Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №280/9911/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 січня 2026 року Справа № 280/9911/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить:

визнати дії Військової частини НОМЕР_2 щодо виключення ОСОБА_2 з особового складу військової частини з ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправними та зобов`язати внести зміни до наказу №131 від 11.05.2025 року в частині виключення з особового складу - замість ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 вказати датою виключення ОСОБА_2 з особового складу - 04.03.2025 року;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування основного грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. щомісячно ОСОБА_2 , як безвісно зниклому військовослужбовцю за період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 03.03.2025 року та зобов`язати здійснити відповідні нарахування;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати основне грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду у розмірі 100 000 грн. щомісячно ОСОБА_2 , як безвісно відсутньому (зниклому безвісти) військовослужбовцю за період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 03.03.2025 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити щомісячне грошове забезпечення, зниклого безвісти військовослужбовця, ОСОБА_2 , його матері - ОСОБА_1 , за період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 03.03.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є матір`ю безвісті зниклого - ОСОБА_2 в період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 03.03.2025 року (04.03.2025 - набуття чинності рішення суду про встановлення факту смерті у справі № 332/6577/24 від 31.01.2025) був безвісно відсутнім (зниклим безвісти) військовослужбовцем, якому належить до нарахування щомісячно основне грошове забезпечення та додаткове грошове забезпечення в розмірі 100 000 грн. Заяву про виплату грошового забезпечення було подано ОСОБА_1 21.03.2025 року через ІНФОРМАЦІЯ_1 (після набуття чинності рішенням суду про оголошення військового померлим). Але як вбачається з наданих документів наказом від 11.05.2025 року ОСОБА_2 безпідставно виключили з особового складу військової частини НОМЕР_2 з ІНФОРМАЦІЯ_4, тим самим позбавили передбачених законом нарахувань за період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 03.03.2025 року, що підлягають виплаті його матері. Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_2 безпідставно виключено ОСОБА_2 наказом від 11.05.2025 року з особового складу НОМЕР_2 з ІНФОРМАЦІЯ_4, ненараховано основне та додаткове грошове забезпечення та не виплачено його матері - ОСОБА_1 , належне їй грошове забезпечення зниклого безвісти сина - ОСОБА_2 .

Відповідач позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.07.2023 року № 2503 «Про підсумки службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_2 », вважати загибель солдата ОСОБА_2 , навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону вважати такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації на території Донецької області, та захисту Батьківщини. Відповідно до Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (про стройовій частинні) від 05.06.2023 № 156 солдата ОСОБА_2 , навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, нижчепойменованих осіб військової частини НОМЕР_2 , увільнено від займаних посад та зарахувати у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошеними померлими. Враховуючи результати проведеного службового розслідування службове становище військовослужбовця солдата ОСОБА_2 визначено як загиблого під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації на території Донецької області та захисту Батьківщини. Cолдат ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання 01 червня 2023 року та не має статусу зниклого безвісти. Позивачем 21.03.2025 направлено до військової частини рішення суду про визнання військовослужбовця ОСОБА_2 загиблим та/або копії свідоцтва про смерть для виключення ОСОБА_2 із списків особового складу. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.05.2025 № 131 солдата ОСОБА_2 , навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 виключено із списків військової частини НОМЕР_2 з 01.06.2023. Враховуючи викладене, Військовою частиною НОМЕР_2 було правомірно прийнято рішення про відмову у виплаті позивачу грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 та додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМ України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як такому що зник безвісти.

Ухвалою суду від 17.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 - мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 , який зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.

Сповіщенням сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_1 №СЗ/5227 від 20.06.2023 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_4, під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.

10.12.2024 позивач звернулась до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 31.01.2025 по справі №332/6577/24, яке набрало законної сили 04.03.2025 встановлено факт смерті ОСОБА_2 який народився у селище Комишуваха Оріхівського району Запорізької області та загинув (помер) ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу смт Білогорівка Лисичанської міської територіальної громади Сєверодонецького району Луганської області, у віці 29 років, при виконанні обов`язків військової служби під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Луганської області.

Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 11.02.2025 року було видано Свідоцтво про смерть з вказаним актовим записом № 10, підставою для вчинення якого було рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 31.01.2025 по справі №332/6577/24.

21.03.2025 року позивач звернулась через ІНФОРМАЦІЯ_1 до Військової частини НОМЕР_2 щодо здійснення виплат грошового забезпечення ОСОБА_2 на її користь відповідно до ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ №884 від 30.11.2016 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти». Але належних їй виплат грошового забезпечення зниклого безвісти сина, від Військової частини НОМЕР_2 , не отримала.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 11.05.2025 року військовослужбовця ОСОБА_2 було виключено з особового складу з ІНФОРМАЦІЯ_4 та зазначено, що підлягають до виплати ОСОБА_1 додаткова грошова винагорода згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану" за період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 30.06.2023 року.

05.06.2025 року до Міністерства оборони України направлено скаргу на дії Військової частини НОМЕР_2 , в тому числі з приводу невиплати додаткової грошової винагороди за весь час з моменту зникнення безвісти військовослужбовця (з ІНФОРМАЦІЯ_4) по дату набрання чинності рішенням суду про оголошення його померлим (04.03.2025 року).

Відповідь від Міністерства оборони України не надійшла, вона була перенаправлена до Військової частини НОМЕР_2 . Так, листом від 07.09.2025 року Військовою частиною НОМЕР_2 повідомлено, що Військовою частиною НОМЕР_2 було проведено службове розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідно до Акту про настання смерті обліковується військовою частиною як загиблий під час бойових дій з червня 2023 року.

Позивач не згодна з діями (бездіяльністю) Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування грошового забезпечення (основного та додаткового) військовослужбовцю ОСОБА_2 та невиплат вказаних сум його матері ОСОБА_1 за період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 04.03.2025. Крім того, позивач не погоджується із датою виключення ОСОБА_2 з особового складу військової частини НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, замість 04.03.2025 року (дата набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 31.01.2025 по справі №332/6577/24, яким встановлено факт смерті ОСОБА_2 ), що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частиною 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно з частиною 6-1 статті 18 Закону №2011-XII, членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.

За змістом абзацу першого частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно абзаців першого-другого частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260; тут і далі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими врегульована розділом ХХХ Порядку №260.

Пунктом 1 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

Відповідно до пункту 2 розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі Порядок №884), військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Згідно з пунктом 3 Порядку №884 (тут і далі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

За змістом абзацу першого пункту 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до пункту 6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Отже, у разі визнання військовослужбовця безвісти відсутнім за ним зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Така виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення військовослужбовця безвісти членам його сім`ї за їх заявою на ім`я командира військової частини.

Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 сформовано та направлено сповіщення сім`ї №СЗ/5227 від 20.06.2023 року про те, що військовослужбовець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_4, під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.

21.03.2025 року позивач звернулась через ІНФОРМАЦІЯ_1 до Військової частини НОМЕР_2 щодо здійснення виплат грошового забезпечення ОСОБА_2 на її користь відповідно до ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ №884 від 30.11.2016 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти».

Проте вказані виплати грошового забезпечення зниклого безвісти сина, від Військової частини НОМЕР_2 , не отримала.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 11.05.2025 року військовослужбовця ОСОБА_2 було виключено з особового складу з ІНФОРМАЦІЯ_4 та зазначено, що підлягають до виплати ОСОБА_1 додаткова грошова винагорода згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану" тільки за період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 30.06.2023 року.

Відповідач зазначив, що враховуючи результати проведеного службового розслідування службове становище військовослужбовця солдата ОСОБА_2 визначено як загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації на території Донецької області та захисту Батьківщини, підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення, в тому числі родичам таких військовослужбовців, відсутні.

Суд вважає зазначену позицію відповідача такою, що суперечить нормам законодавства з огляду на таке.

Стаття 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII регламентує початок, призупинення і закінчення проходження військової служби; час та місце виконання обов`язків військової служби. Відповідно до частини 3 вказаної статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.

Суд зазначає, що наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджена Інструкція з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі Інструкція №280; тут і далі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 4 розділу І якої облік особового складу організовується і ведеться на підставі штатів (штатних розписів), наказів відповідних командувачів, командирів та керівників (далі - командир (керівник)) органів військового управління та органу управління Держспецтрансслужби, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, у тому числі наказів по особовому складу, наказів по стройовій частині та інших документів, передбачених цією Інструкцією. Відповідно до цілей і завдань, облік особового складу поділяється на персональний, штатно-посадовий та статистичний.

Персональний облік ведеться стосовно кожного військовослужбовця та працівника окремо і призначений для системного відображення початку, проходження ними військової служби (трудової діяльності), звільнення з військової служби (звільнення з роботи), виконання ними військового обов`язку у запасі або проходження служби у військовому резерві, а також для накопичення та збереження інформації, що відображає відносини у зв`язку з їх перебуванням на військовій службі (здійснення трудової діяльності), перебування у запасі або проходження служби у військовому резерві, біографічних та інших даних, які об`єктивно характеризують військовослужбовця або працівника.

За правилами пункту 15 розділу ІІ Інструкції №280 виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки, зокрема: осіб, визнаних у встановленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошеними померлими,- з дня набрання законної сили рішення суду.

Суд зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 31.01.2025 по справі №332/6577/24, яке набрало законної сили 04.03.2025 встановлено факт смерті ОСОБА_2 який народився у селище Комишуваха Оріхівського району Запорізької області та загинув (помер) ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_2 безпідставно виключено ОСОБА_2 наказом від 11.05.2025 року з особового складу Військової частини НОМЕР_2 з ІНФОРМАЦІЯ_4, замість 04.03.2025 (дати набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 31.01.2025 по справі №332/6577/24).

Згідно з пунктом 16 розділу ІІ Інструкції №280 не виключаються із списків особового складу військової частини, а обліковуються як тимчасово відсутні особи, зокрема, які зникли безвісти - до визнання їх у судовому порядку безвісно відсутніми або оголошеними померлими.

Розділом VI Інструкції №280 визначена процедура обліку загиблих (померлих), зниклих безвісти, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих військовослужбовців і працівників.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №280 у разі загибелі (смерті), захоплення в полон або заручником, а також інтернування в нейтральній державі або зникнення безвісти військовослужбовця командир військової частини зобов`язаний організувати не пізніше наступного після загибелі (смерті), захоплення в полон або заручником, а також інтернування або зникнення безвісти військовослужбовця дня повідомлення засобами зв`язку та письмово керівника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї (близьких родичів) військовослужбовця, дату і причину його загибелі (смерті), обставини захоплення в полон або заручником, а також інтернування або зникнення безвісти.

Сповіщення командира військової частини може бути надіслане після закінчення проведення службового розслідування (спеціального розслідування, розслідування аварії (катастрофи), розслідування авіаційної події та інциденту в авіації) у разі його проведення.

Відповідно до пункту 15 розділу VІ Інструкції №280 районний ТЦК та СП на підставі одержаного сповіщення командира військової частини зобов`язаний протягом семи днів після його отримання вручити сім`ї (близьким родичам) загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця сповіщення сім`ї (додаток 37), а також висловити їм співчуття, проінформувати щодо установлених законодавством пільг, роз`яснити порядок подання документів для призначення пенсії (допомоги) та інших виплат членам сім`ї військовослужбовця.

Приписами пункту 3 розділу Х Інструкції №280 визначено, що підставою для видання наказів по особовому складу у зазначених вище випадках в тому числі є: донесення про загибель (смерть), а в особливий період - іменний список безповоротних втрат особового складу, свідоцтво про смерть, затверджений акт службового розслідування (спеціального розслідування, розслідування аварії (катастрофи), розслідування авіаційної події та інциденту в авіації) у разі їх проведення.

Зі змісту положень Порядку №884 вбачається, що у випадку, коли військовослужбовець зник безвісти, члени його родини мають право на отримання його грошового забезпечення, яке виплачується до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісти відсутнім або оголошення померлим.

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що факт смерті ОСОБА_2 , який підтверджений актом службового розслідування та Актом про настання смерті, є законною підставою для припинення виплати грошового забезпечення його родині, оскільки нормами законодавства чітко встановлено до якого моменту здійснюється виплата грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, і складення акту службового розслідування по факту смерті та/або складення Акту про настання смерті жодним чином на такий момент (набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим) не впливає.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_2 в період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 03.03.2025 року (04.03.2025 - набуття чинності рішення суду про встановлення факту смерті у справі № 332/6577/24 від 31.01.2025) був безвісно відсутнім (зниклим безвісти) військовослужбовцем, якому належить до нарахування щомісячно основне грошове забезпечення та додаткове грошове забезпечення.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) -задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо виключення ОСОБА_2 з особового складу військової частини НОМЕР_2 з ІНФОРМАЦІЯ_4.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 внести зміни до наказу №131 від 11.05.2025 року в частині виключення з особового складу ОСОБА_2 замість ІНФОРМАЦІЯ_4, вказати датою виключення з особового складу - 04.03.2025 року.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення її зниклого безвісті сина- ОСОБА_2 за період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 03.03.2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення її зниклого безвісті сина- ОСОБА_2 за період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 03.03.2025 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також у нейтральних державах або безвісно відсутніх".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 19.01.2026.

Суддя О.В. Конишева