Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №2-2545/11 — Волинський апеляційний суд

Справа № 2-2545/11 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Д. Г.

Провадження № 22-ц/802/151/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання – Губарик К. А.,

представника боржника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення коштів та звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2025 року

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» (далі – ТОВ «ФК «Маніту») звернулося до суду із зазначеною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2011 року у справі №2-2545/11 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк (далі – ПАТ АБ) «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення коштів та звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно позовні вимоги банку було задоволено.

На виконання судового рішення приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С. С. відкрив виконавче провадження (далі – ВП) № 63633032, боржник – ОСОБА_2 , стягувач - ПАТ АБ «Укргазбанк», яке є відкритим на момент подання заяви.

Заявник зазначав, що між ним та ПАТ АБ «Укргазбанк» укладений договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб АБ «Укргазбанк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С., реєстраційний № 807. В порядку та на умовах, визначених договором, за результатами протоколу проведення електронних торгів № 635103, затвердженого АБ «Укргазбанк» 03 червня 2025 року, сформованого організатором електронних торгів ДП «СЕТАМ» 24 квітня 2025 року, банк відступив (передав) шляхом продажу новому кредитору належні банку, а він як новий кредитор набув (прийняв) у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги за фінансовими кредитами, включаючи права вимоги у вигляді грошових коштів, без ПДВ, та новий кредитор сплатив банку грошові кошти за відступлені йому права вимоги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги, які відступаються на користь нового кредитора станом на дату укладання договору купівлі - продажу (відступлення) прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб АБ «Укргазбанк» від 03 червня 2025 року № 807, банк, серед іншого, відступив новому кредитору ТОВ «ФК «Маніту», а останнє набуло права вимоги банку за кредитним договором № 45/08-Ж/02 від 01 квітня 2008 року, кредитор - АБ «Укргазбанк», боржник - ОСОБА_2 .

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «Маніту» просило суд замінити сторону ВП № 63633032 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 2-2545/11 від 11 вересня 2012 року у справі № 2-2545/11, а саме стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Маніту».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2025 року заяву ТОВ «ФК «Маніту» задоволено.

Замінено у ВП № 63633032 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 2-2545/11 від 11 вересня 2012 року, щодо виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2011 року у справі №2-2545/11, стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Маніту».

В апеляційній скарзі представник боржника ОСОБА_2 - Кондратюк В. В., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Маніту» відмовити.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви у цій справі. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ВП № 63633032 відкрито приватним виконавцем Пирогою С. С., а згідно постанови цього виконавця від 14 листопада 2024 року на виконання рішення суду звернуто стягнення на заробітну плату в межах суми стягнення 73 005 грн 28 коп. Тобто на час винесення зазначеної постанови сума боргу ОСОБА_2 перед стягувачем ПАТ АБ «Укргазбанк» становила саме 73 005 грн 28 коп. Станом на даний час сума боргу ОСОБА_2 погашена повністю, що підтверджується довідкою ТОВ «Каридія» та банківською квитанцією, які приєднані до апеляційної скарги. Отже, ОСОБА_2 повністю погашено заборгованість за рішенням суду і тому право вимоги не може бути відступлено новому кредитору, а виконавче провадження підлягає закінченню. Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні.

Відзивів на апеляційну скаргу інші учасники справи не подали.

Представник заявника ТОВ «ФК «Маніту», представник стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк», боржник ОСОБА_2 , а також заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С. С., будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини неявки апеляційний суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності вказаних учасників справи згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2011 року у справі №2-2545/11 задоволено позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С. від 17 листопада 2020 року відкрито ВП № 63633032 на підставі виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості, яке є відкритим, що підтверджується зазначеною постановою про відкриття виконавчого провадження та Інформацією про виконавче провадження.

03 червня 2025 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Маніту» укладений договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб АБ «Укргазбанк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. за № 807.

З витягу з реєстру прав вимоги, які відступаються на користь нового кредитора станом на дату укладання договору купівлі - продажу (відступлення) прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб АБ «Укргазбанк» від 03 червня 2025 року № 807 вбачається, що банк, серед іншого, відступив новому кредитору – ТОВ «ФК «Маніту», а останнє набуло права вимоги банку за кредитним договором № 45/08-Ж/02 від 01 квітня 2008 року, кредитор - АБ «Укргазбанк», боржник ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з цією заявою, ТОВ «ФК «Маніту» у своїх вимогах зазначало, що до нього перейшли права первісного кредитора ПАТ АБ «Укргазбанк» у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у зв`язку з чим набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 у ВП №63633032 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2012 року № 2-2545/11, що є підставою для заміни сторони виконавчого провадження на його правонаступника.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене ст. 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту п. 28 ч. 1 ст. 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (ст. 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

У пунктах 73-75 постанови Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 зазначено, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених ст. 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи ст. 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями ст. 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі ст. 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі ч. 5 ст. 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Відповідно до змісту ч. 5 ст. 442 ЦПК України, ч. 6 ст. 12, п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26, ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

У справі, яка переглядається, задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Маніту», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що 03 червня 2025 року до заявника на підставі укладеного з ПАТ АБ «Укргазбанк» договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб АБ «Укргазбанк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. за № 807, перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у зв`язку з чим він набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 у ВП №63633032 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2012 року № 2-2545/11. У даному випадку відбулося матеріальне правонаступництво в межах відкритого виконавчого провадження, стягувач ПАТ АБ «Укргазбанк» внаслідок укладення договору відступлення права вимоги фактично вибув, а тому відповідно до наведених правових норм це є підставою для заміни його як сторони виконавчого провадження на правонаступника ТОВ «ФК «Маніту».

Зважаючи на вищенаведене, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про задоволення заяви ТОВ «ФК «Маніту» є законною та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про те, що на даний час сума боргу ОСОБА_2 погашена повністю, що підтверджується довідкою ТОВ «Каридія» та банківською квитанцією, які приєднані до апеляційної скарги, а тому право вимоги не може бути відступлено новому кредитору, а виконавче провадження підлягає закінченню, є безпідставними.

З Інформації про виконавче провадження вбачається, що у ОСОБА_2 станом на 13 листопада 2024 року існувала заборгованість у розмірі 73 005 грн 28 коп. З приєднаної до апеляційної скарги довідки ТОВ «Каридія» та банківської квитанції вбачається, що всього на погашення заборгованості ОСОБА_2 сплатив 65 479 грн 60 коп. Доказів, які б свідчили про повне виконання боржником рішення суду та відсутності у нього заборгованості матеріали справи не містять. Зважаючи на це, підстави для скасування постановленої у цій справі ухвали суду відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги представника боржника щодо неправильного вирішення судом першої інстанції заяви не знайшли свого підтвердження. На підтвердження обставин, викладених в апеляційний скарзі, скаржник належних та допустимих доказів не надав, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції надав правильну оцінку обставинам справи та правильно вирішив заяву по суті.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: