Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №755/16722/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16722/24

Провадження №: 2/755/2218/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Коваленко І.В., за участю секретаря судових засідань Грищенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди з правом викупу,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

23.09.2024 року позивач ТОВ «Профіт Файненс» звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 14.06.2013 у розмірі 68 598,39 грн, а також судовий збір в сумі 3028 грн. та витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 5 000, 00 грн.

30.09.2024, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовна заява передана в провадження судді Арапіної Н.Є.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла 03.10.2024.

03.10.2024 ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Арапіної Н.Є. позовну заяву залишено без руху.

11.10.2024 ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Арапіної Н.Є. відкрито провадження у цій цивільній справі, за правилами спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва №544 від 01.04.25, відповідно до п.п. 2.3.50 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду вказано здійснити повторний автоматичний розподіл вказаної справи.

02.04.2025, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025, цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передана в провадження судді Коваленко І.В.

03.04.2025ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін.

Сторонам направлялись копії ухвал про відкриття провадження, про прийняття справи до свого провадження, а відповідачу також і копію позовної заяви з додатками на адресу її зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Доводи позову

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 14.06.2013 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 002-09856-140613, відповідно до якого відповідач отримала від кредитодавця грошові кошти в розмірі 19 200,00 грн на строк 50 місяців, шляхом виплати кредитних коштів, що підтверджується заявою на надання/перерахування кредитних коштів шляхом їх зарахування на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в ПАТ «КБ «НАДРА», з подальшим перерахуванням цих коштів на рахунок № НОМЕР_2 , який відкритий в ПАТ «КБ «НАДРА». Відповідач зобов`язалася сплатити проценти в розмірі 9,99% річних за користування кредитом та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,49 % в місяць. Крім того, на відповідача покладено обов`язок погашати кредитну заборгованість не пізніше 14 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 1 142,00 грн у відповідності до графіку платежів. 02.06.2020 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» укладено договір № 2253/К про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступило право грошової вимоги ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 002-09856-140613, що укладений між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 . Станом на дату звернення до суду, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 68 598,39 грн, із яких: основна сума заборгованості - 15 900,69 грн; заборгованість за нарахованими процентами по кредиту - 4 721,84 грн; заборгованість по комісіях - 46 905,60 грн; сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту - 825,20 грн; сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 245,06 грн. Враховуючи викладене, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Згідно з наданим витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва, відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 25.10.2025 р. по т.ч. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд направляв на зареєстровану адресу місця проживання відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду отримала 07.05.2025 року, що підтверджується її особистим підписом у розписці про вручення рекомендованого повідомлення, однак правом подання відзиву не скористалась.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом оголошення через сайт судової влади), суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 14.06.2013 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 002-09856-140613.

Встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, що згідно з копією заяви № 002-09856-140613 від 14.06.2013 року, анкети клієнта та інформаційної довідки про кредит від 24 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та відповідачкою укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 19 200,00 грн, строком на 50 місяців. Розмір процентної ставки становить 9,99% річних, процентна ставка є фіксованою. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,49% в місяць ( а.с.6, 10, 12).

У відповідності до пункту 3.1. частини 3, відповідач зобов`язалась погашати кредитну заборгованість не пізніше 14 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 1 142,00 грн у відповідності до графіку платежів.

Відповідно до копії графіку платежів, який є додатком № 1 до № 002-09856-140613 від 14.06.2013 року, кінцевий строк повернення кредиту - 14 серпня 2017 року (а.с.7).

Згідно з копією заяви про надання/перерахування кредитних коштів від 14.06.2013 року, відповідачка просила здійснити надання кредитних коштів, відповідно до умов кредитного договору № 002-09856-140613 від 14.06.2013 року у сумі 19 200,00 грн, шляхом їх зарахування на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в ПАТ «КБ «НАДРА», з подальшим перерахуванням цих коштів на рахунок № НОМЕР_2 , який відкритий в ПАТ «КБ «НАДРА». ( а.с.9).

Відповідно до виписки по рахунку відділення № НОМЕР_3 ПАТ «КБ «Надра» № 1, 20 червня 2013 року на рахунок ОСОБА_1 зараховані грошові кошти у розмірі 19 200,00 грн згідно з умовами кредитного договору (а.с.13).

Згідно з копією договору № 2253/к від 02 червня 2020 року про відступлення прав вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до: позичальників фізичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) тощо, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору (а.с.14-16).

Відповідно до копії витягу з додатку № 1 до договору № 2253/К, ТОВ «Профіт Файненс» прийняло від ПАТ «Дельта Банк» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 002-09856-140613 від 14.06.2013 на загальну суму 67 528,13 грн, з яких: основна заборгованість по тілу кредиту - 15 900,69 грн; заборгованість за нарахованими процентами по кредиту - 4 721,84 грн; заборгованість по комісіях - 46 905,60 грн. (а.с.17).

Згідно з копією платіжного доручення № 48 від 26 травня 2020 року, ТОВ «Профіт Файненс» перерахувало АТ «Дельта Банк» грошові кошти у розмірі 1 800 000,00 грн за придбаний актив (а.с.19).

Відповідно до копії платіжного доручення № 49 від 27 травня 2020 року, ТОВ «Профіт Файненс» перерахувало АТ «Дельта Банк» грошові кошти у розмірі 688 200,00 грн. за придбаний актив (а.с.20).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Правові позиції щодо застосування положень статті 1048 ЦК України та, зокрема, можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18), і Верховний Суд послідовно дотримується такої позицїї.

Припис абз. 2 частини 1 статті 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»)

Як зазначалось вище, у Заяві позичальника № 002-09856-140613 від 14.06.2013 року визначено розмір процентної ставки - 9,99% річних - та зазначено, що процентна ставка є фіксованою. Умов, які передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, Заява не містить.

Згідно пунктом 3.1. Заяви передбачалось, що погашення заборгованості здійснюється щомісячно не пізніше 14 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 1 142,00 грн у відповідності до графіку платежів - ануїтетні платежі (на початку сплати кредиту в цих платежах переважають відсотки, і менше погашається сума кредиту).

Пунктом 4 Заяви передбачено, що в разі порушення строків сплати Платежів, Банк має право з наступного календарного дня за передбаченим днем сплати Платежу нарахувати та стягнути штрафні санкції в розмірі 10 % суми невиконаного зобов`язання, але не менше та/або не більше 150,00 грн.

Таким чином, оскільки кінцевий строк кредитування згідно умов договору було визначено 14 серпня 2017 року (дата внесення останнього платежу), Банк не мав права нараховувати відсотки, передбачені Заявою, після цієї дати.

Як зазначалось вище, позивачем надано витяг з додатку до Договору про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Профіт Файненс» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 67 528,13 грн, з яких: основна заборгованість по тілу кредиту - 15 900,69 грн; заборгованість за нарахованими процентами по кредиту - 4 721,84 грн; заборгованість по комісіях - 46 905,60 грн.

Розрахунку заборгованості, про стягнення якої заявлено вимогу, позивачем не надано.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Окрім того, Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Так, правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов`язком суду.

Отже, доводи позивача щодо розміру нарахованих сум заборгованості не підтверджені жодними належними доказами.

З дослідження наданих позивачем документів вбачається, що доказів того, чи відбулось зарахування на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в ПАТ «КБ «НАДРА», з подальшим перерахуванням цих коштів на рахунок № НОМЕР_2 , який відкритий в ПАТ «КБ «НАДРА», не надано.

Сам по собі витяг про загальну суму заборгованості відповідача, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості, а будь-яких інших розрахунків заборгованості матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Зокрема, не надано інформації про те, яким чином виникла заборгованість у ОСОБА_1 ; чи вносились нею платежі відповідно до Графіку платежів чи в іншій сумі; коли вона порушила (порушувала) зобов`язання по поверненню кредиту; чи нараховувались та стягувались штрафні санкції; протягом якого часу проводилось нарахування процентів та ін.

До того ж, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про укладання між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» договору про відступлення прав вимог.

За таких обставин, суд позбавлений можливості перевірити правильність визначеної суми заборгованості ОСОБА_1 , право вимоги до якої прийняло ТОВ «Профіт Файненс», а отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 68 598,39 грн - не доведені достатніми та належними доказами.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Текст рішення складений 20.01.2026 року.

Суддя