Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №487/5490/25 — Миколаївський апеляційний суд

20.01.26

22-ц/812/125/26

Провадження №22-ц/812/125/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 487/5490/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про стягнення додаткових витрат на утримання дитини

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_3 ,

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Цурканом Р.С., 29 жовтня 2025 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 29 жовтня 2025 року,

у с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_3 , звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

В обґрунтування позову зазначала, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2021 року.

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За домовленістю між батьками, дівчинка залишилася проживати разом із матір`ю, а батько деякий час надавав матеріальну допомогу на утримання дитини, організацію її відпочинку, розвитку здібностей - оплачував навчання дитини у Центрі англійської мови “English lab”.

Пізніше батько припинив добровільно матеріально утримувати доньку, у зв`язку із чим в вересні 2024 року вона звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва із заявою про стягнення аліментів в порядку наказного провадження. На даний час судовий наказ Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 від усіх видів його заробітку (доходу) виконується відповідачем добровільно. З квітня 2025 року відповідач перестав самостійно оплачувати навчання ОСОБА_5 у Центрі англійської мови. Так, за період з 01 квітня 2025 року по 03 червня 2025 року ОСОБА_1 сплатила на користь ФОП ОСОБА_6 5400 грн. за навчання дитини в Центрі у 2024 - 2025 навчальному році. Поліна продовжує навчання в Центрі у 2025 - 2026 роках, яке згідно рахунку на оплату №1 від 30 липня 2025 року вартуватиме 20 000 грн за 10 місяців навчання. За такого, станом на день подання позову позивачка вже понесла витрати, пов`язані із розвитком здібностей дитини в сумі 5400 грн. та очікує понести їх у сумі 20 000 грн. у 2025-2026 навчальному році.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у загальному розмірі 12700 ( дванадцять тисяч сімсот ) гривень 00 копійок, з яких: 2700 грн. - половина витрат, що були понесені матір`ю у зв`язку із оплатою навчання дитини в Центрі англійської мови “English lab” у 2024- 2025 навчальному році та 10 000 грн. - половина прогнозованих витрат у зв`язку із оплатою навчання дитини в Центрі англійської мови “English lab” у 2025-2026 навчальному році.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що навчання доньки на курсах англійської мови не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що ОСОБА_5 в цьому році виповнилося лише 11 років, висновки суду про те, що навчання в Центрі англійської мови наразі спрямоване на підготовку до ЗНО, вступу до вищого навчального закладу чи є насправді заняттями з репетитором, є очевидно хибними. Також хибними є висновки суду про те, що понесення таких витрат є добровільним волевиявленням позивачки і вони не були погоджені з відповідачем необхідності відвідування дитиною таких додаткових занять, оскільки вони спростовуються власне матеріалами справи - квитанціями про сплату навчальних послуг за жовтень 2024 року - березень 2025 року батьком дівчинки - відповідачем ОСОБА_2 . З самих пояснень позивачки, що викладені у позовній заяві вбачається, що відповідач відмовився сплачувати додаткові витрати на дитину не після припинення шлюбно-сімейних відносин з нею у 2021 році, а саме після її звернення до суду із заявою про стягнення аліментів. За такого, ОСОБА_5 за спільною згодою своїх батьків з семирічного віку, тобто вже п`ятий рік поспіль , відвідує заняття в Центрі англійської мови «English lab», що дозволяє розвивати її здібності до вивчення іноземних мов на високому рівні. При цьому, батько ОСОБА_5 - відповідач ОСОБА_2 - не лише був обізнаний про навчання доньки в Центрі, а й оплачував їх добровільно і самостійно до квітня 2025 року. Доказів такої зміни свого матеріального становища, які б свідчили про неможливість в подальшому приймати солідарну участь у здійсненні цих додаткових витрат на розвиток здібностей доньки, відповідачем до суду першої інстанції подано не було. Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2021 року.

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2024 року (справа № 487/7545/24, провадження № 2-н/487/2545/24) стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 29 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки ФОП « ОСОБА_6 » від 30 липня 2025 року, ОСОБА_4 навчається на курсах англійської мови в Центрі англійської мови «English lab» з 2021 року, має високий рівень досягнень та виявляє значні успіхи у вивченні англійської мови. ОСОБА_4 продовжує навчання у 2025/2026 навчальному році.

Згідно рахунку на оплату №1 від 30 липня 2025 року, освітні послуги (навчання з англійської мови) за період з вересня 2025 року по червень 2026 року, за 10 місяців сума склала 20 000 грн. Виконавець: ФОП « ОСОБА_6 », замовник: ОСОБА_1 .

Суду надані платіжні інструкції про сплату позивачем та відповідачем грошових коштів за навчання доньки на курсах з англійської мови.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат, позивачка посилалась на те, що наразі вимушена одна нести витрати, необхідні для розвитку здібностей дитини, а саме витрати за навчання доньки на курсах англійської мови в Центрі англійської мови «English lab», тому просила стягнути з відповідача половину цих витрат.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19

(провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд – довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування – виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину.

Враховуючи викладені обставини та норми права, які дають підстави для стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що навчання доньки на курсах англійської мови не відноситься до тих особливих обставин у розумінні ст. 185 СК України, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, а є витратами на утримання дитини, тобто аліментами, які вже стягнуті з відповідача.

Крім того, позивачка не довела можливість відповідача сплачувати такі витрати.

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги про те, що донька відвідує заняття в Центрі англійської мови «English lab», що дозволяють розвивати її здібності, не є особливими та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Луконіною Наталею Валеріївною, залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.О.Шаманська

Судді В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 20 січня 2026 року.