Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №753/25934/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/25934/25

провадження № 2-а/753/9/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Шаповалова К.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи) адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 753/25934/25 між суддями від 02 грудня 2025 року головуючим суддею обрано Шаповалову К.В.

У своїй заяві позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване у неавтоматичному режимі серії ЕНА № 6192697, яка була складена 20 листопада 2025 року поліцейським 1 взводу 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Воробйовим В.В.

Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; надано позивачу строк для можливості надання до суду заяву на згоду/незгоду щодо заміни неналежного відповідача - ГУ НП у Одеській області на належного - Департамент патрульної поліції.

10 грудня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява, у якій надано згоду на заміну первісного відповідача у справі на належного - Департамент патрульної поліції.

Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року замінено у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, первісного відповідача - Головне управління національної поліції у Одеській області на належного - Департамент патрульної поліції. Виключено з числа відповідачів Головне управління національної поліції у Одеській області. Зобов`язано позивача у дводенний строк з дня отримання вказаної ухвали надіслати позиву копію даного адміністративного позову з додатками, а суду надати докази надсилання такого.

15 грудня 2025 року до суду від позивача надійшли докази на виконання вимог ухвали суду від 10 грудня 2025 року щодо надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу у справі.

29 грудня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення щодо поданого позову та долучено відеозапис з боді камери працівників поліції на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

У період часу з 30 грудня по 11 січня 2026 року суддя перебувала у щорічній відпустці.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, докази, надані на її обґрунтування, доводи відповідача Департаменту патрульної поліції, викладені у відзиві на позов, докази, долучені до нього, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши зібрані у справі докази, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 6192697, складеною інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області 20 листопада 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Згідно з даною постановою ОСОБА_1 20 листопада 2025 року о 22:01 год с. Дачне, провулок Верхній, керував транспортним засобом з обладнаним засобом пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив пункт 2.3 в ПДР.

Не погоджуючись із прийнятою постановою та звертаючись із позовом до суду позивач зазначає, що не порушував правила дорожнього руху, відповідачем не було надано жодної оцінки його усним поясненням стосовно ременя безпеки. До постанови не додано жодних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення та під час розгляду справи не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а тому просив скасувати постанову та провадження у справі закрити.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову вказав, що при виконанні службових обов`язків лейтенантом поліції Воробйовим В.В. 20 листопада 2025 року за адресою: Одеська обл, с. Дачне, пров. Верхній, було виявлено транспортний засіб «Mersedes-Benz GLK 350» д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки, хоча транспортний засіб було обладнано пасивним засобом безпеки. Доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського № 474573, номер якого зазначено в оскаржуваній постанові. Вказав, що водій не заперечував факт того, що був не пристебнутий ременем безпеки, а пояснив, що начебто відстебнув його, під`їжджаючи до блокпосту. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до частини п`ятої статті 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 2.3 «в» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Факт вчинення позивачем ОСОБА_1 порушення правил ПДР, а саме керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки, підтверджується долученими до відзиву відео записом з портативного відеореєстратора поліцейського № 474573, з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 , під`їжджаючи до блокпосту, перебуває за кермом транспортного засобу без пристебнутого ременя безпеки.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, бо начебто відстебнув ремінь безпеки, під`їжджаючи до блокпосту, оскільки таке право водія не передбачено ПДР, зважаючи на те, що водій не зупиняв за власним бажанням транспортний засіб, не збирався здійснювати зупинку за власним побажання та виходити з транспортного засобу, щоб надавало йому право відстебнути ремінь безпеки після зупинки транспортного засобу. У випадку не зупинення водія працівниками поліції, останній би продовжив свій рух, будучи не пристебнутим ременем безпеки.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як вбачається з долученого відеозапису, позивачу були роз`яснені його права, повідомлено про притягнення його до адміністративної відповідальності за не користування ременем безпеки, роз`яснено право оскарження постанови до суду та попереджено проте, що здійснюється відеофіксація розмови.

Отже, поведінка водія та долучений відеозапис підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 порушення пункту 2.3. в ПДР України, за що настає відповідальність за частиною п`ятою статі 121 КУпАП.

Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП.

Суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Приписами статті 280 КУпАП визначено, шо орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що доводи позову щодо неправомірних дій відповідача й бездоказового притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України є безпідставними і необґрунтованими, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити : найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно із статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачем стягнення до позивача застосовано без порушень, в межах санкції частини п`ятої статті 121 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Позовні вимоги в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є похідними від вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 72, 132, 134, 241-251, 268, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя К.В. Шаповалова