Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №240/25136/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/25136/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 кошти у розмірі 7507,58 грн в якості відшкодування шкоди заподіяної державі не належним виконанням обов`язків військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач прибув з військової частини НОМЕР_2 , після прибуття його зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 361 від 20.12.2024 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду водія-електрика лазні взводу матеріально-технічного забезпечення третього стрілецького батальйону. Під час зарахування на речове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 було виявлено невідповідність речового майна, зазначеного у його речовому атестаті із фактичною наявністю цього майна. З акту приймання-передачі речового майна № 1615 від 24.12.2024 та речового атестату № 224 від 25.12.2024 солдата ОСОБА_1 встановлено відсутність наступного речового майна: кашкет літній польовий -1 шт; білизна для холодної погоди - 2 к-т; черевики з високим берцями літні - 1пара; сорочка бойова - 1 шт; дощовик Пончо - 1 шт; сумка транспортна індивідуальна - 1 шт; окуляри - маска захисні балістичні-1 к-т; чоботи гумові Канада- 1 пара; мішок спальний - 1 шт; килим спальний польовий ізоляційний -1 шт; рюкзак МВД -1 шт; казанок польовий індивідуальний - 1 шт; фляга польова індивідуальна-1 шт. Станом на дату звернення до суду, відповідач самовільно залишив військову частину. Факт неповернення речового майна на суму 7507,58 грн підтверджується довідкою-розрахунком № 186. Оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодував шкоду, завдану державі, просить стягнути таку у судовому порядку.

Ухвалою від 05.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Конверт з копією вказаної ухвали повернувся на адресу суду з відміткою пошти “адресат відсутній за вказаною адресою”, при повторній відправці на адресу позивача повернувся також з відміткою “ адресат відсутній за вказаною адресою” .

Відповідно до частини 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.08.2022 у справі № 522/3598/16-а, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками “за закінченням терміну зберігання”, “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п. , з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Станом на момент розгляду цієї справи жодних заяв по суті від відповідача справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. А відповідно до ч. 6 ст. 162 цього ж Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 357 від 16.12.2024 ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

За період проходження військової служби відповідач був забезпечений речовим (інвентарним) майном тимчасового користування, яке підтверджено записом в атестаті військовослужбовця, а саме в книзі № 3627 серії АА, але під час зарахування на речове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 було виявлено невідповідність речового майна, зазначеного у його речовому атестаті, із фактичною наявністю.

Відповідно до довідки розрахунку № 16 про вартість шкоди, завданої державі внаслідок (приховання, втрати) майна речової служби військової частини НОМЕР_1 , яке рахується за особовим складом, а саме за старшим солдатом ОСОБА_1 в грошовому вираженні станом на 24.12.2024 наявні такі найменування предметів та їх вартість: кашкет літній польовий -1 шт. вартістю 79,98 грн; білизна для холодної погоди - 2 к-т вартістю 819,96 грн; черевики з високим берцями літні - 1пара 3182,48 грн; сорочка бойова - 1 шт. 450,00грн; дощовик Пончо - 1 шт 429 грн; сумка транспортна індивідуальна - 1 шт 1196,67 грн; окуляри - маска захисні балістичні-1 к-т 846 грн; чоботи гумові Канада- 1 пара 180,00 грн; мішок спальний - 1 шт 1122,00грн; килим спальний польовий ізоляційний -1 шт 194,00 грн; рюкзак МВД - 1 шт 530 грн,00; казанок польовий індивідуальний - 1 шт 337,00 грн; фляга польова індивідуальна - 1 шт 159,00грн.

Станом на дату звернення до суду, відповідач самовільно залишив військову частин, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1682 від 05.07.2025 "Про результати службового розслідування за фактом відсутності ОСОБА_1 "

21.08.2025 витягом з наказу командира військової НОМЕР_3 № 1921 від 21.08.2025 у ході службового розслідування встановлено, що внаслідок неналежного виконання обов`язків солдатом ОСОБА_1 щодо збереження державного майна було втрачене закріплене за ним майно речової служби. Солдат ОСОБА_1 обліковується у військовій частині, як такий, що самовільно залишив частину. За втрату військового майна відповідно до ст. 6, 10, 13 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі, вирішено притягнути солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у сумі 7507,58 грн.

13.10.2025 позивачем сформовано лист-вимогу про відшкодування шкоди щодо неповернення речового (інвентарного) майна на загальну суму 7507,58 грн, яка була надіслана відповідачу.

Зважаючи на відсутність добровільного відшкодування відповідачем завданої шкоди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Згідно зі ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Згідно зі ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. 127 Статуту солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.

Солдат зобов`язаний, зокрема: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття (ст. 128 Статуту).

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).

Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 160-IХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 8 Закону № 160-ІХ посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Частинами 6, 7 ст. 8 Закону № 160-ІХ визначено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Як уже було встановлено раніше, за період проходження військової служби відповідач був забезпечений речовим (інвентарним) майном тимчасового користування.

Відповідно до довідки-розрахунку № 186 про вартість шкоди, завданої державі внаслідок (приховання, втрати) майна речової служби військової частини НОМЕР_1 , яке рахується за особовим складом, а саме за старшим солдатом ОСОБА_1 в грошовому вираженні станом на 24.12.2024 вартість військового майна, виданого відповідачу і ним не повернутого, складає 7507,58 грн.

Доказів погашення відповідачем матеріальної шкоди в зазначеному розмірі матеріали справи не містять, як і не містять доказів оскарження відповідачем у судовому порядку наказів про притягнення його до відповідальності та визначення розміру завданої шкоди.

Жодних пояснень чи додаткових доказів від відповідача на адресу суду не надходило, хоча він був належним чином повідомлений про даний адміністративний спір.

Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути завдану державі шкоду у розмірі 7507,58 грн, отже, позов необхідно задовольнити повністю

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, однак у справі відсутні докази понесення позивачем витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення коштів, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 шкоду, завдану державі, у розмірі 7507,58 (сім тисяч п`ятсот сім гривень 58 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 19 січня 2026 р.

19.01.26