Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №308/10532/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/10532/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участю представника особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 адвоката Качайло А.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла із УПП в Закарпатській області ДПП відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №395959 від 19.07.2025, вбачається, що 19.07.2025 01:07:00 м. Ужгород, вул. Андрія Палая (Тельмана) 1В, водій гр. ОСОБА_2 керуючи ТЗ Nissan нз НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп`яніння гр. ОСОБА_3 відмовився о 01 год. 58 хв. за адресою м. Ужгород вул. Андрія Палая 1В. чим порушив п.2.5.ПДР - Відмова особи, яка керує Т3 , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк, чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарськи. Відповідальність передбачена ст. 130 ч.1 КУпАП.

08.09.2025 від захисника ОСОБА_1 , адвоката Качайла А.І., надійшли письмові пояснення, згідно яких останній зазначає, що приблизно о 01 год. 30 хв. 19.07.2025 року, ОСОБА_4 , керуючи власною автомашиною «Нісан» д.н.з. НОМЕР_2 , в межах зони дії суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, мала намір її перетнути у забороненому місці, але побачивши неподалік поліцейський автомобіль відмовилася від виконання цього маневру, разом з цим, у стані розгубленості продовжуючи свій подальший рух не увімкнула покажчик повороту відповідного напрямку. Перебуваючи у стані схвильованості, маючи намір уникнути зустрічні з нарядом патрульної поліції, водій ОСОБА_5 продовжила рух та звернула з головної дороги на прилеглу територію, де призупинилася, а коли побачила, що патрульний автомобіль повільно наближається до її автомашини, вона знову поновила рух і поїхала в бік головної дороги, вул. Андрія Палая. В процесі та у наслідок вищевказаних подій, ОСОБА_4 ще більш надмірно розхвилювалася, у зв`язку із чим попросила свого чоловіка, ОСОБА_1 щоб той після зупинки нею автомобіля пересів за кермо та у разі зупинення їхнього транспорту полісменами щоб саме він спілкувався з ними, з чим ОСОБА_1 на прохання своєї дружини погодився.

За твердженням захисника, в цей час, у вказаному автомобілі, яким керувала водій ОСОБА_4 , у якості пасажирів, крім ОСОБА_1 також їхали ще дві жінки, а саме ОСОБА_6 , мешканка АДРЕСА_2 та ОСОБА_7 , що проживає в АДРЕСА_3 . Зупинивши на правій частині дороги свій автомобіль, ОСОБА_4 швидко пересіла на пасажирське сидіння, а на її місце, водійське сидіння, пересів її чоловік, ОСОБА_1 .

При цьому захисник зазначає, що хоча поліцейські завідомо бачили і знали, що автомашиною «Нісан» д.н.з. НОМЕР_3 , керувала водій жінка, ОСОБА_4 , так-як особисто спостерігали це, за штучно створеними необ`єктивними процесуальними висновками та аналогічно не об`єктивно сформованими доказами, відносно не фактичного водія, а пасажира автомобіля ОСОБА_1 , було безпідставно висунуто підозри, а у подальшому складено протокол про адміністративне правопорушення за невиконання ним п. 2.5 ГІДР України, за що передбачена відповідальність згідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат зазначає, що ОСОБА_1 не заперечує факту того, що на час знаходження в автомобілі своєї дружини, сидячи на водійському сидінні він дійсно перебував у нетверезому стані, однак заперечує факт керування вказаним транспортним засобом, так-як в цей час дана автомашина стояла нерухомо і він ніяким чином не діяв на засоби її управління, а отже не здійснював жодні дії які б визначали його, як водія. Вищенаведене стверджується і матеріалами фіксації відео реєстратора патрульного автомобіля, якими однозначно закріплено факт де поліцейська особисто стверджує, що за кермом автомобіля вона бачила не чоловіка, а водія жіночої статі, що не заперечував в цей час і інший поліцейський. Аналогічно, вказаний факт, що ОСОБА_1 автомашиною не керував, стверджують і очевидці та свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перебували в автомобілі ОСОБА_4 у присутності яких відбувалися вищенаведені події.

Згідно заперечень, твердження працівників поліції про порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та про наявність у його діях події та складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП , не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, так-як такі зібрані з порушенням вимог законодавства, що дає обґрунтовані підстави стверджувати, що приєднані до справи докази породжують сумніви у достовірності викладених у них фактах, та ґрунтуються на штучно створених і суб`єктивно сформованих особисто оціночних судженнях відповідних посадових осіб поліції.

Адвокат зазначає про те, що безпідставно інкримінована поліцейськими провина ОСОБА_1 безсумнівно спростовується і показами свідків, що були присутніми на місці затримання (пояснення цих осіб додаються) та вищенаведеними твердженнями поліцейської, яка чітко і визначено спостерігала і констатувала вголос той факт, що транспортним засобом керував не ОСОБА_1 , а особа жіночої статі, у даному випадку його дружина, власниця цього автомобіля.

У запереченнях вказано також на те, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з чого випливає, що у даному випадку саме на відповідних посадових осіб патрульної поліції покладався обов`язок доведення провини особи у вчиненні того чи іншого правопорушення на транспорті з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових та законодавчих актів, що ними, як очевидний і незаперечний факт було проігноровано.

У запереченнях містяться покликання на :п.1.10, п. 2.5 ПДР України; ст. 251, ч.1 ст. 130,ч.1 ст.7, ст.. 245,ст. 280, ст. 252 КУпАП та ст.. 62 Конституції України.

З огляду на вищенаведене, адвокат просив приєднати заперечення-клопотання і додатки документів до матеріалів справи і розглянути його по суті викладеного; за потреби, на розсуд і вирішення суду, у якості свідків викликати в судове засідання поліцейських, що здійснювали процесуальні дії у цій справі, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; встановити вищенаведені порушення представниками органу ініціатора адміністративного провадження норм матеріального і процесуального права, що не забезпечили законне, повне і всебічне з`ясування обставин у цій справі, з огляду на що постановити рішення про те, що викладені у адміністративному протоколі відомості та додані до нього докази є сумнівними, необґрунтованими, не об`єктивними і безпідставними; ураховуючи встановлені факти і обставини в їх сукупності, відповідно до положень п. 1) ст. 247 КУпАП, закрити провадження у справі, за відсутності події і складу незаконно і безпідставно інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

29.09.2025 у судовому засіданні допитана поліцейський ОСОБА_8 повідомила, що у вказаний у протоколі дату та час перебувала на патрулюванні. Було виявлено, що водій авто перебув за кермом в стані алкогольного сп`яніння. Не міг зрозуміти що від нього хочуть, говорити чітко не міг. У зв`язку із тим, що у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, однак він відмовився. Після чого відносно нього склали матеріли, ознайомлені. Повідомила, що вони на допомогу вже приїхали, інший екіпаж зупиняв, які показали відео з реєстратора автомобіля.

У судовому засіданні допитаний поліцейський ОСОБА_9 , повідомив, що він перебував на патрулюванні у вказаний у протоколі дату та час. Зазначив, що на них виїхала машина. Водій не увімкнув покажчик повороту, вони поїхали за автомобілем та в подальшому зупинили. Окрім водія в машині знаходилося біля трьох пасажирів. Поліцейський зазначив, що не думає що ОСОБА_10 зміг перелізти за кермо із пасажирського сидіння, оскільки важив близько 100 кг.

13.10.25 у судовому засіданні допитана поліцейський ОСОБА_11 повідомила, що під час патрулювання було виявлено порушення ПДР. Хто саме був за кермом, а саме стать водія встановити було не можливо, було темно, вікно запотіло, за манерою керування вона подумала що водієм була жінка. Проте коли підійшла до авто то за кермом побачила чоловіка, вагою 100 кг. В ході спілкування із яким відчула від нього запах алкоголю. В подальшому було викликано інший екіпаж, на водія було складено протокол.

У судовому засіданні від 18.11.2025 у якості свідка була допитана ОСОБА_7 , яка повідомила, про те, що її знайома ОСОБА_12 запропонувала підвезти її та що саме остання була за кермом. В подальшому побачили машину поліцейських, ОСОБА_13 почала панікувати оскільки побачила поліцейських, потім ОСОБА_14 , її чоловік, запропонував помінятися місцями, і він сів за кермо. Повідомила, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 сиділи на передніх сидіннях, всього їх було в авто чотири чоловік.

У судовому засіданні від 18.11.2025 у якості свідків була допитана ОСОБА_6 , яка повідомила, що ОСОБА_14 із ОСОБА_13 запропонували її підвезти. ОСОБА_13 запанікувала, оскільки порушила правила дорожнього руху внаслідок чого вона потрапила в поле зору наряду поліції. ОСОБА_13 налякалася і попросила чоловіка ОСОБА_15 сісти за кермо. Стверджувала, що саме після зупинки транспортного засобу ОСОБА_14 сів за кермо.

27.11.2025 у судовому засіданні у якості свідка була допитана ОСОБА_4 , яка повідомила, що саме вона керувала транспортним засобом, забрала своїх друзів, поряд із нею на передньому пасажирському сидінні сидів її чоловік. Під час керування автомобілем вона порушила правила дорожнього руху, та чоловік почав кричати на неї. Коли вона порушила ПДР якраз їхала поліція. Вона налякалася та чоловік сказав пересісти. Вона пересіла. Стверджувала, що чоловік не їхав.

За клопотанням адвоката Качайло А.І. викликано в якості свідка ОСОБА_16 .

У судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_16 , який повідомив що у вказаний в протоколі дату та час, ішов пішки до тещі. По дорозі побачив що стоїть автомобіль до якого мали намір підійти працівники поліції, про що він хотів попередити водія його знайомого ОСОБА_15 , однак останній у грубій формі сказав йому щоб той ішов по своїх справах. Показав що авто зупинилося з правого боку та з машини почали виходити жінки, хто звідки він не може точно сказати. Коли відкрив двері за кермом був ОСОБА_14 . Хто мінявся чи ні він не бачив.

У судовому засіданні адвокат Качайло А., просив закрити провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Адвокат просив врахувати подані ним письмові заперечення та покази свідків що були в автомобілі в якості пасажирів, та підтвердили що саме дружина ОСОБА_17 керувала транспортним засобом Nissan нз НОМЕР_1 19.07.2025 о 01:07:00 в м. Ужгород, вул. Андрія Палая (Тельмана) 1В.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Відповідно до статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексута інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі статтею 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції в повній мірі дотримано процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння, яка визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 р. та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженим постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року.

Так, згідно з п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, встановленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п.п.6,7 Інструкції

огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Відповідно до п.п.6,7,8 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що такий складено відносно ОСОБА_1 , за те, що він 19.07.2025 01:07:00 м. Ужгород, вул. Андрія Палая (Тельмана) 1В, керуючи ТЗ Nissan нз НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп`яніння гр. ОСОБА_3 відмовився о 01 год 58 хв за адресою м. Ужгород вул. Андрія Палая 1В. чим порушив п.2.5.ПДР - Відмова особи, яка керує Т3 , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк, чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарськи. Відповідальність передбачена ст. 130 ч.1 КУпАП.

З досліджених в судовому засіданні відеозаписів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що поліцейським на автомобілі на зустріч рухається автомобіль білого кольору із увімкнутим лівим покажчиком повороту, зупиняється, та починає рух заднім ходом. Патрульний екіпаж розвертається та починає прямувати за автомобілем Nissan нз НОМЕР_1 . В ході спілкування між собою, поліцейський припускає, що за кермом жінка, однак з відеозапису встановлено, що на дворі темно, водія авто чітко не видно.

Крім цього, з дослідженого відеозапису вбачається, що майже одразу після зупинки ТЗ Nissan нз НОМЕР_1 за яким слідували та зупинились поліцейські, підійшов інспектор патрульної поліції до автомобіля. Як встановлено з відеозапису водію роз`яснено, які саме порушення ним вчинені. При цьому ОСОБА_1 , не заперечує жодним чином щодо цього та перебуває на місці водія за кермом.

Під час спілкування із водієм, інспектором було виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння як на місце зупинки так і у медзакладі, а також роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду.

ОСОБА_1 надано час для прийняття рішення, він деякий час думає, просить надати ще трохи часу, здійснює та приймає телефонні дзвінки. ОСОБА_1 вирішує відмовитися від проходження огляду, при цьому зазначає, що йому відомо про наслідки відмови.

У ході розмови з інспектором ОСОБА_1 вказує на те, що його жінка у зв`язку зі станом здоров`я не була поряд із ним у закладі під час частування з нагоди її шістдесятиріччя. Більше того, він вказує на питання інспектора чи жінка була в авто, він заперечує.

Варто зазначити, що згідно дослідженого відеозапису ОСОБА_1 жодного разу не зазначає, що не керував автомобілем.

В судовому засіданні поліцейська зазначила, що вона припустила, що за кермом перебувала жінка саме через манеру їзди, оскільки спочатку водій мав намір перетнути суцільну лінію дорожньої розмітки, що заборонено ПДР, в подальшому здійснив рух заднім ходом, а потім повернувши на право та не увімкнувши покажчик повороту почав рухатись. Однак підійшовши до автомобіля вона побачила, що за кермом перебував чоловік, як було з`ясовано пізніше це був ОСОБА_1 .

Наведене спростовує доводи сторони захисту про те, що поліцейські при спілкуванні в автомобілі між собою бачили за кермом саме жінку.

Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Крім того, з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції та чітко пояснили ОСОБА_1 , що йому як водію в якого виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, необхідно пройти огляд на ста сп`яніння, та його право у разі із незгодою із діями поліцейських чи лікарів оскаржити їх.

Крім того, на відеозаписі ОСОБА_1 не вимагав роз`яснення йому певних прав або особливостей процедури, він повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, здійснював активні, свідомі та вольові дії, розумів ситуацію, у якій опинився, однак своєю поведінкою намагався фактично спотворити адміністративну процедуру та ухилитись від відповідальності.

Суд застосовує загальноприйнятий європейський стандартдоказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Суд критично розцінює доводи сторони захисту (та свідків сторони захисту), про те, що за кермом автомобіля була Роман Марина, а не ОСОБА_1 , оскільки зазначені обставини повністю спростовуються відеозаписами дослідженими в судовому засіданні.

Вказане свідчить про наявність протиріч у показах свідків, а також такі покази спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

З точки зору звичайної розсудливої людини виникає сумнів, що з моменту зупинки авто та до моменту як до нього підійшла інспектор поліції, ОСОБА_1 міг фізично з переднього пасажирського сидіння перелізти на переднє водійське сидіння. Вказане фізично є малоймовірним, враховуючи середній зріст та комплекцію людини, розмір салону автомобіля Nissan Leaf та із урахуванням того, що в цей час за кермом (за твердженням сторони захисту) перебувала жінка ОСОБА_18 та ОСОБА_1 , а на задніх сидіннях було принаймні два пасажири.

При цьому, згідно дослідженого в судовому засіданні відеозапису з камер нагрудних поліцейських слідує, що на передньому пасажирському місці перебував чоловік, який після зупинки транспортного засобу одразу вийшов з машини.

Покази свідків суд вважає необ`єктивними та такими, що викликають сумніви в достовірності, логічності та послідовності. При цьому, суд враховує, що свідки добре знайомі між собою, та мають довірливі відносини, , а ОСОБА_19 та ОСОБА_18 перебувають у шлюбі, тому суд виходячи з приписів ст. 252 КУпАП, критично оцінює пояснення вказаних свідків та зазначені ним обставини суперечать сукупності інших досліджених судом доказам.

Крім цього, згідно показів свідка ОСОБА_16 коли він відкрив двері за кермом був ОСОБА_14 . Хто мінявся чи ні він не бачив.

Поряд з цим, як вбачається зі змісту постанови про накладення адміністративного правопорушення (серії ЕНА №5257283 від 19.07.2025, що винесена інспектором за вчинення ПДР) ОСОБА_1 поставив підпис у такій, свою вину не заперечував, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 оскаржував вказану постанову та така за рішенням суду скасована.

Вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю доказів, а саме протоколом про адміністративне правопорушення; постановою про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР (за 122 ч. 2 КУпАП); відеозаписами із нагрудними камерами поліцейських; розпискою про залишення транспортного засобу на зберігання. Вказані докази достатньо вагомі, чіткі та узгоджені між собою, та на переконання суду доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази його винності одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Таким чином, в судовому засіданні доведено факт відмови водія який керував транспортним засобом, та у якого виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що слід кваліфікувати за ч.1ст.130 КУпАП.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст.40 ЗУ «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому параметру доріг і будівель автоматичну фото- відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото і відеотехніки, що знаходиться у чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Досліджений в судовому засіданні диск з відеофайлами подій суд визнає належним та допустимим доказом, оскільки останній отриманий в порядку, передбаченому діючим Законодавством України і повністю підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню та інших обставин, які мають значення для даної справи, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Таким чином, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що вина ОСОБА_20 за ознаками ч.1 ст. 130 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді, і його дії інспекторами патрульної поліції кваліфіковані правильно, оскільки він, керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився.

Доказів, які б ставили під сумнів кваліфікацію дій правопорушника, суду надано не було. Невизнання своєї провини правопорушником суд визнає як спосіб захисту з метою уникнути відповідальність за вчинене правопорушення, яке є найбільш небезпечним у сфері безпеки дорожнього руху.

З огляду на викладене, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього докази є належними та допустимим. Протокол про адміністративне правопорушення складений у відповідності до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам чинного законодавства, складений та підписаний уповноваженою на те особою і особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. В протоколі зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення. Відтак, викладені у протоколі обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Враховуючи наведене, особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 , у скоєному, беручи до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, тобто в межах санкції відповідної статті КУпАП.

При призначенні адміністративного стягнення суд виходить із змісту ст.33КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, обставини справи та наслідки, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та відповідно до вимог ст.35КУпАП обтяжують відповідальність за вчинення адмінправопорушення, а отже суд приходить до висновку про необхідність накладення на гр. ОСОБА_1 , адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та з врахуванням вище перелічених обставин, доцільним буде обрати стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно ч.5 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору. Відповідно до п.5 ч. 2 ст.4Закону України «Про судовий збір» від08.07.2011р.№3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Відповідно доЗакону України «Про судовий збір`судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно абзацу 4статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік`з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328,00 грн. Таким чином, правопорушнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 130, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закон України «Про судовий збір», судя,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош