Вирок від 10 листопада 2025 р. у справі №523/20893/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/20893/25

Провадження №1-кп/523/1846/25

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

11.11.2025 року

Пересипський районний суд м. Одеси в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретарей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисників-адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , в присутності обвинуваченого, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду об`єднанні обвинувальні акти №№12014160490005699 від 13.11.2014, 12016160490002785 від 01.05.2016, 12024162490000199 від 02.02.2024 року за звинуваченням

ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка Біляївського району, Одеської області, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніш неодноразово судимого, у тому числі 03.02.2009 року Біляївським районним судом Одеської області за ч.2 ст. 187 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі із конфіскацією майна (звільнено 17.07.2014 по відбуттю покарання), 02.03.2020 Суворовським районним судом міста Одеси за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі 3 роки, 13.12.2021 Малиновським районним судом міста Одеси за ст. 391 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі, згідно ст. 71 КК України зараховано невідбуту частину покарання за вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 02.03.2020 (звільнено 13.10.2023 по відбуттю покарання) , а також востаннє 30.06.2023 Суворовським районним судом м. Одеси за ст. 395 КК України до 2х місяців арешту (звільнено по відбуттю покарання 13.11.2023 року),

у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 187 ч. 2, 296 ч. 4, 186 ч. 2, 186 ч. 4 Кримінального Кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_22 , будучи раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, знову вчинив аналогічний злочин при наступних обставинах, а саме: 09.10.2014 біля 01 години 00 хвилини, за попередньою змовою з двома особами, провадження відносно яких виділено в окреме провадження, маючи спільний, протиправний та корисливий умисел, спрямований на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_23 , поєднаний з насильством, небезпечним для його життя та здоров`я, знаходячись біля будинку № 68 по вул. Дніпропетровська дорога в Одесі, де побачили ОСОБА_23 . Далі, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_22 , з двома особами, провадження відносно яких виділено в окреме провадження, застосували до ОСОБА_23 фізичне насильство, яке є небезпечним для його життя та здоров`я, що виразилось у нанесенні численних ударів руками та ногами кожним в область голови та тулуба ОСОБА_23 , від чого останній отримав згідно висновку судово-медичного експерта від 18.11.2014 за №2837 наступні тілесні пошкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, відкритий перелом кісток носу і носової перегородки зі зміщенням кісткових відломків, забито - рвана рана носу, кровопотік, забита рана голови, гематома правої очної області з крововиливом під коньюктиву ока, сколи коронок першого правого і другого лівого зубу верхньої щелепи, п`ятнадцять садин області лівого колінного суглоба, які в комплексі викликають розлад здоров`я строком вище 6-ти днів, 2.2 г не більше ніж три тижні (21 день) та відносяться до категорії «Легких» тілесних пошкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілого.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_23 впав на землю та втратив свідомість. Після цього, ОСОБА_22 , з особами провадження відносно яких виділено в окреме провадження, користуючись безпорадним станом ОСОБА_23 , заволоділи його грошовими коштами у сумі 1350 гривень, мобільним телефоном, марки «Престіжіо», вартістю 2000 гривень, спричинивши при цьому матеріальний збиток останньому на загальну суму 3 350 гривень.

Крім того, 15.01.2015, приблизно о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_22 , перебуваючи у приміщенні перукарні «BIBA», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 68, маючи при собі заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень розкладний ніж, грубо порушив громадський порядок, виявляючи при цьому особливу зухвалість, проявляючи явну неповагу до суспільства, загальноприйнятим нормам моралі та правил поведінки в суспільстві, бажаючи показати свою неповагу до спільних правил та норм поведінки в суспільстві, самоствердитись за рахунок приниження других осіб, протиставити себе другим громадянам, суспільству та державі, почав спонтанно та безпричинно голосно висловлюватися нецензурною лайкою на адресу співробітників зазначеної перукарні ОСОБА_19 та ОСОБА_24 , при цьому, демонстрував їм ніж та безпричинно висловлював погрози фізичною розправою. ОСОБА_24 та ОСОБА_19 намагались припинити хуліганські дії ОСОБА_22 , однак останній на зауваження та прохання щодо припинення протиправних дій не реагував та продовжив свої злочинні дії, в результаті чого, тривалий час порушено спокій вищевказаних громадян та фактично тимчасово припинено нормальну діяльність перукарні «BIBA».

Крім цього, 15.01.2015, біля 16 години 15 хвилини, ОСОБА_22 , перебуваючи в приміщенні перукарні «Віва», розташованої в будинку № 68 по вулиці Дніпропетровська дорога в м.Одесі, діючи умисно, повторно, відкрито викрав мобільний телефон, марки «LG Р 500», який належить ОСОБА_24 , вартістю 2000 гривень. Після цього, ОСОБА_22 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_22 , будучи раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, знову вчинив аналогічний злочин при наступних обставинах, а саме - 30.04.2016 приблизно о 02 годині 30 хвилин, діючи з корисливих мотивів, умисно, з метою нападу та викрадення майна ОСОБА_20 , із погрозами застосування насилля у вигляді демонстрації предмету схожого на пістолет, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва ПО, та знаходячись в салоні автомобіля служби таксі «Т» марки «Рено-Логан» білого кольору д/н НОМЕР_1 ОСОБА_22 , в якості пасажиру на передньому сидінні, погрожуючи предметом схожим на пістолет, наказав водію автомобіля ОСОБА_25 , та пасажиру на задньому сидінні ОСОБА_20 , вийти з автомобіля, після чого виконавши наказ ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , зайшовши із салону вказаного автомобіля став біля заднього правого крила, де до нього підійшов ОСОБА_22 , демонструючи при цьому предмет схожий на пістолет у правій руці, схватив лівою рукою ОСОБА_20 , за комірець кофти, наказав віддати йому гроші які є в наявності, при цьому перевірявши поверхово кармани ОСОБА_20 .

При перевірці карманів ОСОБА_22 , дістав з правого карману куртки ОСОБА_20 , мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Core prime» (імей: НОМЕР_2 *; імей: НОМЕР_3 , темно-синього кольору вартістю 2000 гривень з силіконовим напівпрозорим чохлом коричневого кольору вартістю 150 гривень, в якому знаходились сім карти мобільних імператорів «Водафоне» № НОМЕР_4 , вартістю 50 гривень та «Лайфселл» № НОМЕР_5 вартістю 50 гривень. Після чого ОСОБА_22 , продовжував вимагати гроші, однак зрозумівши що гроші відсутні ОСОБА_22 , наказав ОСОБА_20 , бігти у бік зупинки «7 Пересипська» не оглядаючись, що істинній під загрозою застосування предмета схожого на пістолет і зробив, після чого ОСОБА_22 , сівши до вказаного вище автомобіля під керуванням ОСОБА_25 , зникли у невідомому напрямі, ОСОБА_22 , розпорядився викраденим майном на свій розсуд.

Крім того, 21.01.2024, приблизно о 15 годин 50 хвилин (більш точний час досудовим розслідуванням встановити не виявилось за можливе), ОСОБА_22 , разом із Особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, маючи злочинний намір на вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вступивши в злочинну змову та розробивши єдиний план своїх злочинних дій, обрали об`єктом свого злочинного посягання майно, що знаходилось у володінні малознайомого їм ОСОБА_21 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_22 та Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (далі Особа1), діючи за попередньою змовою, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, попрямували до місця мешкання потерпілого ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно узгодженого плану, знаходячись на другому поверсі Особа1, під приводом показу та продажу колекційної монети пройшла до квартири ОСОБА_21 , ОСОБА_22 залишався на сходах. Перебуваючи в квартирі Особа1, не показуючи своїх дійсних намірів, попросила у потерпілого мобільний телефон для здійснення дзвінка, коли мобільний телефон потерпілого марки «Doogee S89 Pro» в корпусі чорного кольору, імей: НОМЕР_6 , знаходився у руці Особи1, ОСОБА_22 , в свою чергу, діючи згідно домовленості, став стукати у двері, тим самим виманив потерпілого відкрити двері. Коли потерпілий ОСОБА_21 відкрив двері, Особа1, вийшовши на поріг з квартири швидко передала мобільний телефон потерпілого ОСОБА_21 ОСОБА_22 . Заволодівши мобільним телефоном марки «Doogee S89 Pro» в корпусі чорного кольору, імей: НОМЕР_6 , вартістю 4400гривень, який був підключений до операторів стільникового зв`язку за №№ НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 , які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, ОСОБА_22 , та Особа1 побігли сходами з будинку на двір, тим самим з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд,

Так, ОСОБА_22 та Особа1, своїми умисними злочинними діями спричинили потерпілому ОСОБА_21 матеріальну шкоду в розмірі 4400 грн.

В ході судового розгляду обвинувачений підтвердив, що всі обставини викладені у обвинувальних актах, які відповідають дійсним обставинам, при досудовому розслідуванні кримінального провадження до нього недозволених методів проведення розслідування не застосовувалося.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_22 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч. 2, 296 ч. 4, 186 ч. 2, 186 ч. 4 КК України, визнав в повному обсязі, підтвердив обставини кримінальних правопорушень, які викладені в обвинувальних актах та пояснив суду таке.

Стосовно першого епізоду пояснив, що 09.10.2014 він разом з ОСОБА_26 та ОСОБА_27 побачили на вулиці Воробйова. Він розмовляв по телефону. В них виник намір обікрасти його. Вони побили ОСОБА_23 , заволоділи його грошовими коштами та мобільним телефоном. Пізніше його було затримано.

По другому епізоду пояснив, що 15.01.2015 він посварився з дружиною, хотів з нею поговорити, однак вона втекла від нього та забігла до перукарні. Він зайшов туди, був на емоціях. В нього був при собі ніж, він почав погрожувати та кричати на дівчат, які там працювали, щоб йому відкрили двері де перебувала його дружина. Також, в приміщенні перукарні «Віва» він побачив мобільний телефон, що лежав на столі та забрав його.

По третьому епізоду пояснив, що 30.04.2016 він перебуваючи в салоні автомобіля, наказав водію автомобіля ОСОБА_25 , та пасажиру на задньому сидінні ОСОБА_20 , вийти з автомобіля, після чого вони вийшли та він погрожуючи потерпілому забрав з його карманів гроші та мобільний телефон. Після чого сказав потерпілому бігти з того місця, а сам з водієм поїхав далі. Телефон продав, гроші витратив.

По четвертому епізоду пояснив, що 21.01.2024 він разом з ОСОБА_28 , приїхали до ОСОБА_29 під приводом показу та продажу колекційної монети. ОСОБА_30 пішла до квартири потерпілого, а він залишився у під`їзді. Потім він почав стукати у двері, щоб відволікти потерпілого, а ОСОБА_30 повинна була попросити в нього телефон, щоб подзвонити. ОСОБА_29 відкрив йому двері, а ОСОБА_30 в той момент на порозі передала йому телефон. Після чого, вони разом ОСОБА_31 швидко побігли вниз по сходах. Телефон залишити в ломбарді, отримали гроші та витратили їх на власний розсуд.

У вчиненому щиро кається, просив вибачення, вказав, що зробив відповідні висновки та завіряв суд більше не вчиняти злочини. Чому так вчинив, не зміг надати раціонального пояснення. Просив суд суворо його не карати, врахувати його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, загальний строк відбутого ним під час досудового слідства та судового розгляду, та призначити йому покарання не пов`язане із позбавленням волі.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_22 , його винність у вчиненні кримінальних правопорушень, також повністю підтверджується сукупністю наступних доказів, які суд безпосередньо дослідив під час судового слідства.

В ході судового розгляду були допитані потерпілі та свідки, які повідомили наступне.

Потерпілий: ОСОБА_23 .

Потерпілий повідомив, що події відбувалися 08.10.2014 року, він вийшов зустрітися з братом його дружини, він був з ним знайомий це ОСОБА_32 . З ним разом були ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , вони почали бити його та говорити, що він винен їм гроші. Його били всі обвинувачені (вказав на них), а коли він впав на землю, ОСОБА_27 заліз до його кишені та витягнув гроші та документи.

Гроші їм він їм не був винен, вони його ображали нецензурними словами. Ставратій перший вдарив його кулаком в обличчя. Потім вже його били всі, від чого він втратив свідомість.

ОСОБА_32 нічого в нього не відбирав, однак коли ОСОБА_27 та ОСОБА_33 почали бити його, ОСОБА_32 спочатку почав розбороняти, а потім сам почав бити його.

Потерпіла: ОСОБА_34 .

Повідомила суду, що знаходилась на робочому місці в перукарні «Віва». До перукарні забігла жінка, яка просила допомоги та кричала, що її хоче вбити її чоловік. Вона сховалась у них у туалеті. Потім до перукарні забіг ОСОБА_32 з ножем та почав на них кричати та що він також їх вб`є, та вимагав відкрити двері. Він погрожував ОСОБА_35 ножем, смикав за ручку дверей не зміг їх відкрити та вибіг на вулицю погрожуючи, що підірве їх перукарню. Коли він вибіг на вулицю, вона помітила що пропав її телефон. Він нікуди не тікав, тільки ходив біля перукарні знервований.

Потерпіла: ОСОБА_19 .

Потерпіла пояснила, що працювала в салоні «Віва» майстром манікюру. Вони з колегою сиділи на роботі та до них забігла дівчина та кричала, що її вб`є чоловік. Потім до салону зайшов ОСОБА_32 , та одразу запитав де його дружина. Вони намагались спокійно з ним розмовляти, однак він схопив ніж та підійшов до неї та казав, щоб вона відкрила двері. Вона вискочила на вулицю, побігла кликати на допомогу та викликала поліцію. Поліція приїхала швидко та ОСОБА_32 був біля салону з ножем. Як він викрав телефон вона не бачила.

Потерпілий ОСОБА_20 .

Потерпілий повідомив суду, що точної дати він не пам`ятає. Після робочого дня, він зупинив автомобіль та пасажиром на передньому сидінні був ОСОБА_32 (вказує на обвинуваченого). Йому потрібно було доїхати до ОСОБА_36 . Під час поїздки вони спілкувалися. Потім заїхали в глухе місце, де водій зупинив машину, а пасажир – ОСОБА_32 сказав вийти погрожуючи предметом схожим на пістолет. Він оглянув його, ткнув його у груди пістолетом та запитав чи є в нього гроші та забрав телефон. В подальшому телефон йому повернули.

Потерпілий ОСОБА_21 .

Потерпілий повідомив суду, що він з обвинуваченими ОСОБА_37 був знайомий. ОСОБА_32 пропонував йому купити колекційну монету. 21.04.2024 ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , прийшли до нього в квартиру, та принесли монету. Левінський залишився на сходах, а ОСОБА_30 зайшла до нього у квартиру. Їй стало погано, вона почала втрачати свідомість. Вона попросила в нього телефон зателефонувати знайомому ОСОБА_40 , щоб той приніс їй ліки. Він відвернувся та коли повернуся побачив свій телефон вже в руках ОСОБА_41 . В той час ОСОБА_32 почав стукати у двері, він підійшов до дверей, позаду нього була ОСОБА_28 , яка передала телефон ОСОБА_42 та сказала тікати. Він побіг за ОСОБА_37 , ОСОБА_30 залишалась позаду, однак він не наздогнав його. Він забув зачинити двері, почав повертатися до квартири та назустріч йому з під`їзду швидко вибігла ОСОБА_43 , яка побігла за ОСОБА_37 . Наступного дня він зустрів ОСОБА_44 та ОСОБА_45 , вони віддали йому квитанцію та сказали, що він може викупити свій телефон в ломбарді.

Свідок: ОСОБА_46 .

Свідок пояснила, що їй знайомий ОСОБА_32 . 09.10.2014 вона зателефонувала ОСОБА_23 та попросила сходити з нею до аптеки, він погодився, та сказав що виходить з дому. Вона дзвонила йому, однак ОСОБА_47 не відповідав. Потім перетелефонувала та ОСОБА_47 відповів, він стогнав у трубку та просив про допомогу. Вона побігла додому, сказала чоловіку, що на ОСОБА_48 напали та він викликав поліцію. Вона не просила брати з собою гроші. Через телефон чула як били ОСОБА_49 та чула в трубці три голоси.

Свідок: ОСОБА_50 (брат потерпілого ОСОБА_23 )

Свідок пояснив суду, що з обвинувачених йому знайомий лише ОСОБА_32 . ОСОБА_23 провів його додому, вони разом вживали алкогольні напої. Він повернувся додому та ліг спати. Вночі його розбудила ОСОБА_51 та сказала, що ОСОБА_48 побили. Він телефонував на номер ОСОБА_52 однак трубку взяв ОСОБА_32 . В той день його брат отримав заробітну плату та прийшов до них у гості. Коли він прибіг в бік ОСОБА_53 на місце там вже була патрульна машина.

Свідок ОСОБА_54 .

Свідок суду пояснив, що по лінії 102 надійшло повідомлення, що вбивають людину. Коли вони приїхали на місце, біля людини, що знаходилась на підлозі ходив ОСОБА_27 (вказує на нього). Також на місці був свідок ОСОБА_55 , який повідомив що одна людина втікає. Це був ОСОБА_26 (вказує на нього), в нього було розбите обличчя. ОСОБА_27 під час затримання був п`яний та в нього були руки в крові, він намагався пояснити що розбороняв бійку.

Свідок ОСОБА_56 .

Свідок суду пояснив, що по лінії 102 надійшло повідомлення, що вбивають людину. Після затримання осіб та доставки їх до райвідділу, він робив прибирання та знайшов документи, про що написав рапорт. На ОСОБА_27 була кров (вказує на обвинуваченого). Про допомогу ніхто не просив. Третьої людини на місці не було.

Свідок ОСОБА_57 .

Свідок суду пояснив, що вони отримали виклик на 102 про напад чоловіка у салоні краси. Коли приїхали на місце, він побачив ОСОБА_44 (вказує на обвинуваченого), він почав тікати, та його напарник застосував прийом рукопашного бою. Під час втечі він щось викинув у смітник, коли підійшли побачили що то був ніж. Також до них підійшла дівчина та сказала, що в неї викрали телефон.

Свідок ОСОБА_58 .

Свідок суду пояснив, що вони отримали виклик на 102 про напад чоловіка у салоні краси. Приїхали на місце, там біля салону краси стояв чоловік та він почав тікати, та впустив телефон. Вони його наздогнали на надягнули кайданки. Під час втечі ОСОБА_32 (вказує на обвинуваченого) викинув ніж.

Свідок ОСОБА_59 .

Свідок суду пояснила, що ОСОБА_22 є її чоловіком. Вони познайомились по телефону. ЇЇ брат – ОСОБА_23 постійно провокував сутички між нею та її чоловіком. З братом стосунки хороші, ОСОБА_32 - хороший батько. ОСОБА_60 полюбляє випивати та поводить себе неадекватно. В той день в його був день народження та вона бачила його напідпитку. Вона була у подруги, а дитина у її матері. Про те, що сталося дізналася наступного дня. Її брат ОСОБА_61 знаходився у лікарні побитий. Коли прийшла додому батько її вигнав та сказав, що це її чоловік побив брата. Вона поїхала до лікарні та ОСОБА_61 повідомив, що ОСОБА_32 з двома хлопцями його побили.

Щодо епізоду у перукарні повідомила, що 15.01.2015 року вони їхали до цирку, та ОСОБА_39 приревнував її до таксиста. Вона зайшла до салону та просила дівчат сховатись, та потім чула як зайшов ОСОБА_62 та питав де вона. Коли вона вийшла дівчата стояли біля входу. Ні ножа, ні чоловіка вона не бачила.

Свідок ОСОБА_25 .

Свідок суду пояснив, що знає ОСОБА_44 як свого клієнта. Він підібрав його за зупинці 7ма Пересипська. Потім вони проїхали далі та ОСОБА_32 сказав йому та пасажиру, що сидів позаду вийти з машини. Він намагався поїхати однак йому не вдалося. ОСОБА_32 казав, що всіх постріляє. ОСОБА_32 забрав телефон, та потім сказав щоб він їхав на привоз здати його. До нього приходили та погрожували, казали дати інші покази.

Свідок ОСОБА_63 .

Свідок пояснив суду, що він приїхав на роботу та побачив незнайомого чоловіка (вказав на ОСОБА_44 ), він ходив біля його роботи. Він запитав, що йому потрібно, на це він відповів грубістю та потім запропонував йому купити телефон марки Самсунг. Він його придбав за 800 гривень та ОСОБА_32 пішов. Він не запитував звідки телефон, в ньому не було сім карти. Він ходив до відділення поліції та писав, що повернув телефон. Також бачив у поліції ОСОБА_44 .

Свідок ОСОБА_64 .

Свідок пояснив суду, що в 2024 році, точної дати він не пам`ятав, приблизно у вечірній час, ОСОБА_62 та жінка на ім`я ОСОБА_65 попросили його, щоб він заклав до ломбарду телефон, через те що в них не має документів. ОСОБА_62 просив його закласти телефон, а сам телефон був у жінки та вона йому його дала. Моделі телефону він вже не пам`ятав. Вони були вдвох – ОСОБА_62 та ОСОБА_65 . Закладали телефон в ломбарді десь в районі Лузанівки. До ломбарду з ним ходив ОСОБА_32 . Отримали приблизно 3 600 гривень. Він віддав гроші ОСОБА_40 , а вони йому за це купили сигарети.

Дослідивши матеріали, заслухавши пояснення обвинуваченого, потерпілих та свідків, оцінивши письмові докази по справі з точки зору їх допустимості та належності, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_22 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Висновок суду при цьому підтверджується сукупністю об`єктивних, належних та допустимих доказів по справі, які взаємопов`язані між собою та дозволяють суду зробити правовий висновок про повну доведеність провини обвинуваченого у скоєнні кожного інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_22 від 09.10.2014 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 187 КК України, а саме - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій) вчинений особою яка раніше вчиняла розбій та за попередньою змовою групою осіб; від 15.01.2015 (приблизно о 16:00 годині) за ч. 4 ст. 296 КК України, а саме - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, вчиненого із застосуванням іншого предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень від 15.01.2015 (близько 16 години 15 хвилин) за ч. 2 ст. 186 КК України, а саме - відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинений повторно; від 30.04.2016 за ч.2 ст. 187 КК України – а саме - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій) вчинений особою яка раніше вчиняла розбій, від 21.01.2024 за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме- відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.cт. 187 ч. 2, 296 ч. 4, 186 ч. 2, 186 ч. 4 КК України, повністю доведена.

При визначенні мотивів щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_22 суд керується таким.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. мотивування у вироку висновку, щодо кваліфікації злочину, полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Верховний Суд України у постанові від 15 листопада 2012 р. у справі № 5-15кс12 зазначив: правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об`єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Суд зіставивши зміст конкретної норми КК України, а саме передбачених ст.ст. ст. 187 ч. 2, 296 ч. 4, 186 ч. 2, 186 ч. 4 КК України та дійсні, об`єктивно встановлені у судовому засіданні, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, дійшов висновку про їх відповідність.

Відповідно до ст. 62 ч.ч. 1, 2 Конституції України, ст. 17 ч. 2 КПК України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Забезпечення доведеності вини, підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства - ст. 129 Конституції України.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п.п. 161, 150, 100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумпцій факту:

- доведеності вчинення суспільно небезпечних діянь, які містять склад злочину.

- обґрунтованості обвинувачення.

Судом в ході судового розгляду забезпечено обвинуваченим ОСОБА_22 , передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), право на захист від обвинувачення і його реалізація шляхом надання розумної можливості представляти свою правову позицію, свої докази, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, їх використання.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Одночасно, відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Обвинувачений ОСОБА_22 , за формою вини, ступенем тяжкості вчинив тяжкі злочини. Судом в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що при вчинені інкримінованих йому правопорушень, ОСОБА_22 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом ст. 25 ч. 2 КК України.

Враховуючи дані щодо обвинуваченого ОСОБА_22 , його поведінку в ході досудового розслідування та судового розгляду, суд визнає, що він є осудним, тобто особою, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії і керувати ними - ст. 19 ч. 1 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_22 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, який є громадянином України, неодруженим, офіційно не працевлаштований, зареєстрованим в Одеській області, відомості щодо перебування обвинуваченого у лікаря на наркологічному та психіатричному обліку в матеріалах кримінального провадження відсутні, раніше неодноразово судимий, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_22 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 67 КК України до обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_22 , суд відносить рецидив злочинів.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України) (2341-14), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_22 , враховує: мету покарання, передбачену ст. 50 КК України, загальні засади призначення покарання, передбачені ст.ст. 65-67 КК України - вид та у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, відповідно до положень Загальної частини КК України, ступінь тяжкості кожного вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та запобіганню вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 370 ч. 1 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд звершував правосуддя очевидно для загалу, згідно з нормами Кримінального Кодексу України, об`єктивно і неупереджено, незалежно та керуючись верховенством права, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з додержанням і врахуванням Загальної Декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини, вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Судом вирок ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Суд, відповідно до ст. 368 КПК України, вирішив усі питання при ухваленні вироку.

Відповідно до вимог КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

До того ж за правилами ст. 33 КК України інкриміновані обвинуваченому злочини утворюють сукупність злочинів, які підлягають кваліфікації за відповідною статтею та потребують окремого призначення покарання, передбаченого різними статтями та різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, що дає підстави для застосування ст.70 ч.1 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

За змістом ст. 4 ч. 2, ч. 3 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 5 ч. 2 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.

За змістом внесених змін до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» за №838-VIII від 26.11.2015р., зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосоване попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Правова позиція щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання) викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018р.

Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018р. (пункт 105), визначено, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Відповідно до пункту 106 цієї ж постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018р., якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Приймаючи до уваги ту обставину, що інкриміновані ОСОБА_22 злочини у об`єднаному кримінальному провадженні мали місце у період часу з 2015р. по 2019р., з метою не погіршення становища обвинуваченого, суд вважає за необхідне за наслідком судового провадження зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_22 час його фактичного затримання та попереднього ув`язнення у період часу з 15.01.2015. по 24.09.2015 та у період часу з 06.05.2016 року по 17.05.2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до вимог Закону України за №838-VIII від 26.11.2015р. А також у період часу з 14.02.2024 року по 04.12.2024 року, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №2046-УІІІ від 18.05.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, з 04.12.2024 по 19.09.2025 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до вимог Закону України за №838-VIII від 26.11.2015р.

Також, при вирішенні питання про конфіскацію майна, суд враховує, що згідно положень ч. 2 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначене лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.

Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 5 чи 6 ст.12 КК, якщо його вчинено із корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч. 2ст. 50 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному проваджені відсутній.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_22 не обирати.

З урахуванням наведеного підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог глави 8 Розділу І КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 50, 59, 63, 65, 70, 72 КК України, ст.ст. 100, 367-371, 373, 374, 376, 532 КПК України, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч. 2, 296 ч. 4, 186 ч. 2, 186 ч. 4 КК України.

Призначити ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання:

- за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 7 (років) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності;

- за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 186 КК України у виді 7 (сім) років 8 (місяців) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_22 покарання у виді 9 років 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_22 час його фактичного затримання та попереднього ув`язнення у період часу з 15.01.2015 по 24.09.2015 та у період часу з 06.05.2016 року по 17.05.2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до вимог Закону України за №838-VIII від 26.11.2015р. А також у період часу з 14.02.2024 року по 04.12.2024 року, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №2046-УІІІ від 18.05.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, з 04.12.2024 по 19.09.2025 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до вимог Закону України за №838-VIII від 26.11.2015р.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_22 не обирати, у зв`язку з фактичним відбуттям призначеного покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженню:

- паспорт громадянина України, водійське посвідчення, ідентифікаційний номер, технічний паспорт на автомобіль грошові кошти в сумі 1350 гривень, - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_23 , автомобіль марки «Рено Логан» білого кольору д/н НОМЕР_1 , - повернуто під зберігальну розписку ОСОБА_66 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Core prime», - вважати повернутим потерпілому ОСОБА_20 .

Доля речових доказів, а саме майна потерпілого ОСОБА_21 буде вирішена при ухвалені остаточного рішення у справі 523/18711/14к відносно ОСОБА_67 .

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Пересипський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси ОСОБА_1