Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №460/21914/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2026 року м. Рівне№460/21914/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення відповідача викладене у висновку за підписом помічника командира військової частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 01.11.2025 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 у звільненні з військової служби за сімейними обставинами за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та зобов`язання відповідача звільнити його з військової служби за сімейними обставинами за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язання відповідача прийняти наказ по особовому складу про звільнення його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами.

Ухвалою суду від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з позовною заявою вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 та має матір, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Тому, у жовтні 2025 року звернувся до командира з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Однак, 01.11.2025 отримав Висновок за рапортом з якого вбачається, що підстав для задоволення рапорту немає, оскільки є відомості про наявність в матері доньки ОСОБА_3 . Позивач наголошує, що його сестра наразі перебуває за межами України та прийняла усвідомлене рішення не повертатися протягом найближчих кількох років. За таких обставин він є єдиним членом сім`ї своєї матері, що може здійснювати догляд за нею. Просить позов задовольнити повністю.

У поданому відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_1 позовні вимоги не визнає. Вказує, що підстав для звільнення позивача з військової служби у зв`язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду немає, оскільки до рапорту не долучена інформація про те, на якій підставі та по яких причинах сестра позивача ОСОБА_3 не може здійснювати догляд за своєю матір`ю, а перебування за кордоном не звільняє її від відповідного обов`язку, передбаченого Сімейним кодексом України. Разом з тим, до рапорту не долучено відомостей про відсутність інших членів сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю, що суперечить вимогам ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зауважує, що до позову подано документи, які не долучалися до рапорту. У задоволенні позову просить відмовити повністю.

Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 є матір`ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 є пенсіонером, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №490580 від 05.06.2023, є особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання з ураженням внутрішніх органів та ОРА) безтерміново.

Відповідно до заключення ЛКК №25 від 09.01.2025, ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду.

Згідно з Актом обстеження сімейного стану військовослужбовця №01-2/2116 від 28.02.2025:

«Склад сім`ї позивача: мати ОСОБА_4 (1959 р.н.), дружина ОСОБА_5 (1982 р.н.), донька ОСОБА_6 (2011 р.н.). Вказані особи проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 з батьком військовослужбовця ОСОБА_7 перебуває в розлученні. Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №282/09-06 від 05.02.2025 у військовослужбовця ОСОБА_1 є сестра ОСОБА_3 1987 р.н.

За результатами проведення обстеження сімейно-майнового стану ОСОБА_1 засвідчена наявність II групи інвалідності у матері військовослужбовця, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААВ №490580 від 05.06.2023. Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №282/09-06 від 05.02.2025 у військовослужбовця ОСОБА_1 є сестра - ОСОБА_3 , 1987 року народження. Відомості про потребу громадянки ОСОБА_3 у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи - відсутні. Відомостей про наявність інших працездатних осіб першого чи другого ступеня споріднення, заявник та Костопільська міська рада не надали».

У жовтні 2025 року позивач звернувся до відповідача з рапортом з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до Висновку від 01.01.2025 за рапортом водія 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 :

«До командування військової частини НОМЕР_3 засобами СЕДО надійшов рапорт солдата ОСОБА_1 щодо звільнення його з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами. Даний рапорт розглянутий, однак задоволенню на даний час не підлягає, виходячи з наступного.

Перевіркою рапорту солдата ОСОБА_1 та документів, долучених до рапорту встановлено, що сам рапорт не містить дати його складання. Акт обстеження сімейно- майнового стану військовослужбовця від 28 лютого 2025 року, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , містить відомості про наявність в особи з інвалідністю - матері ОСОБА_1 , інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, а саме доньки - сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , 1987 року народження. Інформації про те, що остання сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, не долучено. Інформація про те, що ОСОБА_3 постійно перебуває за кордоном, на якій підставі та по яких причинах не може здійснювати догляд за своєю матір`ю до рапорту не долучена.

Відмова у здійсненні догляду за матір`ю не, звільняє її від відповідного обов`язку, передбаченого Сімейним кодексом України. Разом з тим, до рапорту не долучено відомостей про відсутність інших членів сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю, що суперечить вимогам ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При перевірці сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , в Акті, форма якого змінена в липні 2025 року, така інформація також відсутня».

Вважаючи порушеним своє право на звільнення з військової служби, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до частини другої цієї статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. А частиною третьою цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII видами військової служби є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Суд враховує, що підпункт «г» пункту 2 частини четвертої (як вказано позивачем за змістом позовних вимог та у рапорті) статті 26 Закону №2232-ХІІ у відповідній редакції діяв до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, що набули чинності з 18.05.2024. Після внесених змін, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Так, у редакції чинній на момент подання позивачем рапорту, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (абзац 13).

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX від 19.12.2024, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, абзац 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII викладено в такій редакції: «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_6, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170).

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_6;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді.

Судом встановлено, що позивачем до рапорту подано копії таких документів: паспорту НОМЕР_4 ОСОБА_1 ; РНОКПП № НОМЕР_5 ОСОБА_1 ; паспорту НОМЕР_6 ОСОБА_4 ; РНОКПП № НОМЕР_7 ОСОБА_4 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; довідки МСЕК серії 12 ААВ №490580; довідки ЛКК №25 від 09.01.2025; пенсійного посвідчення ОСОБА_4 ; нотаріальної заяви ОСОБА_4 від 01.10.2024; нотаріальної заяви ОСОБА_3 від 09.05.2025; акту обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця від 28.02.2025.

Так, за змістом Висновку відповідача від 01.11.2025, перевіркою рапорту та документів встановлено наявність в особи з інвалідністю - матері позивача інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, а саме доньки, сестри позивача, ОСОБА_3 , 1987 року народження. Інформації про те, що остання сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, не долучено. Інформація про те, що ОСОБА_3 постійно перебуває за кордоном, на якій підставі та по яких причинах не може здійснювати догляд за своєю матір`ю до рапорту не долучена. Відмова у здійсненні догляду за матір`ю не, звільняє її від відповідного обов`язку, передбаченого Сімейним кодексом України. Разом з тим, до рапорту не долучено відомостей про відсутність інших членів сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю, що суперечить вимогам ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При перевірці сімейного стану позивача, в Акті, форма якого змінена в липні 2025 року, така інформація також відсутня.

Позивач реалізуючи визначене нормами чинного законодавства своє право на звільнення, звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами фактично відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, через такі сімейні обставини, як необхідність постійного догляду за своєю матір`ю особою з інвалідністю ІІ групи.

Обов`язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за вказаною підставою є:

- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;

- відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту документами.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно зі статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.

Відповідно до фактичних обставин справи, підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача слугувала встановлена наявність у матері позивача дочки ОСОБА_3 (член сім`ї першого ступеня споріднення).

В свою чергу позивач з даного приводу вказує, що у його випадку висновок військової частини про відмову у задоволенні рапорту є необгрунтованим та повністю спростовуються доданими документами, зокрема:

нотаріально завіреною заявою ОСОБА_4 , в якій зазначається про те, що вона стверджує, що має двох дітей: сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно здійснює за нею догляд та зобов`язаний її утримувати відповідно до закону, та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка постійно проживає в Польщі. Інші особи, які б могли здійснювати за нею догляд, відсутні. Отже, відповідно до п. 13 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вона в заяві вказала, що вибирає особою, яка буде здійснювати за нею догляд, її сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

копією закордонного паспорта ОСОБА_3 , яка востаннє була в Україні у 2017 році, тобто 8 років назад;

копією Витягу Свідоцтва про шлюб, перекладеного з польської мови на українську, про те, що ОСОБА_8 24.03.2018 у Польщі уклала шлюб з ОСОБА_9 ;

копією Свідоцтва про народження, перекладеного з польської мови на українську, дитини ( ОСОБА_10 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася у ОСОБА_8 та ОСОБА_11 ;

копією довідки від 06.05.2025, перекладеної з польської мови на українську, відповідно до якої дитина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у навчальному році 2024/2025 відвідує Державний дитячий садок «Наші Ананаси» у м. Варшаві;

копією довідки від 06.05.2025, перекладеної з польської мови на українську, відповідно до якої старша дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_13 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в Україні, у навчальному році 2024/2025 є ученицею 8 Б класу Початкової школи №238 ім. Христо Ботева у Варшаві;

копією нотаріально завіреної заяви ОСОБА_3 від 09.05.2025, перекладеної з польської мови на українську, де вона зазначає, що у зв`язку зі складними життєвими обставинами, а саме: необхідністю піклування про її малолітніх дітей, вона наразі перебуває за межами України. На даний момент одна з її дітей відвідує дитячий садок, а інша - школу, і це потребує її постійного перебування поруч, забезпечення стабільного догляду, адаптації та соціалізації в новому середовищі. З огляду на обставини, що склалися, вона прийняла усвідомлене рішення не повертатися на територію України протягом найближчих кількох років.

Суд звертає увагу, що дійсно копії вказаних документів на які покликається позивач, не долучалися до рапорту, позаяк долучалась лише заява ОСОБА_3 від 09.05.2025.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем: наявність у матері позивача - ОСОБА_4 (підтверджено родинні зв`язки), яка є особою з інвалідністю II групи станом на дату подання рапорту (підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК) та необхідність здійснювати постійний догляд за нею (наявне заключення ЛКК закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді).

Однак, відповідно до фактичних обставин справи встановлена наявність у матері позивача дочки ОСОБА_3 (член сім`ї першого ступеня споріднення).

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Згідно з частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зі статтею 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Отже, дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в силу вказаних норм Сімейного кодексу України зобов`язана піклуватися та утримувати свою матір нарівні з позивачем.

Суд зауважує, що абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII не передбачена можливість особи з інвалідністю I чи II групи вибору конкретної особи з числа членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення щодо здійснення постійного догляду за нею, зокрема шляхом написання нотаріально завіреної заяви.

Обставина щодо проживання ОСОБА_3 поза межами України не позбавляє її як повнолітню доньку ні обов`язку, визначеного законом, піклуватися про свою непрацездатну матір, ні можливості виконувати такий обов`язок.

Тож донька, яка проживає за кордоном, не позбавлена об`єктивної можливості здійснювати необхідний догляд за ОСОБА_4 .

Висновки Верховного Суду у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 на які покликається позивач, не є релевантними для вирішення спору у цій справі, позаяк проживання доньки за кордоном не накладає на неї суворих обмежень, зокрема щодо свободи пересування чи виконання будь-яких інших додаткових обов`язків, передбачених законами, від виконання яких вона відмовитися не може, як наприклад у випадках перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо, про що вказував Верховний Суд у згаданій постанові.

Єдиною іншою альтернативною умовою застосування норми абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII є наявність у особи, яка потребує постійного догляду, інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Також матеріали справи не містять доказів відсутності у ОСОБА_4 інших членів сім`ї другого ступеня споріднення.

У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що фактично відмовляючи позивачу в звільненні з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на усе вищенаведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи.

За наведеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 січня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 )

Суддя Н.В. Друзенко