Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №686/21860/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/21860/25

Провадження № 22-ц/820/135/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Талалай О.І., Ярмолюка О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року (суддя Карплюк О.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначило, що 09 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №4404772, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредитний ліміт у розмірі 20000,00 грн. Водночас ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Однак, відповідач належним чином не виконувала умови укладеного договору, тому згідно розрахунку наданого первісним кредитором має заборгованості в розмірі 48732,81 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 15651 грн., заборгованість за нарахованими процентами 31681,81 грн., заборгованість за комісією 1400 грн.

За договором факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс»), згідно з яким позивач набув право вимоги в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4404772 на загальну суму 48732,81 грн., з яких: 15651,00 грн. - основна сума боргу; 31681,81грн. - відсотки; 1400 грн. - комісія.

08 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс») та відповідачем укладено в електронній формі договір позики №3025317129-160082, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» надало позичальнику кредит у розмірі 2000 грн. термін користування кредитом 14 діб, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,85% за кожен день користування кредитом. Однак відповідач належним чином не виконувала умови укладеного договору, тому згідно розрахунку наданого первісним кредитором має заборгованості в розмірі 7432,00 грн., з яких: 2000,00 грн. - основна сума боргу; 5432,00 грн. - відсотки.

07 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №07/03/23, згідно з яким ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» в тому числі за договором №30253317129-160082 укладеним з ОСОБА_1

18 лютого 2025 року ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ Факторинг Партнерс» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №18-02/25, згідно з яким ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №3025317129-160082 на загальну суму 7432,00 грн., з яких: 2000,00 грн. - основна сума боргу; 5432,00 грн. - відсотки.

Із урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №4404772 в розмірі 48732,81 грн., з яких: 15651,00 грн. - основна сума боргу; 31681,81 грн. - відсотки; 1400,00 грн. - комісія; заборгованість за договором позики №3025317129-160082 в розмірі 7432,00 грн., з яких: 2000,00 грн. - основна сума боргу; 5432,00 грн. - відсотки, а всього в загальному розмірі 56164,81 грн, а також понесені судові витрати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 56164 грн. 81 коп. та судовий збір -2422 грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за укладеними кредитними договорами, а тому з неї на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість.

Врахувавши, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд прийшов до висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2000 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що первісний кредитор здійснював нарахування процентів упродовж з 09.09.2021 р. по 06.01.2022 р., хоча при укладенні Договору № 4404772 було обумовлено, що загальний строк пролонгації дії цього правочину не може перевищувати 60 днів. Тому нарахування процентів мало б бути припиненим. Щодо сплати комісії, яка передбачена п.1.5.1 договору за надання кредиту, то такі положення в силу статті 228 ЦК України є нікчемними, а тому вона не підлягає стягненню з відповідачки.

Стосовно договору позики № 3025317129-160082 від 08.12.2021 р., укладеним між ТОВ «ФК Інкасо Фінанс» та відповідачкою, зазначила, що позивач не надав належних доказів щодо отримання відповідачем від первісного кредитора кредитних коштів на суму 2000,00 грн., оскільки доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Також розмір заявлених позивачем відсотків не відповідає умовам передбаченим договором, оскільки у п. 2.6 договору позики № 3025317129-160082 зазначено, що розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений без письмової згоди позичальника, тому, нарахування відсотків у розмірі 5432,00 грн. не відповідає умовам договору позики і не є правомірним.

Зазначає, що має право на звільнення від нарахування відсотків за кредитом, посилаючись на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки має статус дружини військовослужбовця, що не було взагалі враховано судом.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Факторинг Партнерс» вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, з огляду на наступне.

Згідно статті 376 ЦПК України підставою для зміни судового рішення повністю або частково є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено 09 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит №4404772 (індивідуальна частина) шляхом підписання кредитного договору відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Факт ідентифікації особи позичальника та надання їй відповідного одноразового ідентифікатора «S78164» шляхом надсилання на номер телефону НОМЕР_1 , підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 1.2-1.4 договору, кредит в розмірі 20000 грн. надається строком на 30 днів з 09 вересня 2021 року до 09 жовтня 2021 року.

За пунктом 1.5.2 проценти за користування кредитом: 5280,00 грн. які нараховуються за ставкою 0,88 до фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.5.1. зазначено комісія за надання кредиту 1400,00, яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно п.1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.

Згідно п.2.3.1.1 договору, пролонгація на пільгових умовах здійснюється таким чином: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі-Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 2.3.1.2. договору, пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором №4404772 від 09 вересня 2021 року виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 20000 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією LIQPAY від 09 вересня 2021 року, котра міститься в матеріалах справи.

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу, №26-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать ТОВ «Мілоан», і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №4404772 від 09 вересня 2021 року, в сумі 48732,81 грн., яка складається з наступного: 15651 грн. - основна сума заборгованості, 31681,81 грн. - заборгованість за відсотками, 1400 - заборгованість за комісією.

Крім того, 08 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено в електронній формі договір позики «Проста позика» №3025317129-160082. Вказані документи підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором ІX7E4TKXY, який було надіслано на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.2. договору сума позики становить 2000 грн. Згідно п.2.3. договору кредит надається строком на 14 днів та починається з 08.12.2021 року та закінчується 22.12.2021 року.

За п.2.5.-2.7. договору за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим договором, не може бути збільшений без письмової згоди позичальника. Плата за користування кредитом нараховується в процентному значені за фактичну кількість днів, користування кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства.

Додатком № 1 до договору позики №3025317129-160082 від 08.12.2021 року є графік розрахунків, який складає 2000 грн. тіло кредиту + 518 грн. відсотки за користування кредитом.

ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» свої зобов`язання за договором позики №3025317129-160082 від 08.12.2021 року виконало в повному обсязі, надавши відповідачу позику в розмірі 2000 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.04.2025 року, що міститься в матеріалах справи.

07 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №07/03/23, у відповідності до умов, якого ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс», і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між ТОВ «1 «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» і боржниками.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №07/03/23 від 07 березня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги за договором позики №3025317129-160082 від 08 грудня 2021 року боржником за яким є ОСОБА_1

18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір №18-02/2025 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого ТОВ «Коллект Центр» відступає шляхом продажу ТОВ «Факторинг Партнерс» належні йому, а ТОВ «Факторинг Партнерс» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги ТОВ «Коллект Центр» до боржників за договорами позики вказаними у реєстрі боржників.

18 лютого 2025 року ТОВ «Коллект Центр» і ТОВ «Факторинг Партнерс» підписали реєстр божників і склали акт прийому-передачі цього реєстру.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору №18-02/2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 08 лютого 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги за договором позики №3025317129-160082 від 08 грудня 2021 року до відповідача в сумі 7432 грн.

Згідно з детальним рахунком заборгованості, наданим кредитором, ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договорами, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором №4404772 в розмірі 48732,81 грн., з яких: 15651,00 грн. - основна сума боргу; 31681,81 грн. - відсотки; 1400,00 грн. - комісія; заборгованість за договором позики №3025317129-160082 в розмірі 7432,00 грн., з яких: 2000,00 грн. - основна сума боргу; 5432,00 грн. - відсотки.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Щодо заборгованості за договором про споживчий кредит №4404772 від 09.09.2021 року

Пунктом 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).

Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Як свідчать матеріали справи, закінчення строку дії кредитного договору є 09.10.2021 року, після цієї дати кошти не були повернуті, тому строк кредитування був пролонгований на пільгових умовах до 16.10.2021 року, відповідачка 09.10.2021 року сплатила комісію за управління та обслуговування кредиту - 1000 грн. сплатила тіло кредиту в розмірі - 1000 грн., та проценти за користування кредитом - 1336 грн.

16 жовтня 2021 року ОСОБА_1 сплатила 1302 грн. процентів по кредиту та 950 грн. - тіло кредиту, 950 грн. - комісії за управління та обслуговування кредиту, таким чином строк кредиту було пролонговано до 24.10.2021 року.

24 жовтня 2021 року відповідачка сплатила комісію за управління кредитом та обслуговування кредиту - 541 грн., тіло кредиту - 541 грн., сплатила також проценти по кредиту -722 грн. 25.10.2021 року строк було пролонговано дна на 2 дні. 27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 сплатила комісію за управління та обслуговування кредитом - 525 грн., та проценти по кредиту - 696 грн., у зв`язку з чим пролонгація відбулася на 7 днів.

03 листопада 2021 року відповідачкою сплачено знову комісія за управління та обслуговування кредиту 849 грн., тіло кредиту 849 грн., проценти-2023 грн., пролонгація відбулася на 13 днів, 17.11.2021 року ОСОБА_1 сплачено комісія за управління та обслуговування кредиту 484 грн., сплата тіла кредиту 484 грн., проценти по кредиту 1473 грн. З 17.11.2021 року по 07.01.2022 року відповідачкою кошти на погашення кредиту не вносилися, тому як вбачається із доказів пролонгація відбувалася на стандартних умовах (п. 2.3.1.2) на 60 днів.

Проте, системний аналіз положень п.п. 1.1 - 1.4 кредитного Договору щодо порядку та строку кредитування (30 днів), п.п. 2.2-2.4 кредитного Договору щодо пролонгації (60 днів), дають підстави для висновку, що термін користування кредитними грошима розпочався 09.09.2021 року та закінчився 09.10.2021 року (30 днів) і міг бути пролонгований на строк не більше 60 днів, оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами кредитного Договору не передбачено можливість його подальшої пролонгації на більший строк.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредитному договору включає період з 09.09.2021 року по 07.01.2022 року при цьому заборгованість за тілом кредиту 15651 грн., розмір процентів - 31681,81 грн, комісія за надання кредиту -1400 грн.

Однак як було встановлено судом, в строк до 09.10.2021 року відповідачкою кредитні кошти повернуті не були, з 10.09.2021, 16.10.2021 року, 24.10.2021 року, 27.10.2021 року, 03.11.2021 року строк дії договору неодноразово пролонговано було на як на пільгових та і на стандартних умовах, однак при цьому в загальному строк пролонгації договору не міг перевищувати 60 днів.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що відповідно до п.п. 1.1 - 1.4, 2.2 - 2.4 кредитного Договору про споживчий кредит № 4404772 від 09.09.2021 року термін повернення кредиту, з урахуванням пролонгації на стандартних та пільгових умовах, слід рахувати до 09.12.2021 року, оскільки пролонгація договору не може бути більше ніж на 60 днів, після закінчення загального строку кредитування, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 10.12.2021 року до 07.12.2022 року відповідно до п. 2.3 договору відсутні.

Отже, як встановлено судом розмір неповернутого тіла кредиту становить 15651 грн., крім того з відповідачки на користь позивача слід стягнути проценти за період з 09.09.2021 року по 09.12.2021 рік, з урахування уже сплачених процентів у зазначеному періоді - (1336+1302+722+696+2023+1473), в розмірі 19687, 53 грн та 1400 грн. комісія за надання кредиту, а всього 36738,53 грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТзОВ « Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит №4404772 від 09.09.2021 року в загальному розмірі 36738,53 грн.

Не приймає до уваги, колегія суддів доводи апелянта про безпідставність стягнення з неї комісії за пролонгацію договору.

Як було передбачено умовами кредитного договору, у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору (пункт 2.4.2 Договору).

Водночас, пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог.

Отже, у випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Такими діями є внесення коштів на погашення кредитної заборгованості, що і було зроблено відповідачкою,, а відрахування з платежів комісії за пролонгацію у випадку не повернення позичальником кредитних коштів в межах строку кредитування, цілком відповідає погодженим умовам кредитування,зокрема п. 2.4.2 Договору, оскільки позичальником допущено прострочення виконання зобов`язання.

Щодо заборгованості за кредитним договором №3025317129-160082 від 08.12.2021 року, то зібрані докази вказують на те,що ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» договір позики №3025317129-160082в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи цього товариства. Для укладення договору ОСОБА_1 здійснила ідентифікацію в указаній системі та надала відповідь про прийняття пропозиції (оферти) ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс». Сторони здійснили обмін електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх істотних умов кредитного договору та підписали цей договір шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін тощо.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» перерахувало грошові кошти в розмірі 2000 грн. на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «Інкасо Фінанс» від 28.04.2025 року, що міститься в матеріалах справи.

При цьому ОСОБА_1 не спростувала цей факт шляхом подання відповідних доказів про не відкриття на її ім`я зазначеного банківського рахунку та ненадходження на нього кредитних коштів.

Твердження ОСОБА_1 про не укладення сторонами зазначеного кредитного договору та неотримання нею грошових коштів є необґрунтованими.

Після закінчення строку кредитування (14 днів, 22.12.2021 року) ОСОБА_1 не повернула кредит і не сплатила проценти за користування кредитом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за кредитним договором.

Водночас суд неправильно визначив розмір цієї заборгованості.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Із положень частини другої статті 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У зобов`язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Первісний кредитор та ОСОБА_1 встановили строк кредитування за кредитним договором 14 днів (до 22.12.2021 року).

Новий кредитор просить стягнути з ОСОБА_1 за договором позики №3025317129-160082 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Доказів щодо продовження строку кредитування за взаємною згодою сторін матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та неправомірно погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості за кредитним договором.

На день закінчення строку кредитування (22.12. 2021 року) розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами склав 2518 грн. (2000 грн.+518 грн.).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором №3025317129-160082 підлягає зміні, а саме, зважаючи на погоджений строк кредитування за кредитним договором 14 днів (до 22.12.2021 року), за пунктом п.2.3. кредитного договору, із відповідача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту 2000 грн. та відсотки в сумі 518 грн, а всього 2518 грн.

Щодо тверджень апелянтки, про її право на звільнення від нарахування та сплати відсотків за кредитами відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки має статує дружини військовослужбовця, то вони підлягають відхиленню.

Згідно з частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору від 28 лютого 2021 року) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», якою було надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18 травня 2024 року.

Відповідно до абзацу 5статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 07.08.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 з 07 серпня 2004 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 від 20.05.2025 №2495/7/106 майор ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 .

Тобто на момент укладення сторонами кредитного договору та строку його дії дружини (чоловіки) військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, щодо стягнення витрат на правову допомогу, враховуючи принцип диспозитивності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн., що відповідає критерію об`єктивності та буде реальним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Щодо стягнення судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України.

Заподання позовної заяви ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило 2422,40 грн. судового збору. Враховуючи, що позов задоволено на 69,89 %, із ОСОБА_1 підлягає стягненню 1693,01 грн. судового збору на користь позивача.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 4542 грн. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 30,11%, із ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1367,59грн.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи викладене із ОСОБА_1 користь ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягає стягненню 325,42 грн.( 1693,01-1367,59 ) понесених судових витрат.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,апеляційний суд-,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року змінити в частині розміру заборгованості за кредитними договорами та судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит №4404772 від 09.09.2021 в розмірі 36582,02 грн., з яких 15651,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1400 грн. заборгованість за комісією, 19531,02 грн. заборгованість за відсотками; та договором позики №3025317129-160082 08.12.2021 року в загальному розмірі 2518 грн. з яких 2000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 518 грн. заборгованість за відсотками;

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 325,42 грн. судового збору.

Повне судове рішення складено 19 січня 2026 року.

Судді: Т.О.Янчук

О.І. Талалай

О.І. Ярмолюк