Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №748/3025/25 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 748/3025/25

Провадження № 2-а/732/2/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року місто Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого – судді Карпинської Н.М., секретар – Воропаєва К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Городня у порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області із позовом до відповідача і просив скасувати постанову № 800 від 15.08.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області Майбороди С.М. від 11 вересня 2025 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення передано до Городнянського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою суду від 20.10.2025 судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

Встановлено, що позов вмотивований посиланням позивача на порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення при винесенні оскаржуваної Постанови, що є безумовною підставою для скасування ухваленої Постанови. Позивач вказує, що ним відповідачу була подана заява від 06.08.2025, в якій він просив перенести розгляд справи на інший день, листом від 09.08.2025 його повідомили, що розгляд адміністративної справи відбудеться 15.08.2025, однак такий лист ним отриманий 19.08.2025.

Відповідач скористався своїм правом на відзив (а.с.36-48). Просив у позові відмовити у повному обсязі. Заперечуючи проти позову представник відповідача – начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 зазначив, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів були наявні відомості про те, що раніше позивач був визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Разом з тим установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру икомплектування та соціальної підтримки або через електронний суд кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Самостійно позивач такого обов`язку не виконав, а після складення протоколу поважності неучасті під час розгляду справи в установленому порядку не довів.

Сторони участі у судовому засіданні не прийняли: позивач звернувся до суду із заявою і просив розглянути справу без його особистої участі на підставі поданих доказів (а.с.53). Представник відповідача просив розгляд справи здійснити за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.40).

Задовольнивши клопотання сторін про розгляд справи без їх особистої участі, дослідивши матеріали справи, письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Встановлено, що складено протокол № 800 (а.с.11), де зазначена суть правопорушення: 02.08.2025 о 21:45 ОСОБА_1 виписано направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Однак, у порушення вимог абз. 4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» гр.. ОСОБА_1 відмовився від отримання вказаного вище направлення та проходження військово-лікарської комісії, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Вперше позивач просив перенести проходження військово-лікарської комісії 02.08.2025, посидаючись, що не має при собі медичних документів, у подальшому вже розгляд справи просив перенести у зв`язку з тим, що хворіє. Справу було розглянуто 15.08.2025, при цьому будь-яких підтверджуючих документів поважності непроходження військово-лікарської комісії позивачем ні відповідачу, ні до суду подано не було.

15 серпня 2025 року згідно постанови від 15 серпня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Із постанови вбачається, що 02.08.2025 о 21 годині 45 хвилин в умовах особливого періоду уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянину ОСОБА_4 було виписано направлення № 2025-0820-2125 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності для проходження військової служби під час мобілізації. Однак, від отримання вказаного направлення та від проходження військово-лікарської комісії гр. ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги абз. 4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

На а.с. 43 долучено направлення № 2025-0820-2125, яке виписане громадянину ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської комісії, а на а.с. 44 – акт відмови від проходження військово-лікарської комісії

Відповідно до трекінгу відправлень, відправлення з номером 10659,10660 (а.с.46-47) направлялися ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи РТЦК. У заяві на а.с. 15 позивач особисто підтверджує, що був обізнаний із датою розгляду справи, яка вперше була призначена на 08.08.2025. При цьому поважними причинами неявки визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій, і такі, що підтверджені належними доказами. Однак таких доказів позивач не долучає. Крім того сам позивач не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому провадження, тобто ухилявся як від медичного огляду, так і від участі у розгляді адміністративного правопорушення у РТЦК.

Поштовим відправленням, на яке посилається позивач (а.с. 10 зворот) було скеровано копію постанови від 15.08.2025.

Тож, враховуючи свідоме ухилення позивача від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, постанову винесено правомірно.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про борону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджений Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.

Згідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Приписами п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру икомплектування та соціальної підтримки або через електронний суд кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Наведене передбачено п.2 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (викладених у редакції Закону № 4235-1Х від 12.02.2025.

Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, за результатами встановлених обставин та досліджених доказів, доводів сторін, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 , оскільки жодним чином не встановлені обставини, які б свідчили про порушення уповноваженими особами органів ТЦК та СП вимог чинного законодавства щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , складання протоколу та розгляду адміністративної справи щодо позивача. Постанова не може бути скасована за одних лише формальних підстав.

Постанова № 800 від 15 серпня 2025 року відповідає вимогам чинного законодавства, стягнення, яке накладене на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп. є мінімальним, передбаченим санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і під час розгляду справи не встановлено фактів протиправних дій з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо позивача, а тому у задоволенні його позову слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то понесені позивачем судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Карпинська Н.М.