Рішення від 24 листопада 2025 р. у справі №589/1722/25 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1722/25

Провадження № 2/589/1498/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року м. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сидорчука О.М.,

з участю:

секретаря судового засідання Єлісєєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на частку будинку,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2025 позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання права власності на частину житлового будинку, загальною площею 110,3 кв.м, житловою 62,8 кв.м. з приналежними господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Дане майно було придбане за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу. 30.03.2006 було отримано рішення виконавчого комітету Шосткинської міської ради про надання позивачу дозволу на будівництво прибудов до належної їй частини будинку та будівництво гаражу. 07.12.2006 позивачем було набуто право власності на земельну ділянку під належною їй частиною житлового будинку, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯД № 172717.

Як вказує позивач, з метою реєстрації місця проживання її чоловіка - ОСОБА_5 вона звернулась до сектору реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шосткинської міської ради, де її було повідомлено, що потрібна згода інших співвласників житлового будинку на проведення реєстрації місця проживання. Після звернення до відповідачів, стало відомо, що за правовстановлюючими документами є власники квартири АДРЕСА_2 . Таким чином, щодо одного об`єкта нерухомості, наявні суперечливі правопосвідчувальні документи, один з яких виданий на частини будинку, а інший на квартиру в цьому ж будинку.

Ухвалою суду від 18.04.2025 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву без його участі, позовні вимоги підтримав повному обсязі

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, будь-яких заяв чи клопотань не подавали.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює право кожного на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно до ст. 321 ЦК Україні закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку встановлених законом.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 317 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта), або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Згідно до ст.ст.355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Статтею 361 ЦК України визначене, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно ст. 356 ч.1 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Згідно ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. та Актами цивільного законодавства України надано право співвласникам на поділ виділ майна, що є у їх спільній частковій власності, зокрема.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття “охоронюваний законом інтерес”, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В даному випадку як позивач так і відповідачі прагнуть до легального (законного) порядку користування майном та до здійснення щодо нього всього комплексу правомочностей власника, передбачених Цивільним кодексом України, в чому мають перешкоди з огляду на суперечливі правопосвідчувальні документи.

Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. У випадку ОСОБА_1 можливий лише поділ, тобто, процедура виділення кожному співвласнику (позивачу та з іншого боку відповідачам) окремого, самостійного об`єкта нерухомості (наприклад, квартири чи частини будинку з окремим входом), що відповідає його частці у спільній власності, припиняючи спільну власність.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 16, 183, 316, 317, 319, 328, 356-358, 364, 376 ЦК України, ст. 2, 4, 263 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на частину житлового будинку, загальною площею 110,3 кв.м , житловою 62,8 кв. м з приналежними господарськими будівлями спорудами, до складу яких входять сарай, позначений літерою «Б», позначений літерою «В», гараж – літера «Е», гараж з погрібом – літера «Ж», «ж1», літній душ – літера «З», вбиральня «И», ворота № 2,4, огорожа №1,3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Поділити будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а саме:

1) виділити ОСОБА_1 у приватну особисту власність, як окремий об`єкт нерухомого майна, приміщення в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 62,6м2, в т.м. житловою площею – 31,0 м2 (житлова кімната № 1-3, № 1-4), допоміжною площею – 31,6 м2 (веранда № 1-1, коридор № 1-2, санвузол № 1-5, прихожа № 1-6, кухня № 1-7) з господарськими будівлями і спорудами, у вигляді гаражу з погрібом «Ж», «ж1», сараю «В», частини сараю «Б», літнього душу «З», вбиральні «И», воріт «№2», огорожі «№1»,

2) виділити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у приватну часткову власність (по 1/3 за кожним зі співвласників) як окремий об`єкт нерухомого майна приміщення в будинку АДРЕСА_1 , вказане в свідоцтві про право власності на житло від 31.10.2003 як "квартира АДРЕСА_3 " площею 48,4 кв.м. та приміщення сараю площею 8,0 кв.м.

Право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 співвласників ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з іншого боку, припинити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Сидорчук