Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №202/4632/24 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 202/4632/24

Провадження № 2/175/4162/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" січня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивує тим, що 17.02.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , було укладено електронний Договір № 5553993 про надання споживчого кредиту. Банк на виконання умов договору надав позичальнику грошові кошти, а позичальник відповідно зобов`язався їх повернути. Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату складання позовної заяви заборгованість за кредитом становить 49 999, 00 грн.

Представник відповідача – адвокат Непочатих В.В. подала до суду відзив, в якому просила задовольнити позовні вимоги частково, вказувала, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання тіла кредитора у розмірі 10 000 грн., в той же час, з урахуванням того, що відповідач був зарахований на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами у розмірі 39 999,00 грн. є не правомірним, не обґрунтованим та таким, що не підлягає стягненню з відповідача. Також просила зменшити стягнення витрат на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, подавав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, суд вбачає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що 17.02.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , було укладено електронний Договір № 5553993 про надання споживчого кредиту, що також не заперечується відповідачем.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000 грн.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, грошові кошти не повернув.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 19 червня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу № 19.06/23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.

Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем згідно розрахунку заборгованості не сплачена і складає 10 000 грн - тіло кредиту та 39 999, 00 грн - нараховані проценти, всього – 49 999, 00 грн.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України-за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, отримавши кредитні кошти від попереднього кредитора, належним чином не виконував свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та процентів за їх користуванням, дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення процентів за менший період часу ніж нараховано позивачем.

Відповідно до п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Як встановлено судом відповідач з 23.03.2022 по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою форми 5 від 24.09.2025 року, виданою т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 . Як вбачається до військового квитка серія НОМЕР_2 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.03.2022 року ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року та станом на день звернення з цією заявою й досі перебуває на військовій службі, також додається копія довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, копія посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_3 .

Надані відповідачем докази підтверджують наявність у відповідача пільг щодо нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, з урахуванням положень ч.15 ст.14 Закону, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачу процентів з 23 березня 2022 року по 18 червня 2023 року є неправомірним, а тому заборгованість відповідача повинна обмежуватися сумою основного боргу – 10 000, 00 грн., оскільки відповідно до розрахунку заборгованості з 22.03.2022 року у відповідача була відсутня заборгованість зі сплати процентів по кредиту.

Відповідно до ч.1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом, первісний кредитор ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило позивачу право вимоги до відповідача по кредитного договору № 5553993, а відтак позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача в межах суми основного боргу по тілу кредиту.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає частковому задоволенню

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

При цьому суд зобов`язаний врахувати:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

-чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

-поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

-дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу суду надані наступні документи:

-копія договору про надання правничої допомоги №07/07-2022 від 07.07.2022 року;

-копія звіту про надання правової допомоги згідно договору про надання правничої допомоги №070/07-2022 від 07.07.2022 року;

-копія рахунку на оплату № 28/03 від 28.03.2024 року.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Однак суд, враховує заявлене фактичне відповідачем клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Тому вважає понесені представником позивача витрати на правничу допомогу неспівмірними, оскільки такі витрати не відповідають критерію реальності витрат, розумності їхнього розміру. Зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, кваліфікацію адвоката, суд вважає, що вони не вимагали від останнього значних зусиль та часу.

Тож надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 5553993 від 17.02.2022 року у розмірі 10 000, 00 грн., з яких тільки сума заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 10 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову-на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача були задоволенні лише в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 5553993 від 17.02.2022 року у розмірі 10 000, 00 грн., а в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 39 999, 00 грн. відмовлено, тобто задоволено, тож судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог виходячи з розрахунку (2 422, 40 грн. / 49 999, 00 грн.)* 10 000, 00 грн. = 484, 49 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 484, 49 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 512, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 634, 638, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 256, 280, 281 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ: 44559822) суму заборгованості за кредитним договором № 5553993 від 17.02.2022 року в розмірі 10 000, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ: 44559822) судовий збір у розмірі 484, 49 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова