Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №753/24471/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24471/24

провадження № 1-кп/753/862/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100060002493 від 23.10.2024 року, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, УБД, офіційно не працевлаштованого, розлученого, який має на утриманні неповнолітню доньку з інвалідністю ОСОБА_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Під час військової агресії Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. 17 травня 2022 року указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX) продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб - тобто до 21 листопада. Згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Згідно з Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 2023 року 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб (тобто до 18 серпня 2023 року). 27.07.2023 Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні" з 05.30 год. 18.08.2023 строком на 90 діб тобто до 15.11.2023. 08.11.2023 Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні" № 734/2023 з 05:30 год. 16.11.2023 строком на 90 діб тобто до 14.02.2024. 06.02.2024 Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні" № 49/2024 з 05:30 год. 14.02.2024 строком на 90 діб тобто до 13.05.2024. 08.05.2024 Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні" № 271/2024 з 05:30 год. 14.05.2024 строком на 90 діб тобто до 12.08.2024. 23.07.2024 Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні" № 470/2024 з 05:30 год. 12.08.2024 строком на 90 діб тобто до 09.11.2024.

21 жовтня 2024 року приблизно о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Huyndai Accent», державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить його батьку, яким у тому числі користувався для здійснення перевезень в службі таксі «571», за попередньою домовленістю, прибув до місця отримання замовлення неподалік будинку №2, Печерський узвіз, м. Київ, де біля будівлі свідок ОСОБА_7 , завантажив йому в автомобіль портативну зарядну станцію «DABBSSON DBS3500», належну ОСОБА_8 , для подальшого її доставляння до ТОВ «ІВТ» за адресою: вул.Констянтинівська, буд. 73, м. Київ, та в цей час в нього виник раптовий протиправний умисел на таємне викрадення вказаного станції, з метою реалізації якого, ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення злочинним шляхом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, отримавши вільний доступ до зарядної станції, яка була завантажена свідком ОСОБА_9 йому в автомобіль, марки «Huyndai Accent», державний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в м. Київ, Печерський узвіз, 2, маючи можливість вільно розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд ОСОБА_4 , на автомобілі марки «Huyndai Accent», державний номер НОМЕР_1 , який на праві власност і належить ОСОБА_6 , не доставив вказану портативну зарядну станцію «DABBSSON DBS3500» за домовленою адресою замовнику ТОВ «ІВТ», а саме: вул. Констянтинівська 73, м. Київ, а з метою викрадення доставив вищеописану зарядну станцію до свого знайомого для тимчасового зберігання на СТО «ДРИМАВТО» за адресою: вул. Олега Мудрика, 1, м. Київ, та для подальшої реалізації викраденого майна, тобто шляхом вільного доступу, таємно, в умовах воєнного стану викрав чуже майно, а саме: портативну зарядну станцію «DABBSSON DBS3500», вартістю станом на 21 жовтня 2024 року - 66 800 (шістдесят шість тисяч вісімсот) гривень, належну ОСОБА_8 , чим завдав потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 66 800 (шістдесят шість тисяч вісімсот) гривень.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зокрема п.п. 1, 2 Положення про дозвільну систему затвердженого, Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п.п. 12.1, 12.2, 12.13 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів № 622 від 21.08.1998.

Однак, ОСОБА_10 , всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, діючи в порушення вказаних вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив злочин проти громадської безпеки за наступних обставин.

Так, у невстановлені час та місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання: бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв, ОСОБА_4 , у невстановлені дату та час, але не пізніше 23.10.2024, переслідуючи злочинний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв, в невстановленому місці у невстановлений час придбав бойові припаси та вибухові пристрої, а саме: одну ручну осколкову гранату «М-67»; 57 (п`ятдесят сім) патронів калібркуу 5,45 х 39; 30 (тридцять) патронів, калібру 5,56х45 НАТО, які розпочав незаконно зберігати без передбаченого законом дозволу за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_2 .

У подальшому, 23 жовтня 2024 року у період часу з 17 години 39 хвилини по 21 годину 35 хвилини, в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено, у тому числі: одну ручну осколкову гранату «М-67», яка згідно висновку експерта від 22.11.2024 року №СЕ-19/111-24/64255-ВТХ є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та бойовим припасом; 57 (п`ятдесят сім) патронів, які згідно висновку експерта від 04.11.2024 року №СЕ-19-111-24/63575-БЛ є військовими проміжними патронами калібру 5,45х39, що споряджені кулями зі сталевим осердям ПС; 30 (тридцять) патронів, які згідно висновку експерта від 04.11.2024 року №СЕ-19-111-24/63575-БЛ є військовими проміжними патронами калібру 5,56х45 НАТО, що споряджені кулями зі сталевим осердям типу SS109, які за адресою проведення обшуку незаконно зберігав ОСОБА_4 .

ІІ. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує:

за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану;

за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: придбання та зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи допитаний у судовому засіданні свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю та надав суду пояснення, в яких підтвердив обставини вчинення злочинів, викладені в обвинувальному акті. Зокрема зазначив, що у жовтні 2024 року, працюючи у таксі отримав замовлення перевести зарядну станцію. У цей час, у нього виник умисел не доставляти її замовнику, а залишити собі. Він відвіз зарядну станцію до знайомого на СТО, де у подальшому ї вилучили працівники поліції. Крім того зазначив, що коли проходив військову службу, привіз із зони бойових дій гранату та патрони, які зберігав за місцем свого мешкання. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати. Зазначив, що має на утриманні двох дітей інвалідів - власну доньку, яка потребує постійного догляду, так як має рак крові. Крім того, також утримує дитину своєї цивільної дружини, яка також є інвалідом.

Потерпілий ОСОБА_8 надав суду письмову заяву, відповідно до якої, приймати участь у судовому розгляді не бажає, претензій до обвинуваченого не має, шкоду відшкодовано шляхом повернення викраденого майна.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо добровільності та щирості його позиції, правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, та їх наслідків.

За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 правопорушень, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують його покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні доведена повністю.

ІV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, наявність на утриманні двох малолітніх дітей з інвалідністю, повне визнання вини у скоєних злочинах.

Обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , на підставі ст.67 КК України, судом не встановлено.

V. Мотиви призначення покарання

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, його вік, рід занять, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання, перебування на обліках, його ставлення до вчиненого.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, а також не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції відповідної статті як обов`язкове.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме.

Відповідно до частини 2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені у частині першій цієї статті.

Обставинами, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, наявність на утриманні двох малолітніх дітей з інвалідністю, повне визнання вини у скоєному злочину.

Аналізуючи поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , суд констатує, що останній повністю та безумовно визнав свою вину, надавав правдиві покази під час судового розгляду. Відповідно до наданих показів щиро жалкує про вчинене та негативно оцінює злочини, бажав виправити ситуацію, що склалася, що підтверджується поверненням викраденого майна. Демонструє готовність понести заслужене покарання, що у сукупності характеризує його ставлення до вчиненого як щире каяття.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, наявність на утриманні винної особи двох малолітніх дітей з інвалідністю при призначенні покарання обґрунтовується принципом гуманізму, справедливості, індивідуалізації покарання. Наявність на утриманні винної особи малолітніх дітей розуміється як надання винною особою відповідним особам матеріального забезпечення, яке майже завжди є основним джерелом існування для таких осіб. Крім того, наявність на утриманні винної особи малолітніх дітей означає, що винна особа бере безпосередню участь в їх вихованні та здійсненні щодо них інших батьківських обов`язків. Наявність на утриманні винної особи малолітніх дітей, окрім їх матеріального забезпечення, означає також, що винна особа здійснює догляд за ними, якщо ця особа потребує стороннього догляду. Державі не може бути байдуже, у якому становищі опиниться особа, яка знаходиться на утриманні винної особи, після засудження останньої. Крім того, держава повинна піклуватися про фізичний та моральний розвиток малолітніх дітей у повноцінній сім`ї, адже бездоглядність дітей завжди була однією із причин дитячої злочинності.

Враховуючи наявність інвалідності у дітей, які перебувають на утриманні обвинуваченого ОСОБА_4 , характер їх захворювань, суд вважає за необхідним та можливим визнання такої обставини, як пом`якшуючої.

Крім того, суд бере до уваги положення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Суд, при призначенні покарання також враховує, що в результаті діяння, вчиненого ОСОБА_4 не настали будь-які тяжкі наслідки для потерпілої сторони, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Підсумовуючи встановлені обставини суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, ураховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки (має цивільну дружину та виховує двох малолітніх дітей з інвалідністю), на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, проходив службу в ЗСУ. Також суд враховує відсутність завданої злочином шкоди, так як викрадені в потерпілої сторони речі було їй одразу повернуті.

Наведені вище обставини, які пом`якшують покарання, з огляду на дані про особу винного та її позитивну поведінку як після скоєння злочину, так і в ході досудового розслідування та судового розгляду, є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (в частині ч. 4 ст. 185 КК України), а тому суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, але нижчого від найнижчої межі, установленої в санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного суду, викладеній у постанові № 521/5786/23 від 20.03.2025.

При обранні виду та міри покарання, суд також враховує наступне.

У рішенні від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м`якого покарання, КСУ зазначив:

«Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину»

Закон не може ставити в більш несприятливе становище винних осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, порівняно з винними особами,які вчинили більш тяжкі злочини».

В рішенні від 15 червня 2022 року у справі щодо індивідуалізації юридичної відповідальності КСУ зазначив:

«Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності…

Виходячи з позиції, зазначеній у рішенні КСУ від 2 листопада 2004 року, суд вважає, що принцип індивідуалізації і пропорційності покарання вимагає також не ставити осіб, які вчинили злочини різної тяжкості в однакове становище. Особи, які використали фактичні обставини воєнного чи надзвичайного стану, і особи, які вчинили злочини за звичайних обставин, знаходяться у суттєво різному становищі. Недискримінаційне застосування до них однакових покарань не тільки не переслідує мету, заявлену законодавцем, але й не забезпечує розумну пропорційність ужитих заходів і поставленої мети, навіть якщо б така мета була заявлена.

Так, при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на призначення покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої ухвалюється рішення про можливість чи неможливість застосування положень ст. 75 КК.

Відповідно до досудової доповіді, наданої Дарницьким районним відділом філії ДУ «Центр пробації» у місті Києві та Київській області, виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, дотримуючись принципів законності, справедливості (який полягає у справедливому співвідношенні між тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного), а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченої до вчиненого, враховуючи, що за приписами ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд, з урахуванням особи обвинуваченого та обставин вчинених ним кримінальних правопорушень, доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки останній не є таким, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства, що цілковито підтверджується його пост кримінальною поведінкою, та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання, що буде справедливим та відповідатиме цілям призначення покарання.

VІ. Вирішення цивільного позову

Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було.

VІІ. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Питання про речові докази вирішити судом в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Арешт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 не накладався.

Запобіжних захід у кримінальному провадженні не обирався.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

- за ч. 1 ст. 263 КК України - у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов не заявлено.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 7 163 (сім тисяч сто шістдесят три) гривні 10 копійок.

Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме:

- 57 (п`ятдесят сім) патронів, які є військовими проміжними патронами калібру 5,45х39, що споряджені кулями зі сталевим осердям ПС; 30 (тридцять) патронів, які є військовими проміжними патронами калібру 5,56х45 НАТО, що споряджені кулями зі сталевим осердям типу SS109, передані до камери зберігання речових доказів Печерського УП ГУНП в м. Києві - передати на потреби сил оборони, а саме військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України;

- 100 (сто) патронів калібру .223 Remington (5,56х45), посвідчення «МВС України Дозвіл на зброю» НПУ НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_4 , дозвіл № НОМЕР_4 , гарантійний талон НОМЕР_10, карабін «RATICALvFIREARMJvLLC STAFORD TX USA MODEL RF 15» Ratiol ARMS 223 Rem серії № НОМЕР_5 , мобільні телефони, а саме мобільний телефон Nokia TA 1010 IMEI: НОМЕР_6 , мобільний телефон XIOMI REDMI IMEI: НОМЕР_7 , мобільний телефон Meizu, мобільний телефон Samsung IMEI: НОМЕР_8 , мобільний телефон синього кольору IMEI: НОМЕР_9 , передані до камери зберігання речових доказів Печерського УП ГУНП в м. Києві повернути ОСОБА_4 за належністю.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Учасники судового провадження мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень. Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1