Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №161/24230/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 13 січня 2026 р.

Справа: №161/24230/25

Суддя: Антіпова Т. А.

Справа № 161/24230/25

Провадження № 2-а/161/43/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Антіпової Т.А., за участю секретаря судового засідання - Семенової І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення №5572 від 21.11.2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

В обґрунтування вимог вказує, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5572 від 21.11.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а саме не проходження ВЛК, чим порушив норми п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 та п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців поліцейських на соціальний захист».

Зазначає, що вказана постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки в оскаржуваній постанові відповідач посилається на порушення п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, яка виключена на підставі Постанови КМУ № 916 від 30.07.2025 року та не діяла на час винесення оскаржуваної постанови.

Крім того,зазначає, що норма, яка вказана в постанові №5572, зокрема п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців поліцейських на соціальний захист» передбачає, що суб`єктом порушення правил військового обліку можуть бути, виключно лише особи, які були визнані обмежено придатними до військової служби до 13.02.2025 року. Враховуючи, що жодною ВЛК до набрання чинності цим Законом позивач не був визнаний обмежно придатним до військової служби, тому позивач не може бути суб`єктом вказаного правопорушення, а отже склад адміністративного правопорушення відсутній.За наведених обставин просить визнати вказану постанову протиправною та скасувати її, провадження у даній справі закрити.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2025 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 14).

16 грудня 2025 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не визнає вказаний позов, з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що постанова № 5572 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 листопада 2025 року є законною та обґрунтованою, Зазначив, що позивач ОСОБА_1 підлягав повторному переогляду ВЛК в термін до 05.06.2025, проте вимог закону не виконав, що свідчить про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. Враховуючи наведене, просив суд відмовити у задоволенні позову. Оформлення відстрочки від призову на військову службу по мобілізації, наявність бронювання, своєчасне уточнення облікових даних не виключає обов`язку у військовозобов`язаного пройти повторне ВЛК строком до 05 червня 2025 року (а.с. 18-20).

22 грудня 2025 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач просить задовольнити позов. Зазначає, що до 01.08.2013 року перебував на службі в підрозділах УМВС України у Волинській області, після чого був звільнений у відставку. Перед звільненням - 19.07.2013 року позивач пройшов ВЛК, яким був визнаний придатним до військової служби (а.с.24-26).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.

18 листопада 2025 року помічником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з правової роботи ОСОБА_3 було складено протокол № 5572 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 . Як вбачається із змісту протоколу, 18.11.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що громадянин в реєстрі «Оберіг» міститься інформація, про те, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме: не проходження ВЛК, чим порушив норми п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 та п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців поліцейських на соціальний захист». Своїми діями вчинив порушення, передбачене, ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 5).

21 листопада 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову про адміністративне правопорушення № 5572 від 21 листопада 2025 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень (а.с. 3).

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, 21.11.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено що громадянин в реєстрі «Оберіг» міститься інформація, проте, що громадянин ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме не проходження ВЛК, чим порушив норми п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 та п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців поліцейських на соціальний захист». Своїми діями вчинив порушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зауважує, що диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною та передбачає звернення до інших нормативно-правових актів, для з`ясування наявності складу адміністративного правопорушення у вигляді порушення правил військового обліку.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі Інструкція).

Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Однак, ні протокол про адміністративне правопорушення № 5572 від 18 листопада 2025 року, ні оскаржувана постанова № 5572 від 21 листопада 2025 року не містять відомостей про конкретний час вчинення ОСОБА_1 діяння, передбаченого диспозицією ч. 3 статті 210 КУпАП, та яке ставилось йому у провину, та відомостей про обставини, які обумовлювали проходження позивачем ВЛК.

Так, ОСОБА_1 заперечує факт, що він будь-коли визнавався обмежено придатним до військової служби, та, відповідно, заперечує, що в нього виник обов`язок самостійно пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року. На підтвердження зазначених обставин надав суду копію довідки №276 від 19.07.2013 року, згідно якої ОСОБА_1 є придатним до військової служби (а.с. 25).

В свою чергу, стороною відповідача було надано витяг з системи «Оберіг», та облікова картка до військового квитка (тимчасове посвідчення) серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , із змісту якої вбачається, що відомості про проходження ОСОБА_1 будь-якого медичного огляду взагалі відсутні (а.с. 21). Таким чином, обставина, що ОСОБА_1 у встановленому порядку був визнаний обмежено придатним до військової служби, як про це зазначає представник відповідача у відзиві - суду не доведена жодними достовірними та достатніми доказами.

Крім того, суд звертає увагу на істотні розбіжності щодо можливої дати вчинення та виявлення правопорушення, що ставилось ОСОБА_1 у провину. Так, із змісту протоколу № 5572 від 18 листопада 2025 року вбачається, що порушення було виявлено 18 листопада 2025 року, дата вчинення порушення – не зазначена взагалі. Із змісту постанови № 5572 від 21 листопада 2025 року вбачається, що порушення було виявлено 21 листопада 2025 року, дата вчинення порушення – не зазначена взагалі. При цьому, як вбачається з відповіді від 18.10.2025 року №9063 на запит ОСОБА_1 від 30.09.2025 року, згідно інформації «Оберіг» у посадових осіб відповідача вже містилася інформація, про те, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме не проходження (відмова від проходження) ВЛК, чим порушив п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців поліцейських на соціальний захист». Переданий до органів ГУНП в розшук (а.с.7). Оскільки 24 вересня 2025 року відомості про ОСОБА_1 як про особу, яка порушила правила військового обліку вже були передані до ВП № 3 Луцького РУП ГУНП у Волинській області (22). Таким чином, під час складання протоколу № 5572 від 18 листопада 2025 року та винесення постанови № 5572 від 21 листопада 2025 року, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було внесено до відповідних документів неправдиві відомості щодо часу виявлення порушення, що ставилось позивачу у провину, та повністю проігноровано обов`язок щодо зазначення часу вчинення такого порушення, та обставин, які обумовлювали проходження позивачем повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 у справі №537/4012/16-а та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо позовної вимоги, зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 вилучити недостовірні відомості з реєстру «Оберіг», що стосуються нібито вчинення позивачем порушення правил військового обліку, суд звертає увагу на наступне.

Внесення відомостей до з реєстру «Оберіг», безпосередньо пов`язані із вчиненням діяння, яке ставилося посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 у провину ОСОБА_1 , за наслідком чого була винесена оскаржувати постанова №5572 від 21 листопада 2025 року.

Саме рішенням у вказаній адміністративній справі суд констатує неправомірність оскаржуваної постанови, внаслідок чого виключно після набрання рішенням в даній адміністративній справі законної сили, у посадових осіб відповідача виникне обов`язок щодо вилучення відомостей, про які зазначає позивач.

Таким чином, позовна вимога: зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 вилучити недостовірні відомості з реєстру «Оберіг», що стосуються нібито вчинення позивачем порушення правил військового обліку, є передчасною, оскільки права позивача на даний момент в цій частині не порушені.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про залишити без задоволення позову в цій частині.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем було сплачено судовий збір на суму 605,60 гривень (а.с. 1). При цьому, суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

На підставі ст.ст. 210, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Постанову про адміністративне правопорушення №5572 від 21 листопада 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень - визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень, 60 копійок).

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3

Повний текст рішення складений 19 січня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Т.А. Антіпова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua