Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №640/35659/21 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2026 р. справа № 640/35659/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства закордонних справ України, в якому просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Міністерства закордонних справ України середній заробіток у розмірі 688 984,20 грн. за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021 року у справі 640/23726/20.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на день звернення позивача з даним позовом не винесено наказ про поновлення його на посаді державного секретаря Міністерства закордонних справ, відповідного запису до трудової книжки позивача не внесено. Відповідно до ст. 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Враховуючи вищенаведене позивач вважає, що наявні обґрунтовані підстави щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/35659/21 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України про стягнення середнього заробітку.

Вказаною ухвалою визначено, що справа розглядатиметься у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/16001/19 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/35659/21 зареєстрована 14.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025, справу №640/35659/21 передано судді Шумею М.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 року, прийнято до провадження адміністративну справу №640/35659/21 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України про стягнення середнього заробітку. Розгляд справи постановлено розпочати з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

09.04.2025 року від Міністерства закордонних справ України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Міністерство закордонних справ України не є уповноваженим органом з питань прийняття розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Міністерства закордонних справ України, оскільки таким правом, відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», частини другої статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», наділено виключно Кабінет Міністрів України. Також відповідач зазначає, що ним забезпечено внесення 16.06.2021 на розгляд Уряду подання та відповідний проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Міністерства закордонних справ України». Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що причини невиконання рішення суду є такими, які не залежать від волевиявлення Міністерства закордонних справ України, а відтак трактуються як поважні та наявність яких виключає можливість застосування статті 236 КЗпП України для стягнення з Міністерства закордонних справ України середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021, у справі № 640/23726/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України (далі – КМУ, Уряд) та Міністерства закордонних справ України про визнання протиправними та скасування розпорядження, наказів та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 280-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади державного секретаря Міністерства закордонних справ України»;

- визнано протиправним та скасовано накази МЗС від 11.03.2020 № 416-ос «Про припинення роботи ОСОБА_1 на посаді державного секретаря МЗС» та від 04.09.2020 № 1495-ос «Про звільнення з державної служби ОСОБА_1 »;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді державного секретаря МЗС з 11.03.2020;

- стягнено на користь ОСОБА_1 за рахунок МЗС заробітну плату за період вимушеного прогулу в сумі 696 639 (шістсот дев`яносто шість тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн., 58 коп.;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного секретаря МЗС з 11.03.2020 допущено до негайного виконання;

- рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок МЗС середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 77 705 (сімдесят сім тисяч сімсот п`ять) грн. 99 коп. допущено до негайного виконання.

Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з даним адміністративним позовом, на посаді державного секретаря Міністерства закордонних справ України його не поновлено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021 в адміністративній справі № 640/23726/20 не виконано.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Враховуючи вищенаведене позивач вважаючи, що у нього наявні обґрунтовані підстави щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Згідно із статтею 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України (в редакції, станом на день ухвалення судом першої інстанції рішення від 03.06.2021 у справі № 640/23726/20), негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За приписами положень частини другої статті 235 КЗпП України (в редакції, станом на день ухвалення судом першої інстанції рішення від 03.06.2021 у справі № 640/23726/20), при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з частиною сьомою статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

У відповідності до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно із статтею 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суд встановлює : чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі , та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Отже, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Судом встановлено, що питання призначення, проходження, звільнення з державної служби державних секретарів міністерств врегульовано, зокрема, Конституцією України, Законом України «Про державну службу», Законом України «Про Кабінет Міністрів України», Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1156).

Згідно із частиною сьомою статті 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України призначає на посаду: державних секретарів міністерств , керівників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, відповідно до законодавства про державну службу; перших заступників і заступників міністрів - за поданням Прем`єр міністра України.

Разом з тим, частиною другою статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене судом вбачається, що Міністерство закордонних справ України не є уповноваженим органом з питань прийняття розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Міністерства закордонних справ України, оскільки таким правом, відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», частини другої статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», наділено виключно Кабінет Міністрів України.

Також, суд звертає увагу на те, що на виконання вимог резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021 у справі № 640/23726/20 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Міністерства закордонних справ України з 11.03.2020, МЗС забезпечено внесення 16.06.2021 на розгляд Уряду подання та відповідний проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Міністерства закордонних справ України».

При цьому, пунктом 1 частини першої статті 88 Закону України «Про державну службу» передбачено, що однією з підстав для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.

Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовка та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності визначені Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1156) (далі – Регламент).

Згідно із підпунктом 4 пункту 1 параграфу 7 розділу 2 Регламенту, на своїх засіданнях Кабінет Міністрів розглядає питання організаційно-розпорядчого характеру, в тому числі кадрові питання.

Враховуючи ту обставину, що 03.06.2021, тобто на момент ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва рішення у вказаній вище справі № 640/23726/20, посада державного секретаря Міністерства закордонних справ України не була вакантною, 11.06.2021 відповідачем було забезпечено внесення на розгляд Уряду подання та відповідний проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України щодо звільнення ОСОБА_3 , який на той час обіймав вказану посаду.

На засіданні Уряду 16.06.2021 останнім було:

1. Прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України «Про звільнення ОСОБА_3 з посади державного секретаря Міністерства закордонних справ України»;

2. Відхилено проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Міністерства закордонних справ України».

Таким чином, відповідачем було вжито вичерпних заходів , спрямованих на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021 № 640/23726/20, а саме:

1. Вивільнено єдину посаду категорії «А» державної служби в системі органів дипломатичної служби (пункт 1 частини другої статті 6 Закону України «Про державну службу»);

2. Підготовлено та внесено відповідне подання та проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Міністерства закордонних справ України.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що невиконання рішення суду є такими, які не залежать від волевиявлення відповідача, а відтак трактуються як поважні та наявність яких виключає можливість застосування статті 236 КЗпП України для стягнення з Міністерства закордонних справ України середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.