Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №140/8984/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8984/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСВ Підшипник» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСВ Підшипник» (далі – ТОВ «ПСВ Підшипник», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі – відповідач, митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2025 №UA205140/2025/000108/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із контрактом №1 від 14.06.2019, укладеним між PFI Group INC. (США) та ТОВ «ПСВ-Підшипник» позивач придбав товар: підшипники, корпуси підшипників та інші запасні частини до автомобілів, сільськогосподарської техніки, перелік яких встановлюється в інвойсах до даного контракту загальною вартістю 128 213,44 евро.

13.03.2025 з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Волинської митниці митну деклараціюю (далі – МД) №25UA205140015693U1, в якій було зазначено ціну товару в сумі 128 213,44 евро та включено витрати на транспортування у розмірі 1 898,13 евро) (85 728,00 грн по курсу 45,1644), відповідно заявлена митна вартість товару становить 130 111,57 евро (5 876 411,08 грн по курсу 45,1644).

Однак, Волинською митницею було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою вартістю, оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000723 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000108/2 від 13.03.2025.

13.03.2025 з метою митного оформлення товару позивачем декларанта подано до Волинської митниці МД №25UA205140015924U0. У зв`язку із прийнятим рішення про коригування митної вартості товарів позивач поніс збитки, які проявляються в надмірно сплачених до бюджету коштів в розмірі 21 997,34 грн, з яких 4 230,26 грн - мито, 17 767,08 грн - ПДВ.

В обґрунтування протиправності прийнятого рішення позивач вказує, що право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (далі – МК України), а саме: надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №25UA20514001569301 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.

Незважаючи на відсутність будь-яких розбіжностей у поданих документах митним органом було сформовано повідомлення декларанту, в якому вимагались додаткові документи, для підтвердження митної вартості, хоча декларантом були надані усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Щодо розбіжностей, які вказані в оскаржуваному рішенні, позивач зазначає, що визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав витрати на перевезення товару в загальній сумі 85 728,00 грн. Ці витрати підтверджуються договором-заявкою від 06.03.2025 №06032025-1, довідкою про транспортно-експедиторські витрати від 12.03.2025 №02/01/03, актом надання послуг від 12.03.2025 №25 та платіжною інструкцією від 26.03.2025 №2927.

Згідно із довідкою про транспортно-експедиторські витрати від 12.03.2025 №02/01/03 транспортно-експедиторські витрати з перевезення вантажу для ТОВ «ПСВ-Підшипник» за маршрутом м. 1047Amsterdam (Нідерланди) - м. Луцьк (Україна) складають 102 875,00 грн, в тому числі: м. 1047Amsterdam (Нідерланди) - митний перехід «Краківець» (кордон України) 85 728,00 грн; митний перехід «Краківець» (кордон України) - м. Луцьк (Україна) 17147,00 грн. Перевезення виконує автомобіль, д.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Страхування ватажу не проводилося.

Вказана інформація щодо маршруту перевезення, транспортного засобу та вартості такого перевезення містить також акт надання послуг від 12.03.2025 №25.

Оплата послуг підтверджується платіжною інструкцією від 26.03.2025 №2927.

Зазначені документи не мали між собою жодних розбіжностей і були достатніми для завершення митного оформлення за першим заявленим декларантом методом.

Крім того, графа 21 МД містить інформацію щодо транспортного засобу, а саме реєстраційний номер автомобіля: НОМЕР_1 / НОМЕР_3 , а також код країни реєстрації: UA. У графі 22 МД зазначена валюта і загальна вартість товару за рахунком в сумі 128 213,44 евро, що відповідає інвойсу від 28.02.2025 №25SINV00068.

Транспортно-експедиційні витрати були включені декларантом до вартості товарів та зазначені в графі 12 ДМВ

Таким чином, подані декларантом документи підтверджували складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяли ідентифікувати оцінюваний товар та містили об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Окрім того, позивач вказує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містить.

З огляду на викладене, позивач вважає рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 13.03.2025 №UA205140/2025/000108/2 протиправним та просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.63).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «ПСВ-Підшипник» було подано МД №25UA205140015693U1 від 13.03.2025 на 7 товарних позицій, серед яких товар №2: «Запасні частини для легкових автомобілів: частини ходових коліс з чорних металів, литі, блоки ступиці для автомобілів» та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, визначені в графи 44 МД. Митну вартість заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- відповідно до пункту 19 договору-заявки на перевезення від 06.03.2025 №06032025-1 вартість ціни перевезення становить 2300 евро по курсу НБУ на дату завантаження товару (дата CMR). Автотранспортна накладна датується 07.03.2025, однак рахунок на оплату №9 виданий 12.03.2025 на суму 102875 грн; числового розрахунку заявлених транспортних витрат не подано до митного оформлення;

- згідно рахунка на оплату №9 від 12.03.2025 вартість витрат по перевезенню товару за маршрутом Амстердам (Нідерланди) - м/п Краківець (Україна) становить 85728 грн, протяжність маршруту орієнтовно 1477 км, що в перерахунку вартість транспортування становить 58,05 грн/км (85728 /1477). 17147 грн, протяжність маршруту орієнтовно 219 км, що в перерахунку станових. 78,3 грн/км (17147 /219). 3 огляду на зазначене вартість перевезення товару за-межами митної території України нижча, ніж на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару;

- з огляду на умови поставки EXW та відповідно пункту 3.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.06.2019 №1 ціна товару включає вартість доставки до місця вказаному в пункті 2.1 контракту. Інформації щодо суб`єктів надання та сум вантажно-розвантажувальних робіт, які є складовою митної вартості, не подано до митного оформлення. В графі 21 ДМВ дані витрати відсутні, що свідчить про не включення таких витрат до митної вартості товару.

Так, представник відповідача зазначає, що відповідно до міжнародних правил Інкотермс термін EXW («Франко-Завод», Ех Works») - це міжнародний торговельний термін, який зобов`язує продавця відкрити доступ до товару для покупця на заводі, складі, фірмі чи в офісі. З іншого боку, покупцю необхідно понести транспортні витрати, щоб забрати та перевезти свій вантаж до пункту призначення». Тобто у фактурну вартість товару за умов постави EXW витрати на транспортування не включаються.

Відповідно до умов поставки EXW витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, несе покупець.

Таким чином, митна вартість товару = фактурна вартість + витрати на транспортування від визначеного місця до кордону + навантажувально-розвантажувальні роботи пов`язані з транспортуванням т/з до місця ввезення на митну територію України.

Не зазначення таких відомостей свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу.

У зв`язку із тим, що документи для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості , а також містять розбіжності декларанту запропонованого в 10 – денний термін надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару та усунення виявлених розбіжностей та спростування сумнівів митниці.

Декларантом на вимогу митниці надано: прайс-лист виробника товару від 28.02.225, довідку про транспортно-експедиторські витрати від 12.03.2025 №02/01/03.

Переліку запитуваних митницею документів не надано, виявлені розбіжності документально не усунуті, листом від 13.03.2025 №01 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Також представник відповідача зауважує, що до позовної заяви позивач долучив платіжні інструкції в іноземній валюті №315 від 29.04.2025, №322 від 20.05.2025, №324 від 10.06.2025, акт надання послуг №25 від 12.03.2025 та платіжну інструкцію №2927 від 26.03.2025, однак митному органу вказані документ не подалися.

Тоді як митні органи, здійснюючи перевірку правильності визначення митної вартості товару, опираються лише на ті документи та пояснення, що були подані під час митного контролю та оформлення. Відомості, які стали відомі мали змоги знати про них на етапі митного оформлення.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень статей 55 та 57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

При цьому, при проведенні консультації декларанту пропонувалося, у разі наявності цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень 59-63 МК України, повідомити про це митному органу для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару, однак така інформація надана не була.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: - товар 2 – на рівні 6,24 дол. США/кг (5,7348 евро/кг на дату заявленого декларантом курсу валют) за ЕМД №UA205140/2024/081535 від 27.12.2024.

Митницею за основу для коригування митної вартості товару №2 взято вартість товару: «Блоки ступиці для автомобілів» торговельної марки PFI, країна походження Китай, імпорт здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту), стороною якого є виробник товарів враховуючи умови поставки та обсяг товарів.

Спірний товар декларантом оформлено у вільний обіг згідно №25UA205140015924U0 від 13.03.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

З наведених підстав представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства положень МК України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законним та обґрунтованим (а.с.66-74).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.83).

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 14.06.2019 між ТОВ «ПСВ Підшипник» (покупець) та компанією «PFI Group, INC» (США) (продавець) було контракт №1, за умовами якого продавець на умовах, передбачених даним контрактом, реалізовує та зобов`язується передати покупцю, а покупець зобов`язується отримати в порядку, визначеним цим Контрактом, підшипники, корпуси підшипників та інші запасні частини до автомобілів, сількогосподарської техніки тощо, перелік яких встановлюється в інвойсах до даного Контракту (а.с.21-22).

Доповнення від 20.07.2021 №2/2021/UA до контракту від 14.06.2019 №1 внесено зміни щодо умов поставки та передачі товарів та викладено їх в редакції, відповідно до якої, поставка товару по даному контракту здійснюється на умовах DAP - місто Хелм (Польща) або FCA - Рілдеркер (Нідерланди) у відповідності з міжнародними правилами «Інкотермс – 2010» (а.с.23).

Доповнення від 02.11.2022 №2/2022/UA до контракту від 14.06.2019 №1 внесено зміни до реквізитів покупця (а.с.24).

Доповнення від 29.03.2024 №2/2024/UA внесено зміни до пунктів 2.1, 3.1, 3.2, 4.2 контракту від 14.06.2019 №1 та доповнено його пунктом 4.5 (а.с.25)

Доповнення від 25.06.2024 №4/2024/UA контракт від 14.06.2019 №1 доповнено пунктами 2.6-2.8 (а.с.26).

На виконання умов контракту, відповідно до рахунку – фактури (інвойсу) від 28.02.2025 №25SINV00068 компанія «PFI Group, INC» поставила позивачу відповідний товар загальною вартістю 128 213,44 евро (а.с.27-35, переклад а.с.36-44).

З метою здійснення митного оформлення товару: на 7 товарних позицій, у тому числі товар №2: «запасні частини для легкових автомобілів: частини ходових коліс з чорних металів, литі: блок ступиці для автомобілів; Торгівельна марка: PFI; Виробник: PFI Group, Inc., CN», що постачалися згідно з вищевказаним договором, декларантом позивача до Волинської митниці подано МД №25UA205140015693U1 від 13.03.2025. Митну вартість товару визначено за першим основним методом - за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 14.06.2019 №1 (а.с.21-22), доповнення до вказаного контакту від 20.07.2021 №2/2021/UA (а.с.23), від 02.11.2022 №2/2022/UA (а.с.24); від 29.03.2024 №2/2024/UA (а.с.25), від 25.06.2024 №4/2024/UA (а.с.26), рахунок-фактуру (інвойс) від 28.02.2025 №25SINV00068 (а.с.27-35, переклад а.с.36-44), договір-заявка на перевезення вантаж від 06.03.2025 №06032025-1 (а.с.48), міжнародна автотранспортна накладна (CMR) від 07.03.2025 (а.с.49, переклад а.с.50), рахунок на оплату від 12.03.2025 №9 (а.с.52).

13.03.2025 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000108/2 (а.с.12-13) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000723 (а.с.14-15).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 13.03.2025 №UA205140/2025/000108/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

- відповідно до пункту 19 договору - заявки на перевезення від 06.03.2025 №06032025-1 вартість ціни перевезення становить 2300 евро по курсу НБУ на дату завантаження товару (дата СМR). Автотранспортна накладна датується 07.03.2025, однак рахунок, на оплату №9 виданий 12.03.2025 на суму 102675 грн, числового розрахунку заявлених транспортних витрат не подано до митного оформлення;

- згідно рахунка на оплату №9 від 12.03.2025 вартість витрат по перевезенню товару за маршрутом Амстердам (Нідерланди) – м/п Краківець (Україна) становить 85728 грн, протяжність маршруту орієнтовна 1477 км, що в перерахунку вартість транспортування становить 58,05 грн/км (85728 /1477). В цей час вартість транспортних послуг по маршруту п/п Краківець - с. Липини становить 17147 грн, протяжність маршруту орієнтовно 219 км, що в перерахунку становить 78,3 грн/км (17147 /219). 3 огляду на зазначене вартість перевезення товару за межами митної території України нижча, ніж на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару;

- з огляду на умови поставки EXW та відповідно до пункту 3.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.06.2019 №1 ціна товару включає вартість доставки до місця вказаному в пункті 2.1 контракту. Інформації щодо суб`єктів надання та сум вантажно-розвантажувальних робіт, які є складовою митної вартості, не подано до митного оформлення. В графі 21 ДМВ дані витрати відсутні, що свідчить про не включення таких витрат до митної вартості товару.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом завалено митну вартість самостійно.

У зв`язку з тим. що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, з також містять розбіжності позивачу згідно із статями 53 54 МК України запропоновано в 10-ти денний термін надати: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні (перевізні) документи; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) банківські платіжні документи, що стосуються товару (за наявності оплати); 7) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності оплати); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом на вимогу митниці надано: прайс-лист виробника товару від 28.02.2025, довідку про транспортно-експедиторські витрати від 12.03.2025 №02/01/03.

Переліку запитуваних митницею документів не надано, виявлені розбіжності документально не усунуті, листом від 13.03.2025 №01 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VІ ГАТТ 1994 року, МК України, також вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 52 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень статей 55 та 57 МК країни з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору метолу визначення митної вартості товару.

На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною з автоматизованій системі митного оформлення «інспектору, з також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, з саме: товар 2 - на рівні 6,24 дол США (5,7348 евро/кг на дату заявленого декларантом курсу валют) за МД №UA205140/2024/081535 від 27.12.2024.

Митницею за основу для коригування митної вартості товару №2 взято вартість товару. «Блоки ступиці для автомобіля» торговельної марки PFI, країна походження Китай, імпорт яких здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту), стороною якого є виробник товарів враховуючи умови поставки та обсяг товарів.

13.03.2025 декларант подав МД №25UA205140015924U0, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених статтею 55 МК України (а.с. 16-20).

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених вище положень МК України дозволяє дійти висновку про те, що підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, на думку суду, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

У розглядуваному випадку оскаржуване рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Перевіряючи обґрунтованість сумнівів митного органу щодо заявленої декларантом митної вартості товару, судом встановлено, що між ТОВ «ПСВ Підшипник» (покупець) та фірмою «PFI Group, INC» (США) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) від 14.06.2019 №1 (а.с.21-22) за умовами якого продавець на умовах, передбачених даним контрактом, реалізовує та зобов`язується передати покупцю, а покупець зобов`язується отримати в порядку, визначеним цим Контрактом, підшипники, корпуси підшипників та інші запасні частини до автомобілів, сількогосподарської техніки тощо, перелік яких встановлюється в інвойсах до даного Контракту.

Відповідно до пункту 1.4. контракту товар згідно цього контракту поставляється партіями (надалі - партія товару). Перелік найменування кожного виду товару в партії товару, одиниця виміру кожного виду товару в партії товару, ціна за одиницю найменування кожного виду товару в партії товару, вартість кожного виду товару і всієї партії товару, кількість кожного виду товару в партії товару, вказуються в інвойсах, котрі складаються і підписуються сторонами на кожну партію товару.

Нормами пунктів 2.1-2.5 контракту визначено, що поставка товару по даному контракту здійснюється на умовах СРТ - місто Хелм (Польща) у відповідності з міжнародними правилами «Інкотермс – 2010». Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві впродовж 30 календарних днів після одержання на свій розрахунковий рахунок оплачених покупцем грошових коштів, згідно Інвойсу. Датою поставки вважається дата оформлення митних документів на території Покупця. З кожною партією товару Продавець надає інвойс (рахунок-фактуру). Товар згідно даного контракту може випадках умови поставки вказуються додатково в інвойсах до даного контракту.

Згідно із пунктами 3.1, 3.2 контракту від 14.06.2019 №1 (в редакції доповнення від 29.03.2024 №2/2024/UA до вказаного контракту) загальна вартість контракту становить 6 000 000 евро. Ціна Товару визначається на умовах EXW - Амстердам, або DAP - Хелм, або DAP - Липини, Луцький р-н., і вказується по кожному товару в інвойсах. Ціна встановлюється в евро.

Відповідно до пункту 4.2 контракту від 14.06.2019 №1 (в редакції доповнення від 29.03.2024 №2/2024/UA до вказаного контракту) покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар в розмірі, вказаному в інвойсі (інвойсах) протягом 45 днів з дати виставлення інвойсу (інвойсів).

На виконання умов контракту, відповідно до рахунку – фактури (інвойсу) від 28.02.2025 №25SINV00068 компанія «PFI Group, INC» поставила позивачу відповідний товар загальною вартістю 128 213,44 евро (а.с.27-35, переклад а.с.36-44).

Матеріалами справи підтверджується, що під час митного оформлення декларантом для підтвердження витрат на перевезення товару митному органу було надано: договір-заявку на перевезення вантаж від 06.03.2025 №06032025-1 (а.с.48), міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 07.03.2025 (а.с.49, переклад а.с.50), рахунок на оплату від 12.03.2025 №9 (а.с.52), а також додатково на вимог митного органу довідку про транспортно-експедиторські витрати від 12.03.2025 №02/01/03 (а.с.51).

Так, зі змісту договору-заявки на перевезення вантаж від 06.03.2025 №06032025-1 вбачається, що ТОВ «АП ТРАНСГРУП» (перевізник) зобов`язувався на замовлення ТОВ «ПСВ Підшипник» (замовник) здійснити перевезення вантажу: підшипники масою 17029 кг в об`ємі 23 палет за маршрутом: Амстерлам (Нідерланди) - м/ Ягодин (Україна) - с. Липини Луцький район (Україна). Ціна перевезення: 2 300 евро по курсу НБУ на дату завантаження товару (дата CMR).

Відповідно до довідки про транспортно-експедиторські витрати від 12.03.2025 №02/01/03 вартість транспортно-експедиторських витрат з перевезення вантажу для ТОВ «ПСВ-Підшипник» за маршрутом M. 1047H Amsterm (Нідерланди) - м. Луцьк (Україна), складає 102875 грн. З них: вартість транспортних витрат за маршрутом м. 1047 HG Amsterdam (Нідерланди) - митний перехід «Краківець» (кордон України) складає 85728,00 грн; вартість транспортно-експедиторських витрат за маршрутом митний перехід «Краківець» (кордон України) - м. Луцьк (Україна) складає 17147,00 грн. Страхування вантажу не проводилося. Дане перевезення здійснюється в складі збірного вантажу автомобілем держ. номер НОМЕР_1 пр. НОМЕР_2 .

Виставлений рахунок на оплату від 12.03.2025 №9 на оплату послуг містить такий самий розподіл вартості послуг до та після кордону України (а.с.52).

Однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що відповідно до пункту 19 договору - заявки на перевезення від 06.03.2025 №06032025-1 вартість ціни перевезення становить 2300 евро по курсу НБУ на дату завантаження товару (дата СМR). Автотранспортна накладна датується 07.03.2025, однак рахунок на оплату №9 виданий 12.03.2025 на суму 102675 грн, числового розрахунку заявлених транспортних витрат не подано до митного оформлення.

У свою чергу в спростування вказаних порушень позивач зазначає, що що визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав витрати на перевезення товару в загальній сумі 85 728,00 грн. Ці витрати підтверджуються договором-заявкою від 06.03.2025 №06032025-1, довідкою про транспортно-експедиторські витрати від 12.03.2025 №02/01/03, актом надання послуг від 12.03.2025 №25 та платіжною інструкцією від 26.03.2025 №2927.

Разом з тим, суд констатує, що офіційний курс евро Національного банку України станом на 07.03.2025 (дата CMR) становив 44,5596, а відтак еквівалентною 2300 евро є сума 102 487,08 грн, а не 102 675 грн, яка зазначена у наданих митному органу документах.

При цьому, як слушно зазначено в оскаржуваному рішенні числового розрахунку заявлених транспортних витрат до митного оформлення не подано.

Окрім того, суд зауважує, що акт надання послуг №25 від 12.03.2025 (а.с.53) та платіжна інструкція від 26.03.2025 №2927 (а.с.54) були надані виключно до суду, а не до митного органу, а тому суд не може надати їм оцінку як таким, що були подані для підтвердження митної вартості товару.

На вказаних обставинах наголошує представник відповідача у відзиві на позовну заяву, а також вони підтверджуються змістом картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в якій зазначено перелік документів, що надавалися під час митного оформлення та відомості, що містять безпосередньо в оскаржуваному рішенні.

Також суд зауважує, що відповідно до договору-заявки на перевезення вантаж від 06.03.2025 №06032025-1 та рахунку на оплату №9 виданий 12.03.2025 доставка товару здійснювалася до села Липини (Луцького району), що узгоджується із умовами визначеними в інвойсі від 28.02.2025 №25SINV00068, однак згідно із довідкою про транспортно-експедиторські витрати від 12.03.2025 №02/01/03 кінцевим місцем поставки товару вказано місто Луцьк.

Оскаржуване рішення також було прийнято з тих підстав, що згідно рахунка на оплату №9 від 12.03.2025 вартість витрат по перевезенню товару за маршрутом Амстердам (Нідерланди) – м/п Краківець (Україна) становить 85 728 грн, протяжність маршруту орієнтовна 1477 км, що в перерахунку вартість транспортування становить 58,05 грн/км (85728 /1477). В цей час вартість транспортних послуг по маршруту п/п Краківець - с. Липини становить 17147 грн, протяжність маршруту орієнтовно 219 км, що в перерахунку становить 78,3 грн/км (17147 /219).

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд зазначає, що різниця у ціні послуг перевізника на відрізках маршруту транспортування товару до митного кордону України і від митного кордону України до пункту призначення позивачем будь-якими доказами, які б підтверджували її об`єктивність та спростовували сумніви митного органу, жодними доказами обґрунтована не була.

Вказані обставини, на думку суду, в сукупності з іншими встановленими розбіжностями також свідчить про обґрунтованість та правомірність сумнівів контролюючого органу щодо правильності визначення декларантом митної вартості оцінюваних товарів.

В силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України суд вважає за можливе врахувати висновки Верховного Суду, що містяться у постанові від 27.08.2019 у справі №440/3790/18, відповідно до яких оскільки вартість перевезення товару до митного кордону України є складовою задекларованої митної вартості товару, а наданий позивачем для митного оформлення рахунок на оплату послуг перевезення свідчив про суттєву різницю в ціні цих послуг на відрізках маршруту транспортування товару до митного кордону України і від митного кордону України до пункту призначення, яка нічим не пояснювалася, зокрема і відстанню на цих відрізках маршруту, митниця правомірно витребувала у позивача додаткові документи, які б підтвердили числові значення складових митної вартості. З огляду на те, що позивач не надав такі документи, митниця відповідно до положень частини 1 статті 55 МК України мала право прийняти рішення про коригування митної вартості товару.

З огляду на вищезазначене, суд погоджується із доводами відповідача про те, що вказане ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару;

Ще однією підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що з огляду на умови поставки EXW та відповідно до пункту 3.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.06.2019 №1 ціна товару включає вартість доставки до місця вказаному в пункті 2.1 контракту. Інформації щодо суб`єктів надання та сум вантажно-розвантажувальних робіт, які є складовою митної вартості, не подано до митного оформлення. В графі 21 ДМВ дані витрати відсутні, що свідчить про не включення таких витрат до митної вартості товару.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.1 контракту від 14.06.2019 №1 (в редакції доповнення від 29.03.2024) поставка товару по даному контракту здійснюється у відповідності з міжнародними правилами Інкотермс - 2010 на умовах EXW - Амстердам, або DAP - Хелм, або DAP - Липини, Луцький р-н. Вибір умови поставки закріплюється в кожному інвойсі окремо, за попередньою домовленістю сторін (а.с.25).

Як вбачається із рахунку-фактуру (інвойсу) від 28.02.2025 №25SINV00068 сторони контракту домовилися про умови відправлення: Франко-завод Амстердам, Нідерланди (а.с.27-35, переклад а.с.36-44).

За умовами поставки EXW вважається, що продавець виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

Відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Однак, інформації щодо суб`єктів надання та сум вантажно-розвантажувальних робіт, які є складовою митної вартості, не подано до митного оформлення та в графі 21 ДМВ дані витрати відсутні.

Вказані обставини позивачем у позовній заяві жодним чином не спростовані.

Оскільки, числові розрахунки складових витрат навантажувально-розвантажувальних робіт до митного оформлення надано не було, тому сумніви митного органу щодо включення цих складових транспортних витрат до митної вартості товару є цілком обґрунтованими.

Усе перелічене вище у своїй сукупності дає суду підстави для висновку про те, що в даному випадку у митного органу були сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, а тому, митний орган мав законні підстави для витребування додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості товару та, відповідно, коригування такої вартості.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14.07.2020 у справі №809/1557/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі №520/2133/19, від 10.04.2020 у справі №822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.

Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

Вказані вище розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті або ж пояснені декларантом після отримання запиту митного органу, однак як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення декларантом на вимогу митниці надано прайс-лист виробника товару від 28.02.2025, довідку про транспортно-експедиторські витрати від 12.03.2025 №02/01/03 та листом від 13.03.2025 №01 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

За таких обставин з огляду на суперечність поданих декларантом документів та за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу щодо задекларованої ним митної вартості товару, останній мав достатні та обґрунтовані підстави для визначення митної вартості товару не за ціною договору (контракту).

Правомірність дій митниці у вище окреслених обставинах підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справі №140/947/20 у постанові від 01.10.2021, де суд дійшов висновку, що оскільки декларантом з приводу розбіжностей не надано документів, які витребовувались митним органом, а відтак таким правомірно з врахуванням повноважень самостійно визначено митну вартість ввезених товарів.

В силу приписів статті 55 МК України контролюючий орган має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Оскільки митна вартість товару не могла бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК, через відсутність необхідної інформації, таку митним органом було визначено відповідачем згідно зі статтею 64 МК України.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у ньому вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості з покликанням на відповідний сайт та наданням суду витягу з такого сайту, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Так, суд враховує доводи представника відповідача про те, що при вирішенні питання щодо можливості застосування методу 2а з урахуванням інформації щодо такого ж товару, яка містилась в ЄАІС встановлено недотримання умов, зазначених в частині другій статті 59 МК України, що виключало можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Вказаний метод не міг бути застосований, оскільки встановлено, що товари по інших МД ввезено на інших комерційних умовах, ніж заявлений до митного оформлення товар. Метод 2в та 2г не могли бути застосовані митним органом з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в декларанта та в митного органу. Метод 2г (стаття 63 МК України) не може бути застосований у зв`язку з тим, що за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, проте, декларант та митний орган такою інформацією не володіли.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно із частиною восьмою статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Судом встановлено, що декларантом спірний товар оформлено у вільний обіг згідно МД від 13.03.2025 №25UA205140015924U0 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України. ТОВ «ПСВ Підшипник» з додатковими документами на підтвердження заявленого рівня митної вартості до митного органу в межах 80 днів з дня випуску товару не зверталось.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для підтвердження заявленої митної вартості товару з огляду на наявність у них розбіжностей, а позивач не усунув таких недоліків шляхом надання додаткових документів, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2025 №UA205140/2025/000108/2 є правомірним, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання його протиправним та скасування належить відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідача відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСВ Підшипник» (45601, Волинська область, Луцький район, село Липини, вулиця Окружна, будинок 2Ж, код ЄДРПОУ 41421878) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13 код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк