Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №496/7366/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/7366/25

Провадження № 1-кп/496/459/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 , який приймає участь в режимі відеоконференції,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162250000769 від 21.09.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Красні Окни Красноокнянського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, працездатного, офіційно не працевлаштованого, не одружений, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.09.2025 року, близько 00 год 00 хв, який перебував біля приміщення кафе «Суші-піца», розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Вигода, вул. Енергетиків, буд. 17, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна, яке на його думку, могло знаходитись в кафе за вказаною адресою. Усвідомлюючи, що діє в умовах воєнного стану, що введений на території України 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022,у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки проти України, відповідно до п.20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» 24.02.2022 року Указом президента України, №64/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України» Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на підставі указів Президента України ОСОБА_7 та триває по сьогоднішній день, і реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 шляхом віджиму вікна, проник до приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Вигода, вул. Енергетиків, буд. 17, де, керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, переконавшись, що його дії залишаються непоміченими для сторонніх осіб, остаточно визначив об`єктом злочинного посягання та таємно викрав майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - грошові кошти у сумі 13 000 гривень, після чого залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.10.2025 року, близько 09 години 00 хвилин, у ОСОБА_6 , який перебував біля храму «Святого мучення Тетяни», що розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Вигода, вул. Елеваторна, 17, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке на його думку, могло знаходитись в приміщенні храму за вказаною адресою.

З цією метою, ОСОБА_6 , шляхом вільного доступу зайшов через незачинені вхідні двері до приміщення вказаного храму, де помітив на вішалці для одягу сумку чорного кольору, яка належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , всередині якої на знаходився мобільний телефон останньої «Oppo» model: срh2641, вартістю 4274 гривень та грошові кошти в сумі 1 300 гривень.

Надалі, визначивши вищевказану сумку та розміщені у її середині речі предметом злочину, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, таємно викрав майно ОСОБА_8 - сумку, яка не представляє матеріальної цінності для потерпілої, в якій знаходились мобільний телефон «Oppo» model: срh2641, вартістю 4274 гривень та грошові кошти в сумі 1 300 гривень, після чого залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 5 574 гривні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Допитаний в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище. Щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував частково шкоду та просив його суворо не карати, зазначивши, що усвідомив неправильність своїх дій.

Прокурор, обвинувачений, захисник та потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Потерпіла ОСОБА_8 до судового засідання не з`явилась, але надала суду заяву в якій просила справу розглядати у її відсутність.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вину обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України вважає повністю доведеною, а тому, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнає за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.

Згідно з розпискою потерпіла ОСОБА_4 отримала від співробітників ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області грошові кошти у сумі 4620 грн.

Відповідно до розписки потерпіла ОСОБА_8 отримала від співробітників ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області мобільний телефон «Oppo» model: срh2641, в чохлі чорного кольору, а також свою сумку та гаманець чорного кольору, картку «Ощадбанк» та металевий ключі.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст. 65, 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, те що він вину визнав повністю, та те, що він офіційно не працевлаштований, під наглядом у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується негативно, до адміністративної відповідальності не притягувався, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставини, які обтяжують покарання, спричинену матеріальну шкоду під час досудового розслідування частково відшкодовано шляхом повернення частини викраденого майна, а також вимоги ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. В силу ст. 89 КК України ОСОБА_9 є особою, що не має судимості.

Слід зазначити, що злочин вчинений обвинуваченим є тяжким, однак, мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та №43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, характеристику його особи, щире каяття у вчиненому, з врахуванням ставлення обвинуваченого до вчинення діяння та його наслідків, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 слід призначити покарання в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Цивільний позов потерпілими не заявлений.

Витрати на проведення експертного дослідження - судової трасологічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/11625/23761-Д від 30.09.2025 року) становлять 5348,40 грн, та підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирається.

Крім цього, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.09.2025 року о 20 годині 15 хвилин ОСОБА_6 було затримано відповідно до ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 23.09.2025 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем мешкання: АДРЕСА_1 .

Строк відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в цей строк, на підставі ч.5 ст. 72 КК України:- дні затримання в порядку ст. 208 КПК України - з 21.09.2025 року по 23.09.2025 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирішуючи питання про зарахування до строку покарання ОСОБА_6 строку його попереднього ув`язнення, суд виходить з положень ст. 72 КК України, а саме відповідно до ч.7 ст. 72 КК України зарахувати у строк призначеного покарання цілодобовий домашній арешт з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі за період з 23.09.2025 року по 03.10.2025 року.

Керуючись ст.ст. 100, 174, 349, 370, 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу міра запобіжного заходу не обирається.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього затримання в порядку ст. 208 КПК України у строк покарання у виді позбавлення волі з розрахунку день за день з 21.09.2025 року по 23.09.2025 року.

Крім того, на підставі ч.7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання період знаходження його під домашнім арештом з 23.09.2025 року по 04.10.2025 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, а саме - на проведення судових експертиз у сумі 5 348,40 гривень.

Скасувати арешти, накладені ухвалами Біляївського районного суду Одеської області від 26.09.2025 року (справа № 496/6324/25) та від 07.10.2025 року (справа № 496/6678/25).

Речові докази у кримінальному провадженні:

- грошові кошти, які вилучені 21.09.2025 року в ході особистого обшуку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 3 купюри номіналом 1000 гривень з номерами КГ0757476, КГ0757477, КГ0757475, 1 купюру номіналом 500 гривень з номером ЛГ7668089, 3 купюри номіналом 200 гривень з номерами АС5992017, ЄД7163643, АР 1692563, 26 купюр номіналом 20 гривень з номерами ВС1732699, ЄА2138939, ЕЕ2445256, А5740280, АМ2665100, АП3176896, ЕД9004593, ВС4240910, ВС8984738, ЕГ6707382, 410033755, ВТ4980572, ЕН6143958, Г18858024, 13Т3005537, ГС3701334, Д19305375, ІОГ9464647, ВУ3961533, ВС3918985, ТР2553019, ГС6920071. АМО443254, ДК5137512, КА2476474, ВС5872949, які було поміщено та упаковано в спеціальний криміналістичний пакет № PSP 0015188, вважати повернутими за належністю ОСОБА_4 ;

- мобільний телефон марки «Oppo» model: CPH2641, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 в чохлі типу книжка чорного кольору, вказаний телефон без видимих пошкоджень, вилучено в ході огляду місця події за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Вигода, вул. Енергетиків, буд. 8а, та поміщено до сейф-пакету NPU5140129, вважати повернутими за належністю ОСОБА_8 ;

- чоловічий комбінезон помаранчевого кольору «ANSAS WINTER», який має світло відбиваючі смужки на обох рукавах та штанах різних форм, який вилучено в ході огляду місця події за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Вигода, напроти вул. Елеваторна за 150 м, та поміщено до сейф-пакету NPU5514961 - повернути ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1