Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №283/463/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/463/25 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Шевчук А.М., Галацевич О.М.,

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін м. Житомирі цивільну справу №283/463/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – Кравчука Василя Івановича на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Буткевич М.І. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У лютому 2025 року ТОВ ФК «Ейс» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 506887403 від 22.07.2021 у сумі 41 869,39 грн., понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог Товариство вказувало, що 22 липня 2021 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №506887403 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 11350,00 грн. 28.11.2018 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, у подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору факторингу, відповідно до яких до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідно до реєстру боржників. 30.10.2023 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №30/1023-01, відповідно до яких до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідно до реєстру боржників. 17.04.2024 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "Ейс" укладено договір факторингу №17/04/24, відповідно до яких до ТОВ "ФК "Ейс" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідно до реєстру боржників. Всупереч умов договору ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, виникла заборгованість у розмірі 41869,39 грн. та складається: 11349,18 грн - заборгованість по кредиту; 30520,21 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2025 року позов ТОВ "ФК "Ейс" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за договором № 506887403 у сумі 41 869,39 грн, з яких 11 349,18 грн заборгованість за основним боргом, 30 520,21 грн заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, здійснити перерозподіл судових витрат. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є таким, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального без додержання норм процесуального права, суд неповно з`ясував фактичні обставини справи, що мають значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що відсутні докази того, що ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» повідомило ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов`язанні та надало йому докази переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачу відомо про наявність зобов`язання саме перед позивачем, як кредитором. Договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило право вимоги ТОВ "Таліон Плюс", був укладений 28.11.2018 року, додаткова угода № 26 до цього договору, якою його текст був викладений у новій редакції, укладена 31.12.2020 року, тобто на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та відповідачем, відтак, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ "Таліон Плюс" на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. Отже, на час укладення договору відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про відповідача як боржника, надана у витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року, тобто майже через п`ять років після укладення договору відступлення права вимоги. Отже, між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" на час укладення договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору. Таким чином, ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника, у зобов`язанні не набуло, таке право не могло бути передане цим товариством ТОВ "Онлайн Фінанс" за договором факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року і відповідно від ТОВ "Онлайн Фінанс" до ТОВ "ФК "Ейс" за договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року. Вважає, що відсутні докази в матеріалах справи, які свідчать про те, що до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №506887403 від 22.07.2021 року, оскільки, правовідносини за вказаним кредитним договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли тільки 17.02.2020 року (пізніше, ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року). На час укладення договору факторингу № 28/1118-01 - 28 листопада 2018 року у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до відповідача за кредитним договором №506887403, а тому право вимоги до відповідача до кожного наступного фактора (в тому числі і до позивача) за вищезазначеними договорами факторингу переходити не могло. Крім того, позивачем не надано до суду доказів того, що фактором було надіслано боржнику (відповідачу) письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги цьому факторові з визначеною грошовою вимогою, яка підлягає виконанню, та зазначенням фактора, якому має бути здійснений платіж. Суд 1-ї інстанції помилково не врахував про підписання відповідачем електронним цифровим підписом разом із договором і Правил не відповідають матеріалам справи, оскільки надана позивачем копія Правил не підписана відповідачем, а тому погодитись з висновком суду 1-ї інстанції про те, що сторони узгодили усі умови кредитного договору на які посилається позивач не відповідає дійсності. Вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 41 869,39 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає. Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не підлягають задоволенню, відтак і понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції також не підлягають до стягнення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22 липня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №506887403, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 11350,00 грн., строком на 30 днів, базова процентна ставка 620,50% річних, що становить 1,70 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним, Дисконтна процентна ставка 1,15 % від суми кредиту за кожний день користування ним. За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 Договору строку, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 599,09 процентів річних, що становить 1,64% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Відповідно до п.1.7 договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 21.08.2021.

Відповідно до п. 1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду , однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором MNV64W8W, відправленим 22.07.2021 на номер мобільного телефону, який вказаний позичальником у заявці на отримання грошових коштів. При цьому, без отримання повідомлення із відповідним ідентифікатором і без здійснення входу на сайт ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" такий договір не був би укладений.

Згідно платіжного доручення від 22.07.2021 ОСОБА_1 було перераховано на рах. № 5167-80хх-хххх-5809 кошти в сумі 11350,00 грн.

28 листопада 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно умов якого, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язується відступити ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

В подальшому, 28.11.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.

31.12.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 року товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Тобто, вимоги за кредитним договором №506887403 від 22.07.2021 року перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" 26.10.2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №157.

30 жовтня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" зобов`язується відступити ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" належні йому права грошової вимоги за кредитними договорами до боржників в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 до Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 41869,39 грн.

17 квітня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" уклали договір факторингу №17/04/24, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Ейс" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників за договором факторингу №17/04/24 від 17.04.2024 року від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "ФК "Ейс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 41869,39 грн.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором №506887403 від 22.07.2021 вбачається, що сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 41869,39 грн., з яких: 11349,18 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 30520,21 грн. - заборгованість за відсотками.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що знайшли своє підтвердження обставини порушення відповідачем взятих на себе, згідно договору кредиту зобов`язань, що виявляє порушення прав позивача, який, у свою чергу, набув права грошової вимоги.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України).

Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц.

Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Щодо договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс".

Вбачається, що 28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.

28.11.2019 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №19, згідно з якою, строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, сторони договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово укладали додаткові угоди про продовження дії вказаного договору факторингу до 31.12.2024 року.

Відповідно до п. 1.4. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Надана копія договору факторингу №28/1118-01від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».

Копія договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс».

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року за №28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Отже, колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги та платіжні інструкції про оплату фінансування за відступлення прав вимог є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу від 28 листопада 2018 за №28/1118-01.

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів дійшла висновку про укладеність договору кредитної лінії № 506887403 від 22.07.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» .

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У даній справі встановлено, що 22 липня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №506887403. Так, згідно умов договору визначено строк кредитування - 30 днів, базова процентна ставка 620,50% річних, що становить 1,70 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним. З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Відповідно до п.1.7 договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 21.08.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договору.

Відповідно до п. 1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду , однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Після закінчення строку кредитування (дисконтний період) 30 днів, ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти, чим порушив умови договору, а тому строк дії договору продовжився, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Вказаний договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» надало суду копію зазначеного вище договору кредитної лінії №506887403 від 22 липня 2021 року, підписаного ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором за № MNV64W8W.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підтвердження перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 11350,00 грн, у матеріалах справи наявне платіжне доручення від 22.07.2021 про перерахування 11350,00 грн кредиту, яке містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із маскою, а саме, 5167-80ХХ-ХХХХ- 5809.

Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 під час заповнення заявки.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 18.12.2021 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 41869,39 грн, з яких: 11349,18 грн - заборгованість за тілом кредиту та 30520,21 грн - заборгованість за відсотками.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із розміром нарахованих відсотків за користування кредитом з огляду на наступне.

Згідно умов договору на період дисконтного періоду, а саме 30 днів, розмір заборгованості за відсотками нараховувався за відсотковою ставкою 1,15% вдень на суму кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості. Тобто, 11350,00 грн х 1,15% = 130,53 грн вдень х 30 днів = 3915,90 грн заборгованість за відсотками - дисконтний період.

23 серпня 2021 року ОСОБА_1 внесено на погашення заборгованості за відсотками 4288,18 грн, та 0,82 грн на погашення тіла кредиту, згідно розрахунку заборгованості.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконував умови договору, його строк продовжився, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, тобто до 18.11.2021 року.

Після дисконтного періоду Товариством нараховувалась заборгованість за відсотковою ставкою 1,64% вдень за 30 днів = 186,13 грн вдень х 30 днів = 5583,90 грн.

Наступні 60 днів кредитування, відсоткова ставка нараховувалася у розмірі 2,3% вдень = 261,03 грн х 60 днів =15661,80 грн.

Відтак, заборгованість за відсотками за увесь строк кредитування - 90 днів становить 25161,60 грн ( 3915,90 грн за 30 днів по ставці 1,15% + 5583,90 грн за 30 днів по ставці 1,64% + 15661,80 грн за 60 днів по ставці 2,3%), та з урахуванням внесених позичальником коштів в сумі 4288,18 грн, до сплати підлягає заборгованість за відсотками у розмірі 20873,42 грн (25161,60 грн – 4288,18 грн).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження N14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження N14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті не дав належної правової оцінки обставинам справи та дійшов помилкового висновку про стягнення усієї суми заборгованості за відсотками.

Оскільки, в матеріалах справи міститься договір кредитної лінії, який підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення 11349,18 грн – заборгованості за тілом кредиту; 20873,42 грн – заборгованість за відсотками, а всього 32 222,60 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції, то представником ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» -Тараненком А.І. на підтвердження заявлених витрат надано суду першої інстанції: договір про надання правничої допомоги №03/04/24, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» від 03.04.2024 року; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги, акт прийому – передачі наданих послуг на суму 5000,00 грн від 03.04.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність.

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відтак, позивачем доведено в суді першої інстанції належними доказами понесені витрати за надання професійної правничої допомоги.

Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За звернення до суду із позовом ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» сплатило 2422,40 грн судового збору.

Оскільки позов задоволено частково на 76,9%, то відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1862,82 грн за подання позовної заяви, та 3845,00 грн (5000,00 грн х 76,9%) витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції.

За звернення до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатив 3633,60 грн судового збору.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 23,1%, відтак із ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 839,36 грн (3633,60 грн х 23,1%).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості за відсотками стягнутої з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» за договором кредитної лінії №506887403 від 22 липня 2021 року з 30 520,21 грн до 20 873,42 грн.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Ейс» заборгованості за основним боргом в розмірі 11349,18 грн, згідно договору кредитної лінії №506887403 від 22 липня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» 1862,82 грн судового збору та 3845,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 839,36 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді