Вирок від 17 грудня 2025 р. у справі №333/3819/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер 333/3819/25

Провадження № 1-кп/333/684/25

ВИРОК

Іменем України

18 грудня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в режимі спеціального судового провадження в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025080000000210 від 10 лютого 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки м. Мелітополь, Запорізької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене і визнане судом доведеним

Згідно Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_6 та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (XXV) від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.

З метою відсічі військової агресії Російської Федерації, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, затвердженими ВРУ, зокрема Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №4220-ІХ від 14 січня 2025 року, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаних наказів військово-політичного керівництва РФ, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі Запорізької області.

Відповідно до положень ч. 1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 19.05.2024, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відтак, Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», територія Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області внесена до вказаного переліку та з 25.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Після остаточної військової окупації території Мелітопольського району Запорізької області, представниками збройних формувань Російської Федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.

Разом з тим, не пізніше ніж 05.05.2022, представниками збройних формувань Російської Федерації всупереч законного порядку установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами, цілеспрямовано було створено окупаційну адміністрацію Російської Федерації - «Военно-гражданская администрация Запорожской области», яку очолив ОСОБА_7 з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом та тимчасово окупованій території Запорізької області, а також реалізації узурпованих владних повноважень.

Нормативно правовим актом, який регламентує питання проведення всеукраїнського референдуму є Закон України «Про всеукраїнський референдум», прийнятий 26.01.2021. Так. частиною 2 статті 15 вказаного Закону передбачено, що Всеукраїнський референдум щодо зміни території України призначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України. Крім того, в частині 1 статті 20 вказаного Закону зазначено, що у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях призначення (проголошення) та проведення всеукраїнського референдуму забороняється.

При цьому, положеннями п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону №1207-VII визначено, що окупаційна адміністрація РФ - це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

В той же час, 26.07.2022 указом голови військово-цивільної адміністрації Запорізької області ОСОБА_7 № 165-р створено незаконний орган влади - т.зв. «Избирательная комиссия Запорожской области».

Далі, ОСОБА_7 знаходячись у палаці культури «ім. Т.Г. Шевченко», розташованому за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пл. Перемоги, 4. організував та провів збори мешканців громади із залученням численних представників російських та місцевих окупаційних ЗМІ, на якому у штучно створеній Урочистій обстановці, з використанням російської державної символіки, створюючи враження у присутніх осіб щодо їх певної причетності до цієї нібито значущої події, маніпулюючи таким чином їх дійсним сприйняттям подій та їх наслідків, підписав розпорядження - «О подготовке организации проведения референдума Избирательной комиссией Запорожской области» № 195-р від 08.08.2022, відповідно до якого доручив с твореній виборчій комісії пропрацювати та надати до військово-цивільної адміністрації Запорізької області пропозиції з організаційною, матеріально-технічного та іншого забезпечення заходів до підготовки до проведення референдуму про входження Запорізької області до складу РФ.

Крім того, 20.09.2022 ОСОБА_8 , будучи головою військово-цивільної адміністрації Запорізької області, використовуючи владні повноваження, видав указ №356-у, відповідно до якого, зокрема:

1) призначив референдум Запорізької області про вихід Запорізької області із склад) України та про входження Запорізької області до складу РФ на правах суб`єкта РФ;

2) виніс питання на референдум щодо голосування за вихід Запорізької області із складу України, утворення Запорізької області самостійної держави та входження її до складу РФ на правах суб`єкта РФ, а саме: «Ви за вихід Запорізької області зі складу України, утворення Запорізькою областю самостійної держави і входження її до складу Російської Федерації на правах суб`єкта Російської Федерації», відповідь: «так» або «ні»»;

3) затвердив положення про референдум Запорізької області про вихід Запорізької області із складу України та про входження Запорізької області до складу РФ на правах суб`єкта РФ;

4) в цілях забезпечення умов для реалізації прав на участь у референдумі, а також безпеки для учасників референдуму, членів комісій референдуму, наглядачів, представників засобів масової інформації визначив дні голосування на референдумі 23 вересня - 27 вересня 2022 року.

Так встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , протягом серпня-вересня 2022 року, перебуваючи на території м. Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області, яке з 25.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, діючи умисно, із власних корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими невстановленими особами із числа місцевих мешканців, які увійшли до складу т.зв. «участковой избирательной комиссии № 193 территориальной избирательной комиссии г. Мелитополь», а також іншими невстановленими особами з числа окупаційної адміністрації держави агресора рф, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи проявити себе перед вищим військово-політичним керівництвом держави-агресора РФ та окупаційною адміністрацією, будучи проросійськи налаштованою особою, з метою остаточного встановлення окупаційної влади Російської Федерації на тимчасово окупованій території Запорізької області, взяла участь в організації та проведенні на території вказаного населеного пункту незаконного референдуму щодо входження Запорізької області до складу Російської Федерації, призначеного указом зазначеної окупаційної адміністрації держави-агресора «про призначення референдуму Запорізької області про вихід Запорізької області із складу України та про входження Запорізької області до складу Російської Федерації на правах суб`єкта Російської Федерації» №356-у від 20.09.2022, який було безпосередньо проведено у період з 23 по 27 вересня 2022 року на тимчасово окупованій території Запорізької області, як член т.зв. дільничної виборчої комісії (мовою оригіналу: «участковой избирательной комиссии № 193 территориальной избирательной комиссии г. Мелитополь»), розміщеній у приміщенні дитячо-юнацької спортивної школи №3, розташованої за адресою: м. Мелітополь, вул. Ломоносова, буд. 199 та розпочала здійснювати організаційні заходи, направлені на проведення на тимчасово окупованій території м. Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області незаконного референдуму про входження Запорізької області до складу рф, з метою незаконної зміни меж території та державного кордону України н порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими особами з числа т.зв. «участковой избирательной комиссии №193 территориальной избирательной комиссии г. Мелитополь», розміщеній у приміщенні дитячо-юнацької спортивної школи №3, розташованої за адресою: м. Мелітополь, вул. Ломоносова, буд. 199, протягом серпня-вересня 2022 року, на виконання вказаного розпорядження ОСОБА_7 та з метою реалізації спільного з ним злочинного наміру, направленого на організацію та проведення незаконного референдуму, за підтримки збройних формувань рф та представників держави-агресора провела комплекс необхідних заходів для підготовки та організації проведення вказаного референдуму, а саме:

- забезпечила інформування та агітацію серед мешканців громади, як можливих учасників референдуму, про підготовку та проведення референдуму;

- приймала участь у складанні попередніх списків учасників референдуму; забезпечувала підготовку та проведення референдуму, тощо.

Так, в період з 23.09.2022 по 27.09.2022 на тимчасово окупованій території Запорізької області, в тому числі і в м. Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області, на виконання зазначених вище розпоряджень ОСОБА_7 , у складі «участковой збирателыюй комиссии №193 территориальной избирательной комиссии г. Мелитополь», розміщеній у приміщенні дитячо-юнацької спортивної школи №3, розташованої за адресою: м. Мелітополь, вул. Ломоносова, буд. 199, ОСОБА_5 за безпосередньої участі інших невстановлених осіб з числа т.зв. «виборчої комісії м. Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області», діючи умисно, всупереч передбаченого законом України про «Про всеукраїнський референдум» порядку, прийняла участь в організації та проведенні незаконного референдуму шляхом безпосередньої участі у роботі дільничної виборчої комісії на окупованій території м. Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області щодо проведення незаконного референдуму щодо виходу Запорізької області із складу України та входження її в склад рф , а саме:

- здійснювала перевірку документів, які посвідчують особу;

- видавала бюлетені для голосування;

- приймала участь в підрахунку бюлетеней для голосування.

Так, представниками окупаційних адміністрацій держави агресора на тимчасово окупованій території Запорізької області організовано та фактично проведено незаконний референдуму про входження Запорізької області до складу російської федерації, в організації та проведенні якого на тимчасово окупованій території м. Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області приймала участь ОСОБА_5 в якості члена т.зв. «участковой избирательной комиссии № 193 территориальной избирательной комиссий г. Мелитополь», розміщеній у приміщенні дитячо-юнацької спортивної школи №3, розташованої за адресою: м. Мелітополь, вул. Ломоносова, буд. 199.

Обґрунтування застосування судом in absentia

Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України знає про розпочате щодо неї кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, ухвалою суду від 21.08.2025 прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаної вище обвинуваченої та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченої.

У зв`язку з цим обвинувачена ОСОБА_5 не була допитана судом в якості обвинуваченої по суті пред`явленого їй обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченої, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Тому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника – адвоката ОСОБА_4 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях.

Обвинувачена ОСОБА_5 , будучи обізнаною, що стосовно неї розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явилася, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Голос України», на сайті суду та на сайті Офісу Генерального прокурора.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , належним чином повідомленої про проведення відносно неї досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченою ОСОБА_5 і з`ясувати в неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченої ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останньої у даному кримінальному провадженню.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку Російської Федерації частини території України (у т.ч. м. Мелітополя Мелітопольського району Запорізької області), яка розпочалася із збройної агресії 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку Російської Федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.

Докази, які досліджені судом

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України підтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами, а саме:

Фактичними даними, що містяться в показаннях допитаних під час судового розгляду свідків:

- показаннями свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що 14.01.2022 вона підписала контракт і стала директором Мелітопольського освітнього закладу.

З початку вторгнення вона перебувала на роботі з іншими вчителями. Через п`ять днів в Мелітополі на базі їхньої навчального закладу відкрили гуманітарний штаб. Вони видавали людям їжу. З перших днів війни ОСОБА_5 відсторонилася від вчителів. ( ОСОБА_5 працювала вчителем англійської мови). До війни ОСОБА_5 займала проукраїнську позицію. Пізніше вона почала висловлюватись, що потрібно пристосуватися до нової влади. Спочатку вона не повірила, що таке висловлювала ОСОБА_5

21.05.2022 її затримали коли вона їхала на роботу на своїй машині. Після зупинки наказали слідувати за БТР до комендатури.

З 21.05.2022 по 26.05.22 вона знаходилась в комендатурі, будучи затриманою. Наступного ранку, тобто коли її звільнили, вона їхала на роботу в цей час їй подзвонили і повідомили , що на навчальному закладі вішають символіку рф. Коли вона під`їхала, то побачили людей у військовій формі, серед яких вона побачила ОСОБА_5 .

Пізніше до неї підійшов ОСОБА_10 і запропонував працювати на нову владу. Вона відмовила йому, однак ОСОБА_5 погодилася і стала заступником директора навчального закладу. ОСОБА_5 добровільно почала співпрацювати з окупаційною владою, без примусу та погроз.

- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що до 24.02.2022 вона працювала в Мелітопольському багатопрофільному навчальному закладі разом з ОСОБА_5 .

Коли почалася війна в них на території навчального закладу був створений гуманітарний штаб, де вчителі роздавали допомогу людям. Однак ОСОБА_5 з їм не допомагала. Вона чула, що ОСОБА_5 висловлювалась про те, що необхідно пристосовуватись до нової влади.

ОСОБА_5 почала співпрацювати з окупаційною владою. На її думку остання перейшла на бік ворога добровільно та співпрацювала без примусу.

- суд відповідно до ч. 11 ст. 615 КПК України використовує показання свідка ОСОБА_12 , які ним надані органу досудового розслідування. Так під час допиту ОСОБА_12 пояснив, що на момент 24.02.2022 свідок проживав у м. Мелітополь Запорізької області, за адресою: бульвар 30-річчя Перемоги. Свідок зазначив, що під час проведення незаконного референдуму у вересні 2022 року, він разом із знайомою, із цікавості, пішов на виборчу дільницю, яка знаходилася неподалік від бульвару 30-річчя перемоги. На дільниці свідок зустрів знайому - ОСОБА_5 . У 2018 році у свідка, коли він працював двірником, виник конфлікт із ОСОБА_13 стосовно паркування її авто. На вищезазначеній дільниці свідок зустрів ОСОБА_13 із бейджиком, бюлетеннями, яка підказувала де і як проголосувати.

Фактичними даними, що містяться в таких джерелах доказів:

- в протоколі огляду від 21.04.2025 згідно якого за участі спеціаліста, слідчий провів огляд інформації, а саме відеозаписів, котрі було отримано в результаті огляду публічної інформації в мережі Інтернет та зафіксовано у протоколах оглядів від 19.01.2023, 22.01.2023.

В процесі огляду інформації, розміщеної у файлі з назвою «14 07 Balitskiy Referendum TG», з розширенням (.mp4), розмір 15,1 МБ (15 838 370 байтів), на диску 15,1 МБ (15 841 280 байтів) видно, що, ОСОБА_14 говорить наступний текст: (мова оригіналу):

«На осень мы планируем провести референдум. Ко мне обратились трудовые коллективы, профсоюзные организации, общественные организации, общественные деятели, советы ветеранов с тем, чтобы как можно быстрее определили свой статус. И по общению с этими людьми, мы четко понимаем, что они хотят в составе россии быть.

Быть в составе россии не республикой, не отдельным субъектом, вернее формированием, мы хотим быть субъектом таким же, как Воронежская область, как Ростовская область. Мы хотим быть Запорожской областью в составе российской федерации. Поэтому мной было принято решение, как главой военно-гражданской администрации, о проведении референдума, который состоится в начале осени.

Сейчас отрабатываются механизмы, правила как мы будем это делать. И данный референдум определит, что хотят жители Запорожской области, которые освобождены от киевского режима.

Референдум будет проходить по всем правилам, форма и порядок мы еще не отработали. Но мы отработаем и порядок, и форму. Это будет прозрачное волеизъявление. Это будет максимально открыто и ясно. И тогда народ решит, как они хотят жить. Это будет демократично.

Мы не европейское Косово, которое присоединили посредством парламента, не спросив у людей, не спросив, у бывшей Югославии как они хотят жить. Мы проведем честный референдум, и тогда люди скажут. Как они скажут, так я и сделаю. Я обращусь к президенту российской федерации, или хотят люди жить в составе российской федерации, или нет».

Запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні.

За наслідком аналізу цих публікацій та відеозвернень, суд вважає встановленими обставини про те, що ОСОБА_7 , який займає посаду «Главы Военно-гражданской администрации Запорожской области», організував проведення незаконного референдуму про вихід Запорізької області із складу України та про входження Запорізької області до складу рф на правах суб`єкта рф. В даному референдумі ОСОБА_5 приймала участь в організації та проведенні незаконного референдуму шляхом безпосередньої участі у роботі дільничної виборчої комісії на окупованій території м. Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області.

(т. 2 а.п. 18-52).

- протоколом пред`явлення для впізнання по фотознімках від 04.10.2022 з якого судом встановлено, що свідок ОСОБА_12 впізнав за фотознімками ОСОБА_15 (фотознімок 3), як особу яка перебувала на дільниці для голосування та приймала участь в організації проведення голосування. ОСОБА_5 роздавала бюлетені особам, що приходили, проводила їх до кабінок для голосування. На ній був беджик « ОСОБА_5 »;

(т. 2 а.п. 121-123)

- в протоколі огляду від 10.02.2025 згідно якого за участі спеціаліста, слідчий провів огляд інформації, а саме відеозаписів, котрі було отримано в результаті огляду телеграм каналу під назвою « ОСОБА_16 ».

В процесі огляду відеозапису, встановлено особу чоловічої статі ( ОСОБА_17 ), яка на відеозаписі серед інших осіб знаходиться з правого боку, одягнута у чорний костюм з білою сорочкою, говорить на російській мові наступне:

«Вот, пожалуйста, чтоб все видели, что у меня Запорожская прописка, я коренной Запорожец. Ни вижу смысла сдерживать этого в тайне. Мы все прекрасно знаем, что ответ наш — да, ответ эс, ответ си, как угодно на любом языке мира. Потому, что мы этого ждали тридцать один год и один месяц, когда нашу родину оторвали от большой россии.»

При цьому посередені знаходиться особа жіночої статі ( ОСОБА_5 ), одягнута у костюм синього кольору здійснює записи, а особа жіночої статі, яка знаходиться зліва і одягнута у чорну куртку та білу сорочку тримає предмет ззовні на виборчу урну.

Запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні.

(т. 2 а.п. 125-131)

- в протоколі огляду від 10.02.2025 згідно якого за участі свідка ОСОБА_18 , слідчий провів огляд додатку до протоколу огляду від 10.02.2025 – диску інформації, а саме відеозаписів публікації, опублікованої в Телеграм – каналі з назвою « ОСОБА_16 ».

Після огляду вказаного зображення свідок заявив, що особа, яка знаходиться справа це - ОСОБА_19 , свідок знає його з телеграм каналів. Особа посередні ОСОБА_5 , яка с рідною сестрою ОСОБА_20 . Свідок заявив, що знає ОСОБА_5 , бо вони дружили під час навчання в ЗОШ №6 м. Мелітополь. Свідок впізнає особу за кольором волосся, вузькими очима, великими скулами і вузьким підборіддям. Особа, яка знаходиться зліва - ОСОБА_21 . Свідок знає особу з телеграм каналів, що вона була головою комісії.

Запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні.

(т. 2 а.п. 132-136)

- в протоколі огляду від 19.04.2025 згідно якого за участі свідка ОСОБА_22 , слідчий провів огляд додатку до протоколу огляду від 10.02.2025 – диску інформації, а саме відеозаписів публікації, опублікованої в Телеграм – каналі з назвою « ОСОБА_16 ».

Після огляду вказаного зображення свідок заявив, що особа, яка знаходиться справа це - ОСОБА_19 , Особа жіночої статі, зліва від ОСОБА_17 з короткою зачіскою та в синій спортивній кофті ОСОБА_5 .

Запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні.

(т. 2 а.п. 137-141)

- в протоколі огляду від 19.04.2025 згідно якого за участі свідка ОСОБА_23 , слідчий провів огляд додатку до протоколу огляду від 10.02.2025 – диску інформації, а саме відеозаписів публікації, опублікованої в Телеграм – каналі з назвою « ОСОБА_16 ».

Після огляду вказаного зображення свідок заявила, що особа, яка знаходиться зліва з короткою, білою зачіскою, та в синій спортивній кофті ОСОБА_5 .

Запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні.

(т. 2 а.п. 142-146)

- в протоколі огляду від 19.04.2025 згідно якого за участі свідка ОСОБА_9 , слідчий провів огляд додатку до протоколу огляду від 10.02.2025 – диску інформації, а саме відеозаписів публікації, опублікованої в Телеграм – каналі з назвою « ОСОБА_16 ».

Після огляду вказаного зображення свідок заявила, що особа, яка знаходиться справа це - ОСОБА_19 . Особа жіночої статі, зліва від Рогова (на кадрі де зображено три особи - знаходиться посередені), з короткою, світлою зачіскою та в синій кофті ОСОБА_5 - викладач іноземної мови ДПЗ «Мелітопольський БПЦТО».

Запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні.

(т. 2 а.п. 147-150)

За наслідком аналізу вищевказаної інформації, суд вважає встановленими обставини про те, що ОСОБА_5 протягом серпня-вересня 2022 року, на виконання розпорядження ОСОБА_7 та з метою реалізації спільного з ним злочинного наміру, направленого на організацію та проведення незаконного референдуму, за підтримки збройних формувань рф та представників держави-агресора провела комплекс необхідних заходів для підготовки та організації проведення вказаного референдуму.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Крім того, під час судового розгляду було досліджено характеризуючі обвинувачену ОСОБА_5 відомості, а також досліджені такі документи:

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженню №22025080000000210 від 10.02.2025, який підтверджує факт внесення відомостей до ЄРДР та початок проведення досудового розслідування з відповідною правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. ст. 111-1 КК України. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стали матеріали правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень про те, що «група осіб з числа громадян України, в тому числі ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які за попередньою змовою, за вказівкою представників держави агресора - рф, здійснюють організацію проведення незаконних референдумів на тимчасово окупованих територіях Запорізької області.»

(т. 1 а.п. 164)

- постанову начальника слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області від 10.02.2025 про створення групи слідчих для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000210 від 10.02.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України;

(т. 1 а.п. 167-169)

- постанову заступника керівника Запорізької обласної прокуратури від 10.02.2025 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №22025080000000210 від 10.02.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України;

(т. 1 а.п. 170-171)

- постанова прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування від 10.02.2025 згідно з якої з кримінального провадження №22024080000000064 від 16.01.2024 матеріали досудового розслідування за епізодами вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України в окреме провадження під № 22025080000000210 від 10.02.2025.;

(т. 1 а.п. 172-175)

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженню №22024080000000064 від 16.01.2024, який підтверджує факт внесення відомостей до ЄРДР та початок проведення досудового розслідування з відповідною правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. ст. 111-1 КК України. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стали матеріали правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень про те, що «група осіб з числа громадян України, в тому числі ОСОБА_29 , ОСОБА_5 , ОСОБА_26 , ОСОБА_30 .. ОСОБА_28 діючи за попередньою змовою, за вказівкою представників держави агресора - рф, здійснюють організацію проведення незаконних референдумів на тимчасово окупованих територіях Запорізької області»

(т. 1 а.п. 208-209)

- постанова прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування від 16.01.2024 згідно з якої з кримінального провадження №22022080000001365 від 29.07.2022 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_29 , ОСОБА_26 , ОСОБА_5 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_28 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України виділено в окреме кримінальне провадження під №22024080000000064 від 16.01.2024;

(т. 1 а.п. 218-226)

- постанова прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування від 01.08.2023 згідно з якої з кримінального провадження №12023080000000018 від 04.01.2023 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_35 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України виділено в окреме кримінальне провадження під №22023080000001235 від 01.08.2023;

(т. 1 а.п. 105-107)

- постанову про доручення на призначення захисника від 24.08.2023 для участі в кримінальному провадженні №22025080000000210 від 10.02.2025;

(т. 1 а.п. 79)

- доручення для надання захиснику ОСОБА_4 безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22025080000000210 від 10.02.2025.

(т. 1 а.п. 81)

- ухвалу слідчого судді Олександрівського (жовтневого) районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2025, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000210 від 10.02.2025 відносно підозрюваної ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України;

(т. 1 а.п. 114-120)

- ухвалу слідчого судді Олександрівського (Жовтневого) районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2025, якою застосовано відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

(т. 2 а.п. 2-8)

- ухвалу слідчого судді Олександрівського (Жовтневого) районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2025, якою накладено арешт на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 , а саме:

- квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 63,8, житлова площа (кв.м): 35.9, розмір частки 1/1;

- транспортний засіб, автомобіль марки «HONDA», моделі «CIVIC», з д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, чорного кольору, з Vin-кодом НОМЕР_2 - залишити незмінним до фактичного виконання вироку в частині конфіскації всього належного їй майна на користь держави.

(т. 1 а.п. 240-245)

- ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 24.04.2025, якою надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні №22025080000000210 від 10.02.2025 року за підозрою ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28, ч.5 ст.111-1 КК України, інформації, яка міститься у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем №59/14/1031т від 13.11.2022 року та додатку до нього -DVD-R диску №59/14/545т від 13.11.2022 року, а також процесуальних документах, на підставі яких отримана вказана інформація, а саме клопотанні слідчого № 59/14/К-147ІТ від 12.09.2022 року та ухвалі Запорізького апеляційного суду № 10/3903т від 14.09.2022 року, отриманих і складених під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022080000000102 від 29.03.2022 року.;

(т. 2 а.п. 56)

- постанова прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування від 24.04.2025 згідно з якої з кримінального провадження кримінального провадження №22025080000000210 від 10.02.2025 наступні документи та матеріали:

- копію клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії №59/14/К-1471т від 12.09.2022 (розсекречено);

- копію ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду №10/3903т від 14.09.2022 (розсекречено);

- копію протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем №59/14/1031т від 13.11.2022 (розсекречено);

- протокол виготовлення копії додатку до протоколу №59/14/1031т від 13.11.2022 (розсекречено), DVD-R диску № 59/14/545т від 13.11.2022 (розсекречено) від 24.04.2025;

- копію диску формату DVD-R № 59/14/545т від 13.11.2022 (розсекречено), який є додатком до протоколу №59/14/1031т від 13.11.2022 (розсекречено).;

(т. 2 а.п. 57-58)

Оцінка суду

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними чи недопустимими.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував щодо розгляду даної справи в порядку спеціального судового провадження. Зазначив, що під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_5 вчинила інкримінований їй злочин.

З огляду на досліджені судом докази, суд вважає ці твердження необґрунтованими та такі, які з об`єктивних причин не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Враховуючи наведене, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, як учать в організації та проведені незаконних референдумів на тимчасово окупованій території, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначаючи покарання суд виходить із наступного

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості вчиненого злочину, останній віднесено до категорії тяжкого злочину.

Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , також не встановлено.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, проте враховуючи також, що обвинувачена вчинила даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли в організації та проведені незаконних референдумів на тимчасово окупованій території, вчинене за попередньою змовою групою осіб, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, з позбавленням права обіймати певні посади, з конфіскацією майна.

Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна, суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті.

Також, суд при прийняття рішення враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.

З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.

В даному випадку суд вважає, що буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади в Україні.

Призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч. 2 ст. 52 КК України, конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

Підстави для застосування положень ст. 69, 75 КК України відсутні, оскільки відсутні обставини, передбачені ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України.

Суд приходить до висновку, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченої, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Враховуючи, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2025 ОСОБА_5 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, то вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного її затримання.

Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 323,369-376,615 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах влади строком на 15 років, з конфіскацією всього належного їй майна.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити незмінним.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто із дня фактичного її затримання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Олександрівського (Жовтневого) районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2025 на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 , а саме:

- квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 63,8, житлова площа (кв.м): 35.9, розмір частки 1/1;

- транспортний засіб, автомобіль марки «HONDA», моделі «CIVIC», з д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, чорного кольору, з Vin-кодом НОМЕР_2 - залишити незмінним до фактичного виконання вироку в частині конфіскації всього належного їй майна на користь держави.

Речові докази відсутні.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1