Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №140/8934/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8934/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року без застосування в якості місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року врахування базового місяця – січня 2008 року; зобов`язання здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі – Порядок №1078) з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року №44 (далі – Порядок №44);

визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненарахування та не виплаті індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4020,04 грн за період з 01 березня 2018 року по 21 вересня 2018 року, з 24 вересня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 12 травня 2025 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078; зобов`язання здійснити нарахування та виплату індексації різниці грошового забезпечення у розмірі 3989,55 грн за період з 01 березня 2018 року по 21 вересня 2018 року, з 24 вересня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 12 травня 2025 року із застосуванням місяця для обчислення споживчих цін - березень 2018 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

визнання протиправною бездіяльності, щодо непроведення нарахування та виплати щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 12 травня 2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов`язання здійснити нарахування та виплату щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 12 травня 2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №704), з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку допомоги на оздоровлення за 2016-2025 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних роки служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за кожний повний календарний рік служби, виплаченої у вересні 2018 року; зобов`язання провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2025 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 24 повних календарних роки служби, виплаченої у вересні 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 відповідач нараховував та виплачував йому індексацію грошового забезпечення не у повному обсязі. Стверджує, що відповідачем неправильно встановлено базовий місяць для підрахунку індексації, відповідно до нормативно-правових актів, наведених у тексті позовної заяви, таким місяцем має бути січень 2008 року (місяць підвищення посадового окладу). Крім того, відповідач безпідставно не врахував норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078, в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

Також позивач вважає, що відповідач з порушенням норм законодавства здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення (постійних та одноразових видів), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Між тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі – Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Оскільки з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, а в законах про Державний бюджет на 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік та на 2025 рік відсутні застереження щодо застосування розрахункової величини для визначення грошового забезпечення - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, то на переконання позивача, у період проходження військової служби відповідач мав нараховувати та виплачувати йому грошове забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому позивач просив зобов`язати відповідача при перерахунку та виплаті грошового забезпечення та при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення компенсувати йому суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

З метою захисту порушених прав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.82-93) відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що індексація грошового забезпечення з січня 2016 року по серпень 2017 року нараховувалась позивачу у відповідності до вимог Порядку №1078. Індексація грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 21 вересня 2018 року, з 24 вересня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 12 травня 2025 року, нараховувалась та виплачувалась із застосуванням місяця для обчислення споживчих цін – березень 2018 року.

Крім того, вказує про відсутність підстав для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. В обґрунтування цієї позиції вказав, що відповідно до норм чинного законодавства та згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Інші зави по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 у спірні періоди проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем та підтверджується відомостями з військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с.29-32).

Згідно з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 вересня 2018 року №215 ОСОБА_1 з 21 вересня 2018 року був звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту та виключений зі списків особового складу частини (а.с.95).

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 вересня 2018 року №216 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення (а.с.96).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Преамбулою Закону №1282-ХІІ передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).

Відповідно до статті 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком №1078.

Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За приписами пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013, застосовується з 01 грудня 2015 року) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

З прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше для обчислення індексу споживчих цін враховувався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 таким місяцем став місяць підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше місяць підвищення (базовий місяць) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Пунктом 1 Постанови №1013 дійсно передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери, окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Посадові оклади військовослужбовців встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” (далі – Постанова №1294), яка набрала чинності 01 січня 2008 року та була чинна до 01 березня 2018 року.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01 січня 2008 року, в тому числі в період перебування позивача на службі з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №704, набрала чинності 01 березня 2018 року), “базовим місяцем” для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Відповідачами не доведено, що у період з січня 2008 року до березня 2018 року за займаною позивачем посадою відбулося збільшення грошового забезпечення саме за рахунок зростання тарифної ставки (окладу).

При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.

Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Відповідно до вимог абзацу третього пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15 грудня 2015 року) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу. Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: до 01 грудня 2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати; після 01 грудня 2015 року є місяць збільшення тарифної ставки (окладу) (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №380/4689/21).

Верховний Суд у постановах від 12 травня 2022 року у справі №580/3335/21, від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21, від 28 червня 2022 року у справі №420/4841/21 та ін. дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки у період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Повноваження державних органів щодо визначення “місяця підвищення тарифних ставок (окладів)” для цілей застосування Порядку №1078 не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року (зазначені висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24 березня 2023 року у справі №420/21241/21, від 13 квітня 2023 року у справі №420/9187/21, від 01 червня 2023 року у справі №140/5246/21).

Крім того, при вирішенні спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, відповідно до яких індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Отже, суд дійшов висновку про те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року повинно здійснюватися із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким проводиться обчислення індексу споживчих цін. Застосування відповідачем іншого місяця для обчислення індексації у цей період є протиправним, оскільки в цьому місяці не вносилися зміни саме до посадових окладів військовослужбовців. Проте за вказаний період індексація грошового забезпечення позивачу не була проведена, що не заперечується відповідачем та підтверджується відомостями з карток грошового забезпечення (а.с.71-73).

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи позов у цій частині позовних вимог належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дії відповідача щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог, які стосуються перерахунку і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 вересня 2018 року, з 24 вересня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 12 травня 2025 року, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, суд зазначає, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Право на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункт 4 Порядку №1078).

Як можна зрозуміти з матеріалів справи, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01 березня 2018 року не є спірними.

Поряд з тим спірним є питання застосування відповідачем абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

З 01 грудня 2015 року в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци третій - п`ятий пункту 5 Порядку №1078 (у редакції з 01 грудня 2015 року) передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац четвертий). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно: визначити розмір підвищення грошового доходу особи у місяці підвищення (А); визначити суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу (Б); порівняти розмір підвищення грошового доходу (А) з сумою індексації у місяці його підвищення (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п`ятого пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21, а тому враховуються при вирішенні цієї справи.

У зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача (з 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців) відповідачу належало вирішити питання, чи має ОСОБА_1 право на отримання індексації-різниці з 01 березня 2018 року, а якщо так, то у якому розмірі.

У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін – 253,30%. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100, що дорівнює 4463,15 грн.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22.

Однак індивідуально має визначатись розмір індексації-різниці із березня 2018 року.

Відповідно до особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік (а.с.73) розмір нарахованого місячного грошового забезпечення (грошовий дохід) ОСОБА_1 з урахуванням постійних складових, які не мають разового характеру, становив: у лютому 2018 року (виплаченому у березні 2018 року) 10002,59 грн (посадовий оклад у сумі 800,00 грн, оклад за військовим званням – 65,00 грн, надбавка за вислугу років – 302,75 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 583,87 грн, старшинська посадова надбавка – 60,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода – 3750,97 грн. З 01 березня 2018 року (виплачено у квітні 2018 року) позивачу встановлено: посадовий оклад у сумі 4230,00 грн, оклад за військовим званням – 1020,00 грн, надбавка за вислугу років – 2362,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 761,25 грн, премія – 2127,69 грн, що разом становить 10501,44 грн. Отже, підвищення грошового доходу становить 498,85 грн (10501,44 грн – 10002,59 грн).

При цьому визначальним значенням для врахування видів грошового забезпечення при визначенні розміру доходу позивача у лютому та березні 2018 року для визначення різниці доходу має значення факт виплати у конкретних місяцях складових грошового забезпечення, а не період, за який вони виплачені (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі №240/5760/19, 14 липня 2021 року у справі №240/12040/19). У цих постановах Верховний Суд також зробив висновок про відповідність додаткової грошової винагороди ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, розрахований за вказаним вище алгоритмом розмір підвищення доходу у березні 2018 року (498,85 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), що вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці (становитиме 3964,30 грн) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Разом з тим необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 03 травня 2023 року у справі №160/10790/22 та від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло у військовослужбовців саме у зв`язку зі змінами їхніх посадових окладів з 01 березня 2018 року на підставі Постанови №704 та виходячи із приписів абзаців четвертого, шостого Порядку №1078 з березня 2018 року останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач 21 вересня 2018 року був звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту та виключений зі списків особового складу частини, згідно з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 вересня 2018 року №215. 24 вересня 2018 року знову був зарахований до списків частини на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 вересня 2018 року №216 (а.с.95-96). На момент початку військової служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 з 24 вересня 2018 року Постанова №704 вже була чинною та підлягала застосуванню; підвищення посадового окладу під час проходження служби внаслідок підвищення тарифних ставок у нього не відбулось. Період між звільненням і новим контрактом не є безперервною службою, тому індексація за попередній період не застосовується.

Таким чином, з огляду на наведене суд дійшов висновку, що з 24 вересня 2018 року у позивача не виникло право для нарахування й виплату йому індексації-різниці відповідно до приписів абзаців четвертого, шостого Порядку №1078.

Подібний підхід до правозастосування наведений Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №160/2481/23.

До спірних правовідносин у період з 24 вересня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 12 травня 2025 року підлягають застосуванню тільки приписи пункту 10-2 Порядку №1078, згідно з якими для новоприйнятих військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

За таких обставин суд дійшов висновку, що взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплату позивачу відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 вересня 2018 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за вказаний період індексацію, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (становить 3964,30 грн в місяць) та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (стосовно нарахування та виплатити позивачу індексації, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу за періоди з 24 вересня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 12 травня 2025 року).

Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 12 травня 2025 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704, суд зазначає таке.

Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4 статті 9 Закону №2011-XII).

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою, серед іншого, затвердив тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1). У додатку 14 до Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пункт 4 Постанови №704 в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено у такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) у пункті 4 згідно з пунктом 6 Постанови №103 розрахункову величину для обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яким був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), замінено на іншу - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.

Водночас текст примітки, зокрема додатків 1, 14 до Постанови №704, у зв`язку з прийняттям Постанови №103 не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови №704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року №1038 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. №704” виправив цю неузгодженість, виклавши примітку додатку 1 до Постанови №704 в новій редакції: “ 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.”. В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови №704.

Між тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.

З 29 січня 2020 року (з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 Постанови №704 (у редакції, яка діяла з 29 січня 2020 року) при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Необхідно також зауважити, що пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд виснував, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

У названій постанові Верховний Суд, з-поміж іншого, звернув увагу, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020 рік).

У постановах від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 (щодо обчислення та виплати грошового забезпечення у 2020 - 2022 роках) Верховний Суд від зазначених вище висновків не відступав.

У постанові від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 Верховний Суд вказав, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Оскільки приписи пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, то в цьому випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідач не заперечує, що грошове забезпечення ОСОБА_1 виплачував з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані згідно з Постановою №704 виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року – 1762,00 грн.

Натомість в Законі України від 14 листопада 2019 року №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, Законі України від 15 грудня 2020 року №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, Законі України від 02 грудня 2021 року №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік”, Законі України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2020 року - 2102,00 грн, з 01 січня 2021 року - 2270,00 грн, з 1 січня 2022 року - 2481,00 грн, з 01 січня 2023 року - 2684,00 грн.

Разом з тим суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704” (далі – Постанова №481) скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (Офіційний вісник України, 2018 р., №20, ст. 662).

Пунктом 2 Постанови №481 внесено зміну до пункту 4 Постанови №704 та викладено абзац перший в такій редакції:

“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Постанова №481 у спірний період нечинною не визнавалися, у судовому порядку скасована не була.

Таким чином, із дня набрання чинності Постановою №481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності у відповідних суб`єктів владних повноважень були відсутні підстави для застосовування при обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року”, оскільки Кабінетом Міністрів України ця розрахункова величина замінена на сталу розрахункову величину (1762,00 грн) шляхом внесення відповідних змін до пункту 4 Постанови №704 Постановою №481.

Вказані висновки щодо застосування пункту 2 Постанови №481 викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2025 року у справі №420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 03 липня 2025 року у справі №360/152/24, від 04 липня 2025 року у справі №120/8298/24, від 09 липня 2025 року у справі №420/18853/24, від 21 серпня 2025 року у справі №520/22317/23.

Верховний Суд у постановах від 24 червня 2025 року у справі №420/5584/24, від 30 червня 2025 року у справі №280/8083/24 та у справі №280/8605/24, від 04 липня 2025 року у справі №120/8298/24, від 03 липня 2025 року у справі №380/13292/24 та у справі №360/152/24, від 25 вересня 2025 року у справі №380/4982/24 та у справі №620/13023/24, крім іншого, звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

У постанові від 25 липня 2025 року у справі №460/15913/24 Верховний Суд зазначив, що посилання в касаційній скарзі на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 є необґрунтованим, адже згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відтак, визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови №481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.

При розгляді цієї справи судом враховується, що Шостим апеляційним адміністративним судом 18 червня 2025 року прийнято постанову у справі №320/29450/24, якою залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Таким чином, тільки починаючи з 18 червня 2025 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, що була чинною до змін, внесених пунктом 2 Постанови №481. Тож набрання 18 червня 2025 року судовим рішення у справі №320/29450/24 законної сили не впливає на вирішення даної справи, оскільки немає ретроактивної дії.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2023 року як розрахункову величину, що призвело до виплати грошового забезпечення у період з 19 березня 2023 року по 19 травня 2023 року у меншому розмірі, ніж належить.

Одночасно суд зазначає, що за змістом приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197), військовослужбовцям щомісячно виплачується: надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (пункт 1 розділу VI); щомісячна премія (не менше 10 відсотків посадового окладу), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (пункти 1, 2 розділу XVI).

Отже, виплата надбавки за особливості проходження служби залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, премії - від розміру посадового окладу.

Як було зазначено судом вище, ОСОБА_1 виплачувалися такі види грошового забезпечення у період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року: основні – посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові - надбавка за особливості проходження служби, щомісячна премія.

Таким чином, підлягає перерахунку за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (до дня набрання чинності Постановою №481) грошове забезпечення позивача з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати (тобто, на 01 січня 2020 року на, 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року) як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін у цій частині позовних вимог, суд дійшов висновку, що взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 12 травня 2025 року).

Стосовно вимог про здійснення перерахунку та виплати одноразових видів грошового забезпечення (а саме: грошової допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних роки служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за кожний повний календарний рік служби за 2018 рік) з урахуванням в складі при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, то суд зазначає таке.

Як вже зазначалося, за приписами пункту 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (пункт 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога для оздоровлення у липні 2016 року, у травні 2017 року, червні 2018 року, серпні 2019 року, липні 2020 року, березні 2021 року, червні 2022 року, березні 2023 року, червні 2024 року та у квітні 2025 року (а.с.72-77).

Крім того, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 вересня 2018 року №215 постановлено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (а.с.95).

Суд також враховує, що пунктом 3 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03 листопада 2022 року №2710-IX зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.

Тобто, з 01 січня 2023 року в умовах дії воєнного стану на законодавчому рівні було обмежено нарахування та виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення), а тому правові підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за 2023 рік відсутні (вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 28 червня 2024 року у справі №200/2319/23).

В той же час, статтею 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” від 09 листопада 2023 року №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Цей Закон не містить положень про зупиненні дії Закону №1282-XII на 2024 рік, а тому у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Разом з тим, підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року та індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року. З огляду на те, що грошова допомога на оздоровлення була виплачена у червні 2024 року, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав для врахування позивачу індексації при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік.

Згідно з відомостей картки грошового забезпечення за 2025 рік (а.с.76 зворот-77) “поточна” індексація у 2025 році не виплачувалась, у зв`язку з чим у позивача не виникло права для перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням в складі при її обчисленні індексації грошового забезпечення.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2022 року підлягала виплаті позивачу щомісячно (повинна була мати щомісячний характер) та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її неврахування при обрахунку грошової допомоги для оздоровлення у 2016-2022 роках та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних роки служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за кожний повний календарний рік служби у 2018 році.

З наведених правових підстав позов в цій частині вимог щодо нарахування та виплати одноразових видів грошового забезпечення, належить задовольнити частково у спосіб прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2022 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних роки служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за кожний повний календарний рік служби за 2018 рік без врахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2022 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних роки служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за кожний повний календарний рік служби за 2018 рік з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (стосовно перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2025 роки з урахуванням в складі при їх обчисленні індексації грошового забезпечення).

При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 2 Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм вбачається, що належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок №44.

Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Отже, нарахування та виплата грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення має бути проведено відповідачем із з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Документально підтверджені судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у цій справі відсутні, тож питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 вересня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 вересня 2018 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (становить 3964,30 грн в місяць) та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року їх виплати та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2022 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних роки служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за кожний повний календарний рік служби за 2018 рік без врахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2022 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних роки служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за кожний повний календарний рік служби за 2018 рік з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк