Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №365/641/25 — Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/641/25

Номер провадження: 2/365/48/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 січня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Кучерявої Л.М.

за участю секретаря судового засідання Матвієнко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року уповноважений представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» - адвокат Білосорочка С.А., через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором № 2333349 від 07.09.2021 у розмірі 20209,68 гривень, заборгованість за Договором № 4424854 від 10.06.2023 у розмірі 12000,00 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.09.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2333349 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку він вказав при оформленні кредиту. Відповідач взяті на себе зобов`язання виконував з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

15 липня 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині – ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено Договір факторингу № 2/15072022, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2333349 від 07.09.2021 в загальному розмірі 20209,68 гривень, що складається із: 7672,60 гривень – заборгованість по тілу; 12537,08 гривень – заборгованість по відсотках.

Крім того, 10.06.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 4424854 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку він вказав при оформленні позики. Відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання, чим допустив істотні порушення договору, не повернувши кошти, які були йому надані у вигляді позики, та не сплативши відсотки за користування позикою, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

27 грудня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-92/23, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 4424854 від 10.06.2023 в загальному розмірі 12000,00 гривень, що складається із: 3000,00 гривень – заборгованість за основним боргом; 9000,00 гривень – заборгованість по відсотках.

Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 06.08.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановила сторонам відповідні строки для подання заяв по суті справи та призначила справу до розгляду.

18 листопада 2025 року Згурівський районний суд Київської області своєю ухвалою прийняв заяву про зменшення позовних вимог, постановив в подальшому розгляд справи проводити з урахуванням уточнених позовних вимог, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

03 грудня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. В заперечення позовних вимог зазначає, що у період з 01.08.2022 по 24.07.2024 він був військовослужбовцем в розумінні ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відтак штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування за кредитними договорами нараховуватись не повинні були. Звертає увагу на те, що за договорами строк кредитування визначений у 30 днів, тому проценти за користування кредитними коштами повинні нараховуватися виключно в межах цього строку. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази видачі відповідачу кредитних коштів за спірними договорами.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку. Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Суд визнав можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, оскільки у справі є достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін, та їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» передбачено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З досліджених письмових доказів судом встановлено, що 07.09.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2333349, за умовами товариство зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в розмірі 8100,00 гривень строком на 30 днів із стандартною процентною ставкою 1,90% в день, із зниженою процентною ставкою – 0,57% в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою – 12717,00 гривень; за зниженою ставкою – 9485,10 гривень. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором В455 відповідача.

Крім того, 10.06.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 4424854 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами Договору позики № 4424854 від 10.06.2023 позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Основні параметри позики: сума – 3000,00 гривень; строк – 30 днів; базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) – 59,71%; базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики (фіксована) – 2,5 %; дата надання позики – 10.06.2023; дата повернення позики – 10.07.2023; знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики – 0,01%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) – 2,70%; пеня/день (не застосовується у період карантину) – 2,70%. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором vlaWKnbPDL відповідача.

Підписання відповідачем кредитних договорів свідчить про те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, що відповідає положенням статті 638 ЦК України, а наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору № 2333349 від 07.09.2021 визначено, що кредит надається товариством в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

На підтвердження факту надання первісним кредитором та отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов Договору № 2333349 від 07.09.2021 позивачем до позовної заяви додано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з якого вбачається, що на виконання договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», 07.09.2021 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 в сумі 8100,00 гривень.

Видача коштів здійснювалася за допомогою системи iPay відповідно до Закону України «Про платіжні послуги», а відтак, такий лист надавача платіжних послуг є належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

На підтвердження виконання первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» умов Договору № 4424854 від 10.06.2023, в частині надання відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів у позику у розмірі 3000,00 гривень, позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» надає довідку, адресовану ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» від ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» (надавач фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку), про завершення платіжної операції щодо перерахунку коштів у сумі 3000,00 гривень 10.06.2023 на електронний платіжний засіб НОМЕР_3 , отримувачем яких є ОСОБА_1 .

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із розрахунку заборгованості за Договором № 2333349 від 07.09.2021 станом на 15.07.2022 вбачається, що первісним кредитором в період з 07.09.2021 по 06.10.2021 здійснювалося нарахування відсотків за користування кредитом за зниженою відсотковою ставкою 0,57% на суму кредиту. 11 жовтня 2021 року первісним кредитором було здійснено одноразове нарахування відсотків на залишок кредиту, що у грошовому виразі становить 3847,50 гривень, а позичальником було здійснено часткове погашення кредиту в загальному розмірі 427,40 гривень. У період з 12.10.2021 по 05.01.2022 первісним кредитором здійснювалося нарахування відсотків за ставкою 1,9% на залишок кредиту, що складає 7672,60 гривень. Станом на 05.01.2022 заборгованість відповідача за Договором № 2333349 від 07.09.2021 складає 2029,68 гривень, з яких: 7672,60 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 12537,08 – заборгованість за процентами за користування.

Із розрахунку заборгованості за Договором № 4424854 від 10.06.2023 вбачається, що первісним кредитором 10.06.2023 (перший день користування позикою) були нараховані відсотки за користування позикою за відсотковою ставкою 59,71%, що у грошовому виразі становить 1791,30 гривень. У період з 11.06.2023 (другий день користування позикою) по 09.07.2023 первісний кредитор здійснював нарахування відсотків за користування позикою за зниженою процентною ставкою 0,01%. 11 липня 2023 року первісним кредитором було здійснено одноразове нарахування відсотків на залишок кредиту, що у грошовому виразі становить 525,00 гривень. У період з 12.07.2023 по 08.10.2023 первісним кредитором здійснювалося нарахування відсотків за базовою процентна ставкою, що застосовується із другого дня користування позикою до дати повернення позики на залишок кредиту. Станом на 27.12.2023 заборгованість відповідача за Договором № 4424854 від 10.06.2023 складає 12000,00 гривень, з яких: 3000,00 гривень – заборгованість за основним боргом; 9000,00 гривень – заборгованість по відсотках.

Дослідивши вказані розрахунки заборгованості, суд приходить до висновку, що первісними кредиторами неправомірно були нараховані відсотки на тіло кредиту поза межами строку кредитування за кредитними договорами, виходячи з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо – можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу – позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Судом встановлено, що відповідно до Додатку № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2333349 від 07.09.2021 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» загальна вартість кредиту становить 9485,10 гривень, з яких: 8100,00 гривень – сума кредиту за договором; 1385,10 гривень – проценти за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредитування за зниженою процентною ставкою. Якщо клієнтом не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим будуть мати наступні значення: сума платежу за розрахунковий період складе 12717,00 гривень; сума процентів за користування кредитором складе 4617,00 гривень; загальна вартість кредиту складе 12717,00 гривень.

Таким чином, первісним кредитором були безпідставно нараховані проценти за користування кредитом за період з 11.10.2021 по 05.01.2022, тобто після спливу визначеного договором строку кредиту. При цьому первісний кредитор мав право застосувати стандартну процентну ставку 1,90% в день у межах строку кредит, вказаного в п.1.3 Договору № 2333349 від 07.09.2021, якщо позичальником не були виконані умови для застосування зниженої процентної ставки.

В такому випадку, а також враховуючи те, що позичальником було здійснено часткове погашення тіла кредиту в розмірі 427,40 гривень, розрахунок заборгованості за Договором № 2333349 від 07.09.2021 станом на 15.07.2022 (на дату відступлення права вимоги) буде виглядати таким чином: 7672,60 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 4617,00 гривень – заборгованість за відсотками за користування кредитом. Загальна заборгованість за Договором № 2333349 від 07.09.2021 становить 12289,60 гривень.

Також судом встановлено, що Договір № 4424854 від 10.06.2023 передбачає нарахування процентів за користування позикою: за перший день користування позикою у розмірі 59,71%, що складає 1791,30 гривень, починаючи з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 10.07.2023, тобто за наступні 29 днів, у розмірі 0,01% за день (знижена процентна ставка), що складає 0,3 гривень за день та, відповідно, 8,70 гривень за 29 днів (0,3 грн х 29 = 8,60 грн).

Також, в договорі сторонами погоджено, що у випадку невиконання позичальником умов застосування зниженої процентної ставка, проценти підлягаю перерахуванню за базовою процентною ставкою – 2,50% (яка відповідно до п. 2.4 застосовується з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 10.07.2023) за весь період строку кредитування.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач умов застосування зниженої процентної ставки за договором позики не виконав, а тому в період з 11.06.2023 (з другого дня користування позикою) до 10.07.2023 (дата повернення позики) підлягає застосуванню базова процентна ставка 2,5%, що у грошовому виразі становить 75,00 гривень за день.

Проте, в порушення умов договору, позикодавець базову процентну ставку у розмірі 2,5% застосував із 12.07.2023 та продовжував нараховувати проценти за користування позикою за базовою процентною ставкою до 08.10.2023 включно.

Сторонами погоджена ставка за понадстрокове користування позикою – 2,70% за день (не застосовується в період карантину), проте за понадстрокове користування позикою позикодавцем (первісним кредитором) проценти не нараховувались.

Таким чином, згідно з умовами підписаного сторонами договору, відповідач 10.07.2023 мав повернути позикодавцю суму позики – 3000,00 гривень, а також проценти за користування позикою у загальному розмірі 3966,30 гривень, з яких: 1791,30 гривень – проценти за перший день користування позикою, 2175,00 гривень – проценти за наступні 29 днів користування позикою за базовою процентною ставкою 2,50 %.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що розрахунок заборгованості, здійснений первісним кредитором, в частині нарахування та заборгованості за відсотками не відповідає умовам укладеного між сторонами договору та вимогам ЦК України.

В такому випадку розрахунок заборгованості за Договором № 4424854 від 10.06.2023 станом на 27.12.2023 (на дату відступлення права вимоги) буде виглядати таким чином: 3000,00 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 3966,30 гривень – заборгованість за відсотками за користування кредитом. Загальна заборгованість за Договором № 4424854 від 10.06.2023 становить 6966,30 гривень.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Тобто, відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Судом встановлено, що 15.07.2022 між ТОВ «ЛІНЕАРА УКРАЇНА» (первісний кредитор) та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (після зміни найменування – ТОВ «СВЕА ФІНАНС») (новий кредитор) було укладено Договір факторингу № 2-15072022, за умовами якого новий кредитор передає грошові кошти в розпорядження первісному кредитору за плату, а первісний кредитор відступає новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

На виконання умов Договору факторингу № 2-15072022 від 15.07.2022, в частині здійснення фінансування, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» 18.07.2022 здійснило оплату ТОВ «ЛІНЕАРА УКРАЇНА» у сумі, вказаній у договорі.

15 липня 2022 року між сторонами Договору факторингу № 2-15072022 було підписано Реєстр боржників, з якого вбачається, що до позивача від первісного кредитора перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором 2333349 від 07.09.2021 у загальній сумі 20209,68 гривень, з яких: 7672,60 гривень – заборгованість за кредитом; 12537,08 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом.

27 грудня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнт) та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (фактор) було укладено Договір факторингу № 01.02-92/23, за умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за договорами позики.

На виконання умов Договору факторингу № 01.02-92/23 від 27.12.2023, в частині здійснення фінансування, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» 28.12.2023 здійснило оплату ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у сумі, вказаній у договорі.

27 грудня 2023 року між сторонами Договору факторингу № 01.02-92/23 було підписано Реєстр боржників, з якого вбачається, що до позивача від первісного кредитора перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 4424854 від 10.06.2023 у загальній сумі 12000,00 гривень, з яких: 3000,00 гривень – заборгованість за кредитом; 9000,00 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, враховуючи, що первісні кредитори не мали права на нарахування відсотків понад строк користування позикою, то, відповідно до норм ст. 514 та ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» не набуло права вимоги щодо стягнення нарахованих первісними кредиторами процентів у цій частині.

Враховуючи зазначене вище, суд вбачає за необхідне позов задовольнити частково, та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором № 2333349 від 07.09.2021 у загальному розмірі 12289,60 гривень та за Договором № 4424854 від 10.06.2023 у загальному розмірі 6966,30 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову понесені судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2422,40 гривень.

За правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної суми позову. Судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 19255,90 гривні, що у відсотковому співвідношенні становить 60%, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1453,44 гривні.

Керуючись ст. 205, 207, 512, 513, 514, 515, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 223, 247, 273, 274, 280, 281, 282, 284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2333349 від 07.09.2021 у загальному розмірі 12289 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором позики (із фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 4424854 від 10.06.2023 у загальному розмірі 6966 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят шість) гривень 30 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) гривні 44 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 20.01.2026.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, будинок 6, місто Київ, 03126; код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуюча суддя Л.М. Кучерява