Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №752/21277/25 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 752/21277/25

2/706/207/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що 07.03.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 125987298, за яким відповідач отримала в користування грошові кошти в сумі 20 000 грн. Кредитний договір укладений у формі електронного документа та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 24ЕАС65А.

Позивач зазначає, що відповідач з метою отримання кредиту самостійно перейшла на офіційний сайт первісного кредитора; зареєструвалася на ньому, створивши Особистий кабінет позичальника; за допомогою інформаційно – телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнила та подала заявку на отримання коштів в кредит, в якій вказала власні персональні дані; пройшла належну перевірку (верифікацію); ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику; отримала на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який у послідуючому використала для підписання кредитного договору; надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладення кредитного договору.

Позивач зауважує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та перерахувало відповідачу 07.30.2020 на банківську картку відповідача №5168-75хх-хххх-5194 20000 гривень. Водночас відповідач своїх зобов`язань не виконала, отримані в кредит кошти та проценти за користування ними ні первісному кредитодавцю, ні його правонаступникам не сплатила, у результаті чого за нею обліковується борг за договором у розмірі 40 470 гривень, з яких: 20 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 20 470 грн – заборгованість за відсотками.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за укладеним 28.11.2018 договором факторингу № 28/1118-01 своє право вимоги до ОСОБА_1 відчужило ТОВ «Таліон Плюс».

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до відповідача.

04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №04/06/25-Ю, за умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Посилаючись на вищевказані правочини, позивач стверджує про наявність у нього права вимоги до відповідача на суму 40 470 грн згідно договору № 125987298 від 07.03.2020, яку просить стягнути на користь товариства, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу, що складають 7 000 грн.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 25.11.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву до суду та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: щодо емітування на ім`я відповідача вказаної у кредитному договорі банківської картки та зарахування на неї кредитних коштів.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала. 05.01.2026 від неї через систему «Електронний суд» надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач підтверджує факт укладення кредитного договору та отримання за ним коштів в сумі 20 000 грн. Відповідач стверджує, що кінцевим строком дії договору був 30.05.2020, тоді строк позовної давності у даній справі сплив 31.05.2023, а до суду ТОВ «Юніт Капітал» звернулося лише у 2025 році, тобто поза межами строку позовної давності, а тому з цих підстав позов до задоволення не підлягає.

Представник позивача 06.01.2026 подав до суду заперечення проти заяви відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі. Посилаючись на норми пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначає, що перебіг позовної давності у період дії воєнного стану було зупинено, а тому ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду за захистом порушеного права в межах визначених для цього законодавцем строків.

06.01.2026 від відповідача ОСОБА_1 також надійшла заява про витребування у позивача доказів, а саме: договору цесії (купівлі продажу боргу) між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Каіптал»; актів прийому – передачі боргу або інших документів, що підтверджують передачу прав вимоги; розрахунку заборгованості, на який посилається позивач, із зазначенням основного боргу, відсотків, штрафів та пені; повідомлень, листів, актів або інших документів, що підтверджують законність дій ТОВ «Юніт Каіптал» щодо стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи необхідність витребування означених документів, у надісланих до суду 08.01.2026 додаткових поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що правонаступництво – ключовий доказ, без якого позивач не має права вимагати стягнення боргу, а відсутність цих документів унеможливлює перевірку законності вимоги та встановлення істини.

Представник відповідача засобами електронного зв`язку 12.01.2026 надіслав до суду заперечення проти клопотання відповідача про витребування доказів. Свою позицію ґрунтує на тому, що позивач надав належні та допустимі докази набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором № 125987298 від 07.03.2020. Зокрема, позивачем надані копії договорів факторингів, реєстрів боржників за ними та актів прийому – передачі реєстру боржників, у тому числі за Договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025. Окрім того, зазначає, що до позовної заяви представником товариства долучено копію кредитного договору, який є допустимим доказом, а потреба у витребуванні його оригіналу відсутня.

18.01.2025 через систему «Електронний суд» відповідач скерувала додаткові пояснення у справі, в яких визнала факт укладення кредитного договору на суму 20 000 гривень та перехід права вимоги до позивача. Водночас зауважила, що нараховані проценти є надмірними та неспівмірними тілу кредиту, оскільки вони нараховувалися щодня по 230 грн, у тому числі у перші дні карантину, коли існували об`єктивні обмеження для сплати боргу. Крім того, зазначає, що вона є матір`ю – одиначкою, утримує дитину та має скрутне матеріальне становище. Сума процентів фактично дорівнює тілу кредиту, що свідчить про необґрунтованість та несправедливість вимоги позивача. Покликаючись на скрутне матеріальне становище, простоту справи та надмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 гривень, просить суд їх зменшити або не стягувати взагалі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у поданій до суду позовній заяві просить справу розглянути за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належним чином сповіщена про місце, дату та час його проведення. На адресу суду 05.01.2026 надіслала заяву про розгляд справи без її участі.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому прийняте рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки справа розглянута без участі сторін, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Постановленою судом 19.01.2026 протокольно ухвалою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено, оскільки відповідачем на порушення вимог ч. 2 ст. 84 ЦПК України не доведено необхідність витребування оригіналів перерахованих документів, зважаючи на те, що їх копії позивач приєднав до позовної заяви.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, суд дійшов таких висновків і такого рішення.

Судом встановлено, що 07.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір № 125987298 (далі по тексту Договір, Кредитний договір), за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит у розмірі 20 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах (п. 1.1 Договору).

За умовами пункту 1.2 Договору кредит надається строком на 84 дні. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку, на який його надано, але в будь – якому разі договір діє до його повного виконання сторонами (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 420,90 відсотків річних від суми кредиту за весь час користування ним, починаючи із першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який його надано.

У пункті 1.5 Договору сторони погодили, що рекомендований розрахунок сукупної вартості кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в графіку платежів, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідальність за порушення умов договору сторони передбачили у Розділі 3. Зокрема пунктом 3.3 Договору унормовано, що якщо позичальник не сплатив платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної графіком платежів, з наступного календарного дня він повинен виплатити кредитодавцю штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу за кожен факт такого прострочення.

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 24ЕАС65А, який введений ОСОБА_1 07.03.2020 о 15:45:06.

Долучений до договору додаток № 1 містить графік платежів, сум, що підлягають сплаті. Загальна вартість кредиту складає 163,26% від суми кредиту або 32 653,06 грн у грошовому виразі та включає в себе: суму кредиту – 20 000 грн та проценти – 12 653,06 грн. Щомісячна сума платежу визначена на рівні 5442,18 грн.

09.04.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до Договору №125987298 від 07.03.2020, якою кредитодавець за зверненням позикодавця надав позичальнику розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 11 242,20 грн на 14 днів. Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди загальна сума заборгованості є фіксованою, а будь – які нарахування з Договором призупиняються. Пунктом 3 Додаткової угоди передбачено сплату суми боргу в розмірі 11 242,20 грн 23.04.2020. При порушенні зобов`язання, Додаткова угода втрачає чинність з моменту її укладення, а Договір продовжує дію без урахування її умов.

У поданій 07.03.2020 заявці на отримання грошових коштів в кредит відповідач вказав загальну інформацію про кредит, зокрема, суму кредиту в розмірі 20 000 гривень та строк кредиту 84 дні, а також свої персональні дані і номер банківської картки НОМЕР_1 хх-хххх-5194.

Відповідно до сформованої 06.06.2023 довідки щодо дій позичальника в інформаційно - телекомунікаційній системі, позичальник ОСОБА_1 акцептувала оферту позикодавця шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором 24ЕАС65А, який відправлено позичальнику 07.03.2020 о 15:44:49 на номер телефону НОМЕР_2 та введено позичальником 07.03.2020 о 15:45:06. Перерахування грошових коштів позичальнику здійснено 07.03.2020 о 15:45:12.

Грошові кошти за кредитним договором перераховані відповідачу 07.03.2020 на платіжну карту НОМЕР_1 хх-хххх-5194, що підтверджується платіжним дорученням від 07.03.2020.

На виконання ухвали суду від 25.11.2025 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом №20.1.0.0.0/7-251208/73592-БТ від 09.12.2025 підтвердив емітування банком на ім`я ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_3 , на яку 07.03.2020 зараховані кошти в сумі 20000 грн, тим самим підтверджено переказ коштів відповідачу.

Факт зарахування коштів відповідачу також підтверджено наданою банком випискою по рахунку ОСОБА_1 за період із 07.03.2020 по 12.03.2020.

Укладення кредитного договору із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та отримання за ним коштів в сумі 20 000 грн відповідач не заперечує, а тому з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, зазначену обставину суд вважає встановленою.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 125987298 від 07.03.2020, здійсненого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 07.03.2020 перераховано 20 000 гривень кредитних коштів, за користування якими упродовж 08.03.2020 – 04.06.2020, тобто за 89 днів, первинним кредитодавцем нараховано 20 470 гривень процентів. Кошти за кредитним договором ОСОБА_1 не сплачувала.

Умовами Договору №125987298 від 07.03.2020 передбачений строк кредитування – 84 дні. Тобто первинний кредитодавець мав право нараховувати проценти за правомірне користування відповідачем коштами у період із 08.03.2020 по 30.05.2020 в розмірі 1,15 % в день (420,90%/365), що становить 230 грн в день (20000*1,15%).

Тоді розмір процентів, право на отримання яких мав первісний кредитодавець, становитиме: 230 грн*84 дні = 19 320 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладений Договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнт, зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору право вимоги означає всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1. Договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2. Договору).

Додатковими угодами № 19, №26, №27, №31 та №32 строк дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжений до 31 грудня 2024 року.

Отже, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 до 31.12.2024.

Слід зазначити, що вищезазначений Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в цій справі.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 95 від 25.08.2020 на виконання Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за Кредитним договором № 125987298 у розмірі 40 470 грн, з яких: 20 000 грн -сума основного боргу, 20 470 грн – заборгованість за несплаченими процентами.

05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, що підтверджує копія дослідженого судом Договору факторингу № 05/0820-01.

Строк цього Договору почав свій перебіг з дати підписання уповноваженими представниками та закінчувався 04.08.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2. Договору).

Додатковою угодою № 2 від 03.08.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 його дія продовжена до 31.12.2022, а додатковою угодою № 3 від 30.12.2022 – до 30.12.2024.

Відповідно до реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № № 05/0820-01, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», під №6557 значиться боржник ОСОБА_1 . Кредитний договір № 125987298 від 07.03.2020 загальна заборгованість 40 470 грн, з яких 20 000 грн – тіло кредиту, 20 470 грн – заборгованість по відсотках.

04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, відступило ТОВ «Юніт Капітал» згідно Договору факторингу №04/06/25-Ю.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги за Кредитним договором № 125987298 від 07.03.2020 у розмірі 40 470 грн, з яких 20 000 грн – тіло кредиту, 20 470 грн – заборгованість по відсотках.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім умов вказаного вище Кредитного договору, врегульовані нормами ЦК України.

Зокрема, у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Уклавши Договір з первісним кредитором, відповідач погодилася з його умовами та правилами надання споживчих кредитів. Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Отже, ОСОБА_1 згідно укладеного з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору взяла на себе зобов`язання погасити кредит у визначений договором строк, та вказаний обов`язок нею був порушений, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості за Договором, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення кредиту за тілом кредиту в розмірі 20 000 грн та відсотків в межах строку кредитування, що за розрахунком суду становить: 230 грн*84 дні = 19 320 грн. Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

Згідно з умовами Договору № 125987298 від 07.03.2020 відповідач зобов`язалася повернути грошові кошти товариству у строк до 30.05.2020. У зв`язку із неналежним виконання ОСОБА_1 зобов`язань, 31.05.2020 розпочався перебіг загальної позовної давності тривалістю у три роки. До суду позивач звернувся 26.08.2025.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас прийнятим 30.03.2020 Законом №540 – ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За змістом пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Карантин в Україні було встановлено із 12.03.2020 до 30.06.2023. Воєнний стан запроваджено 24.02.2022 та неодноразово продовжено до даного часу, а тому встановлені статтею 257 ЦК України строки звернення до суду позивач ТОВ «Юніт Капітал» не пропустив, тому підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності у даній справі суд не вбачає.

Частиною першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню на суму 39 320 грн, що становить 97,15 % від ціни позову, то на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 353,36 грн (2422,40 грн*97,15%).

Вирішуючи питання щодо компенсації позивачу витрат, пов`язаних з правовою допомогою, суд виходить із такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Юніт Капітал» просило суд стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу до позовної заяви долучено копію договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» і Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», копію Додаткової угоди №25770514425 до Договору про надання правової допомоги щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 , копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 на суму 7 000 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Тараненка А.І. та копію довіреності.

Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 сторони засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 , складання позовної заяви, підготовка адвокатського запиту та підготовка і подача клопотань. Загальна вартість наданих послуг становить 7 000 грн.

Відповідач 18.01.2025 подала до суду заяву про зменшення витрат на правову допомогу, обґрунтовуючи її тим, що заявлені позивачем до стягнення витрати є необґрунтованими та неспівмірними із складністю справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 звернув увагу на те, що враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг досліджених доказів, зважаючи на те, що дана справа є малозначною, справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності сторін, наявність узгодженої та усталеної судової практики щодо вирішення спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 3 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76 – 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 287 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором № 125987298 від 07.03.2020 у розмірі 39 320 (тридцять дев`ять тисяч триста двадцять) гривень, з яких: 20 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 19 320 грн – заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 2 353 (дві тисячі триста п`ятдесят три) гривні 36 копійок та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення суду складений та проголошений 19 січня 2026 року.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ –43541163, місцезнаходження: вул. Рогнідинська, 4 А, офіс 10, м. Київ, 01024.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА