Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №766/20651/19 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/20651/19

Номер провадження: 22-ц/819/133/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л. А.,

суддів: Базіль Л.В.,

Радченка С. В.,

секретар Андреєва В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Херсоні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката Токаленко Валентини Михайлівни на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, в складі судді Ус О.В., від 26 вересня 2025 року,

встановив:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що йому на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 .

Іншими співвласниками є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

З червня 2015 року він в квартирі не поживає.

Фактично квартирою, на час звернення до суду, користуються ОСОБА_2 зі своєю сім`єю та ОСОБА_3 зі своєю сім`єю.

У зв`язку з неприязними відносинами, відповідачка відмовляється контактувати, впускати його хоча б в одну із кімнат та надавати дублікат ключів.

На його неодноразові спроби врегулювати спірне питання мирним шляхом, відповідачка та члени її сім`ї категорично відмовлялися надати доступ до квартири. У зв`язку із чим, він змушений був звернутися до суду з позовом про встановлення порядку користування квартирою, у задоволені якого йому було відмовлено постановою Апеляційного суду Херсонської області від 03 липня 2018 року.

В спірній квартирі разом з відповідачкою проживає її син, який постійно йому погрожує розправою у разі спроби потрапляння в квартиру або вселення, тому він не має змоги добровільно вселитися в квартиру, частка якої є його власністю.

Посилаючись на те, що він не має змоги вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, змушений разом зі своєю дружиною винаймати житло у знайомих, адже іншого житла він не має, а сплачувати оренду за квартиру не має матеріальної можливості, оскільки пенсіонер та має інвалідність, просив суд усунути перешкоди у користуванні ним власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення його та його дружину ОСОБА_7 у спірну квартиру та зобов`язання ОСОБА_2 надати йому комплект ключів від цієї квартири.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05 серпня 2020 року залучено до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_4 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2024 року залучено до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_3 .

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом: вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання йому комплекту ключів від зазначеної вище квартири.

В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем не спростовано, що вона чинить позивачу перешкоди у користуванні квартирою, змінила замки та разом з сином не пускає його до квартири. У зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідачка, в порушення вимог частини першої статті 321 ЦК України, бучі співвласником квартири, який має найбільшу ідеальну частку у спірній квартирі (5/12) самовільно обмежила позивача у здійсненні його права власності на 1/3 частину спірної квартири.

Також суд прийняв до уваги, що відповідачка достовірно знаючи про зміст позовних вимог щонайменше з 2020 року, з моменту отримання копії заочного рішення, не вчинила жодних дій для усунення перешкод позивачу у користуванні спільною власністю, при цьому доказів про те, що вона сама не має доступу до квартири суду не надані, доказів про наявність перешкод у користуванні спірною квартирою з боку інших осіб відповідачкою суду не надано.

Позивач, як власник 1/3 частини спірної квартири має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, зокрема проживати в квартирі та вселитися до неї.

Оскільки сторони не можуть вирішити спір щодо користування спірною квартирою, позивач не має вільного доступу до майна, співвласником якого він є, через перешкоди зі сторони відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити позов та усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом вселення позивача до спірної квартири.

Разом з тим вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, лише в частині вселення позивача, оскільки він не наділений правом звернення до суду в інтересах ОСОБА_7 , оскільки якщо її права порушені, вона, як право та дієздатна особа має право самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав.

З матеріалів справи встановлено, що позивач є власником 1/3 частини спірної квартири, а відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні своєю часткою шляхом обмеження його доступу до квартири після зміни замків, відмовою у допуску до квартири та відповідно відсутністю у нього безперервного доступу до квартири, співвласником якої він є.

В супереч вимогам частини 1 статті 316 ЦК України право спільної власності позивача залежить від волі інших осіб (відповідачів), а тому позовні вимоги є обґрунтованими, а право спільної сумісної власності підлягає поновленню.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний із застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення.

У зв`язку із цим порушене право позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб зобов`язання відповідача надати комплект ключів від квартири.

23 жовтня 2025 року представником ОСОБА_5 , адвокатом Токаленко В.М., подана, сформована в системі «Електронний суд», апеляційна скарга в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилалася на те, що суд розглянув справу у відсутність відповідача, незважаючи на подану нею заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікуванні, чим порушив право відповідача на участь у судовому процесі.

Також вказувала на те, що висновок суду ОСОБА_5 створює перешкоди позивачу у користуванні спірною квартирою є передчасним та необґрунтованим, зазначивши, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження цих обставин. Пояснення позивача та свідка ОСОБА_8 є непослідовними, містять суперечності та не підтверджують факту створення саме відповідачкою будь-яких перешкод у користуванні квартирою. А відповідно до листа Дніпровського відділення поліції Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області № 36.1-312 від 22 лютого 2019 року, навіть у 2019 році правоохоронними органами не було встановлено жодного факту перешкод у користуванні квартирою з боку відповідача.

Крім того судом не враховано, що ОСОБА_5 з березня 2018 року перебуває у шлюбі і з того часу проживає за іншою адресою, що виключає можливість створення нею будь-яких перешкод у користуванні майном.

Також вказує на те, що відповідачка не має ключів від спірної квартири, оскільки в ній не поживає та фактичного доступу не має з 2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ковальова І.В., діючи від імені ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 , заперечуючи проти апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, причини своєї неявки суду не повідомили.

Від представника відповідача, адвоката Токаленко В.М., надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із її зайнятістю в розгляді кримінальних проваджень. Оскільки до заявленого клопотання жодних доказів на підтвердження зазначених у заяві обставин заявником не додано, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявності обставин, які з об`єктивних причин унеможливлюють участь представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, її представника та третіх осіб.

Судом встановлено, що відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 243977927 від 11 лютого 2021 року право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за:

-ОСОБА_1 на 1/3 частку квартири на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 20 грудня 1999 року Фондом комунального майна м. Херсона;

-ОСОБА_4 на 1/6 частку квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 09 грудня 2015 року Першою Херсонською державною нотаріальною конторою;

-ОСОБА_10 на 1/6 частку квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 09 грудня 2015 року Першою Херсонською державною нотаріальною конторою;

-ОСОБА_11 на 1/3 частки квартири на підставі договору купівлі-продажу укладеного 27 листопада 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 із заявами про прийняття спадщини звернулися його дружина ОСОБА_10 та син ОСОБА_3 (спадкова справа № 02/2017). Данні про отримання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину за законом в матеріалах справи відсутні.

З акту складеного 02 листопада 2017 року комісією у складі: заступника директора КП «Дніпровський» Матковського Є.С., головного інженера Топчу Л.О., вбачається, що комісія обстежила квартиру АДРЕСА_1 та встановила, що зі слів сусідів ОСОБА_1 зареєстрований за вищевказаною адресою, але не проживає з 04 червня 2015 року.

Згідно довідки №1633 від 08.2018 року виданої ТОВ "Керуючого компанія "Альянс", за адресою: м.Херсон, вул. Видригана, буд. 76, кв. 22 зареєстровано 4 особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_10 (дочка), ОСОБА_3 (онук), ОСОБА_6 (правнук).

Відповідно до даних Єдиного демографічного реєстру (інформація № 1780423 від 16 вересня 2025 року) у спірній квартирі також зареєстрована ОСОБА_8 (дружина позивача).

У зв`язку з реєстрацією 24 березня 2018 року шлюбу ОСОБА_10 змінила прізвище на ОСОБА_12 (свідоцтво про шлюбу серії НОМЕР_2 .

Відповідно до листа Дніпровського відділення поліції Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області №36.1-312 від 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що його заяву зареєстровано 14 лютого 2019 року до Журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №2518 та розглянута керівництвом Дніпровського ВП ХВП Головного управління НП в Херсонській області. За результатами проведеної перевірки встановлено, що в даному випадку відсутні ознаки кримінального правопорушення, у зв`язку з чим висновком матеріали ЄО списано до справи. В ході перевірки з ОСОБА_3 проведено бесіду профілактичного характеру.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 03 липня 2018 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням та вселення.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови позивачі звернулися до суду з цим позовом у лютому 2016 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_10 протягом шести місяців перешкоджає ОСОБА_1 користуватися спірною квартирою. Підставою відмови у задоволені позовних вимог є не залучення до участі у справі інших співвласників.

Згідно із частинами першою-другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.(частина перша статті 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частини перша-третя статті 319 ЦК України).

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності(стаття 361 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном(стаття 391 ЦК України).

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Отже, співвласник майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності без виділення часток у натурі, має право на вільне користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь-який час.

Заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від будинку тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що інший співвласник чинить перешкоди у користуванні належною позивачу власністю (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 397/355/22(провадження № 61-12938св23)).

Встановивши, що відповідач, будучи власником 1/3 частини, фактично у спірній квартирі не проживає з 2015 року, не має можливості потрапити через відмову відповідачки у наданні доступу до квартири, а також відсутності у позивача ключів від квартири та, враховуючи, що відповідачка заперечує право позивача користуватися належною йому на праві власності часткою у нерухомому майні, заперечуючи проти задоволення позову, що, у свою чергу, що також свідчить про те, що вона чинить позивачу перешкоди у користуванні житлом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення та зобов`язання передати позивачу комплект ключів від квартири.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що йому як співвласнику квартири чиняться перешкоди у володінні та користуванні своєю власністю, є безпідставними. Сам факт подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про невизнання, оспорення відповідачем прав позивача.

Будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності у неї ключів від спірної квартири відповідачкою суду не надано. Сам по собі факт проживання відповідачки, після укладення шлюбу, за іншою адресою не спростовує висновки суду щодо здійснення нею перешкод у користуванні.

Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи у відсутність відповідачки незважаючи на наявність її заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікуванні колегія суддів не приймає з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини другої цієї статті суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною третьою статті 223 ЦПК України визначено що , якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Як вбачається з матеріалів справи, справа призначалась судом до розгляду неодноразово. Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_5 повідомлялась у встановленому законом порядку, приймала участь у розгляді справи через свого представника, адвоката Токаленко В.М. Явка ОСОБА_5 в судове засідання для дачі особистих пояснень судом обов`язковою не визнавалась.

Будучи належним чином повідомленою про судове засідання, призначене на 26 вересня 2025 року, ОСОБА_5 16 вересня 2025 року подала заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на бажання прийняти особисту участь у розгляді справи та на неможливість з`явитися в судове засідання у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні. При цьому жодних доказів на підтвердження наявності об`єктивних обставин неможливості прийняти участь у судовому засіданні ні до заяви, ні на час розгляду справи суду не надано. До апеляційної скарги також не додано жодних доказів на підтвердження наявності у відповідача поважних причин неявки відповідачки в судове засідання призначене на 26 вересня 2025 року.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності відповідачки, яка будучи достовірно обізнаною про дату, час та місце розгляду справи, не надала належних та допустимих доказів наявності у неї поважних причин неявки в судове засідання. При цьому матеріали справи також не містять жодних відомостей щодо наявності поважних причин неявки в судове засідання і представника відповідача, адвоката Токаленко В.М.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на надану оцінку висновків суду першої інстанції апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_5 , адвоката Токаленко В.М. має буди залишена без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 вересня 2025 року – без змін.

Керуючись статтями 367,368, 376, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката Токаленко Валентини Михайлівни залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 січня 2026 року

Головуючий: Л.А. Приходько

Судді: Л.В. Базіль

С.В. Радченко