Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №677/1730/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 677/1730/25

Провадження № 11-кп/820/99/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря с/з: ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження № 12025243800000095 від 09.04.2025 року, по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, за апеляційними скаргами процесуального прокурора ОСОБА_8 та першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 на вирок Красилівського районного суду від 17 жовтня 2025 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Красилівського районного суду від 17 жовтня 2025 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Талаківка Маріупольського району Донецької області, українця, громадянина України, українця, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, солдата, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-18.07.2017 року вироком Ілічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт;

-21.02.2018 року вироком Ілічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту;

-22.10.2019 року вироком Ілічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч.2, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень.

Долю речових доказів вирішено відповідно до положень ст.100 КПК України.

За вироком суду, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.02.2024 року у справі № 686/3510/24, яка набрала законної сили 25.02.2024 року, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Також, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.02.2024 року у справі № 686/5295/24, яка набрала законної сили 11.03.2024 року, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Окрім цього, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.03.2024 року у справі № 686/6342/24, яка набрала законної сили 24.03.2024 року, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4, ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сорок тисяч вісімсот гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Разом із тим, ОСОБА_7 , діючи умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про наявність вищевказаних судових рішень та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання постанови суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 29.04.2024 року о 21 годині 01 хвилина керував транспортним засобом марки «ВАЗ», моделі «21053», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », по вул. Центральній, 4 у с. Воронківці Хмельницького району Хмельницької області, де був зупинений працівниками СРПП ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області за порушення п.2.1. а) Правил дорожнього руху, а також перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, на підставі чого відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення від 29.04.2024 року серії ААД № 255489 за ст.130 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення від 29.04.2024 серії ЕПР1 № 100476 за ст.126 КУпАП.

В подальшому, ОСОБА_7 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, 05.05.2024 року о 16 годині 15 хвилин керував транспортним засобом, автомобілем марки «ВАЗ», моделі «21053», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », по вул. Ленінській, 1 у с. Воронківці Хмельницького району Хмельницької області, де був зупинений працівниками СРПП ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області за порушення п.2.1. а) Правил дорожнього руху, а також перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, на підставі чого відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення від 05.05.2024 року серії ЕПР1 № 100538 за ст.130 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення від 05.05.2024 року серії ЕПР1 № 100539 за ст.126 КУпАП.

Також, ОСОБА_7 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, 20.05.2024 року о 19 годині 23 хвилини керував транспортним засобом, автомобілем марки «ВАЗ», моделі «21053», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », на 174 км. + 900 м. автомобільної дороги ПОЗ сполученням Житомир-Чернівці Хмельницької області, де був зупинений працівниками поліції за порушення п.2.1. а) Правил дорожнього руху, а також перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, на підставі чого відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ст.126 КУпАП.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, 31.05.2024 року о 22 годині 33 хвилини керував транспортним засобом, автомобілем марки «ВАЗ», моделі «21053», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », по вул. Грушевського, 138А у м. Красилові Хмельницького району Хмельницької області, де був зупинений працівниками СРПП ВнП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області за порушення п.2.1. а) Правил дорожнього руху, а також перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, на підставі чого відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення від 31.05.2024 року серії ААД № 255086 за ст.130 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення від 31.05.2024 року серії ААД № 254168 за ст.126 КУпАП.

Також, ОСОБА_7 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, 14.06.2024 року о 17 годині 20 хвилин керував транспортним засобом, автомобілем марки «ВАЗ», моделі «21053», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », по вул. Незламності у с. Воронківці Хмельницького району Хмельницької області, де вчинив дорожньо-транспортну пригоду на залізничному переїзді, зіткнувшись з тепловозом ТЕЗ ЗЗАС2011, а також порушив п.2.1. а) Правил дорожнього руху та перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, на підставі чого відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення від 14.06.2024 року серії ААД № 255486 за ст.130 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення від 14.06.2024 року серії ЕПР1 № 101059 за ст.126 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення від 14.06.2024 року серії ЕПР1 № 101063 за ст.124 КУпАП.

В подальшому, ОСОБА_7 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, 10.08.2024 року о 21 годині 06 хвилин керував транспортним засобом, автомобілем марки «ЗАЗ», моделі «1102», реєстраційний номер « НОМЕР_3 », по вул. Незалежності, 20 у с. Воронківці Хмельницького району Хмельницької області, де був зупинений працівниками СРПП ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області за порушення п.2.1. а) Правил дорожнього руху, а також перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, на підставі чого відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.08.2024 року серії ААД № 255500 за ст.130 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення від 10.08.2024 року серії ААД № 255648 за ст.126 КУпАП.

Окрім цього, ОСОБА_7 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, 08.10.2024 року об 11 годині 53 хвилини керував транспортним засобом, автомобілем марки «ЗАЗ», моделі «1102», реєстраційний номер « НОМЕР_3 », по вул. Героїв Небесної Сотні, 2 у м. Старокостянтинові Хмельницького району Хмельницької області, де був зупинений працівниками СРПП ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області за порушення п.9.2. б), п.2.1. а) Правил дорожнього руху, а також перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, на підставі чого відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення від 08.10.2024 року серії ЕПР1 №145674 за ст.130 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення від 08.10.2024 року серії ЕПР1 № 145692 за ст.126 КУпАП та постанову по справі про адміністративне правопорушення від 08.10.2024 року серії ЕНА № 3219298 за ст.122 КУпАП.

Також, ОСОБА_7 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, 08.04.2025 року о 19 годині 07 хвилин керував транспортним засобом, автомобілем марки «ВАЗ», моделі «2107», реєстраційний номер « НОМЕР_4 », по вул. Будівельників у м. Красилові Хмельницького району Хмельницької області, де був зупинений працівниками СРПП ВнП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області за порушення п.2.1. а) Правил дорожнього руху, на підставі чого відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення від 08.04.2025 року серії ЕПР1 № 294649 за ст.126 КУпАП

Таким чином, курсант навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_5 солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами у відповідності до постанов Хмельницького міськрайонного суду від 12.02.2024 року у справі № 686/3510/24, яка набрала законної сили 25.02.2024 року, від 29.02.2024 року у справі № 686/5295/24, яка набрала законної сили 11.03.2024 року, від 11.03.2024 року у справі № 686/6342/24, яка набрала законної сили 24.03.2024 року, умисно не виконує вищевказані постанови та систематично керує транспортними засобами на території Хмельницького району Хмельницької області.

Не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, прокурори подали апеляційні скарги щодо м`якості призначеного обвинуваченому покарання.

Так, у поданій апеляційній скарзі процесуальний прокурор ОСОБА_8 просить оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому у санкції ч.1 ст.382 КК України.

В той же час, перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 у поданій апеляційній скарзі просить призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Свої вимоги прокурори обґрунтовують неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального проступку та особі обвинуваченого.

Звертають увагу на безпідставне неврахування судом однієї з обставин, яка обтяжує покарання обвинуваченому, а саме – рецидиву злочинів.

Стверджують про відсутність належної оцінки при призначенні покарання іншій обставині, яка обтяжує обвинуваченому покарання, а саме вчинення правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Акцентують увагу на численних порушеннях ОСОБА_7 , за які останній притягувався до адміністративної відповідальності і які він ігнорував, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого та небажання ставати на шлях виправлення.

Також, перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі звертає увагу на відсутність в діях ОСОБА_7 щирого каяття, з огляду на сталу практику Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду про зміст оскаржуваного судового рішення, думку прокурорів про необхідність скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового з підстав, зазначених у поданих апеляційних скаргах, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши дані, які характеризують особу обвинуваченого, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 в апеляційних скаргах не оспорюється, тому вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Аналізуючи доводи апеляційних скарг прокурорів щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, колегія суддів вважає їх такими, які заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.п.1-4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», судам при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, необхідно суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, судом враховано щире каяття обвинуваченого у скоєному, а також вчинення ним нетяжкого злочину.

Разом з тим, поза увагою суду залишилися обставини, які мають суттєве значення для визначення розміру покарання.

Зокрема, Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив про те, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Однак, місцевим судом не у повній мірі враховано особу обвинуваченого, що призвело до призначення неспівмірного покарання із вчиненим злочином.

Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27 вересня 2018 року (провадження № 51-336км17), судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних обмежень.

Судимість має строковий характер. Закон визначає коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком) та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття.

Припинення судимості анулює кримінально-правові наслідки попереднього засудження та призначення покарання.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 23 грудня 2019 року засуджений вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.185 КК України.

22.03.2023 року ОСОБА_7 звільнений з ДУ «Шепетівська ВК №98» після фактичного відбуття строку покарання.

Таким чином, місцевий суд залишив поза увагою ту обставину, що ОСОБА_7 на момент ухвалення вироку мав не зняту та непогашену судимість за вчинення умисного нетяжкого та тяжкого злочинів, а тому в його діях наявна така обтяжуюча покарання обставина, як рецидив злочинів, передбачена п.1 ч.1 ст.67 КК України.

Отже, обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів проти власності, за що відбував реальні покарання, проте належних висновків для себе не зробив та вчинив через короткий проміжок часу після звільнення новий умисний злочин, що свідчить про стійку злочинну спрямованість обвинуваченого та небажання ставати на шлях виправлення, а тому призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу наближеного до мінімальної межі, визначеної у санкції інкримінованого йому злочину, на переконання колегії суддів, є занадто м`яким покаранням, яке не здатне забезпечити досягнення вказаної мети його призначення, адже не сприяє ані виправленню обвинуваченого, ані запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень та відновленню соціальної справедливості.

З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 не можна визнати законним та обґрунтованим через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого внаслідок м`якості, у зв`язку із чим оскаржуваний вирок підлягає частковому скасуванню на підставі положень ст.ст. 409, 413 - 414 КПК України, з ухваленням нового вироку, згідно п.п.1,2,4 ч.1 ст.420 КПК України.

Призначаючи ОСОБА_7 вид та міру покарання, колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, характеристику обвинуваченого та обставини, передбачені вимогами ст.ст. 66, 67 КК України.

Як особа, ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, відбував реальні покарання, посередньо характеризується за місцем проживання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.67 КК України, є рецидив злочину та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Враховує колегія суддів і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 протиправного діяння, яке відповідно до положень ч.4 ст.12 КК України, є нетяжким злочином та полягає у повному ігноруванні обвинуваченим судового рішення, що набрало законної сили, яке обмежувало його здійснювати певну діяльність (керувати транспортними засобами).

З урахуванням наведених обставин, суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого та при наявності обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції статті інкримінованого йому злочину.

Обираючи вид призначеного покарання, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням щирого розкаяння у вчиненому злочині, незначної суспільної небезпечності протиправного діяння, даних про особу обвинуваченого, належної поведінки обвинуваченого під час досудового та судового провадження, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_7 покарання саме у виді штрафу в максимального розміру, передбаченого санкцією ч.1 ст.382 КК України.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, колегія суддів не вважає за можливе призначити обвинуваченому найбільш суворе покарання, передбачене у санкції ч.1 ст.382 КК України, а саме позбавлення волі, оскільки таке покарання, з огляду на особу обвинуваченого, який визнав вину, розкаявся у скоєному, буде надто суворим та несправедливим.

Колегія суддів бере до уваги те, що прокурори у поданих апеляційних скаргах висловили різні позиції щодо виду покарання, яке, на їхню думку, має бути призначене обвинуваченому ОСОБА_7 .

Так, процесуальний прокурор у цьому кримінальному провадженні наполягав на призначенні покарання у виді штрафу, тоді як вищестоящий прокурор ініціював призначення покарання у виді позбавлення волі.

Така суперечлива позиція сторони обвинувачення вимагає від колегії суддів надати оцінку доводам кожній із позицій, перевіривши їх на відповідність вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства.

Зокрема, позиція більш суворого покарання обвинуваченого полягає у відсутності щирого каяття та небажанні ставати на шлях виправлення з огляду на систематичне вчинення адміністративних правопорушень.

У даному провадженні щире каяття, як пом`якшуюча покарання обставина, була врахована органом досудового розслідування відповідно до обвинувального акту, підтримана процесуальним прокурором в ході судового провадження та не оскаржувалася ним під час апеляційного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №629/847/15-к) висловлювала правову позицію щодо врахування при призначенні покарання такої обставини, як щире каяття, її суть та зміст.

Так, щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що факт вчиненого злочину обвинувачений ОСОБА_7 визнав повністю, докладно розповів про обставини протиправного діяння, дотримувався належної процесуальної поведінки в ході досудового та судового провадження.

Отже, його ставлення до скоєного підтверджено не лише словами в судовому засіданні, а й діями, спрямованими на усунення негативних наслідків кримінального правопорушення наскільки це можливо.

Крім того, відповідно до сталої судової практики Верховного суду, відображеної у численних постановах (наприклад справи №953/6732/22, №754/591/23, № 944/413/23), вимоги кримінального процесуального закону не дають можливості оскаржувати обставини (в тому числі, що впливають на покарання), які не оспорювались учасниками судового провадження під час судового розгляду.

В обвинувальному акті, обставиною, яка відповідно до ст.66 КК пом`якшує покарання ОСОБА_7 , органом досудового розслідування визнано щире каяття.

Відповідно до змісту вироку, в ході судового розгляду ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні злочину, за обставин, які викладені в обвинувальному акті, визнав у повному обсязі та щиро розкаявся.

Згідно з ч.3 ст.349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, посилання прокурора на відсутність у ОСОБА_7 щирого каяття, у даному випадку є безпідставними, оскільки суперечать позиції сторони обвинувачення під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, а також вимогам процесуального закону, які обмежують можливість оскарження тих обставин, які безперечно були встановлені під час судового розгляду, у зв`язку з тим, що всі учасники судового розгляду з такими обставинами погодилися.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 349, 392, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 419, ст.420 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора процесуального прокурора ОСОБА_8 задовольнити.

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Красилівського районного суду від 17 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили негайно після його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення апеляційним судом.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3