Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №472/1161/25 — Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1161/25

Провадження №2/472/130/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2026 року с-ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого-судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Маслюк А.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2025 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної (немайнової) коди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 зазначив, що 03.09.2022 року приблизно о 14.00 год. у ОСОБА_2 , який перебував на території, навпроти домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , під час сварки з ОСОБА_4 , на ґрунті особистих неприязних відносин, виник злочинний умисел на заподіяння легких тілесних ушкоджень останній.

ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, діючи умисно та цілеспрямовано, бажаючи настання злочинного результату, завдав ОСОБА_4 один удар металевим предметом, схожим на лом, в ліву верхню ділянку спини та відразу наніс ще один удар тим же предметом в поперекову ділянку спини, спричинивши останній згідно з Висновком експерта № 252 від 08.09.2022 р. тілесні ушкодження у вигляді: синця і садна в ділянці спини з переходом в ліве плече та синця в поперековій ділянці спини, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

За даним фактом СД Веселинівського РУП ГУНП в Миколаївській області було відкрито кримінальне провадження №12022153190000201 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 04.07.2024 року у справі №472/608/22 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. та стягнуто з нього на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в розмірі 5000 грн.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокатом Романенко П.В. на даний вирок було надано апеляційну скаргу.

Під час апеляційному розгляду в судовому засіданні захисник Романенко П.В. заявив клопотання, в якому просив звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження, у зв`язку із закінченням строків давності. Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав зазначене клопотання захисника Романенко П.В., підтвердив своє розуміння зазначених норм закону та просив суд скасувати вирок щодо нього та закрити кримінальне провадження, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 05.08.2025 року у справі №472/608/22 вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 04.07.2024 року було скасовано, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, і кримінальне провадження №12022153190000201 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

Крім того, в ході розгляду зазначеної справи судом було роз`яснено ОСОБА_2 , що звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі, на підставі ст. 49 КК України, - є звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин.

Тому у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадження не підлягає вирішенню по суті, натомість потерпілий не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про відшкодування заподіяної злочинної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Користуючись вказаним правом, ОСОБА_4 змушена звернутися з вказаним позовом до суду в порядку цивільного судочинства та просить стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20000 грн., яка була вчинена внаслідок суспільно – небезпечних дій обвинуваченого та внаслідок чого потерпілій ОСОБА_4 було заподіяно психічні (моральні) страждання.

07 жовтня 2025 року ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області було відкрито провадження по цивільній справі та призначено до судового розгляду.

12 листопада 2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Вважає що заявлена сума відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості, та позивачка належним чином не довела розмір моральної шкоди, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 підтримав свого представника, крім того зазначив, що сума заявлена позивачем завищена, і нього коштів відшкодовувати дану суму немає, так як він живе на одну пенсію.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов до наступного висновку.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, - вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістом статті 129 КПК України обвинувачений у кримінальному провадженні звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану злочином, у разі встановлення судом відсутності події кримінального правопорушення.

Отже, в усіх інших випадках, у тому числі і у разі, коли кримінальне провадження було закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності з підстав п.1 ч.1 ст. 49 КК України питання про цивільно-правову відповідальність вирішується на загальних підставах.

Враховуючи те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності з підстав ч.1 ст. 49 КК України, що відноситься до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження, моральна шкода відшкодовується у такому ж порядку як і при ухваленні обвинувального вироку.

Верховний Суд неодноразово наголошував на обов`язковості врахування правових позицій, викладених у його постановах, оскільки вони спрямовані на забезпечення єдності та передбачуваності судової практики. Суд першої інстанції зобов`язаний брати до уваги такі правові висновки. Відступлення від них можливе лише за наявності достатніх, належно мотивованих підстав, що прямо випливає з принципів правової визначеності та верховенства права.

Об`єднана палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що презумпція невинуватості стосується кримінальної відповідальності особи і не поширюється на її цивільну відповідальність, яка не завжди пов`язана з винуватістю у вчиненні злочину. Наприклад: відповідальність за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки, не обов`язково зумовлена винуватістю володільця такого джерела у вчиненні злочину, передбаченого статтею 286 КК України; звільнення від відповідальності у зв`язку із заподіянням шкоди в стані крайньої необхідності не звільняє від цивільної відповідальності за завдану шкоду тощо.

Таким чином, цивільна відповідальність, зокрема, обов`язок компенсації процесуальних витрат, не порушує презумпцію невинуватості особи у вчиненні злочину, оскільки не свідчить про визнання її винуватою у вчиненні злочину або поводження з нею як з особою, винуватою у вчиненні злочину.

Об`єднана палата Верховного Суду зазначила, що питання, чи відшкодовуються витрати лише обвинувальним вироком остаточно вирішено у постанові від 02 грудня 2024 року (справа № 686/1699/20, провадження № 51-2680кмо23). Об`єднана палата Верховного Суду не вбачає підстав відступати від висновку, що такі витрати відшкодовуються, зокрема, і у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Статтями 15, 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, - вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, шкода, завдана фізичній особі, зокрема, моральна, а також витрати, пов`язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров`я, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області №472/608/22 від 04 липня 2024 року ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначено йому покарання за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, - задовольнено частково в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року апеляційну скаргу захисника Романенка П.В. задоволено частково. Клопотання захисника Романенка П.В. про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності задовольнено. Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 04 липня 2024 року щодо ОСОБА_2 скасовано. Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження №12022153190000201 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. Роз`яснено потерпілій ОСОБА_4 про право звернення з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

З висновку експерта № 252 від 08 вересня 2022 року, вбачається, що у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження: синець та садно в ділянці спини з переходом на ліве плече, синець в поперековій частині спини. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею продовгуватої форми з довжиною в місці співударяння з тілом не менше 14 см та шириною не менше 2 см і не виключено, що таким предметом міг бути металевий прут чи лом з подібними характеристиками. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Час утворення вказаних тілесних ушкоджень знаходиться в межах 1-2 діб до експертизи і може відповідати часу вказаному в постанові. Виходячи з кількості тілесних ушкоджень можна сказати, що потерпілій було спричинено не менше 2-х ударів і в момент спричинення тілесних ушкоджень потерпіла могла як стояти, так і лежати, спиною звернена до нападника. Утворення вказаних тілесних ушкоджень в результаті падіння з положення стоячи на тверду поверхню є малоймовірним.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Пунктами 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із порушенням наданих прав, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 5 вищевказаної постанови Пленуму, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані як умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Суд враховує те, що між злочинними діями відповідача та завданою позивачу моральною шкодою, є прямий причинний зв`язок, діями відповідача позивачу завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, в результаті вчиненого відносно неї кримінального правопорушення.

Суд погоджується з доводами представника позивача ОСОБА_1 про те, що така протиправна поведінка відповідача спричинила потерпілій душевні страждання, погіршення психологічного стану здоров`я, що потребувало певного часу та зусиль для її відновлення, такі дії відповідача спричинили негативні зміни у житті позивача, вплинули на стан її психічного здоров`я.

Отже, підсумовуючи наведене вище, суд вважає доведеним, що вчиненим відповідачем кримінальним правопорушенням позивачу завдано моральної шкоди.

Суд, визначаючи розмір шкоди, виходить з вищенаведених норм та враховує характер та обсяг завданих моральних страждань, втрат немайнового характеру, характер та тривалість заподіяних ОСОБА_4 моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Тому суд вважає розмір моральної шкоди в сумі 5000 грн. буде відповідати розумності і справедливості та буде достатньою компенсацією завданих позивачу моральних страждань.

З врахуванням наведеного , суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір звільнена від сплати судового збору при поданні даної позовної заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , завдану їй, вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 січня 2026 року.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіА. О. Тустановський