Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №459/3541/25 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/3541/25

Провадження № 2/459/1120/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощено позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

07.10.2025 представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 5929494 від 31.07.2023 в розмірі 35717,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 31.07.2023 між ТОВ «Маніфою» та відповідачем укладено договір позики № 5929494, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. 13.12.2023 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 13-12/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права Вимоги до Боржників, вказаними в Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 13.12.2023 до Договору факторингу № 18-10/2023 від 18.10.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35717 грн., з яких: 1100 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24717 грн. сума заборгованості за процентами за користування позикою. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З урахуванням наведеного позивач просить стягнути на свою користь з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати по справі.

Ухвалою від 09.10.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 19.11.2025 з повідомленням сторін, який востаннє відкладено на 19.01.2026.

11.11.2025 представник відповідача – адвокат Зачепіло З.Я. подала відзив на позовну заяву, у якому щодо позовних вимог заперечила та просила у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначила, що матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором. Окрім цього, відсутні будь-які відомості про підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитним договором, а саме платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо. Також в матеріалах справи відсутні в докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора, оскільки, не підтверджено оплати за договором факторингу, а реєстр права вимоги не є тим документом, який підтверджує факт передачі кредитних коштів і не може бути доказом у справі.

13.11.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав повністю. В обґрунтування яких зазначив, що наведені у відзиві аргументи є безпідставними, враховуючи наступне. Договір позики був укладений з позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявки на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договорів. Звертають увагу суду, що без здійснення вказаних дій відповідачем зазначений договір не був би укладений між сторонами. Крім того, позивач не має надавати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а Первісні кредитори, Позивач не є банком України, отже на них дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються. Окрім цього, відповідно до довідки про перерахування коштів № 2782_240528140501, 31.07.2023 кредитні кошти у сумі 11000,00 грн. були перераховані на карту НОМЕР_1 , згідно договору № 5929494. Так, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Зазначає, що відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач суду не заявив. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав. Також зазначив, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, Позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, 19.01.2026 у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, при цьому також просили розгляд справи проводити у їх відсутності.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.ст. 223, 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 31.07.2023 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 5929494.

Згідно з п.п. 2.1. Договору позики, за цим Договором Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику), а Позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти від Суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору.

Відповідно до п 2.3.3. Договору, сума позики становить 11000,00 грн.

Згідно п. 2.3.4 кредит надається до 19.10.2023 на 80 днів.

П. 2.4 Договору визначені процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики:

2.4.1. Акційна процентна ставка, фіксована: 1.74300% на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання Позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п. 3.1.1цього Договору.

2.4.2. Базова процентна ставка, фіксована: 2.49000% на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до 3.1.2 цього Договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно умовами відповідної Додаткової угоди, укладеної сторонами цього Договору.

2.4.3. Основна процентна ставка, фіксована: 3,00000% на день – застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду.

Відповідно до п.п. 2.5. Договору позики, позика надається Позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного захисту (банківської карти) НОМЕР_1 , зареєстрованого Позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті.

Договір позики підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер моб. телефону Відповідача, про що свідчить п. 10 Договору позики, реквізити та підпис сторін

Підписуючи Договір Відповідач підтвердив, що в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч.2 ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов`язків згідно з ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про Захист персональних даних» (п.п. 8.3.3. п. 8 Договору позики)

Згідно з п.п.9.1. Договір позики укладається в інформаційно-телекомунікаційній систем Позикодавця в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом попереднього розміщення Позикодавцем в Особистому кабінеті Позичальника Договору позики для вивчення та прийняття його умов Позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора з метою підписання запропонованого Позикодавцем Договору у відповідне поле.

Також, відповідно до п.п. 10.1.5 та п.п. 10.1.6 Договору позики Відповідач підтвердив, що вивчив та повністю погоджується з умовами ПРАВИЛ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ, В ТОМУ ЧИСЛІ І НА УМОВАХ ФІНАНСОВОГО КРЕДИТУ ТОВАРИСТВОМ 1 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІФОЮ», які є невід`ємною частиною Договору, о також вивчив та повністю погоджується з умовами цього Договору позики.

13.12.2023 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 13-12/2023, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МАНІФОЮ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 13.12.2023 до Договору факторингу № 13-12/2023 від 13.12.2023 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 35717,00 грн., з яких: 11000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24717,00 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою.

Відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 цього Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору позики із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Доводи сторони відповідача щодо відсутності належних доказів перерахування грошових коштів за кредитним договором є безпідставними. Позивач надав достатні та належні докази, що підтверджують факт перерахування коштів на користь відповідача. Зокрема, є підтвердження від ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке підтверджує перерахування 11000 грн. на картку відповідача, а також підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк», яка підтверджує зарахування коштів в розмірі 11100 грн. на рахунок відповідача.

При цьому, відповідач не спростував факт отримання коштів і не надав жодних доказів, які б спростовували надані платіжні документи. Зокрема, він не надав виписки по своєму банківському рахунку, які б засвідчували відсутність зарахування коштів від кредитної компанії, з якою він уклав договір в електронній формі. Більш того, відповідач не надав жодних документів, які б підтверджували, що він звертався до суду з позовами про визнання цього договору недійсним або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій.

Оскільки відповідач не оскаржував факт отримання коштів і не надав жодних доказів на свою користь, доводи про відсутність належних доказів є безпідставними і не можуть бути прийняті до уваги.

Окрім цього, суд вважає доведеним позивачем факт переходу прав вимог до відповідача за договором позики № 5929494 від 31.07.2023, що підтверджується копією договору факторингу № 13-12/2023 від 13.12.2023, актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 13-12/2023 від 13.12.2023, витягом із реєстру боржників від 13.12.2023.

Перехід від клієнта (ТОВ «Маніфою») до фактора (ТОВ «ФК «ЄАПБ») прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання ними акту прийому-передачі відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку № 2 до цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (пункт 1.2 розділу 1 договору).

Окрім цього, згідно платіжної інструкції № 20598 від 13.12.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило плату на рахунок ТОВ «Маніфою», за відступлення права вимоги за договором факторингу № 13-12/2023 від 13.12.2023.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності вищевказаного договору факторингу.

Відтак доводи сторони відповідача проте, що відсутності підставив вважати, що позивач набув права вимоги до відповідача на кредитним договором № 5929494 від 31.07.2023, на підставі договору факторингу № 13-12/2023 від 13.12.2023 не заслуговують на увагу, оскільки спростовується наявним у матеріалах справи, актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 13-12/2023 від 13.12.2023, витягом із реєстру боржників від 13.12.2023, копією платіжної інструкції від 13.12.2023.

Зазначена угода факторингу є правомірною, а її умови відповідають вимогам законодавства, що підтверджує можливість та правомірність передачі вимоги новому кредитору. Тому доводи відповідача щодо відсутності підстав для відступлення права вимоги є безпідставними.

Що стосується доводів відповідача про те, що реєстр прав вимог кредиторів не є документом, який підтверджує факт передачі кредитних коштів, то ці доводи є необґрунтованими. Реєстр прав вимог є належним доказом передачі прав на вимоги за кредитними договорами, оскільки це документ, який відображає всі зміни у праві на вимогу за відповідними договорами, і є визнаним способом фіксації таких змін. Реєстри, надані позивачем, містять всю необхідну інформацію про відступлення прав вимоги та є належним доказом у суді.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності підтвердження факту передачі прав вимоги є безпідставними.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі (постанова ВС від 23.09.2015 по справі № 6-979цс15, від 19.08.2021 по справі № 442/933/13-ц, від 14.07.2021 по справі № 554/8549/15-ц).

Крім того, відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач суду не заявив. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Тому, слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у загальному розмірі 35717,00 грн., з яких: 11000,00 грн. заборгованість за кредитом та 24717,00 грн. заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заборгованість за договором позики № 5929494 у розмірі 35717,00 грн., з яких:

-11 000,00грн сума заборгованості за основною сумою боргу;

-24 717,00 грн сума заборгованості за процентами за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 січня 2026 року.

Суддя: Н. Я. Отчак