Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №160/30928/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року Справа №160/30928/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/30928/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а, код ЄДРПОУ: 40108866) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі – відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 06 жовтня 2025 року № 2148к про притягнення до дисциплінарної відповідальності помічника чергового чергової частини сектору моніторингу відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 у виді звільнення зі службу в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13 жовтня 2025 року № 1401 о/с про звільнення помічника чергового чергової частини сектору моніторингу відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді помічника чергового чергової частини сектору моніторингу відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, з 17 жовтня 2025 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 17 жовтня 2025 року по день фактичного розрахунку.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність звільнення позивача зі служби в Національній поліції. Позивач стверджує, що службовим розслідуванням не було встановлено, що ОСОБА_1 вчинив дію або бездіяльність, які мають склад дисциплінарного правопорушення. Службову дисципліну не порушував. Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області не було досліджено повно, всебічно і об`єктивно обставини події, що стала підставою для призначення службового розслідування та не отримано судове рішення (постанову) щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Натомість прийнято рішення, яке не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, що свідчить про необ`єктивність посадових осіб Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області під час проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 та прийняття оскаржуваного рішення.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/30928/25 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/30928/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

26 листопада 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, до відзиву додано диск. Зазначає, що позивачем вчинено дисциплінарне правопорушення, за яке до нього у встановленому законодавством порядку застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

22 грудня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює доводи позовної заяви та вказує, що станом на момент прийняття оскаржуваних наказів у дисциплінарної комісії були відсутні відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та інших адміністративних правопорушень.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01 вересня 2025 року відповідачу надійшла доповідна записка (вх. №170559-2025), якою начальник Управління головної інспекції ГУНП в Дніпропетровській області повідомив відповідача про те, що 28.08.2025 року о 07:09 год сталася ДТП за участі позивача, який перебував поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї. Позивач не впорався з керуванням та допустив зіткнення з будинком №15а по пр. Лесі Українки у м. Дніпро, в якому знаходиться магазин «Риба», після чого залишив місце ДТП та поїхав у невідомому напрямку. В подальшому працівниками УПП в Дніпропетровській області автомобіль виявлено та зупинено о 07:15 год в районі буд. №83 по пр. Дмитра Яворницького. При спілкуванні з водієм у нього виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння. Від проходження тесту за допомогою газоаналізатора «Drager» або у медичному закладі позивач відмовився. В подальшому щодо позивача складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124, ст. 122-4, ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Запискою ініційовано питання про проведення службового розслідування за вказаними обставинами.

Наказом відповідача від 01.09.2025 року №2010 призначено службове розслідування за відповідними обставинами, відсторонено позивача від виконання службових обов`язків. Проведення службового розслідування доручено утвореній дисциплінарній комісії.

В наказі наявна розписка позивача про ознайомлення з наказом 11.09.2025 року.

Наказом відповідача від 15.09.2025 року №2126 продовжено строк проведення службового розслідування на 15 календарних днів.

30 вересня 2025 року дисциплінарною комісією складено Висновок про результати службового розслідування (далі – Висновок).

Згідно Висновку пропонується відомості доповідної записки від 01.09.2025 року вважати такими, що знайшли своє об`єктивне підтвердження, а в діях позивача встановлено дисциплінарний проступок. Запропоновано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом відповідача від 06.10.2025 року №2148к застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Вказано, що стягнення застосовується: за порушення службової дисципліни, недотримання вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі – Закон №580-VIII), п.1 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, абз. 2 ч. 5 ст. 14, абз. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.5., п. 2.5., пп. «а», «д», «е» п. 2.10. Правил дорожнього руху, п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, що виразилося у невжитті всіх можливих заходів щодо недопущення ДТП 28.08.2025 року о 07:09 год, а саме: наїзді на приміщення продовольчого магазину «Риба» за адресою: м. Дніпро, просп. Лесі Українки, буд. 15, залишення місця ДТП, не повідомленні про цю подію за номером екстреного виклику поліції « 102», безпідставній відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто – скоєнні в умовах воєнного стану проступку, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам.

В наказі наявна розписка позивача про ознайомлення з наказом 24.10.2025 року.

Наказом відповідача від 13.10.2025 року №1401 о/с позивача звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII.

В наказі наявна розписка позивача про ознайомлення з наказом 21.10.2025 року.

Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Закону №580-VIII).

Частиною 3 ст. 11 Закону №580-VIII передбачено, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Згідно ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Приписам ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

За визначенням, що міститься у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За змістом частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану визначено у розділі V Дисциплінарного статуту.

За ч. 1 ст. 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Згідно ч. 1-4 ст. 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Виклик, який надіслано поштовим зв`язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.

Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.

Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.

Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

За змістом частин першої, другої статті 28 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

За приписами статті 30 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.

Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893).

Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування (пункт 1 розділу І Порядку № 893).

За змістом пункту 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку № 893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Пунктом 13 розділу V Порядку № 893 передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

Згідно з пунктом 17 розділу V Порядку № 893 факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення.

За змістом пункту 1 розділу VІІ Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Правила етичної поведінки поліцейських затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 року № 1179 (далі – Правила етичної поведінки).

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII (далі – Закон №3353-XI) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 16 Закону №3353-XI водій зобов`язаний: на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.5. Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

За п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пп. «а», «д», «е» п. 2.10. Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди.

Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ від 08.02.2019 року №100 (далі – Порядок №100).

Згідно п. 6 розділу ІІ Порядку №100 поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.11.2023 року у справі №480/2696/22.

Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 16.11.2023 року у справі №600/1876/22-а.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі №260/749/20

Службова дисципліна полягає у дотриманні (виконанні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного поліцейського, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників. Обов`язок дотримуватися етичних, правових і службово-дисциплінарних норм поведінки, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від посади, звання та його місцеперебування. Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 460/5545/20.

Частина друга ст. 19 Закону №580-VIII є бланкетною нормою права та відсилає до Дисциплінарного статуту щодо питань підстав та порядку притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності.

Статті 12, 13 Дисциплінарного статуту, а також інші його положення, створюють систему правового регулювання, за змістом якої дисциплінарне стягнення накладається за вчинення дисциплінарного проступку, види якого не визначені, а його визначення надано змістовно.

Відповідно, в цій справі суду первинно належить встановити чи була поведінка позивача дисциплінарним порушенням.

Діяння позивача визначено в наказі відповідача від 06.10.2025 року №2148к наступним чином:

1) невжиття всіх можливих заходів щодо недопущення ДТП;

2) залишення місця ДТП;

3) неповідомлення про ДТП за номером « 102»;

4) безпідставній відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння,

що в сукупності відповідач визначив як скоєння в умовах воєнного стану проступку, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам.

При цьому відповідачем визначено, що цими діями порушено наступні нормативні положення:

1) п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII (поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва);

2) п. 1 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту (Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України);

3) абз. 2 ч. 5 ст. 14 Закону №3353-XI (учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху);

4) абз. 6 ч. 2 ст. 16 Закону №3353-XI (обов`язок на вимогу поліцейського пред`являти передбачені законодавством документи);

5) п. 1.5., п. 2.5., пп. «а», «д», «е» п. 2.10. Правил дорожнього руху (обов`язок не створювати небезпеку та не завдавати матеріальних збитків, а також повідомити орган Національної поліції, обов`язок проходити медичний огляд на вимогу поліцейського, обов`язок в разі ДТП зупинитись і не залишати місце події, повідомити орган Національної поліції, вжити заходів для збереження слідів події);

6) п. 6 розділу ІІ Порядку №100 (поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події).

Передусім суд вважає за необхідне оцінити доводи самого позивача, наведені у позовній заяві та поясненнях.

Так, позивач стверджував, що звільнення є протиправним, оскільки на момент звільнення вина позивача у вчиненні адміністративних правопорушень не була встановлена постановою суду.

Суд визнає цей аргумент безпідставним виходячи з наступного.

По-перше, відповідач не притягав позивача до дисциплінарної відповідальності «за вчинення адміністративних правопорушень» або за «складання постанов про вчинення адміністративного правопорушення». Діяння, якими утворено дисциплінарне правопорушення позивача, судом виокремлено раніше і жодне з них не стосується адміністративної відповідальності як такої. В межах службового розслідування також згадувалося лише складання щодо позивача протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, що не є притягненням до адміністративної відповідальності. Більш того, в підсумку в наказі про застосування дисциплінарного стягнення відповідач не вказував, що дисциплінарний проступок виразився у складанні таких протоколів. Вказане є цілком розумним, адже відповідач перераховує дії позивача і ставить їх йому у провину, а складання протоколів є поведінкою інших осіб, що фактично є реакцією на дії позивача.

По-друге, позивач в цілому необґрунтовано фактично заперечив самостійний характер дисциплінарної відповідальності. Склад дисциплінарного правопорушення є окремим та самостійним, він може існувати незалежно від будь-яких інших видів відповідальності, а їх співвідношення слід оцінювати лише на предмет відсутності порушення принципу «non bis in idem» (не двічі за одне й те саме). Як вже вказував суд, діяння позивача, які поставлені йому у вину, не пов`язані з адміністративними правопорушеннями: невжиття всіх можливих заходів щодо недопущення ДТП, залишення місця ДТП, неповідомлення про ДТП за номером « 102», безпідставній відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Натомість, відповідач звільнив позивача через те, що вважав вчинення таких дій проступком, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам, скоєним в умовах воєнного стану.

Як наслідок, належить встановлювати не наявність постанов про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а те, чи дійсно позивач вчинив відповідні дії, чи дійсно вони порушують зазначені норми права та являють собою проступок, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам, скоєним в умовах воєнного стану.

Також позивач вказував, що відповідач посилався лише на загальні норми права, що не відповідає дійсності. Адже судом раніше вже надано оцінку викладу наказу про застосування дисциплінарного стягнення, виклад якого містить індивідуалізоване зазначення порушених норм права. Наприклад, позивачу ставить у вину неповідомлення про ДТП за номером « 102» і одночасно вказано як порушену норму права, яка передбачає таке повідомлення (п. 6 розділу ІІ Порядку №100 та п. 1.5 пп. «д» п. 2.10. Правил дорожнього руху).

Також позивач вказував, що його не повідомляли про початок службового розслідування.

Однак, службове розслідування призначене наказом від 01.09.2025 року №2010, копія якого надана до суду відповідачем. На цій копії наявна розписка позивача про ознайомлення з наказом 11.09.2025 року. Більш того, в наявності пояснення позивача від 11.09.2025 року, в яких він особисто вказує про відмову надавати пояснення у службовому розслідуванні, призначеному вказаним наказом. Отже, це твердження позивача не відповідає дійсності та відхиляється судом.

В поясненнях наданих до суду позивач вказував: Жодним доказом, який був наявний у дисциплінарної комісії не підтверджується, що ОСОБА_1 перебував за кермом, або здійснював рух на транспортному засобі, не зафіксовано рух вказаного транспортного засобу, зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 а також знаходження даної особи безпосередньо в автомобілі, вказане як виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення положень частини 1 статті 130 КУпАП, яка може бути застосована саме до водія транспортного засобу, так і свідчить про відсутність складу дисциплінарного проступку. Відзив на позовну заяву не може доповнювати або змінювати висновок, який було складено за результатами проведеного службового розслідування.

Суд зазначає, що виклад відзиву чи будь-яких інших документів, як процесуальних документів, так і складених після наказу про застосування дисциплінарного стягнення службових документів не впливає на правомірність такого наказу. Зміст дисциплінарного проступку визначається на момент складання відповідного наказу і встановлюється згідно викладу самого наказу.

Водночас, цей аргумент є нерелевантним, оскільки сам спірний наказ є належним чином оформленим та містить усі необхідні відомості.

Посилання на порушення положень Кодексу України про адміністративні правопорушення фактично повторює попередній довід позивача про зв`язок дисциплінарної відповідальності з адміністративною, а тому відхиляється судом з тих же підстав.

Щодо відсутності доказів на підтвердження вчинення позивачем згаданих дій суд зазначає наступне.

В матеріалах службового розслідування, копії яких надані відповідачем до суду, в наявності наступні відповідні докази саме щодо вчинення позивачем відповідний діянь:

1) лист Дніпропетровського управління ДВБ Національної поліції України від 28.08.2025 року №64812-2025, направлений відповідачу з повідомленням про такі обставини;

2) інформаційна довідка Управління головної інспекції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.08.2025 року №33/2-326ід, направлена Департаменту Управління головної інспекції Національної поліції України з повідомленням про такі обставини, в т.ч. фотофіксацією;

3) лист КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» від 17.09.2025 року №1055, разом з додатками – результатами аналізів біологічних речовин позивача, згідно яких в крові позивача 1,23% алкоголю, в сечі – 1,84% алкоголю;

4) довідка ТОВ «НОВОМОСКОВСЬК-2013», якою підтверджено завдання збитків позивачем, а також наступна компенсація позивачем таких збитків;

5) Розписка директора ТОВ «НОВОМОСКОВСЬК-2013» про те, що він отримав від позивача відшкодування майнової шкоди;

6) Акт про перегляд відеофайлу від 27.09.2025 року (запис з портативного відеореєстратора), згідно якого позивач відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, підтверджує що залишив місце ДТП;

7) пояснення ОСОБА_2 від 23.09.2025 року, яка як продавець магазину, за участі якого сталося ДТП, повідомила власника магазину, обставини ДТП та характер ушкоджень транспортного засобу;

8) пояснення підполковника поліції ОСОБА_3 від 23.09.2025 року, начальника сектору моніторингу ВП №1 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, який надав відомості про обставини повідомлення ОСОБА_2 про ДТП за номером « 102», в т.ч. про вид та державний номер автомобіля;

9) пояснення старшого лейтенанта поліції Карлова В.І. від 24.09.2025 року, інспектора УПП в Дніпропетровській області, який повідомив обставини прибуття в складі екіпажу « 223» на виклик щодо ДТП по пр. Лесі України 15А. В т.ч. вказав, що виявив транспортний засіб позивача, який позивач намагався завести, після чого позивач сам повідомив про вчинення ДТП і залишення місця події, про те, що він є поліцейським, Також повідомив, що позивач мав ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від медичного огляду;

10) пояснення старшого лейтенанта поліції Мушти О.С. від 24.09.2025 року, інспектора УПП в Дніпропетровській області, який повторив пояснення ОСОБА_4 ;

11) пояснення підполковника поліції ОСОБА_5 від 24.09.2025 року, начальника ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області, який повторив пояснення ОСОБА_3 ;

12) пояснення ОСОБА_6 від 24.09.2025 року, поліцейського УПП в Дніпропетровській області, який повідомив, що у складі екіпажу «Легіон-222» прибув на місце події до постраждалого магазину, де поліцейськими зафіксовано обставини ДТП. Згодом на місце події прибув екіпаж «Легіон 221» разом з позивачем, який повідомив що він вчинив ДТП та поїхав з місця події, в зв`язку з чим щодо позивача складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення;

13) пояснення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 24.09.2025 року, поліцейського УПП в Дніпропетровській області, який повторив пояснення ОСОБА_6 ;

14) пояснення ОСОБА_8 від 24.09.2025 року, інспектора УПП в Дніпропетровській області, яка повторила пояснення ОСОБА_6 ;

15) пояснення підполковника поліції ОСОБА_5 від 22.09.2025 року, начальника ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області, який повторив пояснення ОСОБА_3 ;

16) рапорт інспектора УПП в Дніпропетровській області Карлова В.І. від 28.08.2025 року начальнику УПП в Дніпропетровській області, яким повідомлено обставини виявлення транспортного засобу позивача та самого позивача, який повідомив про свою участь у ДТП, залишення місця події, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, відмову позивача від проходження медичного огляду та складання щодо позивача протоколів про адміністративне правопорушення;

17) рапорт інспектора УПП в Дніпропетровській області Карлова В.І. від 28.08.2025 року начальнику УПП в Дніпропетровській області, яким повідомлено обставини виявлення у позивача ознак алкогольного сп`яніння та відмови від проходження медичного огляду;

18) протоколи про адміністративне правопорушення від 28.08.2025 року серії ЕПР 1 №436321 (за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення), від 28.08.2025 року серії ЕПР1 №436325 (за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення), згідно яких позивач скоїв ДТП та залишив місце події; протокол про адміністративне правопорушення від 28.08.2025 року серії ЕПР 1 №436316 (за ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення), згідно якого позивач від медичного огляду відмовився;

19) схема місця події від 28.08.2025 року;

20) пояснення ОСОБА_2 від 28.08.2025 року, яка повідомила що одразу після ДТП зробила фото номерного знаку автомобіля, який в`їхав у магазин, де вона працювала, після чого автомобіль поїхав;

21) диск з відеозаписом. На диску в наявності 1 відеофайл з назвою «export-twyf5», тип: «Відео МР4», розмір: 3,69 ГБ (3 970 654 067 байтів), на диску: 3,69 ГБ (3 970 654 208 байтів), створено: 17 вересня 2025 р., 10:26:55, змінено: 17 вересня 2025 р., 10:26:55, відкрито: 22 листопада 2025 р., 10:42:13.

Загальна тривалість відеозапису: 02:09:53 год. На відеозаписі наявні позначка дати і часу: 28.08.2025 року з 07:32:10 год. На відео ранкова пора доби, події відбуваються на пр. Дмитра Яворницького поблизу буд. 83 (в районі перетину з вул. Лазаря Глоби в напрямку руху до вул. Воскресенської). Запис здійснюється з боді-камери одного з поліцейських, який підходить до автомобіля марки ВАЗ 210994-20 з державним номером НОМЕР_2 . Поруч стоїть автомобіль патрульної поліції та декілька поліцейських, які спілкуються з позивачем (особу позивача судом встановлено шляхом співставлення особи на відео та фотографій позивача, наявних в матеріалах справи (як в паспорті громадянина України, копії якого надав позивач, так і в матеріалах службового розслідування, копії якого надав відповідач). На перших хвилинах відео позивач в грубій формі та з використанням нецензурної лексики спілкується з поліцейськими, в зв`язку з чим двоє з них вимушені короткостроково застосувати до позивача фізичний вплив. На відео видно як поліцейські встановлюють особу позивача, в т.ч. в наявності його жетон поліцейського.

За змістом розмови вбачається, що позивач протягом всієї її тривалості визнає скоєння ним ДТП, залишення місця події.

На фрагменті відеозапису з 07:35:28 год позивач чітко стверджує, що відмовляється проходити огляд на стан сп`яніння на відповідну пропозицію одного з патрульних поліцейських.

В іншій частині відеозапису відбувається спілкування поліцейських між собою та з позивачем, обговорення обставин ДТП, оформлення такого ДТП.

Слід відзначити, що серед іншого позивача з розмові з патрульним поліцейським вказує, що ДТП трапилося через відмову гальм, а також констатує що після такої події його звільнять.

Оцінюючи такі докази в їх сукупності суд констатує, що вона поза розумним сумнівом підтверджують вчинення позивачем діянь, вказаних у наказі відповідача від 06.10.2025 року №2148к. Щодо неповідомлення про ДТП за номером « 102» суд додатково зауважує, що позивач навіть не стверджував, що таке повідомлення ним здійснювалося.

При цьому згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.

Зважаючи на специфіку доказування стверджуваних обставин, в даному випадку позивач мав би надати доказ повідомлення за номером « 102» про ДТП, однак суд повторює, що позивач навіть не стверджував такого. Навпаки, аргумент з пояснень позивача про відсутність доказів стосувався керування позивача транспортним засобом.

В свою чергу суд, перевіряючи це твердження, надав оцінку усім матеріалам службового розслідування в тій частині, що підтверджують вчинення позивачем діянь, за які до нього застосовано дисциплінарне стягнення.

За результатом такої оцінки судом встановлено, що позивачем дійсно вчинено діяння, вказані в наказі відповідача від 06.10.2025 року №2148к наступним чином:

1) невжиття всіх можливих заходів щодо недопущення ДТП;

2) залишення місця ДТП;

3) неповідомлення про ДТП за номером « 102»;

4) безпідставній відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння,

Суд підтверджує, що в своїй сукупності такі дії підлягають визначенню як скоєння в умовах воєнного стану проступку, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам.

Слід зазначити, що окрім вказаних висновків суду, які є самодостатніми, дійсність обставини вчинення позивачем таких діянь як невжиття всіх можливих заходів щодо недопущення ДТП (як наслідок – відсутність обставин, що виключають протиправність діяння) та залишення місця ДТП фактично підтверджена постановою Центрального районного суду м. Дніпра від 10.11.2025 року у справі №203/6411/25.

Цей доказ не оцінювався відповідачем, оскільки виник після складання спірних наказів, однак зважаючи на його природу суд при оцінці твердження позивача про відсутність його зв`язку з відповідним транспортним засобом вважає за можливе вказати про такий доказ для всебічності судового розгляду.

При цьому в ході судового розгляду в частині вчинення ДТП судом зазначено, що позивач вину у скоєному визнає, повністю відшкодував шкоду завдану власнику магазина внаслідок ДТП, яка сталася 28 серпня 2025 року, на підтвердження чого, надано суду докази.

Також суд визнає належною кваліфікацію таких діянь згідно викладу наказу відповідача від 06.10.2025 року №2148к в частині зазначення норм права, які відповідач визначав порушеними позивачем.

При цьому суд звертає увагу на те, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.

Суд констатує, що в межах проведення службового розслідування відсутні будь-які порушення, які могли б бути оцінені як істотні. Також при оформленні наказу відповідача від 06.10.2025 року №2148к відсутні порушення, які могли б бути визнані істотними. Кожному з діянь, поставлених позивачу у вину, наведено вірний юридичний еквівалент (вказано порушену норму права).

Отже, позивач дійсно вчинив відповідні дії та порушив ними норми права, згадані в наказі відповідача від 06.10.2025 року №2148к. Зазначення при цьому норми, яка не мала б відповідного діяння, не змінює вищевказаних обставин та не може бути підставою для скасування наказу.

Окремо суд зауважує, що законодавством не заборонено звільнення поліцейського, який перебуває в стані тимчасової непрацездатності, в наявності лише певні застереження, які позивачем як підстави позову не використані, при цьому відповідні обставини не можуть зумовлювати скасування спірних наказів як таких, тобто – за наявних предмету та підстав позову юридичного значення для вирішення цього спору не мають.

Оцінюючи пропорційність застосованого стягнення суд зазначає наступне.

Передусім суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції

Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою.

Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.

Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі №420/14443/22, від 12.11.2025 року у справ №120/6919/24.

Тобто, звільнення позивача першим дисциплінарним стягненням саме по собі не є протиправним та не порушує вимог законодавства.

Загальні вимоги до дисциплінарного стягнення визначено у ч. 3, 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту:

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Отже, перевірити належить загальну пропорційність застосованого стягнення відносно стверджуваних допущених позивачем порушень, адже сам по собі обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення міг бути застосований.

Суд звертає увагу на те, що слід розглядати такий спір та надавати оцінку правомірності/протиправності дій поліцейського у більш широкому тлумаченні «вчинення діяння, несумісне з його посадою», оскільки, за висновком відповідача, позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

При цьому, суд зауважує, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 року у справі №420/3952/20.

З урахуванням наведених висновків суду в даній справі суд констатує, що обране дисциплінарне стягнення є повною мірою виправданим, пропорційним та розумним відносно вчинених позивачем діянь, а кількість наявних у позивача заохочень жодним чином не дає підстав для висновку про будь-яку непропорційність обраного стягнення вчиненому діянню.

Судом з власної ініціативи перевірено усі інші аспекти процедури проведення службового розслідування, а також надано правову оцінку усім аспектам притягнення позивача до відповідальності, при цьому судом не встановлено порушень відповідних положень законодавства.

Отже, відповідач при прийняті наказу від 06.10.2025 року №2148к діяв правомірно, як наслідок, позовні вимоги щодо скасування наказу відповідача від 13.10.2025 року № 1401 о/с, що фактично мають похідний характер, задоволенню також не підлягають. З цих же підстав відсутні підстави і для задоволення похідних позовних вимог щодо поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко