Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №466/10354/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/10354/25 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О. І.

Провадження № 33/811/1872/25 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Савки Тараса Володимировича на постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 11 листопада 2025 року,

з участю захисника правопорушника ОСОБА_1

– адвоката Савки Т.В.

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Згідно постанови судді, 01 листопада 2025 року о 22:42 год., у м. Львові по вул. Шевченка, 366, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії «В», повторно, протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.1.а Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Савка Т.В. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необгрунтованою, оскільки суддею першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Вважає, що суддя районного суду не встановила належним чином всі обставини справи, не оглянула відеозаписи, з яких не вбачається що ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом в час зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення та не зупинявся працівниками поліції, а відтак не являється водієм. Зазначає, що суддя безпідставно наклала на ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування, так як вбачається із довідки Національної поліції України у підсистемі «Пошук посвідчення водія» відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на території України. Звертає увагу на те, що до матеріалів справи не долучено копії постанови, яка набрала законної сили про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, протягом року, за правопорушення, передбачені ч.ч,1-4 ст. 126 КУпАП.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши виступ захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Савки Т.В. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, прийшла до вірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, який грунтується на сукупності досліджених та перевірених судом доказів.

Такий висновок суду першої інстанції, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у постанові, обгрунтований наявними в матеріалах справи доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №500718 від 01 листопада 2025 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; довідкою від 04 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 25 жовтня 2025 року УПП у Львівській області до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП; відеозаписом події, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Щодо незгоди апелянта із накладеним стягненням на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.5 ст. 126 КУпАП повторне, протягом року, вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч.5 ст. 126 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, який обов`язково поєднаний із позбавленням права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відноситься до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки.

Водночас, відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія не виключає можливість застосування до нього такого стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами (Постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20).

Крім цього, з огляду на положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права, також вважаю за потрібне звернути увагу на наступне рішення.

Так, у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року ЄСПЛ у складі його Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, відомості про те, що у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем санкції, та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, твердження апелянта про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років, накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Савки Т.В. - залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 11 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.