Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №755/9711/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9711/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіна Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, -

У С Т А Н О В И В :

28 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Позов мотивовано тим, що позивачу на підставі договору купівлі - продажу 49/100 часток квартири від 03 січня 2020 року належить 49/100 частин квартири АДРЕСА_1 .

Після купівлі квартири позивачка познайомилася з іншою співвласницею квартири, з якою з кінця 2021 року не спілкується у зв`язку з виїздом останньої до рф, та підтриманням нею подій які відбуваються в Україні.

Позивачка зазначає, що в подальшому до спірної квартири почали навідуватись незнайомі їй особи, які стверджували що мають право користуватись належній відповідачці частці квартири на підставі свідоцтва від 16 березня 2020 року довіреності від ОСОБА_2 , які на переконання позивача мають ознаки підробки через заборону нотаріусами посвідчувати правочини в умовах воєнного стану.

На підставі вказаних фактів в УП ГУНП Дніпровського району міста Києва перебуває кримінальне провадження.

Позивач вказує, що невідомі особи намагаються власними протиправними діями та рішеннями змусити ОСОБА_1 відчужити частку квартири, оскільки створюють умови проживання у постійному стресі та переживаннях, що, на переконання позивача, може підтвердити орендар кімнати, яка безкоштовно проживає у кімнаті позивача.

На даний час виділити позивачу частку квартири в натурі є технічно неможливим через спільні приміщення, в той час у відповідачу на праві власності належить інше нерухоме майно у місті Горлівка та місті Одеса, що на переконання позивача не завдасть позивачу шкоди у разі задоволення вказаного позову.

Під час телефонної розмови з відповідачкою остання відмовила позивачу у купівлі частки квартири, та вказала що вказана квартира її не цікавить.

Згідно звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 328 700,00 грн, а ринкова вартість 51/100 частин 677 637,00 грн.

На підставі викладено позивач просить суд:

-Припинити право власності ОСОБА_2 на частку квартири АДРЕСА_2 , що належить їй на підставі дублікату свідоутва № 20-12Д від 16 березня 2020 року.;

-Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

-Виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 677 637,00 грн, які будуть внесені позивачем на депозитний рахунок Державної казначейської служби України в місті Києві після набрання законної сили рішення у даній справі.

На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповіда будучи повідомленим належним чином про розгляд справи процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено статті 279 ЦПК України.

На підставі частини першої статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведених обставин, у відповідності до вимог частини першої статті 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу на підставі договору купівлі - продажу 49/100 часток квартири від 03 січня 2020 року належить 49/100 частин квартири АДРЕСА_1 . (а. с. 4)

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_3 з 12 вересня 2024 року (а. с. 2)

Відповідно до довіреності, виданої 26 грудня 2024 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 зокрема керувати будь-яким належним їй нерухомим майном.

Вказану довіреність видано у місті москва рф та перекладено з російської мови на українську перекладачем Сабардіною О. С., що засвідчено приватним нотаіусом Київського міського нотаріального округу Лівінською Н. С.

Згідно звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 328 700,00 грн.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 49/100 частин квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 .

Також до матеріалів справи долучено витяг з ГУ НП у м. Києві щодо звернення ОСОБА_3 до управління поліції щодо подій у квартирі АДРЕСА_1 .

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).

У статті 321 ЦК України реалізовано конституційний принцип непорушності права власності, визначений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 ЦК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Згідно зі статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 виснувала, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1 - 3). Водночас потрібно зважати на те, що правило пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі приписів цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, визначених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, визначених цією статтею. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 466/2128/23 (провадження

№ 14-96цс25).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників є необгрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявність однієї з трьох умов, які передбачені пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України для можливості припинення права на частку у спільному майні враховуючи не внесення позивачем на депозитний рахунок вартості частки у спільному майні.

Відповідно до статті 141 ЦК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 319, 358, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20 січня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

С у д д я