Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №671/1484/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 671/1484/25

Провадження № 22-ц/820/251/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини під час вагітності, за апеляційною ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року та на додаткове рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2025 року (суддя Никифоров Є.О.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини під час вагітності.

В обґрунтування позову зазначала, що 14 лютого 2023 року сторони зареєстрували шлюб. В період шлюбу позивачка завагітніла. З ініціативи відповідача з кінця травня сторони не проживають разом через конфлікт, який виник між ними.

Зазначала, що вагітність позивачки проходить важко, існує загроза переривання. Відповідно до медико-генетичного прогнозу вагітність віднесена в групу високого ризику щодо анеуплоідій 21 хромосоми 1:227. Враховуючи вищевказані фактори, позивачка змушена купувати додаткові медикаменти, проходити додаткові обстеження та аналізи, зокрема, у зв`язку з чим вона була змушена поїхати до м. Київ.

Вказувала, що станом на сьогодні витрати, зумовлені вагітністю позивачки, становлять більше, ніж половину її місячного доходу. Водночас, у позивачки відсутнє будь-яке нерухоме майно, тож вона позбавлена можливості отримувати додатковий дохід.

Зазначала, що вагітність зумовлює виникнення значних додаткових матеріальних витрат на забезпечення належних умов для збереження її здоров`я та народження здорової дитини. Відповідач, натомість, матеріальної допомоги на утримання дружини у добровільному порядку не надає, що ставить її у скрутне матеріальне становище.

З урахуванням викладеного, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання під час вагітності в розмірі від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, з часу звернення до суду з позовом та до досягнення дитиною трьох років.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання під час вагітності у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 11.08.2025.

На підставі частини 5 ст. 84 СК України, аліменти, присуджені ОСОБА_1 під час вагітності, стягувати після народження дитини без додаткового рішення суду та до досягнення дитиною трирічного віку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць, в сумі 4459,00 грн, допущено до негайного виконання.

11.11.2025 ОСОБА_1 через свого представника Фіщук А.А. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 надав відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу, в якому вказував про завищений розмір гонорару, його невідповідність договору, просив відмовити у задоволенні заяви.

Додатковим рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та стягнення витрат на правничу допомогу. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що його матеріальний стан не дозволяє надавати матеріальну допомогу на утримання дружини.

Вказує, що отримав поранення під час проходження служби в ЗСУ у зв`язку з чим потребує постійного лікування, витрачаючи на нього свої кошти.

Звертає увагу на те, що на його утриманні перебуває мати, яка отримує мінімальну пенсію. Крім того, він несе витрати на утримання та обслуговування будинку, в якому проживає разом з матір`ю.

Наполягає на тому, що позивачкою не надані докази необхідності в отриманні аліментів, з огляду на те, що реальний розмір доходу позивачки не відповідає розміру доходу, зазначеному у позові.

Вважає, що гонорар у розмір 10000 грн є завищеним та не відповідає складності цивільної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони з 14 лютого 2023 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки лікаря-гінеколога № 126 від 22.07.2025, орієнтовний термін вагітності позивачки становить 14 тижнів (а.с. 15).

Відповідно до консультації генетика від 17.07.2025, вагітність віднесена в групу високого ризику щодо анеуплоідій 21 хромосоми 1:227 (а.с. 16).

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 від 28.07.2025, заробітна плата позивачки за період квітень-травень 2025 року становить 8000 грн на місяць, з якої утримуються податки у розмірі 1440 грн на місяць.(а.с. 22)

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивачка не має нерухомого майна у власності.

Відповідач перебуває на військовій службі по мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_1 (сьомий відділ), що підтверджується довідкою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 195 від 20.08.2025 (а. с. 35).

Згідно з випискою з банківського рахунку відповідача, що відкритий у АТ КБ «Приватбанк» та відомостями, що отримані з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, дохід відповідача за місцем служби за січень 2025 року - серпень 2025 року становить від 21293,79 грн до 21751,23 грн на місяць. (а.с. 95-96).

Відповідач з 23.05.2025 має у власності транспортний засіб – автомобіль «SKODA OCTAVIA», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів.

Відповідач також має у власності 1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 6820910100:01:003:0019, площею 0,1 га, та 1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 6820910100:01:003:0020, площею 0,1309 га, крім того, позивачу на праві власності належить 7/12 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, з огляду на те, що майновий стан відповідача вказує на можливість надавати утримання своїй вагітній дружині в розмірі частини від його доходу та відсутності у нього інших утриманців.

Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

За приписами статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою статті 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

З урахуванням зазначеного, необхідною умовою утримання вагітної жінки та жінки, з якою проживає дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з положень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право вагітної жінки, а також жінки-матері на своє утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що вагітна жінка або жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить вагітній жінці/жінці-матері незалежно від цієї обставини.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до незгоди з розміром аліментів на утримання вагітної дружини, визначеним судом першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, вагітність у позивачки має ускладнений характер, передбачає проведення додаткових аналізів та лікування, а відтак потребує матеріальної допомоги від відповідача, право на отримання якої передбачено законом.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач внаслідок стану здоров`я чи інших об`єктивних причин не може надавати матеріальну допомогу вагітній дружині в розмірі частини доходів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що визначений розмір аліментів на утримання вагітної дружини є завищеним, виходячи з матеріального стану відповідача.

Враховуючи, що відповідач є працездатним, інших утриманців немає, виходячи з засад розумності та справедливості, а також дотримання балансу інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивачки передбаченого законом права на отримання від відповідача аліментів на своє утримання під час вагітності в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, що буде достатнім для забезпечення базових потреб позивачки.

Доводи апеляційної скарги про наявність спорів щодо нерухомого майна, понесення відповідачем витрат на утримання будинку не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до власного тлумачення норм права та до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Стосовно вирішення судом питання про витрати на правову допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачці в суді першої інстанції до позовної заяви долучено: договір про надання правничої допомоги від 07 серпня 2025 року, акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 10.11.2025.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому, відхиливши заперечення відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача.

Додаткове рішення суду першої інстанції також ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року та додаткове рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 20 січня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай