Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №462/1361/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1361/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

19 січня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Гедз Б.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Думич Іванни Іванівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

встановив:

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задоволено частково.

Ухвалено стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 (п`ятнадцать тисяч) гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати пред`явлення позову до суду – 25.02.2025, а також на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

07.01.2026 на адресу суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» представник позивачки повторно звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 462/1361/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якій просить суд поновити строк на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та вирішити питання про судові витрати, а саме стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 600,00 грн. В обґрунтування вимог зазначає, що позивачкою у межах розгляду вказаної справи понесено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу щодо оскарження ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 01.05.2025, якою закрито провадження у справі, та за участь у судових засіданнях у сумі 2 000,00 грн. Просить заяву задовольнити. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

За наведеного, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 270 ЦПК України щодо ухвалення додаткового рішення суду у тому самому порядку, що й судове рішення, суд вважає за можливе провести розгляд заяви позивачки ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі без виклику сторін та відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши доводи заяви та долучені до неї докази на підтвердження викладених в такій обставин, оглянувши матеріали цивільної справи № 462/1361/25, суд дійшов до таких висновків.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

08.01.2026 за допомогою підсистеми «Електронний Суд» відповідач у справі ОСОБА_2 подав до суду заперечення на заяву сторони позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, покликаючись на пропуск позивачкою строку звернення до суду із такою, оскільки вперше заява про ухвалення додаткового рішення подана до суду 26.12.2025, рішення Залізничного районного суду м. Львова у вказаній справі ухвалено 16.12.2025, яке отримано представником позивачки за допомогою підсистеми «Електронний Суд» 18.12.2025, відтак першопочатково заява була подана із пропуском процесуального строку та підстави для поновлення строку на подання заяви про відшкодування судових витрат відсутні.

З оглянутих судом матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду із позовом про стягнення аліментів позивачка у тексті позовної заяви повідомила про те, що попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які вона очікує понести становлять 8 000,00 грн.

Так, позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 30 000 грн 00 коп. шомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі до суду позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, судові витрати покласти на відповідача.

16 грудня 2025 року за результатами розгляду цивільної справи № 462/1361/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів Залізничний районний суд м. Львова ухвалив рішення, яким стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 (п`ятнадцать тисяч) гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати пред`явлення позову до суду – 25.02.2025, а також на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Згідно довідки про доставку електронного документа до електронного кабінету, рішення суду від 16.12.2025 у справі № 462/1361/25 було доставлено до електронного кабінету одержувача – представника позивачки - ОСОБА_5 18.12.2025 о 03.07 год.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України), відтак, у вказаній справі, днем вручення представнику позивача ухвали про залишення без розгляду є 19.12.2025 (з огляду на положення п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідно до якої, якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення).

Як встановлено із матеріалів справи, 26.12.2025 на адресу суду поштовим зв`язком надійшла заява ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат, понесених при розгляді справи

№ 462/1361/25.

Згідно штампа на поштовому конверті, яким скеровувалась вищезгадана заява, такий скерований позивачкою до суду 22.12.2025, тобто, всупереч твердженням відповідача, наведеним у запереченні на заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат, позивачка звернулась до суду з приводу вирішення питання стягнення судових витрат у визначений вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Поруч з цим, ухвалою суду від 02.01.2026 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів повернути заявниці без розгляду у звязку із невиконанням вимог, визначених ст. 183 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Після усунення недоліків, визначених судом в ухвалі 02.01.2026, сторона позивача 07.01.2026 повторно звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та клопотанням про поновлення строку на звернення до суду із такою заявою, який з огляду на встановлені вище обставини, на переконання суду підлягає поновленню.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.15 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Судом встановлено, що відповідно до договору про надання правничої допомоги від 20.01.2025, укладеного між адвокатом Думич І.І. та ОСОБА_1 , акта виконання робіт № 5 від 20.12.2025 та квитанцій від 20.01.2025, 10.04.2025, 19.08.2025 позивачці у справі № 462/1361/25 надавалась правнича допомога адвокатом Думич І.І., а відповідно до умов згаданого договору про надання правничої допомоги сторонами такого погоджено порядок надання послуг професійної правничої (правової) допомоги.

Дослідивши зміст заяви представника позивачки Думич І.І. про ухвалення додаткового рішення та подані докази на підтвердження понесених позивачкою витрат, із прохальної частини заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 462/1361/25 вбачається, що сторона позивача просить про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 18 600 грн

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішенням суду від 16.12.2025 у справі № 262/1361/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

При цьому, ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача ; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак беручи до уваги вимоги п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами у справі у зв`язку із частковим задоволенням позову, повинен здійснюватись пропорційно розміру задоволених вимог.

Поруч з цим, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В той же час, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 року Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 19 листопада 2021 року у справі №752/16038/19 (провадження № 61-7905св21).

Дослідивши надані позивачкою докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, на переконання суду з огляду на те, що розгляд справи відбувався у спрощеному провадженні без виклику сторін, вбачається неспівмірність між заявленим розміром витрат на професійну правничу допомогу на суму 18 600,00 грн та складністю справи, виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), і часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Таким чином, виходячи із встановленої реальної участі адвоката під час судового розгляду справи та її необхідності, з огляду на те, що вказаний спір у відповідності до вимог ст. 274 ЦПК України не відноситься до такого, що не може бути розглянутим в порядку спрощеного позовного провадження, відтак розгляд справи проведено без виклику сторін у судове засідання, із врахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та задекларованих в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у рішеннях ЄСПЛ принципів пропорційності, розумності і співмірності, суд приходить до висновку за необхідне зменшити розмір заявлених стороною позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 600,00 грн до 7 000,00 гривень, оскільки на думку суду, виходячи із складності даної справи, саме такий розмір витрат правової допомоги є необхідним і неминучим для позивачки, яка у зв`язку із неможливістю врегулювання спору у досудовому порядку, була змушена до залучення професійної допомоги адвоката таподання позову, а тому заява ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 268, 270 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Думич Іванни Іванівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 000,00 (сім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 19.01.2026.

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Оригінал рішення у справі № 462/1361/25

Суддя Б.М.Гедз