Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №460/10881/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2026 року м. Рівне№460/10881/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1 Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач 1), Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та не виплати Позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2021 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на 30.08.2023 року.

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2021 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на 30.08.2023 року з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Постанови №44.

- зобов`язати Відповідача оподаткувати нараховану суму за ставкою військового збору 1,5%.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 В подальшому призначенний слухачем Національного університету оборони України наказом №973 від 01.08.2023. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2023 №198 позивача було виключено із списків особового складу військової частини. Позивач зазначає, що є учасником бойових дій та вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у тому, що на момент його виключення із списків особового складу частини відповідач не провів розрахунку щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яку позивач за період з 2021-2023 роки не використав. На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк на подання відзиву.

Відповідачам 1 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток виплачується виключно при наявності однієї з двох підстав 1) при звільненні з військової служби 2) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Інших підстав для виплати компенсації законодавство не передбачає. Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 № 198 (наявний в матеріалах справи) позивача було виключено із списків особового складу та направлено для подальшого проходження служби до Національного університету оборони України. Звільнений з військової служби позивач не був, відтак не набув права на отримання грошової компенсація за невикористані відпустки як щорічні так і додаткові. Відповідач також, зазначає зо за позивачем право на отримання грошової компенсації за невикористані відпустки, саме тому в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 № 198 зазначено періоди щорічної та додаткової відпустки які позивачу не надавалися та компенсація за які не виплачувалась саме для реалізації вимог Закону №2011 - XII при майбутньому звільненні позивача зі служби. Просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 2022 по 2023 рік включно. Згідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2025 № 370/4151 Відповідач знаходиться на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №192 позивача було зараховано до списків особового складу. В подальшому позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2024 № 198 було виключено із списків особового складу військової частини (установи, організації) та переведено для подальшого проходження військової служби до Національного університету оборони України (згідно листа № 370/4643 від 28.04.2025) Позивач не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2023 роки, звернувся до суду з даним позовом. Зважаючи, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2024 № 198 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та призначено до Національного університету оборони України для подальшого проходження військової служби, тобто позивача не звільнено, а переміщено для подальшого проходження військової служби, тому право на виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2021 - 2023 роки у нього не виникло, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2023 №198 (по стройовій частині), ОСОБА_1 вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, з 30.08.2023 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У вказаному наказі зазначено, що позивач: відпустку передбачену статтею 16-2 Закону України “Про відпустки"' та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2021, 2022, 2023 роки за невикористанні дні додаткових відпусток не отримував та у додаткових відпустках, як учасника бойових дій не перебував.

Як зазначив позивач, при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення, з 30.08.2023 відповідача протиправно не виплатив компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Наказом Міністра оборони України затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок № 260).

Так, відповідно до пункту 1, 3, 6 розділу XXXI Порядок №260 грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується, зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.

У рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Аналіз наведених вище норм, на які позивач покликається як на правову підставу свого позову, дає можливість зробити висновок, що компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки виплачується військовослужбовцю під час звільнення з військової служби, а не при зміні місця проходження цієї служби.

Суд зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №198 від 30.08.2023 позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із подальшим направленням його до нового місця служби. Отже, позивач не звільнений з військової служби, а продовжує її проходження в іншому підрозділі.

Оскільки позивач є особою, яка проходить військову службу, а грошова компенсація за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій передбачена у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби, заявлені позивачем позовні вимоги є передчасними.

Крім того, на даний час не можливо констатувати, що у разі звільнення позивача з військової служби грошова компенсація за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій не буде йому виплачена в добровільному порядку тією військовою частиною, в якій він проходить військову службу перед звільненням з лав Збройних Сил України.

Також при розгляді даної справи судом не враховуються висновки Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18, оскільки у справі №620/4218/18 Верховний Суд дійшов висновку про наявність у особи права на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій після звільнення з військової служби.

У даній же справі позивач є діючим військовослужбовцем та проходить військову службу за новим місцем служби у військовій частині НОМЕР_3 відповідно до посвідчення офіцера НОМЕР_4 .

Тобто не зважаючи на те, що з30.08.2023 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення, позивач не був звільнений з військової служби, а продовжив її проходження, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що як невикористані ним відпустки (частини відпустки) так і відповідна компенсація мають надаватись йому за новим місцем військової служби.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах передбачено, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені висновки, суд вважає, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд не вирішує.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 січня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 ) Відповідач - Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049, ЄДРПОУ/РНОКПП 22990368)

Суддя У.М. Нор