Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №607/25493/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2026 Справа №607/25493/25 Провадження №2-а/607/74/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Воробель Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Жук Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Карий Володимир Вікторович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,

за участю:

представника позивача – адвоката Карого В.В.,

встановив:

04.12.2025 через підсистему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карий В.В., звернувся до суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить: поновити строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення №61/2379 від 12.09.2025; постанову у справі про адміністративне правопорушення №61/2379 від 12.09.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП визнати протиправною та скасувати; закрити відносно ОСОБА_1 провадження по справі на підставі ст. 247 КУпАП; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.

05.12.2025 вказана позовна заява зареєстрована через канцелярію суду.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує, що: постанова про адміністративне правопорушення № 61/2379 винесена 12.09.2025. Про дану постанову позивач дізнався від Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (про стягнення штрафу 34000 грн). Дата ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, в якому міститься дана постанова, – 01.12.2025. У зв`язку з чим просить суд врахувати дані обставини та поновити строк оскарження.

Також зазначає, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку електронного реєстру «Оберіг», а також має оформлену відстрочку. 11.09.2025 ОСОБА_1 у застосунок «Резерв+» надійшло сповіщення: «порушення правил військового обліку», причина: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК. Того ж дня ОСОБА_1 особисто пішов у ІНФОРМАЦІЯ_2 , де на нього склали протокол №60/3400. Окрім того, ОСОБА_1 був зобов`язаний пройти ВЛК до 05.06.2025, однак протокол про адміністративне правопорушення було складено 11.09.2025, тобто понад три місяці після закінчення встановленого строку. Таким чином, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було пропущено передбачені законом строки притягнення до відповідальності, що свідчить про порушення процедури та ставить під сумнів правомірність оформлення матеріалів. Крім того, ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , відразу після складання на нього протоколу про адміністративне правопорушення попросив надати реквізити для сплати штрафу. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомили, що оплату можна здійснити через застосунок «Резерв+», після чого він одразу подав заявку на оплату штрафу та оплатив штраф, що підтверджується наявними квитанціями. Жодних систематичних чи навмисних порушень з його боку не було зафіксовано. Однак через два місяці ОСОБА_1 дізнався, що на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрито виконавче провадження, попри те, що штраф був сплачений добровільно та вчасно. Крім того, зазначає, що одну і ту ж особу не може бути притягнуто до відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення, що додатково підтверджує неправомірність подальших дій.

Також представник позивача дійшов висновку про порушення процедури винесення постанови, а саме: відсутність належного розгляду справи про адміністративне правопорушення – фактично відбулася лише видача готової постанови без проведення засідання та дослідження обставин справи; порушено право особи на надання пояснень – позивачу не було надано можливості надати пояснення по справі та висловити свою позицію, залучити адвоката, що є порушенням права на захист.

10.12.2025 ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, будучи належним чином сповіщений про зміст позовної заяви та відкриття провадження у справі, не скористався правом на подачу відзиву.

19.12.2025 розгляд справи відповідно до ст. 205 КАС України було відкладено на 14.01.2026 о 09:20, оскільки представник відповідача у судове засідання не з`явився без повідомлення причин неявки, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце цього засідання.

У судовому засіданні 14.01.2026 представник позивача Карий В.В. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 14.01.2026 повторно не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду даної справи та розгляду справи без його участі не подавав. У встановлений судом строк відзиву не подав та із клопотанням про продовження строку на його подання не звертався.

За наявності вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів відповідно до останнього абзацу ч. 3 ст. 205 КАС України.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази у справі, дійшов такого висновку:

- щодо поновлення строку звернення до суду, слід зазначити таке.

Частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно з ч. 1 ст. 121 КУпАП суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом установлено, що 12.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесена постанова №61/2379 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17 000,00 грн.

Зі змісту цієї постанови не вбачається, що ОСОБА_1 отримував копію цієї постанови, оскільки у відповідній графі відсутній підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про її отримання, а також відсутні відомості про направлення копії оскаржуваної постанови за місцем проживання позивача.

Як вбачається із долучених до позовної заяви матеріалів, 28.11.2025 відкрито виконавче провадження №79695813 щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №61/2379 від 12.09.2025 про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави штрафу в сумі 34000 грн.

01.12.2025 представником позивача подана в Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції заява про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №79695813.

Згідно зі змістом позовної заяви, цього ж дня сторона позивача ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження, у тому числі постановою №61/2379 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.09.2025.

Із позовом до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області представник позивача звернувся 04.12.2025.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити строк на оскарження постанови №61/2379 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.09.2025, оскільки визнає причини його пропуску поважними. Водночас будь-яких заперечень щодо поновлення строку від відповідача до суду не надходило.

- щодо позовних вимог по суті, суд вважає їх підставними та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210-1 КУпАП доповнено частиною 3, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.

Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і дотепер.

Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.

З 19.05.2024 в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» діють положення ч. 10 ст. 1, якими визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (п. 1); прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів (п. 2); виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (п. 5).

Відповідно до п. 1 ч. 1, абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок).

Згідно з п. 21 Порядку, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. 28 Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно з п. 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 (далі – Інструкція).

Абзацами 1, 2 п. 1 Розділу ІІ Інструкції визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки не складає протокол щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а саме:

у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику;

у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Водночас відповідно до п.п. 1, 6 Розділу ІІ Інструкції, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. До протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що протокол щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 , не складався з підстав, передбачених абзацами 1, 2 пункту 1 Розділу ІІ Інструкції. Представник позивача у позовній заяві та в судовому засіданні підтвердив, що 11.09.2025 було складено протокол про адміністративне правопорушення №60/3400, проти чого представник відповідача не надав жодних заперечень.

Отже, всупереч вимогам Інструкції, матеріали адміністративної справи не містять протоколу про адміністративне правопорушення з долученими до нього належними та допустимими доказами, які б підтверджували факт учинення інкримінованого адміністративного правопорушення, а відтак – подію цього адміністративного правопорушення.

Судом установлено, що постановою №61/2379 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.09.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф в розмірі 17 000,00 грн.

Зі змісту цієї постанови вбачається, що під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 з 12.09.2019 перебуває на військовому обліку військо зобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 та є порушником військового обліку з 22.08.2025. Із наявних даних у ІНФОРМАЦІЯ_4 виявлено, що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: не з`явився по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК. Відповідно до Закону України №4235-IX від 12.02.2025 про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» пункт 2, установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

У зв`язку із вказаним, громадянин ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення в особливий період в Україні, який діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» (набрав чинності з дня опублікування в газеті «Голос України» від 18 квітня 2014 року №49, який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення, щодо переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу), чим здійснив порушення вимог абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та підпунктів 1, 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 зі змінами), чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з оскаржуваною постановою, позивачу, з-поміж іншого, ставиться у вину порушення вимог підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 зі змінами, згідно з яким призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Однак, як вбачається з обставин, установлених під час розгляду справи, позивачу не ставиться у вину порушення правил перебування на військовому обліку, а відтак відсутні підстави для інкримінування йому підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Більше того, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 з 12.09.2019 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що виключає порушення ним підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Також спірна постанова містить внутрішню суперечність, оскільки у ній одночасно зазначено, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК, та водночас міститься посилання на Закон № 4235-ІХ, який прямо встановлює інший порядок дій – самостійне звернення особи з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, а не прибуття за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, оскаржувана постанова не містить детального опису обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, як вбачається зі змісту спірної постанови, громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: не з`явився по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК. Однак начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не конкретизовано про який саме виклик (повістку) йдеться в оскаржуваній постанові.

Також в оспорюваному рішенні суб`єкта владних повноважень не зазначено, чи позивач належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК, що позбавляє його можливості належного захисту, оскільки він не має чіткого розуміння суті звинувачення.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі №337/3389/16-а.

У позовній заяві представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 був зобов`язаний пройти ВЛК до 05.06.2025, а протокол про адміністративне правопорушення був складений 11.09.2025, тобто після закінчення строків притягнення до відповідальності.

Натомість до матеріалів справи ні стороною позивача, ні стороною відповідача не долучено протокол про адміністративне правопорушення, на який у позові вказує позивач.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що позивач не з`явився по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК. Місце, день і час явки за викликом у спірній постанові не вказані, так само відповідачем не надано суду копію повістки про виклик на підтвердження обставин, викладених у постанові, що позбавляє суд можливості встановити день вчинення та день виявлення адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину позивачу. Відтак перевірити доводи позивача в частині закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 9 ст. 38 КУпАП, суд не може.

Крім того, з пояснень представника позивача вбачається, що після складання протоколу ОСОБА_1 звернувся за реквізитами для сплати штрафу, отримав інформацію про можливість оплати через застосунок «Резерв+» та одразу сплатив штраф, що підтверджується наявними квитанціями. Жодних систематичних чи навмисних порушень з його боку не було зафіксовано.

Водночас із долучених до позовної заяви документів видно, що заява ОСОБА_1 від 16.09.2025, у якій він не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності, стосувалася постанови №R81696 від 16.09.2025, якою його притягнуто до відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП.

Натомість предметом розгляду у цій справі є оскарження постанови №61/2379 від 12.09.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно, сплата штрафу у розмірі 8 500 грн стосувалася іншої постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд позбавлений можливості встановити наявність у діянні ОСОБА_1 , кваліфікованому за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, складу адміністративного правопорушення, оскільки під час розгляду цієї справи відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові. Крім того, відповідачем не подано будь-яких заперечень або доказів, які могли б спростувати наведені у позовній заяві доводи представника позивача щодо неналежного розгляду справи про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Натомість позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За змістом постанови від 08.07.2020 у справі 463/1352/16-а Верховний Суд звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що з урахуванням положень вказаної вище норми, рішення суб`єкта владних повноважень не потребує окремого визнання його протиправним, оскільки така протиправність підтверджується шляхом скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи встановлені судом обставини, з огляду на наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що постанову №61/2379 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.09.2025 слід скасувати, а провадження у справі – закрити.

Згідно з вимогами ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає стягненню на його користь з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 121, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №61/2379 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.09.2025.

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Карий Володимир Вікторович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – задовольнити.

Постанову №61/2379 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 02.09.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, – скасувати, а провадження у справі – закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддяН. П. Воробель