Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №300/8358/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2026 р. справа № 300/8358/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,?

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, звернувся в суд із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до довідки №88/574 від 31.07.2023 позивач визнаний Рожнятівською військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та 31.07.2023 виключений з військового обліку військовозобов`язаних, про що свідчать відповідні відмітки занесені до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 01.08.2023, яке видане ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, під час формування електронного військовооблікового документа через застосунок «Резерв+», позивач дізнався, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , як військовозобов`язаний. При цьому, на заяву представника позивача щодо актуалізації даних позивача у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів відповідач відповіді не надав, а у відповідь на адвокатський запит повідомив, що про причини відсутності відповідної інформації у вказаному реєстрі щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку та причини не внесення ІНФОРМАЦІЯ_2 вищевказаної інформації, відповідачу не відомо. Представник позивача вказав, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів має відображатися повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов?язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов?язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов?язаних та резервістів, в тому числі інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни. При цьому, відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, містяться Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів. У разі коли відомості, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним. Таким чином, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру та до обов?язку яких належить, зокрема внесення змін до персональних та службових даних військовозобов?язаних на підставі відомостей, що подаються військовозобов?язаним. Відсутність належним чином оформленого рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Як наслідок, слід зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов?язаних у зв?язку із непридатністю до військової служби за станом здоров?я з 31 липня 2023 року, у відповідності до записів, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов?язаного № НОМЕР_1 від 01.08.2023.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що постанова ВЛК районних та міських територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку є неможливим без підтвердження ЦВЛК. Для отримання підтвердження ЦВЛК щодо виключення з військового обліку позивача було повідомлено про його необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою проходження медичного огляду, оскільки рішення щодо виключення з військового обліку не було підтверджено ЦВЛК. Зазначив, що оскільки позивачем не надано повний пакет документів, здійснити виключення з військового обліку через «Оберіг» не можливо. Тому, ІНФОРМАЦІЯ_4 діяв у рамках чинного законодавства України. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що станом на дату прийняття рішення про виключення позивача з військового обліку (31.07.2023) нормативні акти не містили вимоги щодо обов`язкового затвердження постанов ВЛК про непридатність до військової служби. Таким чином, на момент ухвалення відповідного рішення не існувало правового обов`язку щодо додаткового погодження або підтвердження висновку ВЛК іншими уповноваженими комісіями, що виключає порушення процедури виключення з військового обліку. Звернув увагу, що позивачем разом із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів №1091 від 07.08.2025 було надіслано відповідачу копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного з відміткою про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Таким чином, доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують твердження позивача, тому просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Згідно з довідкою №88/574 від 31.07.2023 ОСОБА_1 визнаний Рожнятівською військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 76-А графи ІІ Розкладу хвороб (а.с.19).

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 01.08.2023, яке видане ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 з 31.07.2023 виключений з військового обліку у зв`язку із непридатністю до військової служби (а.с.20-21).

При цьому, згідно з відомостями електронного військово-облікового документа, сформованого 05.11.2025 через застосунок «Резерв+» позивач, як військовозобов`язаний перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, позивач з 05.02.2025 вважається таким, що порушив правила військового обліку, в зв`язку з неприбуттям за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Дані про зняття/виключення з військового обліку відсутні (а.с.44).

Представник позивача 19.06.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, в якій просив актуалізувати відомості про ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів «Оберіг» у відповідності до записів, що містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов?язаного №109-07-3/2826 від 01.08.2023, шляхом внесення даних про його виключення з військового обліку (а.с.22-24).

Відповідь на вказану заяву в матеріалах справи відсутня.

Представник позивача 28.07.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із адвокатським запитом про надання інформації щодо стану розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів «Оберіг» та документів, які це підтверджують (а.с.26-29).

На вказаний запит ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 05.08.2025 №2/4/3073 повідомив, що згідно з наявними даними, внесеними до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів «Оберіг», ОСОБА_1 з 05.02.2025 має статус порушника правил військового обліку. При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_5 не здійснює ведення військового обліку зазначеного громадянина, оскільки відповідно до даних в ЄДРПВР «Оберіг», він перебуває на військовому обліку за місцем проживання/реєстрації у ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв?язку з вищевикладеним, для отримання більш детальної інформації стосовно позивача, рекомендовано звернутися безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є належним розпорядником запитуваної інформації (а.с.30-31).

Надалі, представник позивача 07.08.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив актуалізувати відомості про ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів «Оберіг» у відповідності до записів, що містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов?язаного № НОМЕР_1 від 01.08.2023, шляхом внесення даних про його виключення з військового обліку (а.с.32-34).

Відповідь на вказану заяву в матеріалах справи відсутня.

Як наслідок, представник позивача 19.09.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом, в якому просив надати інформації щодо стану розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.08.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів «Оберіг» та документи, які це підтверджують (а.с.37-40).

Відповідач розглянувши вказаний запит листом від 26.09.2025 №6879 повідомив представника позивача, що згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 31.07.2023 №88/574 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідний запис про виключення з військового обліку було зроблено у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 01.08.2023 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 . Про причини відсутності відповідної інформації у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів, щодо виключення позивача з військового обліку та причини не внесення ІНФОРМАЦІЯ_2 вищевказаної інформації, відповідачу не відомо. Рекомендовано позивачу звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_5 із вимогою про внесення інформації про виключення з військового обліку, або особисто надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 підтвердні документи про виключення з військового обліку з погодженням обласною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.41-42).

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов?язаних та резервістів про виключення його з військового обліку, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Також статтею 65 Основного Закону передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено станом і на теперішній час.

Крім того, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює і визначає відповідно Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.

Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

При цьому, приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ регламентовано, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відтак, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022).

Згідно з пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі Положення КМУ №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок КМУ №1487).

Відповідно до пункту 79 Порядку КМУ №1487 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

- організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; - забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Відповідно до пункту 22 Порядку КМУ № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ визначено підстави виключення з військового обліку.

Зокрема, згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції на момент визнання позивача не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку) було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Також суд зауважує, що на даний момент до Закону №2233-ХІІ внесені зміни та Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18 травня 2024 року) статтю 37 Закону №2233-ХІІ викладено у новій редакції.

Так, пунктом 3 частини 6 статті 37 №2233-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалося виключення з військового обліку.

Проте в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як «визнані непридатними до військової служби».

При цьому, виключення особи з військового обліку за станом здоров`я свідчить про те, що в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» така особа вже не може вважатися військовозобов`язаним, оскільки згідно частини 6 статті 37 цього закону громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, виключаються з військово обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Суд зазначає, що на час формування довідки ВЛК №88/574 від 31.07.2023 про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, був чинним п.3.8 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції за №1109/15800 від 17.11.2008 року (далі Положення №402), який передбачав:

«За статтями (пунктами статей) розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:

«Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»;

«Обмежено придатний до військової служби»;

«Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)»;

«Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)»;

«Придатний до військової служби».

Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

«Придатний до військової служби»;

«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;

«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

В подальшому Наказом Міністерства Оборони України «Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» № 490 від 18.08.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2023 року за № 1467/40523 (який набув чинності з 25 серпня 2023 року) викладено в новій редакції додаток 1 іменований «РОЗКЛАД хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві» до Положення № 402.

Внесеними змінами значно обмежено перелік розкладів хвороб, станів та фізичних вад за якими особи визнаються непридатними до військової служби.

Як встановлено судом, що згідно з довідкою Рожнятівської військово-лікарської комісії №88/574 від 31.07.2023, позивач визнаний непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку. Вказана довідка сформована з урахуванням розкладу хвороб станів та фізичних вад (в редакції розкладу хвороб, визначеній у додатку №1 до Положення № 402), тобто до внесення обумовлених змін та на той час не підлягала затвердженню штатною ВЛК.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Наведений конституційний принцип означає, що закони не мають ретроспективної дії, а тому до правовідносин слід застосовувати той нормативний акт або його редакцію, яка(і) були чинними на момент виникнення чи зміни цих правовідносин.

З огляду на наведене суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про необхідність підтвердження ЦВЛК постанови ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) – це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Частиною 8 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч.9 статті 5 Закону № 1951-VIII).

Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (далі Порядок №94) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до 1, 2, 16, 18 розділу ІІ Порядку №94, суб`єктами Реєстру є володілець Реєстру, розпорядник Реєстру, органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру.

Володільцем Реєстру є Міністерство оборони України.

Органами ведення Реєстру є ТЦК та СП, Центральне управління СБУ та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи СЗРУ.

Призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов`язків здійснює:

- внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів з існуючими обліковими даними;

- внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

- верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію;

- перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗРУ;

- знищення повторного запису з Реєстру.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 94, передбачено, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Відповідно до п.12 Порядку № 94, отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.

Письмовий запит задовольняється протягом десяти календарних днів з дня його надходження.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

З урахуванням зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_4 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача 07.08.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив актуалізувати відомості про ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів «Оберіг» у відповідності до записів, що містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов?язаного № НОМЕР_1 від 01.08.2023, шляхом внесення даних про його виключення з військового обліку.

Натомість жодного рішення по такій заяві як, то внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей стосовно визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку чи рішення про відмову у такому внесенні, відповідачем не ухвалено.

Як наслідок, відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в неухваленні відповідного рішення за поданим зверненням від 07.08.2025 з приводу внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей стосовно визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі довідки ВЛК №88/574 від 31.07.2023.

При цьому, суд звертає увагу, що лист відповідача №6879 від 26.09.2025 є лише відповіддю на адвокатський запит, однак такий лист не можна розцінити, як відповідне рішення суб`єкта владних повноважень прийняте за результатом розгляду заяви про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей стосовно визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд констатує, що до розгляду відповідачем у встановленому порядку ініційованого питання стосовно внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідних відомостей, суд позбавлений можливості захистити порушене право позивача у визначений ним спосіб, з огляду на його передчасність.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для виключення особи з військового обліку, є визнання її ВЛК непридатною до військової служби.

Суд наголошує на тому, що згідно з довідкою №88/574 від 31.07.2023 позивач був визнаний Рожнятівською військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 01.08.2023, яке видане ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 з 31.07.2023 виключений з військового обліку у зв`язку із непридатністю до військової служби, тому вказані відомості повинні бути відображені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних доказів, що з боку позивача було допущено будь-які порушення проходження ВЛК, чи подання позивачем підроблених документів під час визнання його не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

У контексті викладеного, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розгляну заяву представника позивача від 07.08.2025 щодо внесення відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів «Оберіг» про виключення з військового обліку ОСОБА_1 у відповідності до записів, що містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов?язаного №109-07-3/2826 від 01.08.2023.

Решта аргументів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

У рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кравець Р.Ю., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 800 грн. сплаченого судового збору.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (стаття 134 Кодексу).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз цих положень дає підстави для висновку про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати співрозмірність розміру відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн., позивачем надано суду ордер серії АА №1608994 від 07.11.2025 на надання правничої допомоги та копії: договору про надання правничої допомоги від 10.06.2025 №388, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Кравець і партнери» та позивачем, рахунку на оплату №730 від 13.10.2025 на суму 20000 грн., акту надання послуг №623 від 14.10.2025, платіжної інструкції №8393-9539-0060-8740 від 14.10.2025 на суму 20000 грн., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Кравця Р.Ю. №3249 від 27.03.2008 (а.с.45-52).

Відповідно до акту надання послуг №623 від 14.10.2025 Адвокатським об`єднанням «Кравець і партнери» були виконані роботи: позовна заява про зобов`язання ТЦК та СП внести відомості про виключення з в/о.

Перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, проаналізувавши надані позивачем документи, фактичний об`єм та якість виконаної адвокатом роботи, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, суд вважає заявлений до відшкодування розмір правової допомоги не є розумно обґрунтованим за визначеними у акті наданих послуг складовими професійних правничих послуг.

Суд враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Однак, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що дана справа є справою, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

На думку суду витрати в розмірі 20000 грн. за підготовку позовної заяви є неспівмірними, та вочевидь, не відповідають складності та змістовності поданого процесуального документа.

Суд також зазначає, що за результатами розгляду даної справи частина позовних вимог не знайшла свого підтвердження, як наслідок позовні вимоги задоволено частково.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, складність справи, яка, у свою чергу не мала публічного інтересу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, а також виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлені позивачем витрати є неспівмірними та завищеними.

Суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 5000 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в неухваленні відповідного рішення за поданою заявою від 07.08.2025 з приводу внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей стосовно виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву від 07.08.2025 щодо внесення відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) з військового обліку у відповідності до записів, що містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 01.08.2023, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.