Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №576/2291/25 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/2291/25

Провадження № 2/576/30/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді: Сапона О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - виконавчий комітет Глухівської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить позбавити відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками її малолітнього онука ОСОБА_4 . Однак, вже протягом тривалого часу дитина проживає разом з нею та її чоловіком, своїм дідусем, ОСОБА_5 . Вони з чоловіком самостійно виховують онука, піклуються про його здоров`я, фізичний і духовний розвиток, забезпечують дитину матеріально, батьки участі в утриманні та вихованні дитини не приймають, кожен з них займається своїм особистим життям та своїми інтересами, про існування дитини забули. Після розірвання шлюбу між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 2020 році, останній виїхав на постійне місце проживання до своїх батьків у м. Карлівка Полтавської області, з того часу їй про нього нічого не відомо, участі у вихованні та утриманні дитини він не приймає і взагалі дитиною не цікавиться. Її донька, ОСОБА_2 , у 2021 році разом з онуком виїхали проживати до м. Суми, дитина ходила до школи, ОСОБА_6 працювала. Однак, через деякий час вона дізналась, що ОСОБА_6 почала зловживати спиртними напоями, покинула роботу, дитиною не займається. Малолітній онук живе сам по собі, не в достатній мірі харчується, до школи не ходить, залишається сам вдома. Зі слів сусідів та онука, були випадки, коли дитина взагалі залишалась у під`їзді, поки мати вживала спиртне, друзі матері (чоловіки) ображали його, замахуючись на нього, погрожували вдарити. Також мати посилала дитину до магазину за пивом. У зв`язку з чим вона була вимушена забрати онука на постійне місце проживання до себе, на що донька заперечень не мала. Вони з чоловіком всіляко намагалися виправити ситуацію, розмовляли з донькою, вмовляли її змінити свій спосіб життя та ставлення до дитини, клали її на лікування, однак вжиті ними заходи результатів не дали, ОСОБА_6 способу життя не змінила, і надалі продовжує зловживати спиртними напоями, переймається лише власними інтересами, намагаючись влаштувати своє особисте життя за своїми власними переконаннями, ніде не працює, постійно пиячить, дитиною не цікавиться. Іноді, як мати, так і батько телефонують сину, але тільки тоді, коли перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Дитина з ними спілкуватися не бажає. Відповідачі свою поведінку змінювати не бажають, повністю самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання свого малолітнього сина, що призвело до відсутності психоемоційного зв`язку між батьками та дитиною. Крім того, внаслідок такої поведінки батьків, дитина позбавлена права на виховання в повноцінній сім`ї та можливості правового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин позивачка вважає, що є всі законні підстави для позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 .

Позивачка у судове засідання не з`явилася, а представила заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просить розглядати справу без її участі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилася, проте надала заяву, в якій зазначила, що з позбавленням її батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_7 згодна. Справу просить розглядати за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позов не подав.

Представник третьої особи - головний спеціаліст служби у справах дітей виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області Топчій В.М. в судове засідання також не з`явилася, а представила заяву, в якій підтримала позовні вимоги позивачки в повному обсязі, просить розглядати справу без її участі, а позов задовольнити. Крім того, представила суду висновок виконавчого комітету Глухівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до їх малолітнього сина ОСОБА_4 .

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, суд прийшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з вересня 2016 року по жовтень 2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2020 року, є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протягом тривалого часу малолітній ОСОБА_4 проживає разом зі своєю бабусею по матері - позивачкою ОСОБА_1 , яка разом зі своїм чоловіком (дідусем малолітнього ОСОБА_4 ) ОСОБА_5 , самостійно виховують онука, піклуються про його здоров`я, фізичний і духовний розвиток, забезпечують дитину матеріально, батьки з дитиною не проживають, участі в утриманні та вихованні дитини не приймають.

Наказом Служби у справах дітей Глухівської міської ради № 35 від 21.07.2025 малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який залишився без батьківського піклування, влаштовано в сім`ю рідної бабусі по матері - позивачки по справі ОСОБА_1 за місцем її проживання.

До липня 2025 року малолітній ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав разом зі своєю бабусею - позивачкою ОСОБА_1 та її чоловіком (своїм дідусем) ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

21 липня 2025 року у зв`язку з бойовими діями на території Шалигинської селищної ради, зокрема в с. Соснівка та оголошенням обов`язкової евакуації малолітній ОСОБА_4 в супроводі позивачки ОСОБА_1 , як законного представника, перемістилися та проживають за адресою: АДРЕСА_2 , взяті на облік як внутрішньо переміщені особи.

Малолітній ОСОБА_4 є учнем 3-го А класу комунальної установи Сумська загальноосвітня школа I-III ступенів № 4 імені Героя України Олександра Аніщенка Сумської міської ради, форма навчання дистанційна.

Батько дитини - відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . На даний час орієнтовно мешкає в м. Києві. Після розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 дитину жодного разу не відвідував, участі у вихованні та утриманні сина не приймає, життям дитини не цікавиться.

Мати дитини - відповідачка по справі ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час орієнтовно мешкає в м. Суми. Майже два роки проживає окремо від сина, зловживає спиртними напоями, вихованням сина не займається, матеріально дитину не утримує.

Згідно довідки-характеристики служби у справах дітей Шалигинської селищної ради Шосткинського району Сумської області від 26.08.2025 №25-01-06/57, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично на території громади не проживає. Останній раз бачилась з дитиною у квітні 2025 року. Cтаном здоров`я, навчанням та розвитком дитини не цікавиться, жодної допомоги у забезпеченні дитини продуктами харчування, одягом, засобами гігієни не надає. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на території громади не зареєстрований та не проживає. З того часу, як шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано, на території громади не з`являвся, життям та здоров`ям сина не цікавився. На даний час місце проживання та перебування ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 селищній раді не відоме. Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в освітніх закладах Шалигинської селищної ради не навчається. Хлопчик оглянутий лікарями КНП «Шалигинська АЗПСМ», хронічних захворювань не має.

За даними довідки відділу поліції №1 (м. Глухів) Шосткинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області від 07.10.2025 відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, а саме: 03.06.2024 - за ч.2 ст. 184 КУпАП; 02.03.2025 - за ч.1 ст. 178, ч.1 ст. 175-1 КУпАП; 01.06.2025 - за ч.1 ст. 127 КУпАП.

За інформацією КНП «Глухівська міська лікарня» Глухівської міської ради від 03.11.2025 № 1078/01-13, відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 16.10.2025 по 31.10.2025 знаходилась на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні, діагноз: Цироз печінки змішаної етіології, декомпенсований, активна фаза, портальна гіпертензія, печінкова-клітинна недостатність III ст. Асцит. Правобічний гідроторакс. Розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю з шкідливими наслідками.

Відповідно до наявної в матеріалах справи заяви, поданої малолітнім ОСОБА_4 спеціалісту служби у справах дітей Глухівської міської ради ОСОБА_8 в ході спілкування з ним, дитина не хоче проживати з жодним із батьків, пояснюючи це тим, що батьки зловживають спиртними напоями. З батьком він не проживає з трьох років, але пам`ятає як той, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, бив його та нецензурно лаявся на матір. А коли він жив з мамою, то остання постійно разом з друзями вживала алкогольні напої, на нього взагалі уваги не звертала. Також хлопчик зазначив, що батьки іноді телефонують йому, але тільки тоді коли перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Він не хоче спілкуватися з батьками. Хоче і надалі проживати зі своєю бабусею.

Висновком виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області від 07.01.2026 за № 02-52/11 визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини. Висновок обгрунтовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю розуміючи наслідки своєї винної поведінки, не мають бажання змінити її, самоусунулися від належного виконання батьківських обов`язків щодо виховання, матеріального забезпечення та морального розвитку дитини, систематично порушують право дитини на забезпечення батьками піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Мати дитини ОСОБА_2 ніде не працює, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, має невиліковну хворобу, пов`язану з вживанням алкоголю. Батько дитини ОСОБА_3 жодної ініціативи налагодити контакт з дитиною не проявляє. Всі питання щодо виховання і утримання хлопчика вирішуються бабусею ОСОБА_1 , з якою проживає дитина, самостійно без участі та підтримки батьків.

Згідно письмової заяви відповідачки ОСОБА_2 , наданої нею до суду 26.12.2025, остання не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , оскільки їй за станом здоров`я важко займатися вихованням дитини. Згодна щоб вихованням її дитини займалася її мати ОСОБА_1 . Також зазначила, що батько дитини, ОСОБА_3 , у вихованні та утриманні сина участі також не приймає.

Згідно з наданою малолітнім ОСОБА_4 суду заявою, дитина просить позбавити його батьків відносно нього батьківських прав, оскільки вони постійно пиячать, до нього їм діла немає. Він хоче і надалі проживати разом з бабусею ОСОБА_1 , яка займається його вихованням.

Батько дитини ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, своїм правом подати відзив на позов та заперечити проти нього не скористався.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, а відповідно до частини четвертої статті 155 цього Кодексу ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Аналізуючи перелічені вище докази та норми діючого законодавства, що регулюють правовідносини між сторонами у справі, суд дійшов висновку, що відповідачі свідомо нехтують та ухиляються від своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню сина, оскільки зовсім не займаються його вихованням, не піклуються про його фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не цікавляться його життям, не спілкуються з ним, не відвідують, не сприяють засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до його внутрішнього світу, матеріально дитину ніяким чином не забезпечують, і таким відношенням до сина, порушують його права та інтереси. Обставин, які якимось чином перешкоджали б відповідачам виконувати свої батьківські обов`язки, судом не встановлено. А тому, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, з метою забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним, суд вважає за необхідне позбавити відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 .

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , позбавити батьківських прав відносно її малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , позбавити батьківських прав відносно його малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В. Сапон