Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №489/6359/25 — Миколаївський апеляційний суд

19.01.26

22-ц/812/325/26

Справа №489/6359/25 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/325/26

Постанова

Іменем України

19 січня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Тищук Н.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем Колосовою О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Ільїним Олександром Валерійовичем, на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва ухвалене 28 листопада 2025 року під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїн О.В., звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінанс Проперті Групп», зазначаючи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова Станіслава Давидовича, приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Булахевіча Степана Вікторовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 06 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №08/03/2007/840 К-126.

04 серпня 2025 року позивачці стало відомо про арешт її банківського рахунку, відкритого в АТ «Райффайзен Банк».

Після звернення до АТ «Райффайзен Банк» з приводу роз`яснення щодо арешту, працівник банку повідомив, що в межах виконавчого провадження, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Булахевіч С.В., в якому вона є боржницею, накладено арешт на її рахунок.

В подальшому, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, дізналася, що 24 березня 2021 року приватним виконавцем Булахевічем С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64947149 з примусового виконання виконавчого напису №2102 вчиненого 15 грудня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. про стягнення з неї заборгованості у сумі 119676,28 грн за вище зазначеним кредитним договором на користь ТОВ «Фінанс Проперті Групп», яке є правонаступником ВАТ «КБ «Надра» на підставі договору про відступлення права вимоги №GL48N718070_A102 від 20 серпня 2020 року.

Вказує, що відповідач жодним чином не проінформував ОСОБА_1 про наявність заборгованості, останній не надано доказів обґрунтування суми розрахунку даної заборгованості, тому вважає виконавчий напис вчинений нотаріусом на заборгованість, яка не є безспірною у порядку передбаченому діючим законодавством.

Посилаючись на викладене, представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїн О.В. просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 15 грудня 2020 року вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д., зареєстрований в реєстрі за №2102, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Фінанс Проперті Групп» у розмірі 119676,28 грн за кредитним договором №08/03/2007/840 К-126 від 06 березня 2007 року та стягнути з останнього на її користь усі судові витрати, в тому числі професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

28 листопада 2025 року рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 грудня 2020 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим Станіславом Давидовичем, зареєстрований в реєстрі за №2102, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінанс Проперті Групп» заборгованості за кредитним договором №08/03/2007/840 К-126 від 06 березня 2007 року у розмірі 119676,28 грн.

Стягнуто з ТОВ «Фінанс Проперті Групп» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 грн 48 коп за подання заяви про забезпечення позову.

Стягнуто з ТОВ «Фінанс Проперті Групп» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

У стягненні з ТОВ «Фінанс Проперті Групп» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення районний суд дійшов висновку, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки кредитна заборгованість ОСОБА_1 перед відповідачем не є безспірною, виконавчий напис вчинений на підставі договору, який нотаріально не посвідчений, що є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови КМУ №1172 від 29 червня 1996 року.

Відмовляючи у стягненні з ТОВ «Фінанс Проперті Групп» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд взяв до уваги позицію Верховного Суду викладену у постанові №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) від 30 вересня 2020 року, виходив з того, що позивачкою та її представником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження фактичної сплати коштів за надання таких послуг у розмірі 20 000 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку тощо.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення районного суду у вказаній частині скасувати та ухвалити нове, стягнувши з ТОВ «Фінанс Проперті Групп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу вказує на те, що висновок суду про відсутність правових підстав для компенсації за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу є помилковим та передчасним.

Зазначає, що ним виконано всі зобов`язання щодо надання правової допомоги, які передбачені договором, дотримано вимоги процесуального закону щодо своєчасного заявлення, належного обґрунтування та документального підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. У поданому позові заявлено про стягнення витрат на правову допомогу, до матеріалів даної справи надано договір про надання правничої допомоги від 04 серпня 2025 року, детальний опис виконаних робіт від 22 серпня 2025 року, який є належним та допустимим доказом фактичного надання правничої допомоги у справі та безпосередньо підтверджує обсяг, зміст і характер виконаних адвокатом послуг, що відповідно є достатнім для ухвалення рішення про їх компенсацію. Суд не здійснив оцінку вказаних доказів та безпідставно відмовив без надання можливості усунути недоліки шляхом подання відповідною стороною інших доказів або пояснень, що є істотним процесуальним порушенням права на ефективний судових захист.

Відсутність платіжного документа про фактичну оплату не може вважатися самостійною та виключною підставою для повної відмови у задоволенні такої вимоги.

23 грудня 2025 року на адресу Миколаївського апеляційного суду від представника ТОВ «Фінанс Проперті Групп» - Іваницьких Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, доводи якого зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані та просить рішення районного суду залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві ТОВ «Фінанс Проперті Групп» просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу апеляційного суду 05 січня 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Ільїна О.Г., останній просить задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу скасувати, ухвалити нове, яким стягнути з ТОВ «Фінанс Проперті Групп» на користь ОСОБА_1 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши Товариству у задоволенні таких витрат.

Належно повідомлені сторони про день та час розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

Від представника позивачки Ільїна О.В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

15 січня 2026 року представник ТОВ «Фінанс Проперті Групп» подав до апеляційного суду заяву, в якій просив відкласти судове засідання призначене на 19 січня 2026 року у справі на інший день у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні у Шевченківському районному суді м. Чернівці. При цьому, будь – яких підтверджуючих поважність причин доказів не надав.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що в кожному конкретному випадку з`ясовуються обставини можливості /неможливості участі представника сторони у справі ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2022 року у справі №990/22; від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22).

З урахуванням того, що саме по собі посилання на участь представника відповідача в іншому судовому засіданні без надання належних та допустимих доказів, а також не наведення обставин неможливості викладення додаткових письмових пояснень до відзиву на апеляційну скаргу з вимогою їх врахування та/або про розгляд справи за відсутності заявника, не є безумовною підставою для відкладення судового засідання, з огляду на розумність строку розгляду справи, а також, що неявка належно повідомлених сторін в силу ч.1 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи без їх участі, колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України визначено, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як видно із змісту позовної заяви, позивачка, звертаючись до суду із позовом, просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, правничу допомогу у даній справі ОСОБА_1 надавав адвокат Ільїн О.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 04 серпня 2025 року між Адвокатським об`єднанням «Астрея-груп» та ОСОБА_1 та ордеру серії ВЕ № 1164435.

За умовами вказаного договору сторони погодили та обумовили, що замовник сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) за надання правничих послуг у фіксованому розмірі, який складає 20 000 грн (п.3.1).

В матеріалах справи міститься детальний опис робіт (наданих послуг) від 22 серпня 2025 року, в яких адвокат виклав обсяг наданих послуг та розрахунок наведених витрат.

Отже, матеріали справи свідчать про виконання адвокатом Ільїним О.В. вимог ЦПК України, необхідних для вирішення судом при ухваленні судового рішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи судом першої інстанції.

Суд першої інстанції, не заперечуючи факту надання професійної правничої допомоги адвокатом (обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості), помилково виходив з відсутності підстав для розподілу судових витрат, через нездійснення оплати позивачкою відповідної суми на час розгляду справи, з огляду на таке.

Питання застосування частини 8 статті 141 ЦПК України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у ЦПК України .

Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрати за відсутності їх оплати застосовується й Європейським судом з прав людини. Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) це Суд дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними».

Відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції наведене не врахував, обмежився лише констатацією ненаданням позивачкою доказів оплати спірних витрат та не з`ясував, чи повинні були такі послуги з надання правової допомоги бути оплачені станом на час розгляду справи судом першої інстанції, не взяв до уваги поданий позивачкою детальний опис робіт (послуг), наданих адвокатом, а також не надав правової оцінки реальності, розумності та співмірності таких витрат на професійну правничу допомогу у взаємозв`язку із обставинами даної справи та її складністю, доцільності обсягу наданих юридичних послуг та витраченого адвокатом часу тощо.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг є таким, що не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду.

Оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції помилково оцінив наявні у справі докази та неправильно застосував положення процесуального закону, тому її слід скасувати в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи у суді першої інстанції.

Отже, колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу: 1) реальність адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); 2) розумність їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) пропорційність.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, від 04 червня 2014 року).

Оцінюючи подані документи, якими позивачка обґрунтовує заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів приймає до уваги детальний опис робіт (наданих послуг) від 22 серпня 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 надав наступні юридичні послуги:

- надання усних консультацій щодо правових аспектів справи, включно з аналізом ситуації замовника, роз`ясненням норм чинного законодавства, визначенням правової позиції та рекомендаціями щодо подальших дій (1 год) - 2 000 грн;

- робота адвоката, пов`язана із системним та детальним аналізом документів, наданих Замовником, включаючи правову оцінку їх змісту; вивчення чинного законодавства, актуальної судової практики (2,5 год)- 5 000 грн;

- складання заяв та отримання відповідей від Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В., знайомлення з матеріалами виконавчого провадження, аналіз цих матеріалів (3 год) – 3 000 грн;

- складання та направлення позовної заяви (2 год) – 4 000 грн;

- складання та направлення заяви про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 15 грудня 2020 року (1 год) – 2 000 грн;

- складання та направлення відповіді на відзив ТОВ «Фінанс Проперті Групп» (2 год) – 4 000 грн.

Заявлені стороною позивача у цій справі витрати щодо надання усних консультацій, аналіз ситуації замовника, роз`яснення норм чинного законодавства, визначення правової позиції та рекомендації щодо подальших дій, робота адвоката, пов`язана із аналізом документів, вивченням чинного законодавства, актуальної судової практики, що заявлені як окремі послуги, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та складанням позовної заяви, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

У змісті додаткової постанови від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) Верховний Суд дійшов висновку, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При цьому колегія суддів враховує загальні засади цивільного судочинства, визначені пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України, зокрема, принципи справедливості, добросовісності та розумності.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Подаючи відзив на позовну заяву, ТОВ «Фінанс Проперті Групп» серед іншого, посилалося на те, що визначений розмір відшкодування коштів на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат.

З огляду на обставини справи, а також те, що позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, з урахуванням клопотання ТОВ «Фінанс Проперті Групп» про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 11 000 грн.

Саме такий розмір відшкодування, на переконання колегії суддів, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, а також необхідних процесуальних дій сторони.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржувалося тільки в частині відмови у стягненні витрат на професійну справничу допомогу, то це рішення в іншій частині, апеляційний судом на відповідність його законності та обґрунтованості не переглядалось.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу, представник відповідача ТОВ «Фінанс Проперті Групп» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати відповідача на професійну правничу допомогу 10 000 грн.

Договір про надання правової допомоги від 14 лютого 2024 року, договір про надання юридичних послуг №30-07/25 від 30 липня 2025 року, додаткова угода № 7 від 19 грудня 2025 року до договору №30-07/25, свідчить, що адвокатом були надані клієнту юридичні послуги по наданню правничої допомоги у даній справі. До складу послуг увійшли складання, подання відзиву на апеляційну скаргу – 7000 грн; участь адвоката під час судових засідань – 3000 грн. За вказані послуги ТОВ «Фінанс Проперті Групп» зобов`язалося сплатити у безготівковій формі 30 січня 2026 року на підставі виставленого рахунку.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (складання відзиву на апеляційну скаргу), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, а також критерій необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, складності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінанс Проперті Групп» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Ільїним Олександром Валерійовичем задовольнити.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2025 року в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» (ЄДРПОУ 41487593) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 11 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» (ЄДРПОУ 41487593) 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді:

_____________________

Повне судове рішення складено 20.01.2026 р.