Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №505/111/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/111/26

1-кп/505/585/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м.Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Подільськ кримінальне провадження, внесене 02 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026162510000003, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калістратівка, Окнянського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 , будучи батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаючи про зобов`язання передбачені ст. 150 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якими виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання, розвиток та утримання дитини і батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання; створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, умисно ухилився від виконання покладених на нього перелічених обов`язків.

Так, відповідно до виконавчого листа Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31.07.2012 р. справа №1516/3094/2012, ОСОБА_3 , було встановлено обов`язок виплачувати кошти (аліменти) на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 13 липня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 25 січня 2029 року.

Однак, ОСОБА_3 , будучи працездатним, умисно, систематично, починаючи з 31 липня 2012 року по теперішній час включно, злісно ухилявся від сплати, встановленим рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31.07.2012 року коштів (аліментів) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 (справа №1516/3094/2012).

ОСОБА_3 у вказаний період часу, будучи працездатним та попередженим державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, документів, які б свідчили про неможливість працевлаштуватися чи погіршення стану його здоров`я у виконавчу службу не пред`являв, офіційно не працевлаштувався, в центрі зайнятості наразі не зареєстрований, отримував доходи у межах України, однак про суму заробітку та джерела доходів державного виконавця не повідомляв, аліменти не сплачував, що свідчить про злісне ухилення від сплати, встановленим рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Також, ОСОБА_3 , знаючи про свій обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, будучи ознайомленим про те, що згідно рішення суду він зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини, злісно ухилявся від сплати аліментів, в результаті чого, згідно розрахунку Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07 січня 2026 року № 367/19.19-27/2, станом на 01 січня 2026 року заборгованість по аліментам на утримання ОСОБА_4 становить 231 792,77 грн., що сукупно складає суму виплат більше, ніж за три місяці відповідних платежів.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, що кваліфікується, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

13 січня 2026 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Прокурор звернулася до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта додано письмову заяву ОСОБА_3 , складену у присутності захисника ОСОБА_6 , згідно якої обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінального проступку, погоджується із встановленими дізнанням обставинами та не оспорює їх, ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження і згоден на розгляд обвинувального акту стосовно нього у спрощеному порядку за його відсутності.

Добровільність беззаперечного визнання вини ОСОБА_3 , його згода зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності підтвердив своїм підписом захисник ОСОБА_6 , а тому вищезазначена заява сумнівів у його добровільності у суду не викликає.

Також до обвинувального акта додано заяву законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – ОСОБА_5 , згідно якої остання погодилася із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, вказала, що ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження та надала згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Із наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акта за їх відсутності, а обвинувачений в присутності захисника, беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінального проступку.

А тому, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч.2 ст.382 КПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї вини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України, а саме злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушень, яке згідно з ст. 12 КК України є кримінальним проступками, обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працевлаштований, доказів, які б свідчили про неможливість працювати за станом здоров`я матеріали кримінального провадження не містять, одружений, згідно довідки про склад сім`ї від 07.01.2026 року №09/19-09 є також батьком трьох малолітніх дітей, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, позицію сторони обвинувачення, та враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у межах санкції статті Кримінального Закону у виді громадських робіт.

На переконання суду саме таке покарання у цьому випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.369, 370, 373-374, 381, 382, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання в виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.

На вирок, ухвалений за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Подільський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1