Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №162/1017/25 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/1017/25

Провадження № 1-кп/162/45/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.08.2025 за №12025035530000140 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, військовослужбовця ЗСУ, військова служба якого призупинена, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 Кримінального кодексу України (далі – КК України)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 всупереч вимогам ЗУ «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів для власного вживання без мети збуту у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці виявив кущ рослини коноплі, після чого зірвав її та просушив. У подальшому 20.08.2025 близько 10 год ОСОБА_4 переносив у полімерній коробці коричневого кольору, яка знаходилася у пакеті, до місця свого постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 листя виявленої ним рослини (речовину рослинного походження зеленого кольору), що являє собою наркотичний засіб – канабіс масою (у перерахунку на висушену речовину) 50,7407 г та зберігав її до моменту виявлення та вилучення того ж дня о 10 год 05 хв працівниками Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, повідомив суду про обставини та мотиви, вчиненого ним кримінального правопорушення. Вказав, що вчиняв дії з метою проходження лікування, однак був виписаний за порушення режимних вимог, вважає себе хворим у зв`язку із наркологічною залежністю, тому не підлягає суворому покаранню. Зазначив, що у майбутньому має намір пройти повний курс лікування.

Суд, з`ясувавши, що фактичні обставини справи, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, обвинуваченим ОСОБА_4 не оспорюються, беручи до уваги думку прокурора, який не заперечив проти проведення скороченого судового розгляду, дійшов висновку про недоцільність за таких обставин дослідження доказів відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України і судовий розгляд обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.

За таких обставин, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, і кваліфікує його дії як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Разом з тим, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, у тому числі, щодо позбавлення права оскарження обставин в апеляційному порядку, суд перевірив, що учасники судового провадження та обвинувачений ОСОБА_4 , зокрема, правильно розуміють їх зміст. Крім того, враховуючи, що вищевикладені показання обвинуваченого ОСОБА_4 є чіткими та послідовними, у суду немає жодних сумнівів у добровільності позиції, яка ствердно висловлена обвинуваченим.

Проте, зважаючи на пояснення обвинуваченого, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з довідкою КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» від 27.08.2025 № 911/10/2-25 громадянин ОСОБА_4 перебуває під наглядом у наркологічному кабінеті з 2020 року. Проте його звернення мають епізодичний характер (лише двічі — 07.08.2024 та 20.08.2025), що зазвичай не відповідає протоколу системного лікування наркотичної залежності.

Крім того, як вбачається з довідки, звернення обвинуваченого ОСОБА_4 за медичною допомогою відбулось у день вчинення кримінального правопорушення - 20.08.2025. Останнього було направлено на стаціонарне лікування до КП «ВМЦТЗ» з діагнозом F 12.2 (синдром залежності від канабіноїдів). При цьому суд бере до уваги, що перебуваючи на стаціонарному лікуванні у відділенні № 14 Центру терапії залежностей КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцьк» у жовтні 2025 року впродовж чотирьох днів (03-07.10.2025), ОСОБА_4 був виписаний за порушення режимних вимог, що встановлено з довідки Волинської обласної психіатричної лікарні (м. Луцьк) № 10446/2-05.25.

Із вказаного вбачається, що ОСОБА_4 не виконав умов, які б могли бути підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у розумінні ч. 4 ст. 309 КК України та підлягає до відповідальності на загальних підставах. Крім того, суд звертає увагу, що у 2020 році ОСОБА_4 на підставі добровільного звернення до лікувального закладу і початку лікування від наркоманії було звільнено від кримінальної відповідальності ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 08.05.2020, однак останній належних висновків для себе не зробив та знову вчинив аналогічний злочин.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При призначенні покарання, суд враховує, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , згідно зі ст.12 КК України, є кримінальним проступком, характер та ступінь суспільної небезпеки вказаного кримінального правопорушення, спосіб вчинення, мету та мотиви вказаного діяння, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Разом з тим, суд бере до уваги повне визнання вини обвинуваченим, характеризуючі дані вказаної особи, зокрема, ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності адміністративною комісією при виконавчому комітеті Любешівської селищної ради не притягався, скарги щодо його неправомірної поведінки не надходили, притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.

На підставі вказаного, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Виходячи з аналізу вказаної норми закону, структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає у накладені певних обов`язків на винного з визначенням строку, упродовж якого засуджений має їх виконувати.

Отже, призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків, визначених ч.2 ст.59-1 КК України.

Втім, аналіз медичної документації, дослідженої в рамках вказаного кримінального провадження, свідчить про наявність у громадянина ОСОБА_4 стійкого клінічного діагнозу — «Психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання декількох середників та інших психоактивних речовин. Вживання зі шкідливими наслідками». «Синдром залежності від канабіноїдів» (F 12.2). З огляду на вказане, з метою запобігання подальшої деградації особистості ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових правопорушень та забезпечення суспільної безпеки, вбачається необхідним серед загальних обов`язків, визначених ч.2 ст. 59-1 КК України, застосувати до ОСОБА_4 визначені п.4 та 5 ч.3 ст. 59-1 КК України, а саме: виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Попередження вживання психотропних речовин», та пройти курс лікування від наркотичної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин.

Призначення такого покарання, на думку суду, буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого злочину, відповідатиме його меті і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі положень ч.2 ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати за залучення експертів.

Керуючись ст. 50, 65-67 КК України, ст. 349, 373, 374, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, і призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.2 та п. 4,5 ч.3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Попередження вживання психоактивних речовин»

- пройти курс лікування від наркотичної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення судової експертизи №СЕ-19/103-25/11153-НЗПРАП від 29.08.2025 у розмірі 1782,80 гривні (одна тисяча сімсот вісімдесят дві гривні 80 копійок).

Речовий доказ, а саме речовину рослинного походження зеленого кольору – канабіс масою (у перерахунку на висушену речовину) 50,7407 г, яка знаходиться у камері схову речових доказів Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, - знищити.

Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з дня отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_5