Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №444/170/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/170/26

Провадження № 1-кп/444/193/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

номер кримінального провадження № 12026141400000029, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.01.2026 року,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець, житель та зареєстрований АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, раніше не судимий, не працює, не інвалід, освіта середня, військовозобов`язаний, на військовому обліку перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , УНЗР 19821124-11819, тел. НОМЕР_3 , номер в реєстрі "Оберіг" 300720201429876200008, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на території України згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан, а також розпочато мобілізацію до Збройних Сил України із встановленням обмежень щодо заборони виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також розуміючи, що відповідно до постанови КМУ № 57 від 25.01.1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», право перетину кордону надається чоловікам, які мають дружину із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, а також розуміючи, що його падчерка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого Управлінням соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, є інвалідом II групи, у невстановленому місці та невстановлений час розробив план дій незаконного переправлення невстановлених досудовим розслідуванням осіб через державний кордон. З метою, перевірки розробленого ним плану щодо незаконно переправлення осіб через державний кордон, ОСОБА_3 , спершу вирішив випробувати його на собі.

Так, 12.12.2025 ОСОБА_3 з метою подальшого незаконного проїзду через державний кордон України, за допомогою мобільного телефона, через державний портал «ДІЯ», уклав фіктивний шлюб із ОСОБА_5 . В подальшому знаходячись в Запорізькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), отримав свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_5 .

Після цього, дотримуючись розробленого ним плану, 17.01.2026 року, близько 13:00 год., ОСОБА_3 , перебуваючи в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська», що розташоване по вул. Прикордонній, 2, в с. Річки, Львівського району Львівської області з метою незаконного перетину державного кордону в Республіку Польща, пред`явив працівникам прикордонної служби, фіктивне свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , укладеного між ОСОБА_5 і ним та посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого Управлінням соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, що надавало ОСОБА_3 право безперешкодно перетнути державний кордон України.

Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 332 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, визнав повністю та надав суду пояснення, які повністю підтвердили обставини, що викладені в обвинувальному акті. Обвинувачений пояснив, що він проживає в громаді яка знаходиться практично на лінії фронту та яка часто обстрілюється. На даний час за місцем його проживання проводиться евакуація, і саме тому він пішов на вчинення таких дій, щоб мати змогу разом з сім`єю виїхати за кордон. Пояснив, що щиро розкаюється у вчиненому, просив дати можливість виправитися без відбування реальної міри покарання та застосувати до нього ст. 75 КК України.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України.

З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, та дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, його вина повністю та об`єктивно доведена доказами, які стороною обвинувачення та захисту не оспорюються та визнаються допустимими та належними.

Дослідивши вищевказані докази, перевіривши доводи сторони обвинувачення, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі.

Таким чином суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 дій, які виразились в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбачене ч.1 ст. 332 КК України.

Вина обвинуваченого полягає в тому, що він вчинив організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, томукваліфікація таких дій за ч. 1 ст. 332 КК України є правильною.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Що стосується призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує наступне.

Обставинами, які передбачені ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 які передбачені ст. 67 КК України, не встановлено.

При визначенні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, обставини справи та дані, що характеризують особу обвинуваченого, його молодий вік, сімейний та матеріальний стан, а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, наявність обставин, які пом`якшують покарання, і вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 332 КК України.

З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру і ступеня його суспільної небезпеки, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства та про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання і його звільнення на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, але за умови контролю за його поведінкою.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Питання речового доказу слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Підстав для застосування правових приписів ст. 174 КПК України немає.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обовязки.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов"язати ОСОБА_3 періодично з"являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ: свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , що знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12026141400000029, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.01.2026 року - залишити при матеріалах кримінального провадження № 12026141400000029.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому ст. 395 КПК України з врахуванням особливостей передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1