Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №504/1457/24 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/1457/24

Провадження №2/504/605/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К..

секретаря – Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: державний нотаріус Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області Лисак Альона Володимирівна (67500, Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Центральна, 75), про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просив визнати право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку площею 1,00 га, кадастровий номер: 5122783900:02:001:0013, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 1,00 га, кадастровий номер:5122783900:02:001:0014, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача – Влащицька Сніжана Миколаївна, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру, не з`явилися, однак звернулися до суду з заявою, якою підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені в позовній заяві.

Відповідач не з`явився у судове засідання, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов до суду не подала, у зв`язку із чим суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача.

Окрім того, заявниця обізнана про існування справи в суді, оскільки всі процедурні ухвали внесені до реєстру, і відповідач мала можливість ознайомитись з рухом справи в суді першої інстанції.

У січні 2026 року відповідач вкотре подала клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд не знайшов правових підстав для відкладення судового розгляду.

Відзив на позов та заперечення проти розгляду справи від відповідача до суду не надходили.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову виходячи з наступного:

За життя, на випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишив заповіти, а саме: заповіт посвідчений секретарем Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 30.03.2018 року за реєстровим № 07, яким заповідав дружині ОСОБА_4 однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ; заповіт посвідчений секретарем Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 30.03.2018 року за реєстровим № 10, яким заповідав дочці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 житловий будинок під АДРЕСА_4 , земельну ділянку площею 0,0771 га. та земельну ділянку площею 0, 1100 га, за адресою: АДРЕСА_4 ; заповіт посвідчений секретарем Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 06.04.2018 року за реєстровим № 13, яким заповідав брату ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1\2 частку житлового будинку АДРЕСА_5 ; заповіт посвідчений секретарем Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 30.03.2018 року за реєстровим №06, яким заповідав сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , земельну ділянку площею 1,00 га., яка належить заповідовачу на підставі державного акта серія ОД № 045188, виданого Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів 22.01.2004 року та земельну ділянку площею 1,00 га., яка належить заповідовачу на підставі державного акта серія ОД № 045187, виданого Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів 22.01.2004 року.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті відкрилась спадщина.

Спадщину за заповітом від 30.03.2018 року прийняв заявник ОСОБА_1 , який є сином спадкодавця.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 16.07.2019 року у справі № 519/236/19 встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд враховує, що в матеріалах спадкової справи № 241/2018 наявна заява неповнолітньої дочки спадкодавця – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про прийняття нею спадщини у вигляді обов`язкової частки у спадщині, яка подана до нотаріальної контори 08 лютого 2019 року, тобто після строку для подання такої заяви.

В матеріалах спадкової справи відсутні відомості про поновлення відповідачці строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, хоча відповідачка і входить до кола спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, однак відсутні підстави вважати, що відповідачка прийняла спадщину у строки, встановлені матеріальним законом.

В матеріалах спадкової справи № 241/2018 наявна відповідь державного нотаріуса Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області Лисак Альони Володимирівни від 09.02.2019 року за вих. № 306/02-14 на ім`я ОСОБА_2 в якій зазначено, стосовно видачі на ім`я відповідачки Свідоцтв про право на спадщину за законом у вигляді обов`язкової частки до майна батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріусом роз`яснено наступне.

Нотаріусом зазначено, що відповідно ч.1 ст. 1241 ЦК України , малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Оскільки заявниця, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті батька ОСОБА_3 , була неповнолітня, відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, має право на обов`язкову частку у спадщині на майно ОСОБА_3 .

В листі зазначено, що спадкоємці на ім`я яких складено заповіти, а саме, дружина померлого ОСОБА_4 , брат померлого ОСОБА_6 , та дочка померлого ОСОБА_5 , вже оформили свої спадкові права , отримавши свідоцтва про право на спадщину за заповітом на заповідане майно.

Враховуючи вищевказане, роз`яснено ОСОБА_2 , що немає можливості видати на її ім`я Свідоцтва про право на спадщину за законом у вигляді обов`язкової частки у спадщині на майно, на яке вже оформлено право власності іншими спадкоємцями за заповітами.

Додатково роз`яснено, що відповідно до норм ст. 1245 ЦК України, частина спадщини, що не охоплена за заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах.

До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина була передана за заповітом.

Вирішуючи питання позовних вимог відносно земельних ділянок площею 1,00 га, кадастровий номер: 5122783900:02:001:0013, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер:5122783900:02:001:0014, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов?язкова частка).

Позбавити спадкоємця права на обов`язкову частку у спадщині згідно із законом не можливо.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 483/597/16-ц, в якій йдеться про те, що суд не має права позбавити спадкоємця обов`язкової частки у спадщині, такий спосіб захисту прав інших спадкоємців законодавством не передбачений.

При цьому, спадкоємець може відмовитись від отримання свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову частку, подавши до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву.

Якщо спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині, не прийме спадкове майно у встановлений законом строк чи відмовиться від спадщини, майно успадковується спадкоємцями за заповітом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Виходячи зі змісту положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Оскільки спадкоємець не має можливості у нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, то тільки в судовому порядку він має можливість захистити своє право.

Тому позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню.

Питання судового збору у позові не ставилось, підстав для його розподілу не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1216-1218; 1297,1268 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 43, 49, 200,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП – НОМЕР_1 ), право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку площею 1,00 га, кадастровий номер: 5122783900:02:001:0013, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, та земельну ділянку площею 1,00 га, кадастровий номер 5122783900:02:001:0014, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко