Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №609/593/25 — Шумський районний суд Тернопільської області

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 609/593/25

1-кп/609/16/2026

20 січня 2026 року

Шумський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Шумськ кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211010000229 від 08 червня 2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: с. Літовище Шумського району Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, громадянина України, не одруженого, тимчасово непрацюючого, не депутата, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України від 24.02.2022р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В подальшому, дію воєнного стану було неодноразово продовжено, який триває і на даний час. Зокрема, 16.04.2025р. Президент України підписав Закон України про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 4356-ІХ від 16.04.2025р., відповідно до якого дію воєнного стану продовжено до 07.08.2025р..

06.06.2025р. о 16 год. 00 хв. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_3 проходила по дорозі в селі Бриків де зустріла ОСОБА_4 та попросила донести за місцем її проживання речі, на що останній погодився.

Далі, в період з 16 год. 30 хв. по 17 год. 00 хв. 06.06.2025р., у ОСОБА_4 , який перебував за місцем проживання ОСОБА_5 , у прихожій кімнаті житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3 , будучи обізнаним, що в Україні, відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів, введено воєнний стан, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану в період з 16 год. 30 хв. по 17 год. 00 хв. 06.06.2025р. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_5 , у прихожій кімнаті житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3 , усвідомлюючи та розуміючи суспільно-небезпечний характер та наслідки своїх дій, діючи із корисливих мотивів, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає і він не буде помічений сторонніми особами, усвідомлюючи, що посягає на чужу власність, таємно, зайшов у спальну кімнату будинку де зі столу з гаманця викрав грошові кошти в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

В подальшому, ОСОБА_4 вийшовши із вище вказаного житлового будинку ОСОБА_5 , покинув місце вчинення злочину та отримав можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, повідомив, що викрадені кошти поверне у повному обсязі. Вказав, що обставини викладені у обвинувальному акті відповідають дійсності.

Обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Потерпіла ОСОБА_5 , у судовому засіданні не заперечила проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, зазначила, що не бажає призначення обвинуваченому покарання пов`язаного з позбавленням волі, просила обвинуваченого повернути їй викрадені кошти.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Суд, встановивши, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію кримінального правопорушення, з`ясувавши їхню думку щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, при цьому встановив, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи всі дані в їх сукупності, суд, дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є уродженцем с. Літовищі Шумського району Тернопільської області, українцем, громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, об`єктивні обставини кримінального провадження, особу винного, те, що він раніше не судимий, його вік, думку потерпілої, часткове відшкодування шкоди в сумі 5263 грн., позитивну характеристику та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданої шкоди. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

При цьому суд також враховує те, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

На підставі наведеного, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах санкцій статті у виді позбавлення волі.

Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченим, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

При цьому підстав для застосування положень статті 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд не вбачає.

Разом з тим, суд вважає за можливе, на підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії на нього слід покласти передбачені ст.76 КК України обов`язки, що дозволить здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.

Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_4 призначеного покарання суд враховує те, що положення статті 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років визначити, належним чином врахувавши характер вчиненого злочину, відомості про особу винного та інші обставин кримінального провадження, чи можливе виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Відтак, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставин даного кримінального провадження, особи винного, а також беручи до уваги наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, та позицію державного обвинувача, висловлену останнім під час судових дебатів, який просив призначити остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинення ним кримінального правопорушення із застосуванням положень статті 75 КК України, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, покласти на нього передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України обов`язки.

На думку суду, таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

В ході досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.

Документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, 185 КК України, суд, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.

На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на орган пробації за місцем проживання засудженого.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення: судової дактилоскопічної експертизи від 12 червня 2025 року (висновок експерта СЕ-19/120-25/6973-Д) в сумі 2674,20 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Речові докази, а саме:

-чотири купюри по одній тисячі гривень: серія ЕД5297654, яка випущена 2021 року, серія БП1200157, яка випущена 2021 року, серія АЛ7342271, яка випущена 2021 року, серія АЕ4025651, яка випущена 2019 року; п`ять купюр по двісті гривень 2021 року випуску з наступними серіями: ЄЗ3037666, ЄЗ3037667, ЄЗ3037665, ЄЗ3037664, ЄЗ3037660; дві купюри номіналом по сто гривень серією ЗГ6018282, яка випущена 2021 року, YT6249559, яка випущена 2014 року; одна купюра номіналом п`ятдесят гривень 2021 року випуску серією ЕА3363170; дві купюри номіналом по п`ять гривень серією МЖ6689612, яка випущена 2011 року, серією ТВ9338477, яка випущена 2013 року; одна купюра номіналом дві гривні серією ПГ3897405, яка випущена 2011 року; одна купюра номіналом одна гривня 2014 року випуску серією ТВ9035677, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_5 – залишити в розпорядженні ОСОБА_5 , після набрання ухвалою законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до п.15 ст.615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Учасникам судового провадження вручається повний текст вироку в день його проголошення.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1