Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №515/1791/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1791/25

Провадження № 2/515/197/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю секретаря судових засідань Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Давиденка К.В. звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила стягнути з нього аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона та відповідач по справі ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., при цьому шлюб між сторонами укладений не був. Хоча донька на даний час вже стала повнолітньою, вона продовжує навчатися та є студенткою Ізмаїльського державного гуманітарного університету III рівня акредитації, закінчує навчання 30 червня 2028 року. Відповідач по справі не бажає в добровільному порядку приймати участь в утриманні доньки на період навчання, всі витрати на навчання сплачуються позивачкою самостійно, до яких входять плата по контракту за навчання, сплата за проїзд, харчування, наймання житла під час сесій.

Зазначаючи, що їй дуже важко утримувати спільну дитину, коштів на її утримання не вистачає, а відповідач, як батько, хоч і зобов`язаний надавати матеріальну допомогу їхній спільній дитині, проте у добровільному порядку цього не робить, позивачка просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки, у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 11 листопада 2025 року до досягнення нею 23 років (до 11 листопада 2028 року) або до закінчення навчання, в залежності від того яка подія настане раніше.

Вимогу про стягнення з відповідача судових з витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги не заявляла.

12 листопада 2025 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Дем`яновій О.А.

25 листопада 2025 року від ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області надійшла відповідь на запит про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача у справі, поданий судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивачка та її представник адвокат Давиденко К.В. у судове засідання не з`явилися. 13 січня 2026 року від представника позивачки надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі та участі позивачки по справі, позовні вимоги підтримав. Також, просив долучити до матеріалів справи довідку навчального закладу від 07.01.2026 року.

Відповідачу судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання рекомендованими листом направлялася ухвала про відкриття провадження, які повернулися з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.20).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст.ст. 19, 279 ЦПК України вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.5).

Із копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 23.10.2024 року, орган, що видав 5146, вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто є повнолітньою ( а.с.6).

Із довідки Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №391 від 30.10.2025 року слідує, що до складу сім`ї позивачки входить її донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11).

Згідно з довідкою Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №390 від 30.10.2025 року донька позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – перебуває на її утриманні (а.с.12).

Із Витягів з Реєстру територіальної громади №2023/002477935 від 24.03.2023 року та №2023/009158805 від 09.11.2023 року вбачається, що позивачка та її донька ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

Довідкою Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №392 від 30.10.2025 року підтверджується, що згідно даних погосподарського обліку погосподарської книги № 2 на 2021-2025 роки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована та фактично проживає за вищевказаною адресою (а.с.9).

Згідно з довідкою Ізмаїльського державного гуманітарного університету III рівня акредитації №12/26 від 07.01.2026 року, ОСОБА_3 є здобувачем освіти 2 курсу педагогічного факультету (за контрактом), зарахована на завчання відповідним наказом №70-с від 25.08.2025 року та закінчує навчання 30.06.2028 року (а.с.22).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із ст. 15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ч.8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У ст. 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

На підставі аналізу наявних у справі доказів належить зробити висновок, що повнолітня донька відповідача, яка продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги і таку в змозі їй надавати відповідач.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Таким чином, оскільки законом встановлено його обов`язок надавати матеріальну підтримку доньці, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на період її навчання слід стягнути аліменти у розмірі частки доходу (заробітку), що буде відповідати інтересам сторін та повнолітньої дитини.

У відповідності до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При цьому суд ураховує, що відповідач не надав суду доводів неможливості сплати аліментів на утримання доньки, як загалом, так і в заявленому розмірі, законом встановлено його обов`язок надавати матеріальну підтримку дитині, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, а також суд приймає до уваги потреби повнолітньої дитини, яка продовжуючи навчання на денній формі, потребує коштів на проїзд до навчального закладу, харчування, купівлю одягу та приладдя для навчання, тощо, є звичними людськими потребами навіть без наявності квитанції на підтвердження цього.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що позивачкою доведено її позовні вимоги, в той час, як відповідачем не надано доводів на спростування викладених позивачкою обставин.

Визначаючи період, за який мають стягуватись аліменти, суд відзначає, що аліменти на утримання повнолітньої особи, яка продовжує навчання за загальним правилом стягуються з дня пред`явлення позову до суду на період її навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років, в залежності від того, яка з цих обставин настане раніше.

З урахуванням приписів ст.199 СК України обов`язок відповідача сплачувати аліменти припиниться при досягненні доньки двадцяти трьох років, також право останньої на утримання припиняється у разі припинення нею навчання, яке може наступити раніше.

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, суд враховує, що суду не надано будь-яких доказів наявності незадовільного стану здоров`я відповідача або наявності у нього на утриманні інших осіб.

Виходячи із фактичних обставин справи, суд вважає, що розмір аліментів необхідно визначити в розмірі 1/4 частини від доходів відповідача для забезпечення належного матеріального становища доньки сторін, яка продовжує навчання. Крім того, суд вважає, що такий розмір аліментів не є надмірним фінансовим тягарем для відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про присудження аліментів з відповідача, починаючи з 12 листопада 2025 року.

Згідно пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

У зв`язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до положень ст.141 ЦПК України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 180-182, 183, 184, 191 СК України, ст.ст. 2,5,4,10, 12-13,258,259,263,

265, 354,430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 12 листопада 2025 року до досягнення нею 23 років (до 11 листопада 2028 року) або до закінчення навчання і учбовому закладі, в залежності від того яка подія настане раніше.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211 грн (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А.Дем`янова