Рішення від 03 грудня 2025 р. у справі №607/8559/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2025 Справа №607/8559/25 Провадження №2/607/3028/2025

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокатка Назаренко Я. В. звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 1-2).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2024 року розірвано.

У подружжя в даному шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку позивачка забезпечує самостійно, допомагають її батьки. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча зобов`язаний це робити

Відтак, ОСОБА_1 просить стягувати щомісячно з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частин усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною 18 років.

У зв`язку із значними витратами позивачка не має можливості повністю забезпечити всі потреби доньки, а тому звертається до суду з позовом про стягнення аліментів.

Ухвалою судді від 02 травня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/8559/25; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 12).

29 травня 2025 року судом зареєстровано відзив представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Череватого П. М., у якому він заперечив щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі. Сторона відповідача покликається на те, що позивачка не надала будь-яких належних та достовірних доказів на підтвердження того, що спільна донька сторін фактично проживає з нею на постійній основі, як і не надала доказів її матеріального утримання. Долучена до позовної заяви довідка від 06 березня 2024 року не є належним та достовірним доказом у цій справі, оскільки відомості у ній зазначені самою позивачкою станом на 06 березня 2024 року, а не на час звернення до суду, на підставі невідомого та не наданого суду акту опитування сусідів. Згідно пояснень відповідача, його дочка ОСОБА_4 здебільшого проживає разом з ним і перебуває на його утриманні, що буде підтверджено доказами, долученими до зустрічної позовної заяви (а.с. 24-26).

03 червня 2025 року ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Череватий П. М. звернувся до суду із зустрічним позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання зустрічної позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 40).

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено, що після розірвання шлюбу донька ОСОБА_4 почергово проживає з батьком та матір`ю. На даний час дитина фактично проживає з ОСОБА_2 та перебуває на його матеріальному утриманні, а ОСОБА_1 ухиляється від належного матеріального утримання своєї дочки.

Факт утримання дочки відповідачем-позивачем підтверджується фотографіями, відеозаписами, фіскальними чеками про покупку дочці одягу та іграшок, платіжними інструкціями про оплату гуртків, письмовими свідченнями та довідками.

27 травня 2025 року судом зареєстровано відзив на зустрічну позовну заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_5 , у якому вона заперечує щодо задоволення зустрічних позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування відзиву вказує, що ОСОБА_2 не надав підтверджуючих документів, що спільна донька сторін проживає з батьком більшу частину часу (а.с. 55-56).

Ухвалою суду, постановленою в судовому засідання 14 липня 2025 року без оформлення окремого документу, прийнято зустрічний позов до спільного розгляду разом із первісним позовом (а.с. 80-82).

Позивачка-відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокатка Назаренко Я. В. у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримували, просили задовольнити. Позивачка додатково пояснювала, що ОСОБА_2 можливо і несе витрати на утримання їх спільної дочки, але вона їх не бачить, в основному матеріальне забезпечення дочки лежить на ОСОБА_1 , а тому проти задоволення зустрічного позову сторона позивача заперечує. Дитина перебуває з батьками по різному, більше мешкає разом із позивачкою. Влітку ОСОБА_1 разом із сім`єю проживає на «Львівських дачах», а взимку – на АДРЕСА_1 . Батько бере недостатню матеріальну участь в утриманні дочки, що і стало причиною звернення до суду.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Череватий П. М. у судовому засіданні зустрічний позов підтримали, прочили задовольнити. ОСОБА_2 пояснював, що забезпечує дитину матеріально, дочка ОСОБА_4 проживає з ним в тій же мірі, що і з ОСОБА_1 . Дитину відповідача забирає на «Львівських дачах, вона може тиждень і бльше проживати разом із ним, він її возить у школу, забирає зі школи, відвідує разом із дочкою гуртки, оплачує їх, проводить дозвілля. Сторона відповідача-позивача просить відмовити ОСОБА_1 у звадоволенні позову про стягнення аліментів, оскільки доказів ухилення батька від обов`язку матеріально утримувати свою дочку не має.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , суду пояснила, що є матір`ю ОСОБА_2 та бабусею дівчинки. ОСОБА_7 проживає з мамою і татом, навіть більше з ОСОБА_2 , до якого дуже тягнеться. Свідок 2 рази в місяць їздить у Тернопіль, на вул. Довженка, де проживає син. Під час цих візитів дівчинка майже завжди присутня у житлі, їй там облаштовано всі умови. Онука ОСОБА_4 приїздить і до баби та діда, її привозить батько. ОСОБА_2 працює, чи дає гроші на утримання свідку не відомо, але однозначно матеріально дитину забезпечує. Останній раз свідок бачила внучку 2 тижні назад.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що є батьком ОСОБА_2 та дідусем дівчинки. ОСОБА_7 зараз проживає з татом, який турбується про неї оплачує танцювальні гуртки, вони разом проводити час в цирку, аквапарку. ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_4 також приїздить до батьків, де дитина гарно проводить час. Було таке, що онука не могла зв`язатися з батьком, мама її побила, щоб дитина на спілкувалася з ОСОБА_2 , а тому дитина просила телефон у вчительки чи дівчинки, щоб зателефонувати до тата. ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_2 , онука ОСОБА_4 дуже часто там перебуває, навіть більше аніж з мамою. ОСОБА_2 працює, виготовляє плити і пам`ятники. Чи дає син гроші колишній невістці свідок не знає, однак матеріально дочку ОСОБА_9 забезпечує.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , суду пояснила, що є цивільною дружиною ОСОБА_2 , з вересня 2024 року проживає з ним однією сім`єю за адресою АДРЕСА_2 . Разом з ними проживають двоє дітей свідка та донька ОСОБА_2 – ОСОБА_4 . ОСОБА_2 купляє донці речі, вони часто організовують спільні поїздки. ОСОБА_2 забирає і відвозить дитину за попередньою домовленістю. Останній раз свідок бачила ОСОБА_4 зранку, вона перебуває у батька, де дитина майже завжди мешкає. ОСОБА_2 займається виготовленням пам`ятників, на думку свідка його щомісячні витрати на дитину становлять 15 000,00 грн.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , суду пояснила, що ОСОБА_1 є племінницею свідка, вона шила костюм дитині на танці, тканину і потрібні дочці речі придбавала мама. Дівчинку ОСОБА_4 свідок бачить не часто, більше дізнається про неї зі слів ОСОБА_1 . Свідку не відомо про те, чи працює ОСОБА_2 і про його матеріальну участь в утриманні дочки. З середини весни ОСОБА_1 з сім`єю живе у передмісті Тернополя, де свідок двічі перебувала, щоб провідати дітей, а до того часу племінниця проживала в АДРЕСА_3 . На час візитів свідка ОСОБА_4 перебувала з мамою, але зі слів племінниці ОСОБА_1 свідку відомо, що дитина перебуває і з батьком.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що є чоловіком ОСОБА_1 . Донька його дружини ОСОБА_4 проживає разом з ними в АДРЕСА_4 , особисто він відвозить дівчинку до школи і забирає її. Матеріальні витрати на утримання дитини несе саме ОСОБА_1 . Батько інколи забирає доньку, один, два рази в місяць, на три дні, тиждень. Приблизно 20% часу дитина проводить з батьком, а решту – з матір`ю. За фактом конфлікт між свідком та ОСОБА_2 зареєстроване кримінальне провадження.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , суду пояснила, що дружить з позивачкою ОСОБА_1 . Донька ОСОБА_4 постійно перебуває з матір`ю, свідок бачила це, коли перебувала на «Львівських дачах». Про участь батька в матеріальному утриманні дитини, свідку нічого невідомо, чи він працює вона не знає. Свідку відомо, що декілька разів ОСОБА_2 забирав дитину. Коли ОСОБА_1 з сім`єю переїхали на «дачі» свідок не пригадує, але вони часто повертаються на квартиру, що по АДРЕСА_5 , а тому коли свідок підписувала довідку, то дитина перебувала у цьому житлі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , суду пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_1 та хрещеною мамою ОСОБА_4 . Дитина проживає з матір`ю, яка забезпечує дитину всім необхідним, купує одяг, сплачує гуртки, дбає про здоров`я дитини. Коли матір перебувала за кордоном, ОСОБА_4 проживала у свідка. Донька сторін також перебуває у батька, однак його матеріального вкладу в утримання дочки свідок не бачила. З початку весни 2025 року сестра свідка з дочкою переїхали проживати на «Львівські дачі». Хто проживає на вул. Просвіти свідку не відомо.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 2014 року, який розірвано рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2024 року (а.с. 6-7).

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06 вересня 2016 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, у цьому шлюбі народилася ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьки – ОСОБА_2 та ОСОБА_15 (а.с. 5).

15 жовтня 2024 року ОСОБА_12 та ОСОБА_16 зареєстрували шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 15 жовтня 2024 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 50).

ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , з 21 жовтня 2024 року, що підтверджується Витягом з реєстру Тернопільської територіальної громади № 2025/003092248 від 05 березня 2023 року (а.с. 4).

Згідно довідки ОСББ «Просвіти 6» № 28 від 06 березня 2024 року та № 28 від 30 травня 2025 року, які складено головою правління Варшавською І. І., ОСОБА_3 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8, 57).

ОСОБА_2 орендує квартиру АДРЕСА_6 , що стверджується угодою про оренду приміщення від 19 лютого 2025 року (а.с. 48-49).

Згідно довідки № 230 від 03 червня 2025 року, ОСОБА_3 навчається у 3-В класі Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №16 ім. В. Левицького Тернопільської міської ради Тернопільської області (а.с. 68). Також ОСОБА_3 відвідує приватну танцювальну студію, що вбачається із довідки від 20 травня 2025 року (а.с. 46) та студію англійської мови (а.с. 47). Зі змісту цієї інформації слідує, що обоє батьків здійснюють оплату за заняття доньки.

Також практичним психологом Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №16 ім. В. Левицького Тернопільської міської ради Тернопільської області Іванюк Т. М. 04 червня 2025 року оформлено результати психологічного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де зазначено, що дитина має різнобічні інтереси: танці, дизайн, математика, вона культурна, вихована. Для дівчинки є травматичною ситуація розлучення батьків, неузгодженість у виховних впливах з боку батька та мами (а.с. 69).

До матеріалів справи ОСОБА_1 додані квитанції та чеки зі змісту яких слідує, що матір несе витрати на одяг, навчання, медичні послуги, подорожі доньки (а.с. 58, 60, 62, 63, 66, 67, 70).

Також ОСОБА_2 додані до зустрічного позову квитанції та фіскальні чеки, зі змісту яких вбачається, що батько також несе витрати на утримання доньки: придбавав одяг, взуття, предмети для гри та розвитку дитини, оплачував заняття з танців та англійської мови (а.с. 42-45).

Поєднаний до матеріалів зустрічного позову диск, зміст якого був предметом огляду в судовому засіданні, містить фотографії та відео з побуту та відпочинку спільної доньки сторін ОСОБА_3 разом із батьком. Дитина в гарному настрої, усміхнена, залюбки демонструє свої досягнення, які здобула у танцювальній студії. Про можливість забрати дочку ОСОБА_2 домовлявся через месенджер, про що на диску є відповідна переписка (а.с. 51).

За встановлених обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Охорона дитинства в Україні визначається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, декларує, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Охорона дитинства в Україні визначається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною третьою статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 цього Кодексу) за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 2 ст. 181 СК України).

Частиною 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Отож, наведені норми матеріального права визначають аліменти як одну із гарантій, яка забезпечує право дитини на належне утримання від батьків, та є способом захисту інтересів дитини.

У виниклих правовідносинах суд беззаперечно встановив, що у колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає як з матір`ю, так і з батьком. Дитина з невизначеною періодичністю мешкає у житлі кожного з батьків, що підтверджено показами свідків, а надані фото і відеоматеріали свідчать про те, що побут і дозвілля спільної дочки сторін ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 є в інтересах дитини, вона усміхнена, життєрадісна, гарно проводить час. Матір дитини ОСОБА_1 також проводить побут і дозвілля з дочкою, вони разом їздили на відпочинок. Відтак, батьки ОСОБА_4 беруть участь у житті дитини, матеріально забезпечують дочку ОСОБА_4 всім необхідним, що вбачається з платіжних документів, які суд описав вище.

Водночас саме неприязні стосунки, які склалися між сторонами, стали причиною їх звернення із позовами про стягнення аліментів, що не є виправданим способом захисту прав та інтересів дитини ОСОБА_3 , адже батьки мають спільний обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, який несуть на час вирішення спору судом в мірі, яка є необхідною для життєдіяльності їх спільної дочки.

За обставин викладених у первісному та зустрічному позові, оцінивши в сукупності матеріали справи та покази свідків, суд виснує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не довели ухилення кожного з них від виконання батьківського обов`язку в частині матеріального забезпечення спільної доньки ОСОБА_4 , а тому суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76–78, 206, 258–268, 273, 352–355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, статями 180–184, 191 Сімейного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 1 211,20 грн судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1 211,20 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 ;

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_8 .

Головуючий суддя О. Герчаківська