Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №490/3244/25 — Миколаївський апеляційний суд

19.01.26

22-ц/812/158/26

Провадження № 22-ц/812/158/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 січня 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/3244/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу

адвоката Коренко Тетяни Володимирівни, подану в інтересах

ОСОБА_1 ,

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 28 жовтня 2025 року суддею Черенковою Н.П., в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту ухвали не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_2 до

ОСОБА_1

ро поділ спільного майна,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з указаним вище позовом.

Позивачка зазначала, що з 02.07.1996 р. по 30.06.2020 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У період шлюбу ними за спільні кошти було придбано: у вересні 2015 року житловий будинок АДРЕСА_1 , у 2017 р. автомобіль BMV 730D, 2008 року випуску та у 2019 р. автомобіль SKODA RAPID, 2013 року випуску.

Посилаючись на те, що нажите під час шлюбу майно залишилось у власності відповідача та він не бажає поділити його добровільно, ОСОБА_2 просила виділити у її власність по 1/2 частині всього майна.

У червні 2025 року представник відповідача - адвокат Коренко Т.В. подала зустрічний позов про встановлення факту окремого проживання подружжя та визнання майна особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 07.07.2025 року зустрічну позовну заяву залишено без руху, ОСОБА_1 надано п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в ній недоліків – надання свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів марки ВMV 730D, 2008 р.в. та марки SKODA RAPID, 2013 р.в., звіту про оцінку ринкової вартості житлового будинку АДРЕСА_1 та транспортних засобів, та для сплати судового збору у розмірі 1% від вартості цього майна. Роз`яснено, що в разі невиконання вказаних вимог зустрічна позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута. Підготовче провадження по справі продовжено до 09 год 30 хв 04.09.2025 року.

У підготовче судове засідання позивачка не з`явилася, її представник подав заяву, в якій просив закінчити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Відповідач у підготовче судове засідання також не з`явився, його представник – адвоката Коренко Т.В. подала заяву про закриття підготовчого судове засідання.

При цьому вимоги ухвали суду від 07.07.2025 року позивачем за зустрічним позовом не виконані.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2025 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна закрито, справа призначена до судового розгляду на 10 год 22.12.2025 року. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання подружжя та визнання майна особистою приватною власністю повернуто як неподану. ОСОБА_1 роз`яснено, що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду у разі припинення існування обставин, які стали причиною її повернення.

Ухвала суду мотивована невиконанням ОСОБА_1 вимог ухвали суду про залишення зустрічного позову без руху. Сплачений ним судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн повернуто.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Коренко Т.В., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду в частині повернення зустрічної позовної заяви скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що зустрічний позов містить вимоги, які є первинними щодо вимоги про поділ спільного майна, заявленої первісним позивачем. Вимога про встановлення факту окремого проживання подружжя є немайновою, а вимога про визнання майна особистою приватною власністю є похідною від встановлення факту окремого проживання та має на меті встановлення режиму власності, а не поділ спільного майна подружжя.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно вимагав надання звіту про ринкову оцінку майна та сплати судового збору у розмірі 1% від визначеної вартості.

Крім того зазначала, що ОСОБА_1 за пред`явлення позову сплачено 2 422, 40 грн судового збору - за немайнову вимогу (встановлення факту) та мінімальний розмір за майнову вимогу, що є допустимим з огляду на об`єктивну неможливість визначити ціну позову на момент його подання.

З огляду на вказане вважала повернення зустрічного позову надмірним формалізмом.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_2 – адвокат Гриненко І.І. посилався на те, що повернення зустрічного позову, як наслідок невиконання ухвали суду про його залишення без руху, є цілком правомірним. У задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.

2.Мотивувальна частина

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядається апеляційним судом без повідомлення та виклику учасників справи.

Згідно з частини тринадцятої статті 7 ЦПК України при розгляді справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтях 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

В порядку вирішення судом питання про відкриття провадження у справі суд перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам, передбаченим статтями 175, 177 ЦПК України.

Формальний підхід при вирішенні питання прийняття до розгляду заяви та відкриття провадження у справі є неприпустимим.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії).

Отже, відмова у прийнятті до розгляду позовної заяви з формальних підстав матиме наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд, гарантоване параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.07.2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання подружжя та визнання майна особистою приватною власністю залишено без руху. ОСОБА_1 надано п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків – надання свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів марки ВMV 730D, 2008 р.в. та марки SKODA RAPID, 2013 р.в., звіту про оцінку ринкової вартості житлового будинку АДРЕСА_1 та транспортних засобів, та для сплати судового збору у розмірі 1% від вартості цього майна. Роз`яснено, що в разі невиконання вказаних вимог зустрічна позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута. Підготовче провадження по справі продовжено до 09 год 30 хв 04.09.2025 року.

04 вересня 2025 року розгляд підготовче провадження відкладено до 9 год 28 жовтня 2025 року у зв`язку з неявкою відповідача та його представника за первісним позовом.

Вимоги ухвали ОСОБА_1 не виконано, натомість 28 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Коренко Т.В. подала до суду заяву про закриття підготовчого провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.

Отже, повертаючи ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву з підстав невиконання ним вимог ухвали суду про залишення зустрічного позову без руху, суд дійшов висновку про неможливість розгляду зустрічного позову разом з первісним позовом – про поділ майна подружжя, за умов відсутності оцінки спірного майна та сплати судового збору у розмірі 1% від його вартості.

Цією ж ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі за первісним позовом про поділ майна подружжя та призначив його до розгляду на 10 год 22 грудня 2025 року.

Таким чином, матеріали справи свідчать про відсутність у них інформації про вартість спірного майна, яке позивачка за первісним позовом ОСОБА_2 просить суд поділити між колишнім подружжям, а позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить визнати його особистою приватною власністю. При цьому суд першої інстанції відкрив провадження за первісним позовом, та повернув зустрічну позовну заяву.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 щодо того ж майна, вимоги за яким пред`явлені ОСОБА_2 , суд порушив принцип рівності сторін та права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, гарантоване параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що згідно частини другої статті 185 ЦПК України суд, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху з підстав несплати судового збору повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.

Також суд першої інстанції не врахував, що позовні вимоги ОСОБА_1 оплачені судовим збором у мінімальному розмірі щодо вимог майнового та немайнового характеру, а встановити дійсну вартість спірного майна суд мав можливість при розгляді справи, залучивши до цього обидві сторони у справі.

Отже, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права на підставі встановлених обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, а тому постановив незаконну та необґрунтовану ухвалу, яку на підставі статті 379 ЦПК України слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Коренко Тетяни Володимирівни, подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: І.В.Лівінський

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 19 січня 2026 року