Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №240/15948/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/15948/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення за період з 20.11.2023 по 23.11.2023 та з 12.01.2024 по 29.01.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення за період з 20.11.2023 по 23.11.2023 та з 12.01.2024 по 29.01.2024.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно не виплатив йому додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення за період з 20.11.2023 по 23.11.2023 та з 12.01.2024 по 29.01.2024 .

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2024 №1723 позивач оголошений таким, що в період з 30.11.2023 по 11.01.2024 самовільно залишив частину, відтак , у нього відсутнє право на отримання додаткової винагороди.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 24.04.2022 по 12.04.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №2961 про обставини травми, позивач 05.10.2023, в ході здійснення заходів забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської Федерації, захищаючи Батьківщину, одержав ОСОБА_2 ВОСП правого стегна. Ступінь тяжкості - легкий.

Згідно із свідоцтвом про хворобу № 1813 від 31.03.2025, отримані 05.10.2023 травми ТАК пов`язані із захистом Батьківщини.

В наслідок отриманого поранення (травми) позивач проходив стаціонарне лікування в період:

-з 06.10.2023 по 16.10.2023, що підтверджується виписним епікризом №1202;

-з 20.11.2023 по 23.11.2023 , що підтверджується випискою №13533;

-з 12.01.2024 по 29.01.2024 , що підтверджується випискою №371.

Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо надання інформації про нарахування позивачу додаткової грошової винагороди за період лікування, у зв"язку з отриманим пораненням.

Листом від 13.06.2025 адвокату повідомлено, що за листопад 2023 року позивачу нараховано додаткову грошову винагороду за 11 днів перебування на стаціонарному лікуванні. У військовій частині відсутня інформація щодо місця перебування позивача з 29.11.2023 по 12.01.2024. З метою ухвалення рішення щодо виплати додаткової грошової винагороди за період лікування з 20.11.2023 по 29.11.2023, запропоновано надати інформацію щодо місця перебування з 29.11.2023 по 12.01.2024.

Позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення за період з 20.11.2023 по 23.11.2023 та з 12.01.2024 по 29.01.2024, тому звернувся з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 листопада 1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.

Абзацом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168 у редакції яка діяла впродовж спірних у даній справі періодів) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також Постановою №168 (у редакції, чинній на час спірних у даній справі періодів) передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на час спірних у даній справі періодів) передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

При цьому пунктами 9, 10 Розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно пункту 12 Розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. При цьому Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Також положеннями Постанови №168 передбачено право військовослужбовців на виплату їм додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Конструкція зазначених вище норм передбачає, що підставами для включення військовослужбовця (в даному випадку - позивача) до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, є:

- отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

- перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується відповідно до наказу командира військової частини за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Встановлено, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №2961 про обставини травми, позивач 05.10.2023, в ході здійснення заходів забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захищаючи Батьківщину, одержав ОСОБА_2 ВОСП правого стегна. Ступінь тяжкості - легкий.

Згідно із свідоцтвом про хворобу № 1813 від 31.03.2025, отримані 05.10.2023 травми ТАК пов`язані із захистом Батьківщини.

В наслідок отриманого поранення (травми) позивач проходив стаціонарне лікування в спірні періоди:

-з 20.11.2023 по 23.11.2023 , що підтверджується випискою КП "Лікарня №2 ім. В.П.Павлусенка" №13533 (Діагноз: Травма грудної клітки неуточнена. МВТ. Сторонні тіла м"яких тканин грудної клітки справа. Больовий синдром.;

-з 12.01.2024 по 29.01.2024, що підтверджується випискою лікаря психіатра в/ч НОМЕР_2 №371 (Діагноз клінічний: тривожно-депресивний розлад внаслідок психотравмуючої ситуації, астено-інсомнічний синдром. Діагноз супутній: стан після перенесеної МВТ (04.10.2023). ВОСП м"яких тканин внутрішньої поверхні правого стегна та передньої поверхні правої гомілки).

Спірною у даній справі є бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення за період з 20.11.2023 по 23.11.2023 та з 12.01.2024 по 29.01.2024.

Вирішуючи питання наявності підстав у відповідача для виплати позивачу за спірні періоди додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення, суд зазначає наступне.

Факт невиплати позивачу за вказані періоди додаткової винагороди відповідач не заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ №1723 "Про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення частини молодшим сержантом ОСОБА_1 .

У вказаному наказі зазначено: "За самовільне залишення військової частини (місця служби), неналежне виконання службових обов`язків та наказів командирів, що призвело до порушення військової дисципліни, керуючись статтями 45 та 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 , накласти дисциплінарне стягнення - "сувора догана".

Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :

за самовільне залишення військової частини (місця служби), керуючись вимогами пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №№260, молодшому сержанту ОСОБА_1 здійснити перерахунок виплачених щомісячних премій за листопад грудень 2023 року за січень, березень, квітень 2024 року та не виплачувати щомісячну премію за травень 2024 року,

за самовільне залишення військової частини (місця служби), здійснити перерахунок виплачених додаткових винагород молодшому сержанту ОСОБА_1 за листопад, грудень 2023 року та січень, березень, квітень 2024 року та не включати молодшого сержанта ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди за травень 2024 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України віл 28.02.2022 №168 .

Виходячи з матеріалів службовою розслідування встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 вибув на лікування 14.11.2023 у КП "Лікарня №2 їм ОСОБА_3 ". До даного медичного закладу військовослужбовець звернувся лише 20.11.2023. 29.11.2023 молодшого сержанта було виписано з КП "Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка", але після завершення лікування до місця несення служби, поблизу населеною пункту Нове Донецької області, він не прибув. З 12.01.2024 по 29.01.2024 військовослужбовець перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради. 01.02.2024 військовою частиною НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_1 направлено на стаціонарне лікування до КНП "Госпіталь ветеранів війни" Житомирської обласної ради, де він знаходився з 02.02.2024 по 05.03.2024. Місцезнаходження молодшого сержанта ОСОБА_1 у періоди часу з 15.11.2023 по 19.11.2023, з 30.11.2023 по 11.01.2024. з 30.01.2024 по 31.01.2024 та з 06.03.2024 по теперішній час - невідоме.

Даним вчинком молодший сержант ОСОБА_1 порушив вимоги статей 12, 14, 16, 30, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, частини 5 статті 407 Кримінального кодексу України".

Таким чином, у спірні періоди позивач вважався таким, що самовільно залишив військову частину, у зв"язку з чим на нього накладено дисциплінарне стягнення та позбавлено виплати у тому числі, додаткової винагороди.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній на час спірних у даній справі періодів) до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Отже, у разі, якщо військовослужбовець самовільно залишив місце служби (військову частину), то він не підлягає включенню до наказу про виплату додаткової винагороди у місяць, в якому здійснено порушення, а також за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 справа № 120/7637/23.

Таким чином, встановлений факт самовільного залишення військовослужбовцем Збройних Сил України військової частини є правовою підставою для невиплати йому додаткової винагороди , передбаченої Постановою №168, що вказує на відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача межах спірних правовідносин.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2024 №1723, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, був ним оскаржений або був визнаний нечинним чи скасованим у встановленому законом порядку.

Крім цього, як свідчить зміст доводів позову та заявлених у ньому вимог, позивач не оскаржує зазначений вище наказ, а тому суд не досліджує питання його законності.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №2961 про обставини травми, позивач 05.10.2023 одержав окрім ВТ. Акубаротравма. "ВОСП правого стегна." Згідно виписного епікризу №1202, позивач 06.10.2023 надійшов зі скаргами на незначний біль та наявність ран у правому стегні.

При цьому, згідно виписки КП "Лікарня №2 ім. В.П.Павлусенка" №13533 основний діагноз: Травма грудної клітки неуточнена. МВТ. Сторонні тіла м"яких тканин грудної клітки справа. Больовий синдром.

Вказаний діагноз є відмінним від того, що вказаний у довідці про обставини травми та виписному епікризі №1202, де позивач перебував на лікуванні у жовтні 2023 після отриманого поранення. Вказане дає підстави поставити під сумнів пов"язаність лікування з таким діагнозом з отриманим пораненням.

Таким чином, оскільки наказ, яким позивача позбавлено виплати додаткової винагороди та накладено дисциплінарне стягнення за самовільне залишення військової частини є чинним та ніким не скасований, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення за період з 20.11.2023 по 23.11.2023 та з 12.01.2024 по 29.01.2024.

Суд не приймає до уваги надані позивачем медичні документи, на спростування факту самовільного залишення військової частини, оскільки такі обставини мають значення виключно для дослідження правомірності наказів командира військової частини, які стали підставою для позбавлення позивача спірної виплати.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.

Під час розгляду спорів щодо оскарження дій суб`єктів владних повноважень суд перевіряє відповідність спірних дій вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України. Цей обов`язок виникає із завдань адміністративного судочинства, до яких належить справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) , про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос