08.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2024 про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХII "Про державну службу" по суті, з урахуванням правової природи заявлених вимог, усіх наданих документів та висновків суду, викладених у даній справі, з прийняттям належного та мотивованого рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА