Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №751/3143/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/3143/25

Провадження №2/751/322/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого-судді Топіхи Р.М.,

за участю: секретаря судового засідання Островської А.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (не прибув),

представника позивача – ОСОБА_2 (не прибула),

відповідач ОСОБА_3 (не прибув),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у розмірі 93 966 гривень 13 копійок, з яких 90 000 гривень – основний борг, 3 093 гривень 96 копійок – індекс інфляції за весь час прострочення, 872 гривень 17 копійок – 3 % річних від простроченої суми та понесених судових витрат.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 листопада 2024 року до нього звернувся відповідач з проханням надати в борг грошові кошти у розмірі 90 000 гривень. Своє прохання відповідач обґрунтував тим, що, працюючи на підприємстві, під час виконання службових обов`язків, отримав для подальшої передачі грошові кошти у загальному розмірі 90 000 гривень, однак гроші загубив. Для того, щоб його не звільнили з роботи позичив вказану суму, написавши при цьому розписку у присутності двох свідків. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . За усною домовленістю та письмовим підтвердженням у розписці відповідач зобов`язався повернути грошові кошти у строк не пізніше 01 грудня 2024 року. Строк виконання зобов`язання, відповідно до розписки, наступив 01 грудня 2024 року, однак обов`язок з повернення коштів відповідач не виконав, на зв`язок не виходить, будь-які дії спрямовані на добросовісне виконання відсутні.

У позивача виникло право вимоги виконання зобов`язання, а саме повернення суми позики з 02 грудня 2024 року. Тому, внаслідок не повернення грошових коштів у повному розмірі, а саме 90 000 гривень, у позивача виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права, стягнення суми основного зобов`язання та індексу інфляції за весь час прострочення – 3 093 гривні 96 копійок, а також три проценти річних від простроченої суми, що становить 872 гривні 17 копійок.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від

02 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22 травня 2025 року на електронну пошту суду від відповідача надійшло повідомлення, відповідно до якого з позовом згоден, просить прийняти до уваги, що було виплачено позивачу 19 000 гривень, не зможе брати участь у судовому засіданні у зв`язку з виїздом на завдання до м. Краматорська Донецької області. Протокольною ухвалою суду від 27 травня 2025 року розгляд справи було відкладено для з`ясування обставин щодо часткового погашення боргу відповідачем та зобов`язано позивача надати оригінал розписки.

23 червня 2025 року від відповідача на електронну адресу суду надійшло повідомлення про участь у засіданні у режимі відеоконференції, у зв`язку з тим, що не має можливості бути присутнім у судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 24 червня 2025 року розгляд справи відкладено, у зв`язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та надано час для вирішення питання щодо мирного врегулювання спору.

03 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача подав клопотання про зменшення позовних вимог. У зв`язку з тим, що відповідач частково виконав своє зобов`язання, сплативши частину боргу, просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 53 957 гривень 10 копійок, з яких: 48 464 гривень – основний борг, 4 313 гривень 23 копійки – індекс інфляції, 1 189 гривень 87 копійок – три проценти річних від простроченої суми.

04 вересня 2025 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладався, у зв`язку з неявкою відповідача через виконання ним бойового завдання, та 18 листопада 2025 року відкладено за клопотанням відповідача, у зв`язку з виїздом до м. Краматорська Донецької області.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, зі зміненими позовними вимогами погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу 14 січня 2026 року не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Відповідно до розписки від 27 листопада 2024 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 90 000 гривень, які зобов`язується повернути в повному обсязі не пізніше 01 грудня 2024 року. Кошти отримані у повному обсязі в присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 7, 40).

Відповідно до копії довідок Добровольчого формування № 42 територіальної громади міста Києва «Легіон Оболонь» від 22 травня

2025 року та від 08 жовтня 2025 року ОСОБА_3 виконував гуманітарну місію на території України (Київська – Донецька області) з 23 по 30 травня 2025 року та з 16 по 22 листопада 2025 року

(а.с. 21 на звороті, 67-68).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законодавством, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 545 ЦК України встановлює, що прийнявши виконання зобов`язання кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Закріплений у ст. 13 ЦПК України принцип диспозитивності передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов`язання у повному обсязі не виконав, грошові кошти, отримані ним від ОСОБА_1 відповідно до розписки від 27 листопада 204 року, у встановлений строк не повернув, тому позовна вимога щодо стягнення боргу з урахуванням зменшення позовних вимог в сумі 48 464 гривні є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідач зобов`язувався повернути грошові кошти не пізніше

01 грудня 2024 року, оскільки умови договору, укладеного між сторонами, залишаються невиконаними у повному обсязі, враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів, відтак наявні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, виходячи з розрахунку 3% річних сума боргу х 3%/ кількість днів у році х кількість днів прострочення слід розрахувати: за період з 02 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року на суму заборгованості 90 000 гривень у розмірі 221 гривня 92 копійки, (9000х3%/100%/365х30); за період з 01 січня 2025 року по 31 серпня 2025 року (в межах заявлених вимог) на суму заборгованості 48 464 гривень у розмірі 967 гривень 95 копійок (48 464х3%/100%/365х243), всього на загальну суму 1 189 гривень 87 копійок.

Визначаючи розмір інфляційних втрат, слід помножити суму заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Індекс інфляції за період з 02 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року складає (101,4 : 100) = 1,014 Отже, інфляційне збільшення від суми боргу

90 000 гривень становить 1 260 гривень (90000 x 1,014 – 90000).

Індекс інфляції за період з 01 серпня 2025 року до 31 серпня 2025 року (101.2 : 100) x (100.8 : 100) x (101.5 : 100) x (100.7 : 100) x (101.3 : 100) x (100.8 : 100) x (99.8 : 100) x (99.8 : 100) = 1,060395. Отже, інфляційне збільшення від суми боргу становить 2 926 гривень 98 копійок (48464 x 1.060395 – 48464). Всього 4 186 гривень 98 копійок.

З огляду на зазначене, вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми підлягає частковому задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.

Позивачем понесені і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 гривень 20 копійок (а.с. 4).

У відповідності до п. 1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263, 264-265, 268, 280-288 ЦПК України, статтями 526, 527, 530, 533, 611, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 48 464 гривень, 3 % річних у розмірі 1 189 гривень 87 копійок та інфляційні втрати у розмірі 4 186 гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 211 гривень 20 копійок судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_3 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Р.М. Топіха