Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №300/7028/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2026 р. справа № 300/7028/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.08.2025 №091630025937 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 19.08.2025 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №091630025937 від 26.08.2025 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що її син мав медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю до 6-річного віку. Позивачка вважає таке рішення відповідача протиправним та вказує, що до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років. Вважає, що оскільки її син визнаний інвалідом з дитинства, мав медичні показання для визнання його інвалідом з дитинства до 18-річного віку, а також, що позивачка досягла 50 років то вона має на призначення дострокової пенсії за віком.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

06.11.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця заперечила щодо задоволення позовних вимог. У відзиві представниця зазначає, що 19.08.2025 позивачка звернулася із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком відповідно до п. 3 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами опрацювання заяви позивачки про призначення пенсії за віком від 19.08.2025 відповідачем винесено рішення від 26.08.2025 №091630025937 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до п.3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки висновку лікарсько-консультативної комісії не зазначено, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Представниця зауважує, що відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії надаються документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком жінкам, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку,- документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону). Згідно пункту 2.18 Порядку №22-1, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Відтак вважає, що оскільки позивачкою до заяви про призначення пенсії від 19.08.2025 висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що ОСОБА_2 , мав медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку до заяви не надано, то ГУ ПФУ в Донецькій області правомірно прийнято рішення від 26.08.2025 № 091630025937 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

19.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, як мати інваліда з дитинства (а.с.125).

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 було направлено для розгляду у Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 091630025937 від 26.08.2025 про відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обґрунтовуючи дану відмову відсутністю висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що ОСОБА_2 мав медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку до заяви не надано (а.с.22-23)

Позивачка, не погоджуючись з даною відмовою відповідача, звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (статті 46 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі -Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Зазначене положення кореспондується також із частиною першою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), згідно з якою жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Суд зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19 грудня 2017 року № 2249-VIII, зокрема у тексті Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII, Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16 листопада 2000 року № 2109-III, Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2005 року №2961-ІV, слова «інвалід», «дитина-інвалід» та «інвалід з дитинства» в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами «особа з інвалідністю», «дитина з інвалідністю» та «особа з інвалідністю з дитинства» у відповідному відмінку і числі.

Отже, аналіз пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV та частини першої статті 17 Закону № 1788-XII свідчить про те, що право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства (осіб з інвалідністю з дитинства) до шестирічного віку (після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу, що не оспорюється у цій справі). За змістом наведених норм однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства (особи з інвалідністю з дитинства).

Тож, встановлення, зокрема, органами Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) інвалідності після досягнення такою дитиною шестирічного віку в певній мірі ставить під сумнів факт виховання матір`ю до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства (особи з інвалідністю з дитинства), а не дитини без такого роду медичних показань.

Суд звертає увагу, що визначення терміну «інвалід з дитинства» (особа з інвалідністю з дитинства) не міститься ні в Законах № 875-ХІІ, № 2249-VIII, ані в Законі №2109-III.

Водночас, за змістом абзацу 2 пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

На думку суду, для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини 12 статті 7 Закону № 2961-ІV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Відповідно до пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років ( висновок про час настання інвалідності).

Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058-IV.

Отже, п. 2.18 Порядку № 22-1 не суперечить положенням ст. 17 Закону № 1788-XII та ст. 26, пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, оскільки не встановлює та/або не змінює механізм призначення такого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року (справа №330/2181/16-а), в якій Велика Палата Верховного Суду підтримала позицію Верховного Суду України у постанові від 27 травня 2014 року (справа №21-133а14), яка полягає у тому, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Для дострокового призначення пенсії матері дитини-інваліда має значення не факт установлення інвалідності, а момент настання медичних показників для встановлення інвалідності у дитини.

У матеріалах справи міститься свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 30.12.2008, яким підтверджено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20).

Позивачка обґрунтовуючи право на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку як матері дитини з інвалідністю, посилається на медичний висновок №212/2 від 08.12.2016 та виписний епікриз з медичної картки №2705 від 02.12.2016, однак, як видно з таких вони містить інформацію про дитину інваліда до 18 років – ОСОБА_2 .

Проте суд вказує, що ця обставина не підтверджує факт визнання сина позивачки до досягнення 6-річного віку дитиною з інвалідністю. Адже на дату формування, зокрема висновку №212/2 від 08.12.2016, сину позивачки виповнилось 7 повних років.

Позивачка не надала доказів, що вона зверталася до відповідного закладу охорони здоров`я для отримання висновку ЛКК про можливість встановлення її сину ОСОБА_2 до досягнення ним шестирічного віку інвалідності внаслідок травми (захворювання) за встановленим діагнозом.

Наданий позивачем висновок №212/2 від 08.12.2016 не є таким документом. Більш того, медичний висновок №212/2 від 08.12.2016 сформовано у відповідності до Додатку до Порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, затвердженого Наказ Міністерства охорони здоров`я України 04.12.2001 № 482.

В свою чергу п. 7 зазначає, що визнання дитини віком до 18 років інвалідом та оформлення медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (ф.080/о "Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років" додається) здійснюється лікарсько-консультативною комісією дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини після особистого огляду її та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф.028/о), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в дитячій обласній, багатопрофільній міській лікарнях, спеціалізованих лікарнях, диспансерах, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Українській дитячій спеціалізованій лікарні "ОХМАТДИТ", Українському центрі медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи або клініках науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров`я, Академії медичних наук України та оформлених у зазначеному порядку.

Відтак, позивачем не було підтверджено наявності підстав для визнання її дитини дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Враховуючи, що до заяви про призначення пенсії позивачка не додала висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що її син мав медичні показання для визнання інвалідом з дитинства (особою з інвалідністю з дитинства) до досягнення шестирічного віку, тож Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області правомірно відмовило у призначенні дострокової пенсії за віком.

Разом з тим суд зазначає, що ухвалене судом рішення не позбавляє позивачку права повторно звернутись до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, надавши при цьому висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її інвалідом з дитинства до досягнення шестирічного віку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 336/2781/17-а(2а/336/294/17), від 18 січня 2022 року в справі № 448/1650/17, від 19 січня 2022 року у справі № № 636/2618/17.

Згідно з положеннями частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.