Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №140/6522/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6522/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000025/2 від 17.02.2025.

Визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, №UA205030/2025/000083 від 17.02.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.02.2025 декларант подав до Волинської митниці митну декларацію (МД) №24UA205030002163U0, в якій митну вартість оцінюваного товару - автонавантажувач самохідний марки JCB, мод. 541-70 з телескопічною стрілою, на колісному ходу, на який встановлюються вилковий та ковшовий захвати, позашляховий ( для нерівної місцевості) з макс. висотою підіймання до 7,0 м, б/в, 2103 рік випуску, вантажопідйомністю до 4,1т., укомплектований вилами, двигун дизельний зав№ JCB5ADXGJ2177026. Торг. Марка «JCB», в-ва Великобританія, визначив за основним методом, тобто за ціною договору (контракту), й до фактурної вартості 24 300,00 Євро.

Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000025/2 від 17.02.2025, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 33 000,00 Євро, що призвело до збільшення митних платежів. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що воно не містить обґрунтованих пояснень його прийняття, адже для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують як вартість оцінюваного товару.

Позивач вважає, що спірне рішення не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на нормах чинного законодавства та воно не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55, статті 64 МК України; відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; також митний орган не довів неможливості послідовного застосування методів визначення (2а, 2б, 2в, 2г) та застосування виключно резервного методу; не наведено жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, детальної інформації про товар, числове значення митної вартості якого взято для коригування митної вартості оцінюваного товару.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов, скасувавши як протиправне рішення відповідача та прийняту на її підставі картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД №24UA205030002163U0 відбулось автоматичне спрацювання декількох профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) та у поданих документах було встановлено розбіжності, а саме: підпис продавця згідно контракту не відповідає підпису продавця згідно інвойсу; - умови поставки задекларовано FCA Babites, згідно CMR завантаження товару здійснювалось «Valodzes»; - умови поставки задекларовано FCA Babites, однак у довідці про транспортні витрати вказано маршрут Klives – п/п Ягодин; - у довідці про транспортні витрати відсутня інформація щодо завантаження а також не надано калькуляції транспортних витрат; - дата платіжних доручень передує даті виставлення інвойсу; - у платіжних дорученнях відсутній підпис та відбиток печатки платника та уповноваженої особи банку. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі – Постанова №216). З урахуванням викладеного, надані копії платіжних доручень в іноземній валюті не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216.

З наведених підстав та через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (у зв`язку із відсутністю у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та відсутності вартісної основи для розрахунку) митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі – ЄАІС Держмитслужби).

З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів відповідає вимогам митного законодавства.

Ухвалою судді від 29 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Інших заяви по суті справи від сторін не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.

15 січня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( далі Покупець) та компанією AS “Trime Tractors” ( далі Продавець) було укладено Контракт №ТТ-Р25015 ( надалі Контракт).

Відповідно до умов Контракту Продавець продає, а Покупець купує на умовах FCA «Valodzes”. Klives, Babites pag., Babites ov., LV-2017 (Латвія) ( ІНКОТЕРМС-2010) Товар: Телескопічний навантажувач JCB 541-70 з палетними вилами, серійний №JCB5ADXGJ02177026, рік виготовлення - 2013, за ціною 24 300,00 Євро, країна виробник (походження ) – Велика Британія, країна постачання: Україні (п. 1.1. Контракту).

Валюта контракту євро (п. 2.1. Контракту).

Загальна сума контракту становить 24 300.0 (двадцять чотири тисячі триста) євро (п. 2.2. Контракту).

Згідно пункту 2.3 Контракту Покупець оплачує договірну продажну ціну Продавцю в установленому далі порядку: Передплата -100% суми Контракту впродовж 7 днів із дня підписання Контракту.

Відповідно до пункту 3.2. Контракту Товари поставляються на умовах FCA «Valodzes”. Klives, Babites pag., Babites ov., LV-2017 (Латвія) ( ІНКОТЕРМС-2010).

На виконання вимог контракту відповідно до інвойсу №ТТ-20250096 від 11.02.2025 року, Продавець поставив Покупцю товар відповідно до умов контракту на загальну суму 24 300,00 Євро.

17 лютого 2025 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару – Автонавантажувач самохідний марки JCB, мод. 541-70 з телескопічною стрілою, на колісному ходу, на який встановлюються вилковий та ковшовий захвати, позашляховий ( для нерівної місцевості) з макс. висотою підіймання до 7,0 м, б/в, 2103 рік випуску, вантажопідйомністю до 4,1т., укомплектований вилами, двигун дизельний зав№ JCB5ADXGJ2177026. Торг. Марка «JCB», в-ва Великобританія, декларант в інтересах позивача подав МД №24UA205030002163U0. Фактурна вартість імпортованого товару становить 24 300,00 Євро.

Для підтвердження митної вартості надано: інвойс № ТТ-20250096 від 11.02.2025 року; автотранспортна накладна №11022025/1 від 11.02.2025 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 20.01.2025 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 07.02.2025 року; документ, що підтверджує вартість перевезення від 14.02.2025 року; контракт №ТТ-Р25015 від 15.01.2025 року; договір про надання послуг митного брокера №808/1 від 22.07.2022 року; технічні характеристики від 23.12.2024 року; копія митної декларації країни відправлення №25LV000210006ТНРИ1 від 11.02.2025 року; рахунок-фактура №ТТ-Р25015 від 15.01.2025 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

підпис продавця згідно контракту не відповідає підпису продавця згідно інвойсу;

умови поставки задекларовано FCA Babites, згідно CMR завантаження товару здійснювалось «Valodzes»;

умови поставки задекларовано FCA Babites, однак у довідці про транспортні витрати вказано маршрут Klives – п/п Ягодин;

у довідці про транспортні витрати відсутня інформація щодо завантаження а також не надано калькуляції транспортних витрат;

дата платіжних доручень передує даті виставлення інвойсу;

у платіжних дорученнях відсутній підпис та відбиток печатки платника та уповноваженої особи банку. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі – Постанова №216). З урахуванням викладеного, надані копії платіжних доручень в іноземній валюті не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом було подано лист від 17.02.2025 року, про здійснення митного оформлення по методу визначення митної вартості заявленої у митній декларації, також зазначено, що надано всі товаросупровідні та інші підтверджуючі митну вартість документи, додаткові документи надаватись не будуть.

За результатом розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000025/2 від 17.02.2025 року щодо товару №1 Автонавантажувач самохідний марки JCB, мод. 541-70 з телескопічною стрілою, на колісному ходу, на який встановлюється вилковий та ковшовий захвати, позашляховий (для нерівної місцевості) з максимальною висотою підіймання до 7,0м, б/в, 2013рік випуску, вантажопідйомність до 4,1 т., укомплектований вилами, двигун дизельний. Зав. №JCB5ADXGJ02177026- 1 шт. Торг. Марка «JCB», країна в-ва Великобританія.

В свою чергу, відмову у митному оформленні вказаного вище товару відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації , митному оформленні впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2025/000083 від 17.02.2025 року.

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за №25UA205030002179U9 від 18.02.2025 із наданням гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 МК України.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

За приписами частини третьої, четвертої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України – декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача самостійно подав: інвойс № ТТ-20250096 від 11.02.2025 року; автотранспортна накладна №11022025/1 від 11.02.2025 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 20.01.2025 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 07.02.2025 року; документ, що підтверджує вартість перевезення від 14.02.2025 року; контракт №ТТ-Р25015 від 15.01.2025 року; договір про надання послуг митного брокера №808/1 від 22.07.2022 року; технічні характеристики від 23.12.2024 року; копія митної декларації країни відправлення №25LV000210006ТНРИ1 від 11.02.2025 року; рахунок-фактура №ТТ-Р25015 від 15.01.2025 року.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

З приводу аргументів митного органу щодо наявності розбіжностей у доданих позивачем документах, суд зазначає наступне.

Щодо твердження відповідача про те, надані на підтвердження факту оплати товару п документи не містять відміток банку та відбитку печатки платника.

Умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат.

Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором.

Тобто навіть у випадку відсутності факту оплати імпортованого товару, це не впливає на порядок визначення його митної вартості.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 року по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 року по справі №540/2455/19.

Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару, наявність відсутність на платіжних документах відміток банку чи платника, не може впливати на його митну вартість, визначену на момент розмитнення товару.

Щодо умови поставки товару заявлено FCA Babites, згідно CMR завантаження здійснювалося “Valodzes”, а згідно довідки про транспортні витрати маршрут вказано Klives-п/п Ягодинмитної декларації країни експорту умови поставки FCA Domeikava.

Відповідно до умов Контракту Продавець продає, а Покупець купує на умовах FCA «Valodzes”. Klives, Babites pag., Babites ov., LV-2017 (Латвія) ( ІНКОТЕРМС-2010) (пункт 1.1. Контракту) аналогічна умова міститься в пункті 3.2 Контракту.

Крім того, згідно розділу контракту «Юридичі адреси сторін» Продавець знаходиться за адресою: FCA «Valodzes”. Klives, Babites pag., Babites ov., LV2017 (Латвія) ( ІНКОТЕРМС-2010).

У CMR дійсно зазначено, місце завантаження «Valodzes”. Klives, LV-2017 але виходячи з умов контракту, це і є місцем знаходженням Продавця.

Довідці про розмір транспортних витрат відокремлено транспорті витрати по маршруту Klives, LV-2017 - пп Ягодин, тобто вказано місто з якого здійснювалося транспортування до пограничного переходу на території Укрїани.

Однак, зазначене не спростовує того факту, що позивачем понесені транспортні витрати на транспортування товару від місця завантаження до митнї території України, та не вказує на наявність розбіжностей/ неточностей у числовому розрахунку транспортних витрат.

В даному випадку позивач визначив митну вартість товару – Автонавантажувач самохідний марки JCB, мод. 541-70 з телескопічною стрілою, на колісному ходу, на який встановлюються вилковий та ковшовий захвати, позашляховий (для нерівної місцевості) з макс. Висотою підіймання до 7,0 м, б/в, 2103 рік випуску, вантажопідйомністю до 4,1т., укомплектований вилами, двигун дизельний зав№ JCB5ADXGJ2177026. Торг. Марка «JCB», вва Великобританія, за ціною договору.

Ціна договору підтверджується інвойсом від 11.02.2025 року №ТТ-20250096 та складає 24 300,00 Євро.

З урахуванням курсу гривні до євро на дату подання митної декларації 25UA20503002163U0) до якої додана вартість транспортування до митної території України, відповідно до довідки про вартість транспортних витрат №39/2874 від 14.02.2025 року в сумі 25 000,00 гривень (згідно п. 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України), в графі 12 вказаної митної декларації позивачем була вказана митна вартість всього товару в гривнях 1 084 254,01 гривень.

Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Окрім заявлених витрат жодних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає ні з умов контракту, ні з рахунка-фактури).

Натомість, відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення мали підтвердити додатково витребувані документи, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що відповідно до частини третьої статті 53 МК України вимога про надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листи) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

За обставин цієї справи відповідач не обґрунтував відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем); відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару відповідачем не спростовано, недійсність чи ознаки підробки документів ним не доведено належними засобами доказування, а вказані митним органом розбіжності не впливають на рівень заявленої митної вартості.

Суд повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару у цьому випадку є контракт, рахунок-фактура (інвойс), платіжний документ. Тому ненадання виписки з бухгалтерської документації не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі вказаних документів, які підтверджують ціну товару, та не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Водночас, витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність яких не виявлено.

Також, на думку суду, витребовування прайс-листа виробника товару, ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, є завідомо не виконуваною вимогою, адже імпортувався вживаний автонавантажувач самохідний.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

На переконання суду, висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що у спірному рішенні митний орган вказав митну декларацію, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару - №24UA204130020448U0 від 23.12.2024. Відповідач стверджує, що за цією митною декларацією був оформлений товар, який має найбільшу кількість подібних параметрів із товаром, який був придбаний позивачем.

Однак, суд зазначає, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан та знос товару, умови поставки тощо.

Суд зауважує, що можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та бути автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників АСАУР.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) наявна інформація, яка міститься в АСАУР повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). АСАУР не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору (контракту), як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача №UA205030/2025/000025/2 від 17.02.2025 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Як наслідок, це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості (постанови Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №520/3246/20, від 19 серпня 2020 року у справі №140/754/19).

Оскільки картка відмови в митному оформленні (випуску) товару №UA205030/2025/000083 від 17.02.2025 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000025/2 від 17.02.2025, яке судом визнано протиправним і скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати - зі сплати судового збору та на правничу допомогу.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано такі документи: ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1762208, який виданий на підставі договору від 16 грудня 2024 року №16/12/24; додаток від 27 травня 2025 року №4 до договору, акт №3 від 29 травня 2025 року приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правничої допомоги.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із предметом позову, а також з огляду на наявність судової практики у цій категорії справ.

Позивачем не надані докази фактичної оплати правничої допомоги, проте суд з урахуванням правового висновку у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), від 23 грудня 2021 року (справа №280/1361/21) та ін. виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, принципів обґрунтованості, пропорційності та розумності розміру витрат на правничу допомогу конкретним обставинам справи та її складності (є справою незначної складності), враховуючи час, який об`єктивно мав бути витрачений адвокатом на надання послуг у цій справі, їх обсяг (крім підготовки позовної заяви інші процесуальні документи не складалися), заперечення іншої сторони щодо співмірності розміру витрат, заявлених до відшкодування, дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Звертаючись до суду з позовною заявою в електронній формі через систему “Електронний суд”, позивач сплатив судовий збір у сумі 1937, 92 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.06.2025 №50 та від 26.06.2025 №59.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 4 937, 92 грн (1937, 92 грн - витрати зі сплати судового збору; 3000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці №UA205030/2025/000025/2 від 17.02.2025 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2025/000083 від 17.02.2025

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 4 937 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).

Суддя Ю.Ю. Сорока